Основні методи та прийоми роботи з науковою літературою. Виписки. Тези, Конспект. Анотація. Рецензія.

ТЕМА 3. САМОУПРАВЛ І ННЯ НАВЧАЛЬНОЮ Д І ЯЛЬН І СТЮ

 

Складіть конспект за вказаною темою.

Посл і довн і сть п і дготовки до  сем і нарс ь к ого занят т я.

Під час підготовки до семінарського заняття, вивчаючи різні джерела, слід робити необхідні виписки й нотатки в окремий зошит (бажано запобігати суцільного конспектування і звикати до тезових нотаток). При цьому потрібно виходити з того, що список рекомендованих наукових джерел є приблизним, тобто необмеженим, і студенти повинні проявляти під час підготовки до заняття більше самостійності. Обробляючи знайдений матеріал, дуже важливо визначити власну точку зору стосовно проблеми, продумати план свого виступу на семінарі, скласти відповідні тези з окремих питань, підготувати необхідні схеми, таблиці тощо.

Виступати на семінарському занятті треба чітко, коротко викладаючи зміст питання в основних напрямках. При цьому допускається користування своїми записами для звірення окремих наукових положень, точного цитування першоджерел, але ні в якому разі це не означає повного зчитування тексту свого конспекту.

Учасники семінару зобов'язані уважно слухати виступи, при потребі ставити запитання, відзначати помилки, спірні твердження, вносити необхідні поправки, уточнення, розвивати далі суть проблеми.

Семінар завершується висновком викладача, в якому підводяться підсумки роботи групи, робляться зауваження щодо змісту проблеми, яка виносилась на семінарське заняття, оцінюються виступи учасників семінару. У ході роботи викладач також може робити свої зауваження, ставити різні запитання, таким чином спрямовуючи аналітичну діяльність студентів.

Активна участь студента в семінарських заняттях, отримання найвищих оцінок за систематичні виступи дають підстави викладачу, що приймає залік або іспит, звільняти окремих студентів від формального іспиту (заліку), з оцінкою " відмінно".

Пропущені з будь-яких причин семінарські заняття повинні бути відпрацьовані студентами індивідуально у години, призначені викладачем.

 

Назвіть якості лектора-оратора, що мають забезпечити, з Вашої точки зору, успіх лекції.

Можливо, це має бути добре поставлений голос, точність, логічність, акуратність до зовнішнього вигляду (одяг оратора не повинен відволікати слухачів від матеріалу), упевненість у собі (коли людина не впевнена у собі, вона губить думку, а це завадить повному оповіданню свого матеріалу), щирість та цілеспрямованість (у лектора-оратора повинна бути мета довести до слухачів певну теорію або думку). З цими якостями лекція обов’язково досягне успіху.

Складіть алгоритм підготовки до семінарського заняття.

Алгоритм підготовки до семінарських занять:

1. Ознайомлення з темою та питаннями семінару

2. Ознайомлення з базою необхідних джерел та матеріалів літератури

3. Повторення теми і питань по тексту лекцій і навчально-методичним посібникам

4. Вивчення змісту, виписки, конспектування наукових робіт (книги, статті, довідники та ін.)

5. Складання плану і плану-конспекту майбутнього виступу

6. Написання тексту виступу, тексту реферату, підготовка проблемних питань

7. Можлива консультація з викладачем і репетиція своєї готовності до заняття

 

5. Продовжуємо процес самопізнання. За допомогою тесту запропонованого у додатку до практичного завдання (див. Додаток Г) допоможіть собі відповісти на запитання: наскільки Ви уважні?

Тест "Наскільки ви уважні"

Результат тесту показав мені, що я напрочуд уважна людина і мені можна лише позаздрити.

 

 

ТЕМА 4: ТЕХНОЛОГІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Вимоги до реферату

1. Структура реферату

2. Титул

Титульна сторінка реферату оформлюється згідно із загальними вимогами.

3. План (зміст)

До теми реферату потрібно скласти план, у якому повинні міститися питання, що розкривають суть теми, яка досліджується. Доцільно назву теми та план реферату обговорити з викладачем під час проведення консультації. План подається на другій сторінці реферату.

Якщо використовується назва “План”, не вказуються сторінки структурних елементів реферату. Якщо використовується назва “Зміст”, сторінки вказуються обов’язково!

4. Вступ

У вступі слід визначити актуальність дослідження, предмет дослідження, дати короткий огляд літератури, що використана. Вступ може складати 1-2 сторінки.

5. Основна частина

Основні вимоги щодо змісту реферату: в основу реферату треба покласти певну суму фактичних і теоретичних даних, які слід викладати згідно зі складеним планом; особливу увагу треба приділити пошуку необхідних нормативно-правових матеріалів, їх систематизації, з’ясуванню основних понять і термінів з досліджуваної теми; наприкінці роботи, підводячи підсумки, слід узагальнити увесь викладений матеріал та зробити власні висновки щодо проблеми, яка досліджується.

6. Висновки

Висновок роботи має містити узагальнюючі підсумки досліджуваної теми.

7. Список використаних джерел

Наприкінці роботи на окремому аркуші треба надати список використаної літератури.

8. Додатки

Додатки подаються наприкінці роботи. Кожен додаток розміщується на окремій сторінці.

Основні вимоги щодо оформлення реферату:

ü Реферат слід писати на листах формату А4. Обсяг реферату не повинен перебільшувати 15-20 сторінок. Текст реферату повинен бути написаний розбірливо, грамотно.

ü У тексті роботи слід виділяти і називати відповідні розділи плану (Наприклад, нові розділи доцільно починати з нової сторінки, підрозділи – з нового рядка).

ü Сторінки роботи треба пронумерувати.

ü Шрифт роботи Times New Roman, розмір шрифту – 14 пт.

ü Інтервал між рядками – 1,5.

ü Відступи від краю аркуша: верхній – 2,0 см., нижній – 2.0 см., лівий – 3 см., правий – 1,5 см. У цілому – 29-30 рядків на аркуші.

ü При використанні цитат або вільної анотації тих чи інших джерел у тексті реферату слід робити посилання (наскрізні).

Основні методи та прийоми роботи з науковою літературою. Виписки. Тези, Конспект. Анотація. Рецензія.

Читання наукової літератури відрізняється від читання художньої і, як правило, складається із наступних прийомів.

1. Загальне знайомство з твором у цілому переглядом його змісту та швидким переглядом книги, статті, рукопису, архівних матеріалів тощо.

2.  Читання у порядку послідовного викладання матеріалу з акцентом уваги на найбільш важливі місця тексту.

3.   Вибіркове читання матеріалу.

4.   Складання конспекту або тез та систематизація зроблених виписок.

5.   Оформлення нової інформації на спеціальних картках.

6.  Повторне читання матеріалу та співставлення його з іншими джерелами інформації.

7.  Обдумування прочитаного матеріалу: його критична оцінка, записи своїх міркувань стосовно прочитаного.

Потрібно пам'ятати, що читання наукової літератури — робота трудомістка, вона потребує виняткової уваги, сконцентрованості. Студенти, молоді вчені — початківці намагаються читати наукову літературу швидко, щоб за мінімальний час отримати максимум інформації. Але цього досягти не вдається, бо спочатку потрібно навчитися читати з розбором, повільно, обмірковуючи суть нових знань та запам'ятовуючи нове. Яких-небудь стандартів з цього приводу немає, бо кожен науковець має свої, індивідуальні риси пам'яті, певний рівень орієнтації в науковому матеріалі.

Важливе значення при роботі з науковою літературою має звичка читати її зосереджено, активно, не відволікаючись. Тільки при такому порядку роботи з книгою можна відносно швидко, продуктивно ознайомитися з новою науковою інформацією, оцінити та засвоїти її.

Накопичення наукової інформації. Найбільш розповсюдженими серед наукових співробітників способами накопичення наукової інформації є записи. Форми цих записів бувають різні, але всі вони мають за мету зберегти на майбутнє якісь дані, відомості тощо. При цьому записи повинні бути зручними для їх використання. Найчастіше застосовуються наступні форми запису наукової інформації:

— записи у вигляді дослівного витягу із зазначенням джерела, автора цитати;

— записи у вільному викладенні з точним збереженням змісту та вказівкою на джерело і авторство;

— конспектування матеріалу з прочитаної книги, статті і т. п.;

— підкреслювання та помітки на полях власної книги, іноді різними кольорами;

— дослівні записи з власним коментарем;

Уміння робити виписки — основа роботи над будь-якою книгою:

навчальне, наукове, довідкове, художньої, найцінніше знаряддя розумової

праці. Виписки допомагають зібрати величезний матеріал, охопити факти,

проаналізувати думки, виявити протиріччя.

Теза — це доказуване або спростовуване положення. На відміну від

виписок, що можуть містити тільки ілюстративний або фактичний

матеріал, тези завжди підтверджуються доказовими міркуваннями. Іншими

словами, ідеї тез повинні бути захищені. Процес складання тез дозволяє

глибоко розібратися в питанні, усебічно продумати його, акумулюючи за

допомогою тез зміст декількох книг, статей. Жодний запис так добре не

допомагає скласти доповідь, запропонувати основний зміст матеріалу для

перегляду опоненту.

Основну вимогу до конспекту відбито вже в його визначенні —

«систематичний, логічно пов'язаний запис, що відбиває суть тексту». Це

одна з основних вимог, пропонованих до конспекту взагалі. Тому не можна

поставити знак рівності між виписками за досліджуваним текстом і його

конспектом. Конспект - універсальний документ, що повинен бути

зрозумілим не тільки його авторові, але й іншим людям, що

ознайомлюються з ним. З цієї ж причини до конспектів можна з успіхом

звертатися через кілька (або багато) років після їх написання.

Анотація – невеликий (10-20 рядків) опис змісту книжки або статті,

що інколи включає їх коротку оцінку. Анотація слугує, в основному, для

орієнтування у пошуках потрібного матеріалу.

Рецензія – коротка оцінка виучуваного матеріалу. У ній дається

виклад суті проаналізованого матеріалу (статті, книги, доповіді, лекції і т.

д.), аналізуються його зміст і форма, відзначаються достоїнства і недоліки,

робиться узагальнення. Оціночні судження в рецензії повинні бути

переконливо аргументовані.