Тема 2. Основні етапи еволюції управлінської думки

1. Ранні етапи розвитку систем управління

2. Класичні теорії менеджменту

3. Інтегровані підходи до управління

4. Сучасні напрями парадігми управління

 

В загальному вигляді еволюцію управлінської думки можна представити на рис. 2.1.

 

           Рис. 2.1. Еволюція управлінської думки

 

Питання 1. Ранні етапи розвитку систем управління

Зрозуміло, що ще до появи менеджменту як специфічного виду діяльності та наукової системи, управління розвивалося у міру розвитку суспільства і виробничих систем.

В еволюції розвитку систем управління умовно виділяють п΄ять етапів:

Перва управлінська революція - релігійно-комерційна (V тисячеріччя до н.е.)  пов΄язується із зародженням писемності в стародавньому Шумері в V тисячолітті до н. е. Вважається, що це революційне досягнення в житті людства привело до виникнення особливого прошарку "жерців-бізнесменів", котрі успішно здійснювали релігійно-комерційні й торгові операції, вели ділове листування і комерційні розрахунки.

Друга управлінська революція - світсько-адміністративна (ІІ тис. до н.е.), пов'язується з діяльністю вави­лонського царя Хаммурапі (1792—1750 рр. до н. е.), що видав звід законів управління державою для регулювання суспільних відносин між різними соціальними групами населення. Цими законами вво­дився світський стиль управління, посилювалися контроль і відпові­дальність за виконання робіт.

Третя управлінська революція відома як виробничо-будівельна (І тис. до н.е.). Вона передбачала поєднання державних методів управління з конт­ролем за діяльністю в сфері виробництва та будівництва і відбулася в часи правління Навуходоносора (605—562 рр. до н. е.).

Четверта управлінська революція - промислова (Х V ІІ-Х V ІІІ ст.) відбулася в період зародження капіталізму й індустріального прогресу європейської цивілізації (XVII—XVIII ст.). Її головним результатом стало зародження про­фесійного управління. Поряд з емпіричними методами в управлінні стали впроваджуватися прикладні розробки й експерименти, результати яких допомагали визначати норми ви­робітку і винагороди, оптимальні терміни роботи устаткування, обся­гу випуску продукції, удосконалювати організацію виробництва і праці. Під час промислової революції було зроблено перші спроби перекласти ідеї управління на папір з метою виробити його узагаль­нюючі принципи, внаслідок чого було закладено необхідні умови теорії менеджменту. Революційну концепцію поділу, спеціалізації, кооперації та підвищення продуктивності суспільної праці виклав класик політичної економії А. Сміт у праці "Багатство народів".

П'ята управлінська революція (кінець XIX — початок XX ст.) відома під назвою бюрократичної; її теоретичною платформою стала концепція "раціональної бюрократії" відомого соціолога, економіста Макса Ветера.

Основні її результати:

¾ формування великих ієрархічних структур,

¾ поділ управлінської праці,

¾ введення норм і стандартів,

¾ встановлення посадових обов'язків і відповідальності менеджерів.

Саме в цей період набуває розвитку менеджмент як наука про управління. Виділяють три основні підходи (школи) в теорії менеджменту, які виникли у різні історичні періоди, однак всі вони знайшли своє втілення у сучасній практиці управління.

Виникнення менеджменту як наукової системи управління виробництвом була відповіддю на потреби промислового розвитку кінця XIX — початку XX ст. Специфічні риси цього періоду умовно поділяють його на три етапи (табл. 2.1)

 

Питання 2. Класичні теорії менеджменту

Класична школа управління

Класична школа може бути поділена на два напрями

а) науковий управлінський підхід (наукова організація праці) (Ф. Тейлор («Принципи наукового управління»,1911р.), Френк та Ліліан Гілбрейт, Генрі Форд, Генрі Гант);

б) адміністративна школа (класична теорія організації) ((А. Файоль, М. Вебер, Л. Урвік, Ч. Бернард)).

Науковий управлінський підхід Основна ідея: дослідження проблем підвищення продуктивності праці робітників (безпосередніх виконавців) шляхом удосконалення операцій ручної праці.

Основні принципи:

1) спеціалізація робіт: розподіл загального завдання на більш дрібні задачі; визначення якостей та навиків, необхідних для їх виконання; визначення необхідної кількості робітників-виконавців;

2) науковий підбір робітників для виконання окремих задач на основі відповідних тестів,екзаменів тощо;

3) наукове вивчення і навчання робітників. Основа – хронометраж – вивчення витрат часу, рухів, зусиль кращих працівників та формування на основі кращих показників нормативів;

4) важливість спонукальних мотивів заробітної плати: за виконання норми – заробітна плата; за перевиконання – премія;

5) розподіл відповідальності між робітниками та керівниками      

Адміністративна школа (класична теорія організації). Основна ідея: дослідження підходів до удосконалення управління організацією в цілому.

Набільш чітко “універсальні принципи управління” сформулював А.Файоль (табл.2.2.). М.Вебер сформулював “концепцію ідеальної бюрократії” (табл.2.3.).

Таблиця 2.2

“Універсальні принципи управління” А.Файоля

1. Розподіл загальної роботи в організації на складові її частини. 2. Повноваження та відповідальність. Ці категорії "тримають одна одну". "Де надаються повноваження, там виникає і відповідальність". 3. Дисципліна. Дотримання досягнутих угод між організацією та її робітниками. 4. Єдиноначальність. Кожний робітник в організації повинен мати одного і тільки одного начальника. 5. Єдність керівництва. Всі операції в організації, які мають одну мету, повинні виконуватись під керівництвом одного начальника. 6. Підпорядкованість індивідуальних інтересів спільним. Цілі організації повинні домінувати над цілями окремих робітників або груп. 7. Винагорода. Система оплати повинна бути справедливою, такою, що стимулює діяльність, а її розміри не повинні опускатися нижче розумного рівня. 8. Централізація. Ступінь концентрації влади на вищому рівні управління. 9. Ієрархія (скалярний ланцюг). "Ланцюг" начальників від вищого до нижчого рівня. 10. Порядог. "Усьому своє місце і все на своєму місці". 11. Справедливість. Відданість персоналу організації повинна поєднуватися з правосуддям керівництва організації. 12. Стабільність перебування на посаді. Організація повинна сприяти довгостроковим стосункам зі своїми робітниками. 13. Ініціатива. "Здатність самостійно обмірковувати та виконувати план". 14. Корпоративний дух. Результат гармонії та єдності персоналу організації.

        

Таблиця 2.3

Модель ідеальної бюрократії Макса Вебера 1. Високий ступінь розподілу праці: влада і відповідальність чітко визначені для кожного робітника і узаконені як офіційні обов΄язки 2. Чітка управлінська ієрархія: посадові позиції в організації повинні займати певне місце в ієрархії влади. 3. Численні правила, стандарти та показники оцінки роботи. 4. Посадові особи призначаються, а не обираються. 5. Адміністративні посадові особи працюють за фіксовану плату 6. Дух формальної знеособленості (відсутність симпатій та переваги до окремих робітників). 7. Підбір кадрів в організації за їх діловими та професійними якостями.