Характерні ознаки страхування, його призначення, функції та учасники

 

Страхування є самостійною ланкою фінансової системи України. Воно виступає у двох відокремлених формах: у формі соціального страхування (державного і недержавного) та страхування, яке пов'язано з непередбачуваними надзвичайними подіями. Відповідно до ст. 46 Конституції України Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.[8]

Соціальне страхування - встановлена, контрольована і гарантована державою система забезпечення, підтримки престарілих, непрацездатних громадян за рахунок державного цільового позабюджетного Фонду соціального страхування, а також інших колективних і приватних страхових фондів.

Цивілізоване суспільство завжди, з одного боку, прагне звести до мінімуму можливий збиток від таких подій, а з іншого боку - до можливо більш повної компенсації збитків постраждалим від цих подій, якщо збитку уникнути не вдається.

Перший шлях - мінімізація збитку від страхових ризиків, являє собою сукупність організаційних і технічних заходів, другий - система накопичення коштів для компенсації можливого збитку носить економічний характер і являє собою істоту страхового захисту [1]. Кожен з двох шляхів в свою чергу складається з ряду компонентів. Так, заходи, що знижують шкоду від ризиків, включають, в першу чергу, комплекс дій, спрямованих на захист від природних катастроф. Другим напрямом заходів щодо зниження збитку від ризиків є захист навколишнього середовища. І, нарешті, третім компонентом цього комплексу є вся система техніки безпеки на виробництві та в побуті.

Другий шлях - страховий захист. Вона складається з кількох елементів. Один з елементів страхового захисту суспільства - страхування. Іншими його складовими є:

) натуральні та фінансові страхові резерви держави, що забезпечують в необхідних випадках страховий захист власності й особистості; саме за рахунок цих коштів здійснюється ліквідація та компенсація збитку від форс - мажорних подій;

) індивідуальний страховий захист власності й особистості, що включає фонди соціального забезпечення і особисті заощадження населення.

Цілі функціонування системи соціального страхування полягають у забезпеченні надійного та якісного соціального захисту працюючих громадян за допомогою їх триєдиного набору:

) створення економічних і правових умов для найманих і само зайнятих працівників для «заробляння» страхових прав;

) створення правових, організаційних та управлінських механізмів обліку страхових внесків та гарантованих способів їх повернення для застрахованих, що дозволяють забезпечувати оперативну і повну виплату допомог, пенсій, надання якісної медичної допомоги, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації застрахованих;

) створення відкритої інформаційної системи, що дозволяє всім платникам внесків та одержувачам посібників і послуг знати свої права і обов'язки, способи перевірки накопичуваних страхових прав, а також формування публічних і державних механізмів контролю за ефективністю управління фінансовими ресурсами.

Усі працівники підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню.

Аналіз страхування передбачає його деталізацію в економічному аспекті і з матеріальної точки зору. В економічному аспекті страхування являє собою систему економічних відносин з приводу створення централізованих і децентралізованих резервів грошових і матеріальних коштів, необхідних для покриття непередбачених потреб суспільства та його членів. Матеріальний аспект фінансування передбачає створення грошових фондів спеціалізованих установ - страхувальників, які використовуються для відшкодування шкоди, що спричинили нещасні випадки.

Таким чином, за своїм змістом страхування являє собою систему відносин з формування і використання централізованих і децентралізованих фондів, які необхідні для фінансування непередбачених потреб суспільства і його членів, відшкодування шкоди, яка виникла унаслідок стихійного лиха і інших подібних подій. У модельному законі про державне соціальне страхування, який був прийнятий на десятому пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав учасниць СНД (постанова № 10- 4 від 6 грудня 2000 р.) державне соціальне страхування визначено як частина системи соціального забезпечення, яка організована державою в інтересах застрахованих з метою забезпечення державних гарантій від можливих наслідків соціальних та/або професійних ризиків і полягає в матеріальному забезпеченні застрахованих осіб, наданні їм соціальної, медичної і реабілітаційної допомоги.

Характерними ознаками страхування є:

. Імовірний характер відносин, згідно з яким неможливо визначити заздалегідь конкретного страховика, час настання страхового випадку тощо.

. Поворотність коштів, яка полягає в тому, що страхові платежі після об'єднання їх у страховий фонд підлягають (за вирахуванням витрат, за послуги страхової компанії) виплаті страхувальнику.

. Перерозподільний характер відносин, який регулює участь більшої кількості осіб, що вносять страхові внески до фонду, ніж кількість осіб, які отримують право на виплати із страхового фонду.

. Цільове використання створюваного фонду, тобто витрачання страхових ресурсів здійснюється виключно у чітко визначених випадках, які обумовлені умовами договору.[9]

Призначення страхування та його суспільна сутність найбільш повно проявляються у його функціях. Виділяють такі функції: розподільчу, яка в страхуванні виявляється у формі попередження, відновлення, і ощадну контролюючу.

Попереджувальна функція дозволяє здійснювати досить широку систему профілактичних заходів, інвестувати кошти страхових фондів відповідно до програми, державні цінні папери тощо.

Відновлювальна функція дає змогу повністю або частково відшкодувати втрати у разі страхового випадку, виплатити обумовлену законодавством або договором грошову суму.

Ощадна функція дозволяє акумулювати грошові кошти за їх цільовим призначенням використання.

Контролююча функція обумовлює надходження коштів страхового фонду на чітко визначені цілі, у певних випадках і певному колу суб'єктів.

Учасниками процесу у сфері соціального страхування є держава, страховики та страхувальники. Держава розробляє та приймає законодавство з питань соціального страхування. Страховики, якими є фонди соціального страхування, контролюють його виконання. Страхувальники, в ролі яких виступають роботодавці, а в окремих випадках і застраховані особи, виконують покладені на них обов'язки та несуть відповідальність.

Страховики (страхівники, страхові компанії) - юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також ті, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Учасників страхування повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні, за Законом України "Про Страхування" здійснюється страховиками - резидентами України та страховиками нерезидентами. В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені й діють відповідно до чинного законодавства.

Страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. [4]

Основні ідеї і перспективи розвитку соціального страхування як системи гарантій права громадян на соціальний захист сформульовані в Концепції соціального забезпечення населення України від 21 грудня 1993 р. і Основах законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р. У цих актах соціальне страхування розглядається у двох аспектах: економічному та правовому. З економічної точки зору, соціальне страхування являє собою частину доходів суб'єктів господарської діяльності, які відраховуються у вигляді страхових внесків у соціальні фонди і призначених для матеріального забезпечення і охорони здоров'я працівників підприємств та членів їх сімей.

Розмір (тариф) страхових внесків для платників встановлюється законами у відсотковому відношенні до об'єктів оподаткування окремо для підприємців, юридичних і фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, і для осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту). Так, юридичні та фізичні особи сплачують до Фонду соціального страхування України внески в розмірі 5,5 відсотка від об'єкта оподаткування, а самі працівники зі свого заробітку - 0,5 відсотка від загальної суми заробітної плати.

З правової точки зору, соціальне страхування являє собою встановлену державою і регульовану нормами права систему гарантій соціального захисту працездатних і непрацездатних громадян при настанні певних страхових випадків, передбачених законодавством.

Соціальне страхування нерозривно пов'язане з трудовою діяльністю працівників на конкретних підприємствах. Побудоване на принципі солідарності поколінь перерозподіл коштів від працездатних - непрацездатним, соціальне страхування сприяють створенню економічних передумов для підтримання в першу чергу працездатності економічно активної, працюючої частини населення, а в необхідних випадках - забезпечення при втраті працездатності, безробіття, старості, втрати годувальника. У той же час соціальне страхування слід розглядати не як благодійну форму соціальної допомоги непрацездатним, а як універсальний спосіб вирішення соціальних проблем в суспільстві.

Організаційна робота по соціальному страхуванню - проводиться в основному на підприємствах, в установах, організаціях та інших господарюючих суб'єктах. Платники внесків повинні бути зареєстровані як страхувальників в регіональних відділеннях Фонду соціального страхування України. Практичною роботою по організації соціального страхування займаються профспілки. Вони вирішують питання про витрачання коштів соціального страхування, передбачених на санаторно-курортне лікування та відпочинок працівників і членів їх сімей. Контролюють правильність нарахування і своєчасність виплати допомог по соціальному страхуванню роботодавцем, беруть участь у вирішенні спорів, що виникають між працівниками і роботодавцем.

Відповідно до законодавства всі працівники підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню, тобто з моменту надходження на роботу, працівник вважається застрахованим. У соціальному страхуванні беруть участь дві сторони (два учасники) - страхувальники і страховики. Страхувальниками вважаються роботодавці та застраховані особи, а страховиками - відповідні страхові фонди.

До основних компонентів соціального страхування відносяться такі правові категорії, як страховий стаж, страховий ризик і страховий випадок. Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і регулярно сплачувала страхові внески. Страховий стаж у перспективі прийде на зміну трудовому стажу Він буде основним критерієм оцінки трудової діяльності працівника. Пенсії та інші соціальні виплати будуть проводитися в залежності від тривалості страхового стажу та розміру сплачених страхових внесків.

Обов'язковими елементами соціального страхування є страховий ризик і страховий випадок. Страховому ризик - це обставини, внаслідок яких працівники або члени їх сімей можуть втратити тимчасово або постійно засоби до існування і потребують матеріальної підтримки або в послугах по соціальному страхуванню. Страховий випадок є юридичним фактом, з настанням якого у застрахованої лип (члена його сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання соціальних послуг (матеріального забезпечення) і страхового фонду.

До страхових випадків по соціальному страхуванню належать:

Тимчасова непрацездатність;

Вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною;

Інвалідність;

Досягнення пенсійного віку; смерть годувальника;

Безробіття;

Нещасний випадок на виробництві, професійне захворювання та інші обставини, встановлені законодавством.