Закордонні спеціальні періодичні видання з документознавства та документології

Закордонні спеціальні періодичні видання з документознавства та документології

 

Вступ

періодичний видання документологія

Формування знань про документ відбувалося досить тривалий час. Спочатку єдиної думки про сутність, основні віхи розвитку даної науки не існувало. Становлення комплексу наук про документ, на думку провідних дослідників у цій галузі, йшло, двома шляхами:

як спеціальної галузі історичної науки (поряд з історичним джерелознавством, архівознавством, археографією, історичною картографією тощо) - традиційне документознавство;

як науки інформаційного циклу (проходячи шлях від документації, документалістики до сучасних дисциплін про інформацію та документацію).

Сьогодні продовжується формування інтегрованої системи знань про документ - загального документознавства (документології), навчальної й наукової дисципліни, що охоплює доволі широкий спектр проблем, які досліджуються низкою документознавчих дисциплін, котрі були сформовані в різні часи й розвивались у своїй більшості самостійно. Розглянемо їх формування й становлення більш детально.

Спрямування потоків управлінської інформації від об'єктів вищого рівня до об'єктів нижчого рівня й навпаки - знизу вгору, відбиваючи зміст діяльності цих об'єктів відповідно до їх завдань та встановлених повноважень.

Низхідні потоки інформації за ступенем поширення можуть бути загальнодержавними чи територіальними. Наприклад, Універсал національної єдності, закони України, укази Президента України, постанови, рішення Верховної Ради та Кабінету Міністрів України мають загальнодержавне поширення, а розпорядження голови міської ради - тільки в межах міста).

У низхідних потоках управлінської інформації можна виділити частину інформації, призначену для всіх суб'єктів господарювання (наприклад, Державного комітету статистики України чи Міністерства фінансів України), або орієнтовану на тих, що функціонують у певній галузі чи сфері діяльності, наприклад, рішення колегії Міністерства освіти й науки України для навчальних закладів.

Існує чітка регламентація створення та розповсюдження управлінської інформації в державі, що зафіксована в нормативних документах (наприклад, Порядок розроблення та прийняття законів України й правозастосовної діяльності чи Порядок підготовки, подання та розгляду проектів постанов і розпоряджень та інших документів загальнодержавного значення Кабінетом Міністрів України).

Висхідні потоки інформації містять показники управління в межах самого соціального об'єкта. Вони свідчить про його ефективність, відображаючи таким чином зміст дій управління. Як база для оцінювання діяльності соціальних об'єктів, ця інформація водночас показує, наскільки ефективним є управління з боку вищих ланок, якого воно погребує коригування чи оновлення. У свою чергу, рівень керування вищих органів влади всіма низовими інфраструктурними ланками в державі також залежить від якості організації управління в цих низових установах.

Офіційне визначення інформаційних ресурсів, відповідно до наукового та загальноприйнятого уявлення про них, пов'язує це поняття з поняттям «документ», який, як визначальна одиниця інформаційного ресурсу, стає інформаційним квантом інформаційного потоку.

Процес інформатизації суспільства, який набув сьогодні глобального характеру, є новим етапом розвитку людства, що виводить його на рівень інформаційної цивілізації, у якій інформаційний ресурс стає визначальним. Інформаційний ресурс найбільш повно характеризувати «як інформацію, створену чи виявлену, зареєстровану й оцінену» {35]. Інформаційний ресурс набуває особливих властивостей, сутність яких і робить його інформаційним продуктом для споживання.

Для того, щоб стати інформаційним ресурсом, потоки інформації повинні мати деякі специфічні характеристики, завдяки яким вони стають соціально значущими, технологічно придатними, тобто такими, що мають цінність для практичного застосування. Основною такою характеристикою є системна організованість (організація) інформаційних потоків та їх окремих елементів.

Сучасними формами організації інформаційного ресурсу є: файл, база даних, банк даних, база знань, бібліотека, центр паперово-технічної інформації та ін. Сьогодні, за умов підвищеного динамізму суспільних процесів (швидка зміна ситуації, невизначеність, непередбачуваність і суперечливість як самих соціальних дій, так і їхніх наслідків) конче необхідна розробка повноцінної теоретичної концепції, методології й конструктивної теорії інформаційних ресурсів.

Об’єкт дослідження - документознавство та документологія.

Предмет - вітчизняні та закордонні періодичні видання з документології та документознавства.

Мета - зробити огляд та провести аналіз періодичних вітчизняних та закордонних видань з документознавства та документології у різних сферах прикладних застосувань.

Завдання:

.   ознайомитись із поняттям «видання» та дати загальну характеристику виданням;

.   зробити класифікацію та дати загальну характеристику періодичним виданням;

.   зробити аналіз та дати характеристику періодичним видання з документознавства та документології Російської федерації та країн СНД;

.   зробити аналіз та дати характеристику періодичним видання з документознавства та документології країн Європи та Америки.

 

Висновки

 

Отже, використання поняття «документологія» та формування її законів було актуалізоване тільки в 90-ті рр. XX ст.

Разом з тим, поняття «закони документології» використовували й інші автори, коли йшлося про дослідження документа з позицій ширших, ніж це передбачене «класичним» документознавством. У даному випадку наслідувався підхід, запроваджений теорією документа Поля Отле.

У наступних працях Н. Кушнаренко змінює трактування документології. У 2003 р. документологія виділяється нею як окрема частина документознавства, що містить «теорію і методологію документознавства» (крім неї, у складі документознавства виділено загальне документознавство, часткове і спеціальне документознавство). У 2004 р. Н. Кушнаренко пропонує все документознавство перейменувати в документологію, у складі якої буде «документознавство» як одна з документологічних дисциплін, присвячена суто управлінському документознавству. Цей підхід повторює пропозицію Ю. Столярова, викликану тим, що в російських вищих навчальних закладах виявилося дві дисципліни з однаковою назвою «документознавство», але різним змістом. Оскільки історична першість належала «документознавству» в трактовці Московського державного історико-архівного інституту (як переважно управлінського), було запропоновано залишити за ним цю назву. Нове документознавство слід було б просто перейменувати в документологію».

Наслідки такого перейменування можемо спостерігати у такому факті: у 2007 р. майже одночасно в Харківській державній академії культури було видано дві навчальні програми з майже однаковим змістом, але різними назвами: «Документознавство» для спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» і «Документологія» для спеціальності «Книгознавство, бібліотекознавство і бібліографія».

Автори обох програм - Н. Кушнаренко і А. Соляник. Як бачимо, документознавство тут просто перейменовано в документологію, без будьяких змін у його (чи її) характеристиці.

Провідний український документознавець С.Г. Кулешов вважає, що «документологія» - це синонім загального документознавства.

Крім нього до документознавства входить спеціальне документознавство, присвячене окремим видам документа. Але документологія, на думку С. Кулешова, не є науковою дисципліною, а лише «певною сукупністю знань», яка охоплює «узагальнену історію та теорію документа».

Ю. Столяров поряд з ототожненням нового документознавства і документології запропонував дещо іншу структуру навчального курсу «Документологія». У ньому передбачено два розділи: «Теоретичні основи документології» і «Класифікація документа». На думку Н. Кушнаренко такий курс «сприятиме отриманню студентами цілісного уявлення про види і різновиди документів, їх суть, соціальну роль, функції, ознаки і властивості як системного об’єкта». З наведеного викладу змісту цього курсу можна зробити висновок, що він нагадує вже відоме загальне документознавство.

Перетворення документознавства в документологію розглядає також відомий український дослідник і педагог М.С. Слободяник.

Він вважає, що документологія має замінити документознавство, але це «об’єктивний і тривалий процес, який не може бути прискореним», і, звичайно, не можна просто перейменувати сучасне документознавство в документологію.

Російський теоретик соціальної комунікації А.В. Соколов вважає, що документологія має бути «метатеорією документної комунікації». Метатеорія - це узагальнююча наука, покликана підбивати підсумки «часткових теорій», якими в даному випадку, на його думку, є бібліографознавство, бібліотекознавство, бібліополістика та інші.

Ідея такої науки була висунута ще Полем Отле, але зміст її досі не сформувався, хоча й існує багато досліджень, які могли б стати її основою.

Ю.Н. Столяров вважає, що в документології вже встановлені свої закони, називає і характеризує три з них. В цьому його позиція відрізняється від позиції представників харківської школи, які виділяють загальні та приватні закони документології. Кобщ відносяться закони: документатівной підтримки всіх суспільних відносин, генерації документів соціальними системами, збереження раніше створених видів документів в процесі еволюції документальної комунікації, акумулювання в документах всіх знань людства, співвідношення інформації та її носія, відповідності обсягу документованої інформації пропускним можливостям каналів документской комунікації. До приватних законам віднесено: освіти соціальними системами генетично споріднених документних ресурсів; пропорційності обсягу та змісту документного потоку масштабам розвитку певної сфери діяльності.

В навчальному посібнику Ю.Н. Столяров так характеризує перший закон документології - закон документізаціі: всякий соціально значимий акт потребує документарном оформленні. В іншому формулюванні - це закон документарізаціі, що розуміється як документарное опосередкування будь-яких актів соціальної комунікації.

Слідства цього закону: 1) поява і функціонування колосального безлічі видів документів; 2) всі соціальні інститути є системами документивно; 3) необхідність адекватності документа потребам зовнішнього середовища; 4) поняття документа в своїй сутності відносне, конвенціональне і умовне; 5) постійне зростання документного масиву; 6) кожна область людської діяльності здатна створити окремі види документів стосовно до своїх потреб, але ці види можуть використовуватися потім і в інших сферах; 7) будь-яка сфера людської діяльності має власне документознавство (там же); 8) виникає необхідність створення узагальнюючої науки документології, для якої одно цікаві всі області, які мають справу з документами, вона їх вивчає з точки зору того спільного, що характеризує їх.

Список використаних джерел

 

1. Асеев ГТ., Шейко ВЛ. Информационные технологии в документоведении: Учеб. пособие. - X.: ХГИК, 1997. - 290 с.

2. Воробьев Г.Г. Документ: информационный анализ. - М.: Наука, 1973. -256 с.

3. Зиновьева Н.Б., Саяпина ИЛ., Пашни на ИЛ. Документ в коммуникации и восприятии: Лекции по курсу «До-кументоведение». - Краснодар, 1995. - 58 с.

4. Ильюшенко МЛ. Кузнецова ТЯ., Лившиц ЯЗ. Документоведение. Документ и системы документации. - М.: МГИАИ, 1977. - 132 с.

5. Книговедение: Энциклопедический словарь / Ред. коллегия: Н.М. Сикорский (гл. ред.) и др. - М.: Сов. Энциклопедия, 1982. - 664 с.

6. Коренной АЛ. Информация и коммуникация. - К.: Наук, думка, 1986. - 143 с.

7. Крайская З.В., Челлини Э.В. Архивоведение: Учеб. для средних спец. учеб. заведений. - М.: Норма, 1996. - 224 с.

8. Кулешов С. Документальні джерела наукової інформації. - К.: Укр1НТЕ1, 1995. - 191 с.

.   Мигонь К. Наука о книге. Очерк проблематики. - М.: Книга, 1991. - 198 с.

.   Сергазин Ж.Ф. Основы обеспечения сохранности документов: Учеб. для вузов. - М.: Высш. шк., 1986. - 239 с.

11. Соколов АН. Информационный подход к документальной коммуникации: Учеб. пособие. - Л., 1988. - 85 с.

12. Соколов А.В. Эволюция социальных коммуникаций. - Спб., 1995. - 163 с.

13. Столяров Ю.Н. Библиотечный фонд: Учебник. - М.: Кн. палата, 1991. - 271 с.

14. Столяров Ю.Н. Классификация документа: решения и проблемы // Книга: Исслед. и материалы. - М., 1995. - Сб. 70. - С. 24-40.

15. Типология изданий. - М.: Кн. палата, 1990. - 231 с.

16. Хан-Пира Э.И. Архивоведческое терминоведение: Учеб. пособие по спецкурсу. - М.: МГИАИ, 1990. - 136 с.

.   Хойнацький М. Основи стандартизації // Вісн. Кн. палати. - 1996. - №4. - С. 30-32.

18. Хойнацький М. Основи стандартизації // Вісн. Кн. палати. - 1997. - №3. - С. 20-24.

19. Хойнацький М. Стан стандартизації в Україні та напрями вдосконалення розроблення державних стандартіе з інформації, б1бл1отечно1 та видавничо! справи // Віси. Кн. палати. - 1996. - №1-2. - С 17-19.

20. Швецова-Водка Г.М. Типологія документа: Навч. посібник для студ. iH-тів культури /Р1вн. держ. ш-т культури. - К.: Кн. палата України, 1998. - 80 с

21. Швецова-Водка Г.Н. Функции и свойства документа в системе социальных коммуникаций // Книга: Исслед. и материалы. - 1994. - Сб. 69. - С. 37-57.

22. Швецова-Водка Г.Н. Функциональная сущность и свойства книги // Книга: Исслед. и материалы. - 1995. - Сб. 71. - С. 69-96.

Закордонні спеціальні періодичні видання з документознавства та документології

 

Вступ

періодичний видання документологія

Формування знань про документ відбувалося досить тривалий час. Спочатку єдиної думки про сутність, основні віхи розвитку даної науки не існувало. Становлення комплексу наук про документ, на думку провідних дослідників у цій галузі, йшло, двома шляхами:

як спеціальної галузі історичної науки (поряд з історичним джерелознавством, архівознавством, археографією, історичною картографією тощо) - традиційне документознавство;

як науки інформаційного циклу (проходячи шлях від документації, документалістики до сучасних дисциплін про інформацію та документацію).

Сьогодні продовжується формування інтегрованої системи знань про документ - загального документознавства (документології), навчальної й наукової дисципліни, що охоплює доволі широкий спектр проблем, які досліджуються низкою документознавчих дисциплін, котрі були сформовані в різні часи й розвивались у своїй більшості самостійно. Розглянемо їх формування й становлення більш детально.

Спрямування потоків управлінської інформації від об'єктів вищого рівня до об'єктів нижчого рівня й навпаки - знизу вгору, відбиваючи зміст діяльності цих об'єктів відповідно до їх завдань та встановлених повноважень.

Низхідні потоки інформації за ступенем поширення можуть бути загальнодержавними чи територіальними. Наприклад, Універсал національної єдності, закони України, укази Президента України, постанови, рішення Верховної Ради та Кабінету Міністрів України мають загальнодержавне поширення, а розпорядження голови міської ради - тільки в межах міста).

У низхідних потоках управлінської інформації можна виділити частину інформації, призначену для всіх суб'єктів господарювання (наприклад, Державного комітету статистики України чи Міністерства фінансів України), або орієнтовану на тих, що функціонують у певній галузі чи сфері діяльності, наприклад, рішення колегії Міністерства освіти й науки України для навчальних закладів.

Існує чітка регламентація створення та розповсюдження управлінської інформації в державі, що зафіксована в нормативних документах (наприклад, Порядок розроблення та прийняття законів України й правозастосовної діяльності чи Порядок підготовки, подання та розгляду проектів постанов і розпоряджень та інших документів загальнодержавного значення Кабінетом Міністрів України).

Висхідні потоки інформації містять показники управління в межах самого соціального об'єкта. Вони свідчить про його ефективність, відображаючи таким чином зміст дій управління. Як база для оцінювання діяльності соціальних об'єктів, ця інформація водночас показує, наскільки ефективним є управління з боку вищих ланок, якого воно погребує коригування чи оновлення. У свою чергу, рівень керування вищих органів влади всіма низовими інфраструктурними ланками в державі також залежить від якості організації управління в цих низових установах.

Офіційне визначення інформаційних ресурсів, відповідно до наукового та загальноприйнятого уявлення про них, пов'язує це поняття з поняттям «документ», який, як визначальна одиниця інформаційного ресурсу, стає інформаційним квантом інформаційного потоку.

Процес інформатизації суспільства, який набув сьогодні глобального характеру, є новим етапом розвитку людства, що виводить його на рівень інформаційної цивілізації, у якій інформаційний ресурс стає визначальним. Інформаційний ресурс найбільш повно характеризувати «як інформацію, створену чи виявлену, зареєстровану й оцінену» {35]. Інформаційний ресурс набуває особливих властивостей, сутність яких і робить його інформаційним продуктом для споживання.

Для того, щоб стати інформаційним ресурсом, потоки інформації повинні мати деякі специфічні характеристики, завдяки яким вони стають соціально значущими, технологічно придатними, тобто такими, що мають цінність для практичного застосування. Основною такою характеристикою є системна організованість (організація) інформаційних потоків та їх окремих елементів.

Сучасними формами організації інформаційного ресурсу є: файл, база даних, банк даних, база знань, бібліотека, центр паперово-технічної інформації та ін. Сьогодні, за умов підвищеного динамізму суспільних процесів (швидка зміна ситуації, невизначеність, непередбачуваність і суперечливість як самих соціальних дій, так і їхніх наслідків) конче необхідна розробка повноцінної теоретичної концепції, методології й конструктивної теорії інформаційних ресурсів.

Об’єкт дослідження - документознавство та документологія.

Предмет - вітчизняні та закордонні періодичні видання з документології та документознавства.

Мета - зробити огляд та провести аналіз періодичних вітчизняних та закордонних видань з документознавства та документології у різних сферах прикладних застосувань.

Завдання:

.   ознайомитись із поняттям «видання» та дати загальну характеристику виданням;

.   зробити класифікацію та дати загальну характеристику періодичним виданням;

.   зробити аналіз та дати характеристику періодичним видання з документознавства та документології Російської федерації та країн СНД;

.   зробити аналіз та дати характеристику періодичним видання з документознавства та документології країн Європи та Америки.