Гуманізація і екологізація світової економіки

Головним результатом світового самміту зі сталого розвитку, який відбувся у Йоханесбурзі восени 2002 року, стало загальне визнання того, що економічне зростання має базуватись на гуманістичному підході по відношенню до людини та екологічному по відношенню до навколишнього середовища.

У цьому аспекті сталим розвитком можна вважати розвиток, який відповідає вимогам сьогодення і при цьому не створює загрози можливостям прийдешніх поколінь задовольняти свої потреби. Тобто такий розвиток має ефективно і справедливо відповідати економічним, соціальним та екологічним потребам суспільства і повинен мінімізувати наслідки видів діяльності, які завдають шкоди навколишньому середовищу, або знаходити альтернативні шляхи вирішення проблем і методи використання природних ресурсів і споживання енергії.

Для досягнення цієї мети необхідно змінити психологію споживання і ведення бізнесу. А це, в свою чергу, може відбутись тільки через проведення відповідної просвітницької діяльності в глобальному масштабі, зокрема, зміни пріоритетів у сфері освіти, у тому числі вищої.

Аналіз сучасних світових тенденцій розвитку вищої освіти [1] говорить про важливість принципово нових підходів, які б базувались на гармонії людських, природних і технічних факторів і забезпечили перехід від постіндустріального мислення, технократизму та екологічного невігласа до інформаційного, гуманістичного та етичного суспільства.

Цей прогресивний підхід знайшов своє відображення у стратегії розвитку української вищої освіти, зокрема, рішеннях підсумкової колегії міністерства освіти і науки України від 28.02.2003 року щодо ролі вищої освіти і науки для забезпечення розвитку суспільства у 21 столітті. У своїх рекомендаціях щодо підготовки вищих навчальних закладів до 2003/2004 навчального року МОН України ставить перед ВНЗ завдання, яким передбачається вжити заходів щодо реалізації цілісної державної стратегії навчання студентів, викладачів та працівників ВНЗ з питань безпеки життя та діяльності людини, охорони її праці, здоров”я, охорони навколишнього середовища.

Ілюстрацією змін щодо розуміння важливості врахування екологічних аспектів в процесі економічної діяльності є динаміка зростання кількості сертифікованих систем управління навколишнім середовищем в усьому світі, наведена у [2].

Так, на кінець 2002 року зареєстровано 49462 сертифікатів на відповідність стандарту ISO 14001, виданих у 118 країнах світу. Зростання за 2002 рік порівняно з загальною кількістю сертифікатів, виданих на кінець 2001 року (36765 у 112 країнах) склало 12697 сертифікатів, або 34,54%. Найбільшу кількість систем управління навколишнім середовищем (СУНС) сертифіковано у Японії (2497), Китаї (1718), Іспанії (1164). До десятки країн, що демонстрували найбільші показники у минулому році, (10 місце) увійшла Угорщина (300 сертифікатів).

Зрозуміло, що найвищі показники впровадження СУНС демонструє індустріальний сектор, зокрема, підприємства електротехнічної та оптичної (4216 сертифікатів), хімічної (3037), металургійної (2895), будівельної (2111) та машинобудівної (1063) галузей. На цьому тлі загальна статистика зростання сертифікованих СУНС у сфері освіти, наведена у таблиці 1, виглядає досить скромно. В той же час, чітко простежується тенденція щорічного зростання, що говорить про великий потенційний інтерес закладів освіти до цього питання.

Таблиця 1

Рік огляду ISO	1998	1999	2000	2001	2002
Кількість сертифікованих СУНС	15	46	72	110	145

 

Як зазначалось вище, сьогодні перед вищими навчальними закладами України поставлено завдання щодо організації якісної підготовки студентів у сфері навколишнього середовища. При цьому слід враховувати, що курс з цього питання стане більш ефективним, якщо його буде підкріплено практикою впровадження СУНС у ВНЗ. Навчальні заклади на власному прикладі повинні перенести теорію і принципи екоменеджменту у власну практику. Тобто, студенти, які прийдуть працювати у бізнес, мають отримати перше наочне свідчення екокультури й мислення, орієнтоване на врахування потреб суспільства у чистому довкіллі, саме у ВНЗ.

Тоді вони будуть не тільки вивчати цю дисципліну, але й повсякденно відчувати на собі і брати участь у реалізації екологічної політики ВНЗ. Потім цю екологічну культуру, засвоєну ними у ВНЗ, вони перенесуть на підприємства і в організації, в яких вони будуть працювати.

Тим більше, що подібний до цього досвід викладання принципів загального менеджменту якості і одночасного впровадження систем якості у закладах освіти є досить розповсюдженим у світі. До відома, на кінець 2002 року 4544 закладів світи в усьому світі отримали відповідні сертифікати, а починалось впровадження з декількох десятків систем 10 років тому.