Міста та місцеве самоврядування

 

Розвиток феодального суспільства, і передусім відокремлення ремесла від землеробства, створили в Х–ХІ століттях передумови для відособлення міста від села. Міста стали центрами товарного виробництва і торгівлі у феодальному суспільстві. Виникаючи на землях світських чи духовних феодалів або на землях королівського домена, міста підпадали під юрисдикцію феодальних сеньйорів. Вони вважалися власністю феодалів і були зобов'язані відбувати різноманітні повинності на користь своїх сеньйорів. Це викликало напружену боротьбу між містами і феодалами-землевласниками, яка визначила основний напрям політичного розвитку середньовічних міст.

Починаючи з XI–XII століть, міста виборюють чи купують собі деяку автономію, більшу або меншу залежно від обставин. Угода, яку місто укладало з феодалом-землевласником, встановлювала між ними зв'язок подібний тому, що існував між сеньйором та його васалом.

Виявом політичної автономії, яку здобувало місто, ставало право обирати свої власні органи управління, видавати правові акти, Здійснювати суд над городянами. Сеньйор передавав місту ці права за одноразовий викуп, або в обмін на щорічну сплату певної суми грошей. Зовнішніми ознаками міського самоврядування були башта з дзвоном як символ права скликати міські збори; ганебний стовп і шибениця, що свідчили про право чинити суд; міська печатка з зображенням герба міста як вираз права приймати свій статут. Управління в такому самоврядному місті здійснювали міська рада та виборний мер.

Церковні феодали в Польщі мали тісніші зв'язки з папою, ніж з королем, що не перешкоджало єпископам втручатися у внутрішні феодальні усобиці. Міста перебували у повній владі магнатів. Магнати часто порушували навіть автономію тих міст, яким королями було надане Магдебурзьке право.

Важливим було і здобуття містами торгових привілеїв, що дозволяли їм економічно розвиватися. Так у торговому привілеї м. Кракова говориться: «Ми, Казимир, божою милістю король Польщі… намагаючись [ще більше примножити] користь, благоустрій та щастя міста нашого Кракова та його мешканців, про успіхи яких слава іде по світу, за роздумами нашими та раді баронів наших постановили та утверджуємо на вічні часи, що всі купці, що приїжджають з яких-небудь королівств, держав, провінцій, земель…, які бажали б у згаданому місті виставити напоказ, продати або скласти свої товари, можуть це вільно робити».

Найбільш важливим завоюванням міст було визнання вільного стану за всіма городянами. У ці часи існувало прислів'я: «Повітря міста робить людину вільною». Якщо кріпакові вдавалося прожити один рік і один день в стінах міста і за цей час господар не заявляв про свої права на нього, він отримував назавжди повну свободу. Характерною рисою міського життя був цеховий устрій міських ремісників. Цех був виробничою і політичною корпорацією, спілкою майстрів однієї професії, створеною для боротьби з конкуренцією і для взаємодопомоги. Кожний ремісничий цех мав свій статут, прапор і герб. На чолі цеху стояли виборний магістр і старшини, існував цеховий суд. У разі потреби скликалися загальні збори майстрів.

Цехові статути регулювали не тільки ремісниче виробництво, а й життя членів цеху. Тут діяв принцип: «Кожен член цеху повинен жити не краще і не гірше від іншого». Тому цех стежив за тим, щоб майстри не працювали більше звичайного часу, не тримали більшої кількості підмайстрів та учнів, щоб вироби відповідали встановленому цехом стандарту і т.д. Купецькими об'єднаннями були гільдії, які також мали свої статути і своїх старшин. Специфічною рисою європейського середньовічного міста був цеховий устрій, коли ремісники однієї професії обов'язково входили до певного цеху, а купецтво об'єднувалося в гільдії.

Таким чином, з усього вище сказаного постає цілісна картина процесу становлення ранньофеодальних держав у південно та західнослов’янських народів. Це явище пов’язано передусім з певними особливостями розвитку вище згаданих країн.

Певну тенденцію можна помітити у впливі процесу формування та розвитку суспільно – економічних відносин та особливостей сюзеренітету – васалітету на становлення та характер державних відносин.

В умовах ранньофеодальної монархії проходить утвердження феодальна система. Відбувається розвиток феодальної власності на землю. Вільний від усяких обов'язків і повинностей алод поступався місцем бенефіцію – умовній службовій власності на землю, та спадковому феоду, власник якого теж повинен був служити своєму сюзерену. Одночасно відбувається соціальне розшарування, формування панівної верстви феодалів-землевласників і пригнобленого феодально-залежного, а потім і покріпаченого селянства.

Велике значення на процес становлення держав та укріплення влади мали особливості розвитку міст та місцеве самоврядування. Будучи визначним чинником у процесі державотворення влада на місцях значно допомагала центральній владі наводити лад у державі.