Статеве виховання, як основа профілактики підліткової вагітності

 

Суть первинної профілактики у загальноосвітньому закладі полягає у здійсненні комплексу заходів, спрямованих на запобігання негативного впливу біологічних і соціально-психологічних факторів, які можуть слугувати причиною формування поведінки, що відхиляється від норми. У першу чергу вона має бути спрямована на формування в особистості неприйняття та категоричну відмову від певних стандартів поведінки. Соціальні педагоги загальноосвітніх закладів повинні надавати дітям і підліткам інформацію про вживання різних видів алко-, нарко-, токсичних речовин; формувати правову культуру, роз'яснювати правові норми стосовно різних аспектів асоціальної поведінки; популяризувати здоровий спосіб життя; формувати навички культурного проведення дозвілля; створювати умови для самореалізації особистості у різних видах творчої, інтелектуальної та громадської діяльності [16,20].

Статеві стосунки підлітків, можуть нести за собою загрозу здоров’ю. Недостатність методичного забезпечення соціальних педагогів шкіл щодо організації профілактичної роботи є істотною перепоною на шляху боротьби з ВІЛ/СНІДом, наркотичною залежністю, ризикованою поведінкою (Додаток А).

Наразі осередками просвіти та методичного супроводу соціальних педагогів у даному напрямі є ресурсні центри для фахівців соціальної сфери. Оскільки в них зосереджені необхідні для забезпечення діяльності цих спеціалістів інформаційних, методичних, матеріальних та людських ресурсів [19,40].

Проблему ресурсного забезпечення соціальної роботи в Україні вивчали О. Безпалько та Т. Семигіна. Діяльність ресурсних центрів вищих навчальних закладів розглядалася у працях вітчизняних науковців Н. Заверико, І. Звєрєвої, Г. Радчук. Дослідники Т. Лях, Т. Цюман та К.Шендеровський у своїх роботах аналізують підходи до менеджменту ресурсних центрів [8,43].

Метою даної статті є аналіз особливостей роботи ресурсних центрів, що надають методичну допомогу шкільним соціальним педагогам у організації профілактичної роботи [23].

Ресурсні центри для працівників соціальної сфери - достатньо нове явище в Україні. Активне їх формування розпочалось із 1996 року. Ще не має чіткого визначення поняття "ресурсний центр", відсутні і наукові дослідження щодо організації та функціонування ресурсних центрів. Але при цьому вони відіграють вагому роль, надаючи інформаційну, методичну та консультативну допомогу спеціалістам соціальної сфери, реагуючи на нагальні проблеми українського суспільства [27].

Серед них - Київський ресурсний центр імені Андрія Муравйова-Апостола, який є однією з найпотужніших агенцій у інформаційно-методичній підтримці соціальних педагогів загальноосвітніх закладів. Його створено у листопаді 2000 р. в рамках проекту "Соціальна освіта в Україні" Християнським дитячим фондом (нова назва - Український фонд "Благополуччя дітей"), Міжнародною федерацією соціальних працівників, Українською асоціацією соціальних педагогів та спеціалістів із соціальної роботи за підтримки уряду Швейцарії. Сьогодні він є структурним підрозділом Інституту психології і соціальної педагогіки КМПУ імені Б.Д. Грінченка.

Мета діяльності центру - підвищення професійної компетентності спеціалістів соціальних служб, соціальних педагогів, практичних психологів та представників громадських організацій, які надають соціальні послуги дітям, сім'ї та молоді щодо профілактики негативних явищ [27].

Працівники ресурсного центру, здійснюючи методичну підтримку соціальних педагогів загальноосвітніх шкіл, популяризують наукові дослідження у галузі соціальної профілактики, передові методи соціальної роботи та соціальної педагогіки, ознайомлюють фахівців з сучасними технологіями просвітницько-профілактичної роботи в учнівському середовищі [7, 24].

Соціальним педагогам загальноосвітніх шкіл ресурсний центр надає інформаційні, консультаційні, посередницькі та просвітницькі послуги. Зупинимося більш детальніше на кожній із них [22].

Надаючи інформаційні послуги соціальним педагогам загальноосвітніх закладів по напряму первинної профілактики, працівники ресурсного центру використовують потужний книжковий фонд центру, сучасне технічне обладнання, Інтернет ресурси [20,43].

Нині у книжковому фонді є понад 2 тисячі літературних джерел щодо різних аспектів соціальної профілактики. Для зручності вони систематизовані за розділами: девіантна поведінка: поняття, загальні положення та профілактика; технології подолання негативних явищ; профілактика наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління; профілактика ВІЛ/СНІДу та інфекції, які передаються статевим шляхом; педагогічні основи формування здорового способу життя; медико-соціальні основи здоров'я [33]. За цими розділами соціальні педагоги можуть знайти довідкові видання, підручники, соціологічні дослідження, методичні посібники, наукові збірки, тренінгові програми, ігрові методики, присвячені різним аспектам сприяння здоров'ю та профілактики негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі [25]. Соціальні педагоги на базі ресурсного центру мають можливість попрацювати із зазначеними інформаційними матеріалами, а також скласти соціальний паспорт мікрорайону (району, міста) із зазначенням мережі організацій та закладів, які здійснюють соціально-профілактичну роботу, працюють з наркозалежними та ВІЛ-інфікованими.

Ресурсний центр надає можливість роботи з іншомовними виданнями, (англійською, німецькою, французькою, польською мовами), де описується закордонний досвід здійснення соціальної профілактики. Увазі соціальних педагогів пропонуються вітчизняні та зарубіжні періодичні видання соціально-профілактичного напряму. Серед них особливим попитом користуються журнали: "Соціальна педагогіка: теорія та практика", "Практична психологія і соціальна робота", "Психолог", "Журнал для батьків", "Соціальний працівник" тощо [24,48].

Заслуговує на увагу діяльність працівників центру щодо навчання соціальних педагогів загальноосвітніх шкіл методиці проведення відео лекторіїв. У ресурсному центрі зібрано більше 80 відеофільмів, які торкаються різних аспектів сприяння здоров'ю, профілактики негативних явищ. Серед них найпопулярнішими є відеоматеріали:

з питань репродуктивного здоров'я ("Що ти знаєш про себе", "Від хлопчика до чоловіка" "Від дівчинки до жінки" "Вагітні підлітки - турбота про них"); з профілактики тютюнопаління ("Тютюн - помста індіанців Arawaks", "Тютюнові міфи"); з профілактики алкогольної та наркотичної залежності ("Сповідь", "Обережно! наркоманія", "Не дури себя", "Наркоманія: це хвороба, від якої ніхто не застрахований", "Поза законом", "Якби я знав раніше"); з профілактики ВІЛ/СНІДу ("СНІД стосується кожного"; "Рішення", "Затишшя", "Профілактика ВІЛ/СНІД", "Наближення") тощо.

Працівники ресурсного центру сприяють створенню у загальноосвітніх закладах відеотек, що дозволяє соціальним педагогам використовувати відеоматеріали у профілактичній роботі [30,49].

Ресурсні центри надають соціальним педагогам індивідуальні та групові консультаційні послуги. Також консультування здійснюється через мережу Інтернет та листування.Співробітники ресурсного центру є висококваліфікованими спеціалістами, які постійно підвищують свій професійний рівень на курсах підвищення кваліфікації, приймають участь у міжнародних та національних семінарах, тренінгах, займаються проектною діяльністю, обмінюються професійним досвідом зі спеціалістами з інших країн [12].

Консультації соціальним педагогам загальноосвітніх закладів надаються по різним аспектам соціальної профілактики, найбільш популярними є теми:

досвід реалізації проектів щодо соціальної профілактики;

організації, які займаються профілактичною діяльністю;

вітчизняні та зарубіжні науковців, дослідників, які працюють по соціальній профілактиці;

технології комплексної соціальної профілактики негативних явищ у шкільному середовищі;

розробка програм тренінгу по соціальній профілактиці;

зміст та методи профілактичної інтервенції.

Здійснюючи методичний супровід соціальних педагогів, ресурсний центр допомагає у налагоджені партнерських стосунків з державними та громадськими організаціями, які працюють у галузі профілактики негативних явищ у середовищі дітей, підлітків та молоді [28,42]. Так, працівники ресурсного центру, співпрацюючи з громадською організацією "Соціальна служба "Віфанія" проводили для соціальних педагогів шкіл семінар "Нормативно-правові аспекти щодо профілактики насильства дітей в сім’ї"; з Всеукраїнським громадським центром "Волонтер" проводили семінар "Профілактика ВІЛ/СНІДу та ризикованої поведінки в дитячому та молодіжному середовищі", "Інтерактивні методи профілактики ВІЛ/СНІДу та ризикованої поведінки серед дітей та підлітків". Також працівники ресурсного центру запрошують для соціальних педагогів шкіл з презентаціями громадські та державні організації, які займаються соціальною профілактикою в молодіжному середовищі, проводять круглі столи для налагодження співпраці між загальноосвітніми закладами та громадськими організаціями у вирішенні завдання щодо розробки комплексних програм сприяння здоров’ю дітей та молоді, спрямованих на первинну профілактику [18].

Спеціалісти ресурсного центру здійснюють постійний методичний супровід фахівців, які пройшли навчання на семінарах та тренінгах, надаючи їм консультації, запрошуючи на зустрічі, круглі столи, семінари, презентації, систематично відстежуючи стан реалізації інноваційних технологій в соціально-профілактичній діяльності [42].

Ресурсний центр сприяє опануванню соціальними педагогами інтерактивними методами, ознайомленню із тренінговими модулями з питань формуванню здорового способу життя [7]. Підготовлені соціальні педагоги організовують позанавчальну діяльність, спрямовану на формування здорового способу життя.

Працівники ресурсного центру переконані, що дітей та підлітків необхідно навчати відповідально ставитися до свого здоров'я та життя. Сьогодні школа повинна відігравати провідну роль у наданні дітям та підліткам знань, формуванні ставлень та прищеплюванні навичок, які, необхідні для збереження власного здоров'я.

Ресурсні центри докладають багато зусиль до підвищення рівня компетентності соціальних педагогів закладів освіти з профілактики ризикованої поведінки в учнівському середовищі, формуванню безпечної поведінки й здорового способу життя в учнів та зменшенню ризику інфікування ВІЛ, шляхом формуванню мотивації, знань і умінь щодо безпечної поведінки та здорового способу життя [18]. Тому ресурсні центри відіграють неабияку роль у підвищенні кваліфікації соціальних педагогів закладів освіти, впровадженні сучасних соціальних технологій, популяризації інновацій у соціально-педагогічній діяльності.

Отже, пропонуючи сучасні інформаційно-методичні матеріали, інноваційні методики, інтерактивні технології, популяризуючи моделі профілактичної роботи ресурсні центри створюють умови для покращення організації соціальними педагогами профілактичної роботи з учнями в умовах загальноосвітніх закладів через надання інформаційних, консультаційних, посередницьких та освітніх послуг [14, 19].

Необхідна передумова дослідження сексуальності полягає насамперед у подоланні релігійно-містичного ставлення до неї. Така можливість з'явилась лише наприкінці ІХХ століття у країнах Західної Європи.

У той час дослідження вчених були пов'язані з медичними аспектами сексуальності. У них розглядалися, передовсім, порушення фізіологічних норм статевого життя. Дослідники намагалися зрозуміти причини виникнення гомосексуального потягу, трансвестизму, фетишизму [11]. Вже тоді висловлювалася думка про обумовленість різноманітної статевої поведінки індивідуальними особливостями психічної конституції особистості.

Одним з перших запропонував пов'язати теорію сексології з психологією німецький лікар Генрі Хавлок Елліс. Його праці сприяли розумінню пластичності людської сексуальності, вказували на неприпустимість осудження поведінки, що не відповідає нормам усталеної культури сексуальних стосунків. Намагався співвіднести клінічні та культурологічні дані сексуальності людини дерматовенеролог Іван Блох. Але найбільше вразила світ теорія сексуальності, висунута на початку ХХ століття психоаналітиком Зігмундом Фрейдом [13]. Учений розглядав сексуальність як основу джерело життєвої енергії людини, наголошував на необхідності сексу не тільки з точки зору продовження роду, а й для нормального функціонування особистості. Фрейд уперше виділив фази психосексуального розвитку дитини, зосередив увагу на особливостях індивідуального розвитку. Він вказав на велике значення ранніх дитячих переживань і стосунків із батьками як на безпосередні причини формування певного типу сексуальної поведінки. І хоча деякі положення теорії сексуальності переглянуті сучасною наукою [13,30], вплив Фрейда на розвиток сексології був значним.

У 20-х роках двадцятого століття були закладені теоретичні засади сучасної сексології. Проте переважна більшість висновків учених базувалась на спостереженнях за пацієнтами психіатричних лікарень, тобто, стосувалася скоріше сексопатології. Щоб визначити патологію сексуальної поведінки, її треба порівняти з нормою. А для з'ясування критеріїв норми сексологія мала звернутися до вивчення фізіології і мотивації поведінки нормальних людей. Щоб дістати таку інформацію, необхідно було провести масові опитування населення [23].

Перші такі дослідження були проведені з ініціативи німецького психіатра М. Хіршвельда. У 20-і роки у Радянському Союзі дослідження сексуальної поведінки проводилися багатьма вченими. За методичним рівнем їхні праці суттєво випереджали дослідження, що проводилися за кордоном; деякі з них були перекладені іншими мовами і вважалися авторитетними на Заході.

Перші спроби анкетування мали значні недоліки, і хоча з часом вони удосконалювалися, і сьогодні анкетування та інтерв'ювання викликають чимало методологічних і етичних труднощів [17]. Проте ці методи дослідження сексуальної поведінки і досі є основними у сексології.

Найбільш фундаментальною роботою вважається дослідження, розпочате наприкінці 30-х років американським ученим Альфредом Кінзі. Він провів близько 19 тис. інтерв'ю, кожне з яких містило від 350 до520 пунктів. Хоча А. Кінзі був прихильником біхевіористичної теорії і основний наголос робив на дослідження фізіології статевого життя, значну увагу він приділив вивченню впливу соціальних характеристик на поведінку досліджуваних (освітній рівень, рід занять, професію, релігійність, місце проживання) [26]. Результати, одержані в дослідженнях А. Кінзі, радикально змінили уявлення про людську сексуальність. Ось найбільш важливі висновки його роботи:

) сексуальна поведінка, як чоловіків і жінок, відрізняється широкою варіативністю способів досягнення сексуального задоволення;

) виявились значні розбіжності інтенсивності гетеросексуальної поведінки;

) рівень інтелектуального розвитку прямо пропорційний різноманітності сексуального життя.

«Звіти» А. Кінзі мали великий вплив на подальші дослідження науковців багатьох країн світу (США, Данії, СРСР, Англії, Франції, Італії, ФРН).

Результати загального опитуваня дали змогу науковцям робити теоретичні висновки щодо загальних тенденцій, вікових та статевих особливостей сексуальної поведінки. Але тільки статистичні дані не можуть пояснити, як відбуваються процеси формування психосексуальної конституції особистості, статевої ідентифікації, причин розвитку патології, закріплення у свідомості тих чи тих стереотипів сексуальної поведінки. І головне - чи можна регулювати ці процеси і якщо так, то як саме і коли це робити [30].

Протягом останніх трьох десятиліть більшість наукових праць були присвячені проблемам дитячої та юнацької сексуальності. Серед радянських вчених цю тему досліджували Д.Н. Ісаєв, В.Н. Каган, І.С. Кон, С.І. Голод, Л.М. Скоро док, А.Г. Харчев, В.В. Нагаєв, Д.В. Колесов, Н.Б. Сєльвєрова, Л.Я. Верб, Л.Я. Свядощ, Т.К. Юфєрєва, І.Т. Юнда. Матеріали дослідження цих учених є дуже цінними, вони стали вагомим внеском у теоретичні засади сексології, що так необхідно врахувати у педагогічній роботі. Ось деякі з них [24].

Доведено, що дитина ще при народженні має певну програму статевого розвитку. Протягом перших років її життя відбувається процес статевої ідентифікації, який є складовою процесу сигналізації. Базова ідентичність психофізіологічних особливостей формується до трьох років. А в шість років у дитини вже сформована досить стійка система статевої ідентифікації. Тож саме у ранньому дитинстві формуються певні стереотипи поведінки, зумовлені статевою приналежністю дитини [20].

До десяти років практично кожна дитина дізнається про існування інтимних стосунків між чоловіком та жінкою. Якщо ця інформація приходить із запізненням, вона викликає у дитини крайні форми емоційного реагування (відчуття огиди, несмприйняття, потрясіння) [16].

Особливу увагу звертають вчені на підлітковий вік. Вони визначають велику розбіжність строків біологічної, психічної і соціальної зрілості підлітків, наголошуючи, що ця суперечність є однією з основних причин виникнення внутрішніх і зовнішніх конфліктів у цьому віці.

Аналізуючи відомі на сьогодні факти, науковці виділяють такі основні особливості підліткової сексуальності:

інтенсивність статевого потягу;

сексуальна активність має характер експериментування і відрізняється ігноруванням небезпеки;

невідповідальність необмеженої еротичної фантазії і обмежених можливостей її реалізації;

сексуальність відметена від почуття любові.

Особливе занепокоєння батьків та педагогів викликає ранній початок статевого життя молоді [24,48]. А чи дійсно нині підлітки мають більший сексуальний досвід? За даними Діполда можна говорити про відносну стабільність сексуальної поведінки хлопців і про динаміку її у дівчат. Це зумовлене тим, що дівчата у своїй поведінці більш орієнтовані на вимоги і загальносприйняті норми суспільства.

В.В. Нагаєв спробував співвіднести термін першої статевої близькості із її мотивами і виявив таку закономірність: у 13 - 14 років провідним мотивом виступає цікавість, потяг до невідомого; у 15 - 16 років - потреба зняти сексуальне напруження; у 17 років і пізніше домінує почуття любові, інтерес до конкретної особи [23].

Які ж причини лежать в основі ранніх статевих зв'язків? На це існують різні погляди. Медики та фізіологи пов`язують це насамперед з акселерацією. Взагалі, прискорення або затримане дозрівання впливає на формування самооцінки підлітка, емоційний комфорт, стосунки з однолітками. Шпарке, оперуючи матеріалами масового опитування, наполягає на тому, що початок статевого життя не залежить від статевої зрілості безпосередньо; тут більше впливають прийняті суспільством моральні норми. Можна також припустити, що суттєвий вплив на стиль статевої поведінки мають індивідуальні психодинамічні, зокрема темпераментальні властивості особистості [12].

Статеве виховання і підготовка учнів до сімейного життя - складова загального процесу виховної роботи загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних навчальних закладів та сім`ї. Варто зазначити, що статеве виховання - це система педагогічних, медичних, правових заходів, спрямованих на формування у дітей та підлітків правильного ставлення до питань статі та статевого життя [14]. Статеве виховання має на меті сприяти гармонійному розвитку особистості, підготовці до майбутнього сімейного життя. Це одна із складових цілісного процесу виховної роботи у загальноосвітньому навчальному закладі та сім`ї. Необхідною, важливою умовою ефективності статевого виховання підлітків є єдиний підхід з боку батьків, педагогів, психологів, медпрацівників та інших.

Насамперед проблема статевого виховання потребує комплексного підходу, що базується на гуманістичних засадах і передбачає захист дітей та підлітків, надання їм допомоги у соціальному самовизначенні, активному входженні в суспільне життя, формування духовних цінностей та навичок культури здоров'я. У здійсненні статевого виховання необхідно врахувати вікові особливості, прискорений статевий розвиток учнів, поширення негативних тенденцій у молодіжному середовищі (статева розпуста, проституція та злочинність на статевому ґрунті) [12].

Дівчатка-підлітки мають отримувати «жіноче виховання». Одним з найважливіших завдань є виховання лагідних, вимогливих, незламних і нетерпимих до зла і несправедливості жінок. Найінтенсивнішу виховну роботу слід проводити з дівчатками-підлітками, організм яких дозріває швидше, ніж у їхніх однолітків-хлопців [14].

Зокрема батькам, педагогам необхідно знати, що підлітковий вік (від 11-12 до 15-17 років) - це період, коли відбувається перехід від дитинства до дорослості. Перехідний вік (підлітковий вік дитини) майже всіх батьків застає зненацька. Основними етапами формування дорослості є: виникнення у підлітка потреби, щоб до нього ставилися як до дорослого, прагнення самостійності і бажання, щоб дорослі не втручалися в деякі сфери його життя, наявність власної лінії поведінки тощо. Неврахування таких загальних рис підліткового віку може спричинити виникнення конфліктів. У цей період відбувається функціональна перебудова більшості органів і систем організму: прискорений ріст, збільшення маси тіла, фізична, нервово-психічна активність, посилений обмін речовин, значне напруження в роботі залоз внутрішньої секреції (особливо статевих) [17].

Виняткове значення має формування у хлопчиків і дівчат почуття відповідальності за власні дії. Вони мають усвідомити, що розпочате у підлітковому віці статеве життя може зашкодити здоров'ю та стати причиною трагедій у майбутньому.

Підлітки, які ведуть безладне статеве життя, можуть мати незадовільні взаємини з батьками та вчителями. Для дівчат-підлітків раннє статеве життя виступає як засіб збереження емоційного контакту (щоб не залишитися в ізоляції).У стосунках з однолітками хлопці-підлітки прагнуть самоствердження у «своїй» групі. Уживання алкоголю, наркотичних речовин, куріння, безладні статеві стосунки - це своєрідний засіб утвердження в ролі «свого» чи «своєї» у групі однолітків [18].

Відхилення у статевій поведінці є наслідком певних зрушень у статевій самосвідомості та неправильного формування навичок статево-рольової поведінки підлітків. Відхилення мають педагогічні, психологічні та соціальні причини [12]. До педагогічних причин належать недоліки в організації та проведенні статевого виховання підлітків. До недавніх часів воно проводилось за принципом заборони та замовчування, що не відповідало перспективам суспільного та культурного розвитку. Суперечності у самій системі соціально-нормативних зразків сучасної культури відносять до соціальних причин. Розбіжності між офіційними і неофіційними нормами, між пережитками минулого та поширенням різного роду сексологічних знань (або порнографічної продукції) сьогодні спричинює відхилення у статевій поведінці підлітків. Психологічні причини: недостатній інтелектуальний розвиток, неприйняття будь-яких вимог батьків, педагогів (корекційна робота), порушення статевої ідентифікації, недоліки у формуванні статево-рольової поведінки [23].

Будь-яке з відхилень у статевій поведінці є негативним фактором, що може призвести до порушень у психіці підлітків. У будь-якому разі дитина не повинна залишатися на самоті зі своїми переживаннями, сумніватися у власній повноцінності, уникати спілкування з оточенням, втрачати повагу до самої себе як до особливості.

Зміст і принципи статевого виховання. Змістом статевого виховання є життя, що оточує дитину, взаємини між людьми різної статі, норми цих взаємин, особисте життя людей в сім'ї, сфери їх діяльності. Зміст статевого виховання являє собою систему знань і специфічних умінь вихователя, дозволяють йому вирішувати поставлені завдання [24]. До цих знань можна віднести:

а) знання сутності, специфіки педагогічної системи статевого виховання. Сутність педагогічної системи статевого виховання полягає у встановленні взаємозв'язку всіх її компонентів, в поєднанні використання методів і форм, що проявляється у своєрідному співвідношенні функціонування фронтальних, під групових та індивідуальних форм організації дітей. Специфіка педагогічної системи статевого виховання проявляється в домінуючої функції її певних компонентів. Такими, на наш погляд, є цілі та форми організації;

б) знання специфіки вікового розвитку дітей та статево рольової соціалізації хлопчиків і дівчаток;

в) знання тих аспектів і сфер людської діяльності, які можуть бути доступні дитині. Ними є праця людей, функції батьків у родині, роль і місце батьків у процесі походження людини, переваги в інтересах, дозвілля;

г) знання принципів статевого виховання:

принцип єдиного підходу до статевого виховання з боку батьків, педагогів і медичних працівників, що виявляється в спільності поглядів на необхідність статевого виховання, його цілі, засоби, методи і зміст методів залежно від віку вихованців [11,40];

принцип диференційованого та поетапного характеру статевого виховання, який передбачає облік статі дітей, їх віку, ступеня психологічної та моральної підготовленості як дітей, так і батьків, їх інтелектуального рівня;

принцип правдивості, що полягає в достовірності інформації, яку отримують діти (цей і наступний принцип тісно взаємопов'язані і більшою мірою стосуються сексуальної освіти дітей);

принцип індивідуального підходу, що виявляється в "адресному характер інформації", яка повинна бути адаптована для конкретної дитини з урахуванням принципу диференційованого та поетапного характеру статевого виховання;

принцип поєднання моральної атмосфери і гігієнічних умов (неможливо виховати в дитині якості мужності чи жіночності, якщо умови, в яких живе дитина і навколишнє його обстановка не відповідає їм).

Зміст педагогічної системи статевого виховання є важливим компонентом, без детального вивчення якої неможливо успішно вирішити завдання статево рольової соціалізації дітей [17].

Всю педагогічну роботу і методи зі статевого виховання можна поділити на 4 напрямки: робота з діагностики когнітивного компонента статево рольової соціалізації; робота з формування статево рольової поведінки; робота, спрямована на ознайомлення дітей з процесом дітонародження; робота з формування уявлень про зв'язки людей у сім'ї та їх соціальних і сімейних ролях [26,50].

Наприклад, робота з діагностики когнітивного компонента статево рольової соціалізації спрямована на виявлення знань та умінь дітей визначати свою статеву приналежність, її ознаки, емоційні переваги, переваги в іграх і іграшках, сприйнятті літературних героїв. А наступний напрям роботи може бути пов'язано з формуванням уявлень про зв'язки людей у сім'ї, їх соціальних і сімейних ролях. Він передбачає знайомство дітей з деякими аспектами родоводу, перспективами фізіологічного і соціального розвитку дитини, функціями батьків у родині [3, 17].

Робота з формування статево рольової поведінки націлена на ознайомлення дітей з якостями мужності і жіночності, проявами та уподобаннями чоловіків і жінок у різних видах діяльності, їх ролями в сім'ї, на формування навичок і вмінь поведінки, а також вироблення ставлення дітей до понять краси, любові, доброзичливих відносин і формування цих стосунків між дівчатками і хлопчиками в групі [4]. Цей напрямок пов'язаний зі створенням умов для прояву та переживання дітьми певних почуттів, характерних більшою мірою тієї чи іншої статі, Наприклад гордості, сміливості, відваги у хлопчиків; турботи, співчуття, ласки - у дівчаток.

У статевому вихованні використовуються загальні принципи виховної роботи. Воно повинно бути складовою частиною навчально-виховних заходів, здійснюваних в сім'ї, дошкільному закладі, школі, і проводитися з урахуванням статі, віку, рівня підготовленості дітей, а також з дотриманням наступності у процесі виховання. Обов'язкова умова його ефективності - єдиний підхід батьків, медпрацівників, педагогів, вихователів [23,45]. При всій складності і делікатності сексологічних проблем батьки, педагоги і медпрацівники повинні своєчасно і правильно відповідати на питання, що хвилюють підростаюче покоління. Умовно процес статевого виховання можна розділити на кілька етапів. Дітям дошкільного віку необхідно прищеплювати елементарні гігієнічні навички та правила поведінки. Важливе значення має загартовування організму дитини, так як правильне статевий розвиток тісно пов'язане з загально фізичним [17]. При догляді за дітьми дошкільного віку слід, зокрема, усувати дратівливі дії на ерогенні зони, уникати незручною, тісного одягу. Дуже важливо забезпечити здорову атмосферу в сім'ї, пройняту взаємною повагою і любов'ю. У дошкільному віці у дітей поступово формується свідомість приналежності до певної статі і як наслідок природного процесу пізнання навколишнього світу з'являються зачатки інтересу до питань статі. Це виражається в численних питаннях, які діти неминуче задають батькам, часом шокуючи їх в збентеження. На запитання дітей, які цікавляться "таємницею" їх появи на світ, слід відповідати просто і доступно, не деталізуючи, не вдаючись до вимислу і казкам про лелек, капусту і т. д. Діти молодшого віку задовольняються такими відповідями матері, "як я тебе народила в пологовому будинку "або" ти виріс у мене в животику ". У той же час відмова відповідати на ці питання зазвичай лише підігріває інтерес дитини до теми, змушує шукати відповідь у більш "обізнаних" старших товаришів. Що стосується вигадок і казок, то рано чи пізно настає викриття цих вивертів і як наслідок виникає недовіра дітей до батьків. У процесі статевого виховання дітей молодшого шкільного віку повинні враховуватися фізіологічні і психологічні особливості. Для нормального статевого розвитку і встановлення правильних відносин між хлопчиком і дівчинкою в цьому періоді важливо розвивати такі моральні якості, як соромливість, стриманість, готовність завжди надати допомогу тощо Встановленню здорових відносин між хлопчиками і дівчатками сприяють організовані спільні відвідування музеїв, театрів, походи та інші заходи [6, 8].

Ефективність статевого виховання залежить від урахування пов'язаних зі статтю особливостей розвитку дитини на всіх вікових етапах, починаючи з самих ранніх. У перші роки життя особливе значення має диференційоване ставлення до дитини батьків, тобто поводження з ним саме як з хлопчиком або дівчинкою. Психологічними спостереженнями встановлено, що одні й ті ж особливості зовнішності і поведінки дитини в залежності від її статі викликають у дорослих діаметрально протилежні реакції. З новонародженими дівчатками матері більше розмовляють, а на частку хлопчиків припадає більше фізичних вправ; батьки більше розмовляють з новонародженим сином, ніж з дочкою [14]. Ці відмінності, особливо яскраві в поведінці батьків з первістком, показують, що практично з початку життя дитина і батьки обумовлюють поведінку один одного: стать виявляється і формується не тільки як розвиваються риси, але і як система відносин [17].

Чоловік і жінка біологічно і психологічно розрізняються за своїм місцем і ролі в складній природосообразно системі продовження людського роду. Психофізіологічна конституція чоловіків зумовлює їх більш високу готовність до екстремальних, ризикованим ситуацій, потреба в ризику, зміни себе і інших, досягненні різних цілей. Ситуації, в яких потрібна повна мобілізація, з дефіцитом часу на прийняття рішення, з декількома динамічними об'єктами для уваги саме вони дозволяють чоловікові мобілізуватися, виявити потенційну енергію. Жінка, маючи більш слабким типом нервової системи, схильна швидше уникати, ніж прагнути до подібних умов і ситуацій життєдіяльності [23]. Але зате вона більш пристосована до тонкої, копіткої і монотонної роботи, що вимагає зосередження всієї уваги на одному об'єкті (наприклад, на грудному дитину). Такі відмінності об'єктивно зумовили появу історично чоловічих і жіночих ролей і професій.

Диференційоване, індивідуальне виховання хлопчиків і дівчаток у відповідності з ідеалами мужності і жіночності ґрунтується на поділі сімейних ролей між матір'ю і батьком. Основа статевого виховання - особистий приклад батьків, які спостерігаються дитиною день у день їх вчинки та висловлювання. Якщо ідеал мужності і жіночності формулюється тільки на словах (а саме цим найчастіше доводиться обмежуватися шкільним педагогам), а на ділі ні мати, ні батько не наближаються до еталонів мужності і жіночності, дитина в більшості випадків практично не засвоює необхідні зразки [22].

Правильне статеве виховання ґрунтується на підкресленні позитивних і компенсації негативних рис чоловічої чи жіночої психофізіологічної конституції, природного темпераменту. При цьому абсолютно неприпустимо протиставлення підлог, випинання здаються переваг.

Формування статевих стереотипів обумовлено не тільки впливом дорослих; в цьому сенсі діти рано стають "вчителями" друг для друга. У дитячому саду найбільшу кількість реакцій відкидання з боку однолітків заслуговують ті діти, чия поведінка не відповідає статевої ролі [18].

Статеве виховання дошкільника має включати ознайомлення з елементарними відомостями про статеві відмінності і народження дітей. Але ще більш важливим є досвід "нестатевий" любові до батьків і однолітків - запорука моральності в зрілому віці.

Усвідомлення дитиною своєї статевої приналежності починається з того, що він навчається розрізняти стать інших людей.

Знання власної статевої приналежності розвивається повною мірою до трьох років, у міру того як дитина усвідомлює своє "Я" (ти - хлопчик, я - дівчинка).

Справа в тому, що усвідомлення свого власного "Я" обов'язково включає в нормі і усвідомлення власної статевої приналежності. А статева приналежність є найважливішим стрижнем формування особистості, а значить, формування у дітей еталонів справжнього чоловіка і жінки. І в кожному певному віці у дитини має бути відповідне його рівня розуміння уявлення про сутність статевих відмінностей. Дитина повинна усвідомлено розуміти значення своєї статі і поважати підлогу протилежний. Так вже в маленького хлопчика необхідно розвивати повагу до жінки, а дівчинку потрібно навчити вести себе відповідно до статевої приналежністю [18, 25].

Надходження до школи знаменує початок нового відповідального етапу статевого виховання. Взаємини з однолітками протилежної статі стають більш інтенсивними. Особливу роль набуває вчитель як авторитетний носій знань та зразків поведінки. У сучасній школі більшість педагогів складають жінки, що багато в чому визначає специфіку шкільних вимог, практично орієнтованих на жіночий стиль поведінки. Дівчата тому виявляються в більш виграшному положенні [10]. Вони приходять в школу трохи більш зрілими емоційно, з краще розвинутими тонкими рухами пальців рук, більше схильними орієнтуватися на думку і ставлення до них дорослих, більш акуратними і тихими, менш критичними і агресивними, ніж хлопчики. Таким чином вони набагато більше хлопчиків відповідають вимогам до ідеального учня [10,20]. Крім того, їх стиль поведінки ближче і зрозуміліше вчительці. У підсумку при негласному підрозділі класу на сильних і слабких учнів, останні як правило виявляються представлені майже виключно хлопчиками, що може бути і не пов'язане з їх розумовими здібностями. Таке положення не на користь і дівчаткам, з перших кроків засвоює почуття нічим не виправданого переваги над хлопчиками.