Розділ 1. Розвиток мовленнєвої діяльності молодших школярів на уроках читання

А н о т а ц і я

 

Мацько І.Г. Розвиток мовленнєвої діяльності молодших школярів на уроках читання –Рукопис.—ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2009.-

У дипломній роботі розкриваються основні положення проблеми розвитку мовленнєвої діяльності на уроках читання в початкових класах, досліджується сутність та розвиток мовленнєвої діяльності молодших школярів, визначаються можливості уроків читання у формуванні мовленнєвих умінь і навичок учнів початкових класів; виявляються основні характеристики читання як виду мовленнєвої діяльності; аналізуються методичні особливості проведення різних видів вправ з розвитку мовлення молодших школярів на уроках читання.

Представлена розробка експериментальної методики організації і проведення роботи з розвитку мовленнєвої діяльності на уроках читання в початкових класах, а також експериментальне обгрунтування проаналізованих теоретичних положень.

Дипломна робота містить 112 сторінок, на яких представлені: вступ, два розділи, висновки, 78 використаних науково-методичних джерел.

Ключові слова: мовленнєвий розвиток, мовленнєва діяльність, читання, збагачення, уточнення, активізація словникового запасу.

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Розвиток мовленнєвої діяльності молодших школярів на уроках читання

1.1. Сутність та розвиток мовленнєвої діяльності молодших школярів

1.2. Характеристика читання як виду мовленнєвої діяльності

1.3. Можливості уроків читання у формуванні мовленнєвих умінь і навичок учнів початкових класів

Розділ 2. Експериментальне дослідження розвитку мовленнєвої діяльності на уроках читання у початковій школі

2.1. Організація і зміст експериментального дослідження

2.2. Перевірка ефективності розвитку мовленнєвої діяльності молодших школярів в експериментальному дослідженні

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Навчання української мови, як зазначається у Концепції мовної освіти 12-річної школи, має бути передусім націлене на відродження й подальший розвиток української мови на всьому терені України, формування мовної особистості як гаранта забезпечення й подальшого розвитку національної культури й державності. [64,с.4]

Виконати поставлене завдання можливо лише за умов реалізації усіх змістових напрямів шкільного курсу рідної мови - комунікативного, мовознавчого, культорологічного. У сучасній науково-методичній літературі знаходимо різноманітні технології навчання, відповідні методи й прийоми, використовуючи які, вчитель досягатиме високого рівня якості уроків, продуктивного використання навчального часу, перетворення класу в справжню педагогічну майстерню.

Уміння говорити здавна привертало увагу людства. Про це яскраво свідчить народна педагогіка, в якій питання мови й мовної підготовки людини посіло одне з центральних місць. Ідеї народної педагогіки щодо розвитку усного мовлення передували багатьом науковим методичним рекомендаціям, які викладено в працях відомих педагогів і лінгвістів. Відомо, що основним і найважливішим показником рівня культури людини, її мислення, інтелекту є мовлення. Воно з являється вперше в ранньому дитинстві у вигляді окремих слів, які ще не мають чіткого граматичного оформлення, але поступово воно збагачується й ускладнюється. У процесі мовленнєвої практики дитина оволодіває фонетичною будовою і лексикою, засвоює закономірності словозміни й словотворення, логіку і композицію висловлення, відшліфовує виразність свого мовлення. «Висока культура усного й писемного мовлення, добре знання і чуття рідної мови, писав академік В. В. Виноградов,-найкраща опора, найвірніша підмога й найнадійніша рекомендація для кожної людини в її суспільному житті і творчій діяльності». [25,с.47]

Проблеми розвитку мовлення почали висвітлюватися в педагогічній літературі ще в 20-30 роках XX ст. Однак практика вивчення рідної мови в сучасній школі свідчить, що розвиток мовленя учнів не посідає належного місця в системі педагогічної роботи й часто перетворюється в нудне і часто незрозуміле для дитини заучування сухих мовних категорій.

У програмі середньої загальноосвітньої школи зазначається, що розвиток мовлення-це принцип у роботі з читання, граматики і правопису. Робота над правильною вимовою, чіткістю й виразністю усного мовлення, над збагаченням словника, правильним і точним вживанням слова, над словосполученням і зв’язним висловленням, над орфографічно грамотним письмом має стати основою кожного уроку. [70, с.24]

Робота з розвитку мовлення молодших школярів включає такі напрями:

- вдосконалення звуковимови учнів і підвищення їхньої вимовної культури;

- збагачення, уточнення й активізація словникового запасу молодших школярів;

- уміння вживати слова у властивому для них значені, користуватися виражальними засобами мови залежно від ситуації і мети висловлювання;

- послідовно і логічно викладати думки;

- удосконалення граматичного ладу мовлення дітей;

- оволодіння нормами українського літературного мовлення;

- засвоєння найважливіших етичних правил спілкування.

Перелічені напрями роботи з розвитку мовлення становлять основу для формування в молодших школярів умінь сприймати, відтворювати й будувати зв’язні висловлення різних типів і стилів.

Розвиток мовлення дітей як одне із основних завдань їхнього інтелектуального виховання має стати серцевиною, основою роботи класовода з читання. Навчити школярів самостійно будувати зв’язні висловлення, користуватися діалогом, говорити чітко, правильно й виразно можна лише завдяки систематичним і цілеспрямованим зусиллям учителя протягом тривалого часу. Цю роботу потрібно здійснювати не тільки на спеціально відведених уроках, а й у процесі вивчення різних тем, опрацювання всього програмного матеріалу з читання.

Необхідність навчання дітей зв’язно висловлювати свої думки названо терміном «зв’язне мовлення», який закріпився в методиці викладання мов у початкових класах. Під цим терміном розуміється процес, діяльність мовця, послідовний усний чи письмовий виклад думок, знань. Наслідком такої діяльності стає текст—сукупність взаємопов’язаних самостійних речень, об’єднаних спільним предметом(темою) й основною думкою висловлювання за допомогою мовних (лексичних, граматичних та інтонаційних) засобів. У методиці ці два поняття – зв’язне мовлення і текст – стоять поряд.

На розвиток мовлення, на формування комунікативних умінь заочною мірою впливає художній текст, який збуджує емоції, збагачує думку. Розвиває уяву, що є обов’язковою ознакою творчого мислення. «Художній текст є системою образів, які на тлі загальновживаної нейтральної лексики вибудовуються сув’яззю емоційно-експресивної лексики, різних видів синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів;використання зі стилістичною метою історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних елементів» [57, с. 251].

Таким чином, художньому тексту властиві образність, що виявляється у майстерному змалюванні картин і образів засобами образно-поетичного слова, та конкретно-чуттєвий елемент, який бере участь у створенні чуттєво-емоційних вражень. Саме цим відрізняються тексти художнього стилю від інших. Як лінгвістичне поняття текст характеризується інформативністю, смисловим, структурно-стилістичним взаємозв’язком його складових частин. Аналізуючи текст, необхідно: визначити тему й основну думку, тип мовлення, проаналізувати мовні засоби, за допомогою яких виражається ідейно-образний та естетичний зміст твору. Останній критерій є надзвичайно важливим для формування комунікативних умінь і комунікативної культури в дітей шкільного віку, оскільки має на меті формування комунікативної компетенції школярів—забезпечення вмінь створювати власні висловлювання різних жанрів і стилів мовлення, адекватних ситуації спілкування, гармонійний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності: комунікативної, лінгвістичної і культурологічної.

Уміння гарно говорити, логічно і чітко формулювати свої думки, послідовно і грамотно викладати їх на папері – потрібні кожній освіченій людині. Відсутність таких умінь часто створює істотні незручності як для самої людини, так і для тих, хто її оточує.

Заняттям з розвитку зв’язного мовлення дітей в усіх чинних сьогодні програмах надається пріоритетне значення. Проте, на жаль, не завжди вони реалізуються сповна, а відтак діти не володіють навичками творчого розповідання, не вміють логічно і зв’язно висловлювати власну думку, а більше повторюють розповідь вчителя чи товариша.

Кожному, хто хоча б побіжно обізнаний із психологією як наукою, відомо, що писемне мовлення формується лише на базі усного, а не навпаки. Якщо дитина не навчилась складати усні твори, то вона і надалі не зможе задовільно писати творчі роботи. Діти ж, навчені вільно висловлюватись, логічно будувати усні розповіді, порівняно легко навчаться робити це і письмово. Таким чином, базою для успішного письмового висловлювання думок у шкільні роки є розвиток мовлення дитини ще до того, як вона піде до школи.

Мета кожного вчителя - зробити мовлення дітей змістовним, правильним, чітким, виразним, багатим.

Школа має готувати дитину до майбутнього життя і праці. Якщо учень досконало вивчить мову, то в майбутньому зможе брати активну участь у суспільному житті України, бо тільки у розвиненому мовленні формуються вміння користуватися новими засобами, добирати їх з граничною точністю, виражати сприйняте, передавати іншим набуті знання. По тому, наскільки змістовно, чітко і правильно учень висловлює свої думки, можна судити про його загальний розвиток. Чим виразніше і розвиненіше мовлення, тим більше виступають у ньому сама людина, її духовний зміст, її інтерес.

Тому вчителям особливу увагу слід приділяти розвитку усного і писемного мовлення, Для цього треба постійно розширювати життєвий досвід учнів: вчити їх спостерігати, уявляти, мислити й відчувати, оцінювати і узагальнювати, а потім передавати словом усе побачене, почуте, пережите.

Основна мета курсу української мови — забезпечити розвиток, удосконалення умінь і навичок усного мовлення (слухання-розуміння, говоріння); навчити дітей читати і писати, працювати з дитячою книжкою, будувати зв’язні писемні висловлювання; сформувати певне коло знань про мову і мовні уміння; забезпечити мотивацію вивчення рідної мови.

Відповідно до освітньої галузі «Мова і література» Державного стандарту початкової загальної освіти галузь (навчальний предмет) українська мова будується за такими змістовими лініями: мовленнєвою, мовною, соціокультурною.

Мовленнєва змістова лінія, яка є основною, передбачає розвиток усного і писемного мовлення учнів, їхнє вміння користуватися мовою як засобом спілкування, пізнання, впливу. З цією метою розвиваються, удосконалюються усні види мовленнєвої діяльності, якими учні певною мірою оволоділи у дошкільному віці(слухання-розуміння; діалогічне, монологічне мовлення), а також формуються, удосконалюються види мовленнєвої діяльності, які пов’язані з писемним мовленням (читання вголос і мовчки, робота з дитячою книжкою, письмові види робіт).

Програми передбачають набуття учнями елементарних знань про мовлення: усне і писемне, діалогічне і монологічне; про особливості висловлювань, обумовленні їх комунікативними завданнями, ситуацією спілкування. Однак основну увагу в навчанні слід приділяти розвитку умінь здійснювати всі види мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письмо. З цією метою необхідно використовувати спеціальні види роботи, забезпечувати постійний контроль за сформованістю відповідних умінь.

Читання – один з основних компонентів розвитку мовленнєвої діяльності школярів, один із важливих засобів формування особистості. Тому так важливо в початкових класах сформувати в учнів технічну сторону читання, уміння працювати з різними видами текстів, забезпечити максимальний вплив твору на школяра.

Читанню у початкових класах належить провідна роль у художній. Суспільно-історичній освіті, громадському, моральному, естетичному вихованні, у закладанні основ самовиховання, саморозвитку, духовності, національної свідомості.

Як наголошує Л. С. Виготський, у процесі читання художніх текстів відбувається не просто засвоєння прочитаного, а усвідомлення свого ставлення до творів мистецтва або формування нових знань через своєрідний діалог між автором і читачем на основі тексту. Тому, опрацьовуючи будь-який жанр художнього тексту на уроці, вчитель, виходячи з рівня розвитку дітей класу, спонукає їх знаходити через форму слова позицію автора, формулювати етичні та естетичні оцінки дійових осіб, ставити себе на місце того чи іншого персонажа, уявно діяти за нього і передавати головний сенс його діяльності через творчу розповідь.

Методика навчання на уроках читання і його зміст повинні бути підпорядковані розв’язанню завдань, визначених шкільною програмою: пізнавальних(засвоєння інформації, що міститься в творах); виховних, у тому числі і завдань розвивального навчання (морально-естетичне, трудове; розвиток мовлення, спостережливості, пам’яті, культури слухання, аналітико-синтетичних умінь – зіставлення, порівняння, узагальнення, доведення, проведення аналогії, стійкої уваги, витримки, терпіння, самостійності, творчих здібностей, навичок самоконтролю і т. ін.); спеціально-навчальних: удосконалення техніки читання (розширення поля читання, кореляція темпу, удосконалення правильних прийомів читання, навичок виразного читання, розвиток мовленнєвого апарату і промовляння, вміння інтонувати речення і т.ін.); розвиток навичок зв’язного мовлення у зв’язку з прочитаним текстом(відповіді на запитання;репродуктивний, вибірковий, стислий і творчий перекази і т.ін.) [63, с.130].

Звідси, метою даної роботи є вивчення можливостей використання різних видів вправ на уроках читання як засобу мовленнєвої діяльності молодших школярів у практиці шкіл.

Мета роботи визначила конкретні завдання:

1) проаналізувати педагогічну та методичну літературу з проблеми дослідження;

2) виявити сутність та етапи розвитку мовленнєвої діяльності молодших школярів;

3) визначити можливості уроків читання у розвитку мовленнєвої діяльності;

4) експериментально перевірити ефективність запропонованих вправ з розвитку мовлення молодших школярів на уроках читання.

Об’єкт дослідження — процес мовленнєвого розвитку молодших школярів на уроках читання.

Предмет — методичне забезпечення процесу мовленнєвого розвитку на уроках читання.

Гіпотеза дослідження—якщо забезпечувати мовленнєву діяльність молодших школярів на уроках читання у початковій школі відповідно до психолого-педагогічних та методичних вимог, то це призведе до уточнення, збагачення і активізації словникового запасу молодших школярів.

При написанні роботи були використані такі методи педагогічного дослідження:

а) аналіз тематичної літератури;

б) спостереження;

в) бесіди;

г) психолого-педагогічний експеримент;

д) теоретичне узагальнення.

Методологічними засадами дослідження виступає положення про роль мови у розвитку мовлення особистості(О.О.Леонтьєв, Л.Мацько, Л. Паламар та ін.); зона найближчого розвитку дитини(Л. Виготський); лінгводидактичні погляди на розвиток комунікативних умінь і навичок молодших школярів (М. Вашуленко, О. Хорошковська, М. Орап та ін.)

Експериментальна база. Дослідження проводилося у НВК школа-садок №94 м. Львова та Львівській середній школі № 38.

Практична значимість дипломної роботи. Матеріали дослідження можуть використовувати учителі початкової школи для ефективної реалізації розвивального потенціалу уроків класного та позакласного читання як засобів розвитку мовленнєвої діяльності учнів початкових класів а також студенти ВНЗ I- IV рівнів акредитації при підготовці до семінарсько-практичних занять з методики викладання української мови та під час проходження педагогічної практики.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дипломної роботи доповідалися на педагогічній раді навчально-виховного комплексу школи-садка №94 м. Львова у грудні та січні 2008-2009 н. р., на засіданні кафедри рідної мови та методики її викладання у квітні-травні 2009 року, а також у виступах на науково-практичних конференціях ТНПУ ім. В. Гнатюка в 2008-2009н. роках та у виступах на педагогічних читаннях у м. Львові в 2007-2009рр.

 

Висновки

 

Ознайомлення із словниковим багатством, своєрідністю звукової та інтонаційної системи, словотворчими властивостями, особливостями граматичної будови, художньо-зображальними засобами мови розкриває учням духовне багатство нашого народу. Відповідно програма передбачає формування у молодших школярів чотирьох видів мовленнєвої діяльності — аудіювання, говоріння, читання, письма. Основним завданням таких занять є активне і цілеспрямоване збагачення і удосконалення мовлення учнів; безпосередня підготовка до складання учнями власних текстів; розвиток логічного мислення; розширення кругозору учнів. Крім цього, в процесі роботи над формуванням власної мовленнєвої діяльності учні оволодівають і контекстовими уміннями.

Мовленнєва діяльність дітей особливо бурхливо розвивається в період їх навчання в школі. Найістотнішою зміною в мовному розвитку є ознайомлення зі словом, з мовою як об'єктом пізнання. В учнів початкових класів мають сформуватися уявлення про мову і мовлення найважливіший засіб спілкування між людьми; про звуки, слова, сполучення слів, речення, текст як найважливіші одиниці мови; зв'язок мови з мисленням; особливості застосування знань з мови у практичному мовленні; про допоміжні засоби увиразнення мовлення. Наведені відомості учні повинні засвоювати у процесі навчання.

Читання – один з основних компонентів розвитку мовленнєвої діяльності школярів, один із важливих засобів формування особистості. Тому так важливо в початкових класах сформувати в учнів технічну сторону читання, уміння працювати з різними видами текстів, забезпечити максимальний вплив твору на школяра.

На уроках читання мовленнєвий розвиток учнів є засобом і результатом читацької діяльності на кожному уроці, незалежно від жанрових особливостей творів і теми уроку. Усі види завдань, які застосовуються для розвитку читацької навички, аналізу творів, розвитку інших здібностей чи якостей читача, вимагають певного рівня мовленнєвого розвитку, що передбачає і розвиток мислення, бо “мова – це канал розвитку інтелекту” (М.І.Жинкін), хоча між рівнем розвитку мовлення і мислення, відзначають психолінгвісти, прямої залежності немає.

Читанню у початкових класах належить провідна роль у художній, суспільно-історичній освіті, громадському, моральному, естетичному вихованні, у закладанні основ самовиховання, саморозвитку, духовності, національної свідомості.

У процесі шкільного навчання розширюються функції мовлення, яке виникає і розвивається як засіб засвоєння і передачі знань. Мовлення виявляє себе і як засіб формування особистості, самоутвердження її в колективі. Уроки читання мають величезні можливості для розвитку в учнів грамотного, логічно побудованого і образного мовлення, багатого за своїм структурно-логічним і змістовним складом. Приділяючи спеціальну увагу такому розвитку учнів, учитель готує їх до уважного сприймання художньої літератури. Джерелами збагачення словникового запасу учнів початкових класів є навколишня дійсність, навчальний процес, ілюстративний матеріал підручників, наочні посібники, технічні засоби і т. ін. Протягом першого року навчання мовлення дітей на уроці здійснюється у межах досить широкого кола тематичних груп. У цей період словниковий запас молодших школярів активно поповнюється прикметниковими і дієслівними формами, засвоєними під час читання, а самі висловлювання стають більш повними, емоційними, яскравими, важливу роль у збагаченні словника дітей має мова вчителя. Вона завжди є зразком для учнів, а тому й повинна бути не лише правильною щодо побудови, а й багатою, змістовною, різноманітною за своїм словниковим складом.

Значне місце на уроках читання відводиться вправам з розвитку мовлення. Значення невідомих слів, що трапляються в текстах, обов'язково слід пояснювати, формуючи в учнів відповідні уявлення й поняття. Також слід виробляти в учнів уміння добирати ті слова, якими можна найточніше, найяскравіше, образно висловити думку. З перших днів навчання дитини у школі необхідно повсякденно працювати над словом, пояснювати різні його значення, добирати синоніми, вводити слова в речення, виявляти синоніми в ілюстративному матеріалі і т. ін. Вирішуючи ці завдання на уроках читання, вчитель збагачує мовлення учнів кількісно, тобто поповнює їхній активний словник. У поясненні значення слова як і в усякій навчальній діяльності, необхідно керуватися загальними дидактичними настановами, спрямованими на підвищення рівня самостійності і пізнавальної активності школярів. Завдання вчителя у проведенні даної роботи полягає в тому, щоб школярі правильно сприйняли незнайоме слово в тексті, зрозуміли це слово з усіма його відтінками, засвоїли і закріпили у процесі виконання різних вправ з читання і, нарешті, вжили його самостійно в потрібній ситуації.

Ми провели експериментальне дослідження розвитку мовленнєвої діяльності молодших школярів на уроках читання. Воно здійснювалося на формуючому та перевірялося на теоретико-узагальнюючому етапах дослідження. Розширення й збагачення запасу слів і використання їх в усному мовленні сприяло розширенню і конкретизації словника молодших школярів, надавало висловлюванням точності та виразності.

Робота, яка проводилася в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів. Таким чином, розвиток мовленнєвої діяльності учнів в початкових класах має велике загальноосвітнє і практичне значення. Формування мовленнєвих умінь і навичок учнів розширює знання про мову, є головним джерелом збагачення мовлення дітей.

У даній роботі проаналізовано педагогічну та методичні літературу з проблеми дослідження, виявлено сутність та етапи розвитку мовленнєвої діяльності молодших школярів, визначено можливості уроків читання у розвитку мовленнєвої діяльності а також експериментально перевірено ефективність запропонованих вправ з розвитку мовлення молодших школярів на уроках читання.

Доведено, якщо забезпечити мовленнєву діяльність молодших школярів на уроках читання у початковій школі відповідно до психолого-педагогічних та методичних вимог, то це призведе до уточнення, збагачення і активізації словникового запасу молодших школярів. Система роботи над текстом чи декількома тематично об’єднаними текстами, яка сприятиме розвитку мовних. Мовленнєвих і комунікативних умінь, повинна включати такі етапи:

- ознайомлення з текстом – аудіювання чи читання. На цьому етапі учні усвідомлюють загальний зміст тексту, визначають власне ставлення до прочитаного чи почутого. Відповідають на запитання за змістом.

- Формування мовних умінь-аналіз змісту тексту, мовних явищ, визначення теми, формулювання основної думкитексту, запис ключових слів і словосполучень, обговорення заголовку чи добір свого.

- Лексико-семантичний коментар-збагачення мовлення учнів комунікативно-значущою лексикою. Цьому сприятиме така робота: пояснення значень незнайомих слів або тих, значення яких потрібно уточнити, спостереження за функціонуванням слів у тексті, добір синонімів, антонімів.

Розглянута проблема не вичерпує всіх питань, які стосуються розвитку мовлення молодших школярів на уроках читання. У подальшому дослідженні необхідно зосередити увагу на таких видах мовленнєвої діяльності, як аудіювання і говоріння у взаємозв’язку, що, на наш погляд, забезпечить належний рівень розвитку мовлення молодших школярів на уроках читання.

ДОДАТОК 1

Конспект уроку з читання, проведеного у 3 класі за оповіданням В. Сухомлинського «Кінь утік».

 

Т Е М А: Кожного можна назвати справжнім другом.

М Е ТА:Сприяти засвоєнню головної думки оповідання; удосконалювати уміння виразно читати; залучати дітей до міркування щодо проблем дружби; формувати уміння висловлювати оцінні судження про вчинки героїв; виховувати потребу у справжній дружбі.

Х І Д У Р О К У

1. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

а) Поширення речення, додаючи щоразу одне слово.

Друг допоможе.

Справжній друг допоможе.

Мій справжній друг допоможе.

Мій справжній друг завжди допоможе.

Мій справжній друг завжди допоможе і порадить.(і т.д.).

б) Скласти прислів я із частин, записаних на дошці.

Людина без друзів розіб єш-не склеїш.

Птах сильний крильми, як дерево без коріння.

Дружба як скло, а людина-друзями.

Якою темою можна об єднати ці прислів’я? Як ви розумієте вислів справжній друг?

2. Визначення мети і завдань уроку.

-Ми прочитаємо оповідання В. О. Сухомлинського «Кінь утік…»і поміркуємо над його змістом;спробуємо розібратися, кого називають справжнім другом.

3. Опрацювання оповідання В. Сухомлинського «Кінь утік…».

а) Словникова робота.

Вчитель відкриває «словникову скриньку». Учні дістають картки із словами для пояснення їх значення:подив-здивування;обурення-крайнє незадоволення, сильний гнів;розголошувати-розказувати;вогнегривий-з гривою, як вогонь(блискучою, рудою, жовтою…).

б) Читання пірамідок слів з пришвидшенням темпу:

кінь дам тиша

Петрик подив вчинив

Таємниця Віталик підводив

Вогнегривий розголошуєш останній

в) Читання оповідання учнями мовчки.

4. Перевірка розуміння прочитаного.

Тестове завдання: вчитель читає початок речення або ставить запитання, учні добирають відповідне продовження або правильну відповідь.

-Петрик і Віталик були…а)першокласниками;б)третьокласниками; в) четвертокласниками.

-На парту до Віталика впала … а) ручка; б) закладка; в) записка.

-Віталик розповів про записку…а) учителеві; б)товаришеві;в)батькам.

-Що зробив учитель: а) забрав записку і прочитав; б)не помітив, як Петрик кинув записку; в) сказав записку заховати і прочитати на перерві?

-На перерві Віталик підійшов до Петрика і сказав а) «Вибач»; б) «Давай коня»; в) «Не пиши мені більше записок».

5. Дискусія «Моя точка зору».

Питання для обговорення: Чим був незадоволений Віталик? Як ви вважаєте, чи правильно зробив Віталик, що розповів учителеві про записку? Як ви думаєте, чи правильно вчитель оцінив вчинок Віталика? Як ви зрозуміли відповідь Петрика «Утік кінь…» Що зникло-кінь чи дружба?

6. Робота в парах: поставити один одному запитання як за змістом прочитаного, так і за темою уроку.(Запитання можна ставити таким чином: перша пара-другій, друга –третій…) Наприклад:

-Який урок ішов у класі? Доведіть.

-Чому Віталик розповів про записку?

-Хто кинув записку? Кому7

-Як учитель оцінив вчинок Віталика?

-Що він порадив Віталику?

-Як учні оцінили вчинок Віталика?

-Чи оцінив Віталик свій вчинок? Доведіть.

-Що означає відповідь: «Кінь утік…»?

-Які почуття вас охопили?

-Чого вчить вас це оповідання?

-Чи був Віталик справжнім другом?Доведіть.

7. Робота з ілюстрацією до оповідання.

-Розгляньте малюнок. Де на ньому Петрик? Де Віталик? Чому ви так вирішили?

8. Підсумок уроку.

-Як ви вважаєте, Віталик зрозумів, що він втратив?

Уявний діалог з автором. Вибирається учень на роль «автора». Учні готують запитання до «автора», який має над ними подумати і висловитись на наступному уроці.

9. Домашнє завдання (на вибір):

1) попрацювати над творчим завданням: скласти лист Віталику чи Петрику; 2) підготувати розповідь від імені однієї з дійових осіб; 3) вивчити прислів я на с.69.

ДОДАТОК 2

 

Конспект уроку читання за тематичною добіркою загадок у 3 класі

 

Т Е М А: Загадка-цікава задача в художній формі.

М Е Т А:Узагальнити знання учнів про особливості загадки як жанру фольклору; розвивати кмітливість, уміння знаходити головне; вчити складати загадки.

Обладнання: записані на дошці загадки різної структури; предметні малюнки (ромашка, соняшник, мак, їжак).

Х І Д У Р О К У

1. Перевірка домашнього завдання. Здійснюється за темою «Прислів я і приказки, народні прикмети»прводиться у вигляді гри-змагання. Виходить два учні, один говорить першу частину прислів я, а другий-закінчує його, а потім навпаки.

2.Артикуляційна зарядка: вправляння у читанні скоромовок.

Наш садівник розсадівникувався.

Серед корчів цей корч найкорчакуватіший.

3. Мотиваційна підготовка до нової теми.

Учитель повідомляє тему уроку і пропонує дітям помірковувати над тим, що означає слово загадка

-Які споріднені слова має це слово? (загадувати, згадувати, нагадувати). А чим відрізняються скажімо слова згадка і загадка? (Згадуємо про те, що нам уже відомо. А загадка це завжди якась таємниця.)

Сьогодні ми будемо відгадувати загадки, визначимо їх особливості і спробуємо самі складати загадки.

4. Опрацювання добірки загадок.

У підручнику наведено 8 загадок, на дошці доцільно записати 4-5 загадок різної структури, а також кілька загадок на окремих смужках паперу. Наприклад:Який овоч ходить у мундирі? (картопля); Хто говорить на всіх мовах? (луна); Яка риба має зброю на носі? (риба-меч); Дуже я потрібна всім-і дорослим і малим, всіх я розуму учу, а сама завжди мовчу? (книга); По білому полі чорним маком посіяно.(книга); Що воно за штука, що день і ніч стука? (серце).

Загадки учні читають»ланцюжком». Той, хто читає має право першим назвати відгадку. Якщо він не знає, відповідає клас. У кількох, найбільш цікавих, випадках учитель звертається до відгадувача із запитанням: «Чому ти так вважаєш? Доведи свою відповідь». Такі самі запитання корисно поставити дітям, які дають помилкові відповіді.

Учні мають усвідомити прийоми, що допомагають відгадуванню: пригадування характеристики відомого казкового образу (Руденька, хитренька, не велика й не маленька. Вона вовчику сестричка, а зовуть її…); зіставлення предметів за істотними ознаками (наприклад, підставити слово каштан у загадку На дереві гойдається, жупан колючий має…).

5. Спостереження за структурою загадок.

Учитель звертає увагу учнів на загадки, записані на дошці.

- Які це речення? Як вони побудовані (учні також переглядають загадки, які є у підручнику.) Які характерні особливості загадки? (Вона може бути складена у формі розповідного або питального речення; має стислу, виразну форму. Дуже часто в ній римуються рядки.)

Робота у парах. Проведення гри «Загадай – я відгадаю». Вчитель роздає на кожну парту по 2 загадки, діти загадують їх один одному.

6. Складання учнями загадок.

Щоб скласти загадку, потрібно: а) порівняти предмет або явище з іншим, подібним за істотною ознакою, скажімо формою, кольором, рухом, звуком тощо; б) включити цю ознаку в опис предмета так, щоб не можна було відразу здогадатись; в) сформулювати загадку дуже коротко й чітко.

На цьому етапі корисно зіставити зміст кількох загадок, які мають одну відгадку. Це дозволяє виявити повторення суттєвих ознак, які покладено в основу загадки, зрозуміти. що про один предмет можна сказати по –різному. Наприклад, учні відгадують 3 загадки про соняшник:

На городі в нас росте На сонечко я схожий

Сонце ясне, золоте. І сонечко люблю.

Жовте око, жовті вії, за сонцем повертаю

Та чомусь воно не гріє. Голівоньку свою.

Золоте решето, а в ньому

Чорних хатинок повно.

Після цього проводиться порівняння змісту загадок із малюнком соняшника.

Які суттєві ознаки відображено у загадках (колір, форма, спосіб існування.) Чи знаєте ви інші загадки про цю рослину?

Придумування загадок організовуємо у групах. Кожна група розглядає свій малюнок і складає за ним загадку. У кінці уроку один учень читає складену загадку.

7. Домашнє завдання: придумати 1-2 загадки на одну з тем (рослини, тварини, інструмент тощо); знати кілька прислів’їв.

ДОДАТОК 3

 

Конспект уроку читання за твором Є. Гуцала «Перебите крило».

 

Т Е М А: Ми відповідаємо за тих, кого ми приручили».

М Е Т А: формувати уміння складати характеристики дійових осіб, правильно інтонувати діалоги; розвивати мовлення; висловлювати оцінні судження; виховувати в дітей турботливе ставлення до птахів. Відповідальність за свої вчинки.

Х І Д У Р О К У

1. Мовна розминка.

Гра «Хто що робить?»

Зозуля кує, а голуб…? Голуб туркоче, а півень…? Півень кукурікає, а сова…?Сова ухкає, а соловей…? Соловей тьохкає, а ластівка…? Ластівка щебече, а жайворонок…?

Гра «Хто зав яже вузлик?»

-Назвіть якомога більше назв ознак до слів: хата, гніздечко, яєчко, птах.

2. Підготовка до сприймання нової теми.

У вступній бесіді вчитель пропонує учням пригадати які твори про ставлення дітей і дорослих до природи вони читали у розділах «Цікава книга Природи», «Вірші про світ природи і дитинства». Для актуалізації можна прочитати кілька рядків з творів («Журавлик» Н. Забіли, «Птиця» Д, Павличка, «Не хочу» А. Костецького та ін.), щоб діти назвали твір і автора.

Вчитель узагальнює відповіді учнів, розповідає, що в Україні є добрий народний звичай зустрічати навесні птахів, дбати про них. Справедливо вважається, що добра людина не може скривдити птаха. З особливою любов ю з давніх –давен ставляться люди до журавлів та лелек. Лелека сприймається українцями як символ домашнього вогнища, тому для цих птахів роблять на подвір ї спеціально облаштовані гнізда.

-Які твори про цих птахів ви знаєте?.

Учитель повідомляє тему уроку, пропонує учням поміркувати, який смисл передає речення: «Ми відповідаємо за тих, кого приручили» (А. де Сент – Екзюпері).

3. Слово про автора твору.

Вчитель пропонує знайти в підручнику і прочитати розповідь про автора- Є. Гуцала. Нагадує, що раніше діти читали твори цього автора («Без дороги ходить дощ», «Якого кольору слова»).

4. Вправляння у правильному читанні слів: приставивши, підхарчіватися, умощувався, торжествував, виправдовувався, незграбне, угледів, бовваніти.

5. Первинне ознайомлення з твором.

На першому уроці можна опрацювати перші три частини твору. Оскільки це чималий за обсягом текст, ознайомлюємо з ним учнів у процесі комбінованого читання. Вчитель читає текст, а далі учні читають мовчки і готуються відповісти, хто дійові особи цього оповідання, коли і де відбуваються події.

Прводиться словникова робота: пояснюється значення слів, що вказані у підручнику, уточнюється значення маловживаних слів.

6. Розгляд малюнка: який епізод тексту відображено? Хто з хлопчиків Дениско, а хто- Олег? Чому ви так думаєте? Який вік у хлопчиків? Чи такими ви їх уявляли?

7. Смисловий і структурний аналіз твору.

Запитання для вибіркового читання:

З яких рядків тексті ви довідались, що Дениско нетерпляче чекав прильоту птахів? Знайдіть першу розмову Дениска з Олегом. Чиї слова слід прочитати з почуттям радості та образи, а чиї –із зневагою? Чому Дениско і його батько зраділи прильоту птахів? У чому виявлялася їхня турбота про птахів? Простежте за текстом, як по-різному автор називає птахів. А як цих птахів називають у вашій місцевості?

Проглядове читання кожної частини і добір заголовків, запис їх у вигляді плану оповідання на дошці.

8. Читання діалогів.

Попередньо визначається відповідна інтонація та ставлення, яке треба передати, зважаючи на авторські вказівки («Мовив розсудливо», «глузливо скривився», «сказав радісно», «торжествував», «закричав» та ін.)

9. Домашнє завдання (на вибір): 1) прочитати 4 частину оповідання; 2) доповнити план; підготувати стислу розповідь про описані події.

А н о т а ц і я

 

Мацько І.Г. Розвиток мовлен<