Важливих якостей особистості

 

Придатність людини до конкретного виду трудової діяльності визначається методами професійної орієнтації і професійного відбору.

Профорієнтація - це система заходів, спрямованих на виявлення особистісних особливостей, інтересів і здібностей у кожної людини для надання йому допомоги в розумному виборі професій, найбільш відповідних його індивідуальним можливостям [27,311].

Проф. відбір - це система заходів, що дозволяє виявити людей, що по своїх індивідуальних особистісних якостях найбільш придатні до навчання і подальшій професійній діяльності по визначеній спеціальності [5,273].

Професійна придатність - це імовірнісна характеристика, що відбиває можливості людини по оволодінню якою-небудь професійною діяльністю. У профвідборі професійна придатність може оцінюватися по декількох критеріях: за медичними показниками - увага звертається на ряд протипоказань, що можуть визначити зниження надійності в роботі і сприяти розвитку захворювань, зв'язаних із професійною діяльністю. До них відносяться протипоказання у відношенні психічного здоров'я, у відношенні стану нервової системи, слуху, зору, серцево-судинної і дихальної систем і т.д. (наприклад, до водіїв пред'являються вимоги у відношенні нервово-психічного здоров'я, гостроти зору, кольоросприймання); добір за даними освітнього цензу, по конкурсних іспитах спрямований на виділення тих облич, знання яких забезпечують успішне чи оволодіння виконання даних професійних обов'язків; психологічний добір призначений для виявлення облич, що по своїх здібностях і індивідуальним психо-фізіологічних можливостях відповідають вимогам, пропонованим специфікою навчання і діяльності по конкретній спеціальності [11,205].

Загальновизнаної і найбільш використовуваної в профорієнтації класифікацією професій є психологічна класифікація, запропонована Е.А.Климовим. Суть її полягає в тім, що в залежності від особливостей основного предмета праці всі професії підрозділяються на п'ять головних типів: "людина-природа", "людина-техніка", "людина-людина", "людин-знакова система, людин-художній образ". Далі, відповідно до особливостей основних цілей професійної діяльності, професії і спеціальності підрозділяються на класи: гностичні (розпізнати, визначити), що перетворять (обробити, обслужити) і дослідницькі (винайти, придумати).

Знаючи місце професій у приведеній класифікації й основні вимоги до представників визначеного виду професійної діяльності, можна правильно і вчасно виявляти свої професійні інтереси і схильності [11,227].

Будь-які людські здібності мають під собою психофізіологічну основу. Особливе значення для проведення якісної проф. діагностики має виділення професійно важливих якостей особистості - ПВК.

Методи психологічної діагностики ПВК:

1. Експрес-діагностика: тести компактні, прості у виконанні; можливе виявлення груп ризику (наприклад, опитувальник Айзенка, Шмишека - Леонгарда, Голланда, тест Лірі, КІТ, Люшера) не можуть сказати про професійну непридатність.

2. Методи заглибленої діагностики: максимальна валідність і надійність, універсальність, многофакторність. Не можуть сказати про професійну непридатність (CPІ, MMPІ, Рівний, Гилфорд, Кеттел (інтелектуальний тест).

3. Глибинні методи діагностики. Виявлення мотивації людини, у тому числі і схованої. Проективні тести, методи експериментальної психосемантики. Ці методики вимагають високого рівня підготовки користувача [24,184].

У процесі відбору можна виділити кілька етапів.

Перший етап включає психологічне научення професії з метою виявлення вимог до людини. При цьому повинна бути розкрита внутрішня структура діяльності і даний не просто перелік психічних процесів, що необхідні для виконання даної діяльності, але і показана цілісна картина їхнього взаємозв'язку.

Інформація про професійну діяльність може бути отримана з різних джерел: вивчення інструкцій, документів, у яких регламентується діяльність; спостереження за діяльністю відповідних фахівців; бесіда з фахівцями про особливості професії, фотографування, кінозйомка, хронометраж професійної діяльності. Інформація про професію узагальнюється у професіограмі, у якій вказуються особливості даної професійної діяльності, основні дії, операції, їхня послідовність, необхідна спеціальна підготовка, що вимагаються знання й уміння, режим праці і відпочинку, санітарно-гігієнічні умови, характерні психофізіологічні стани (монотонність, стомлення, емоційна напруженість), обсяг і характер інформації, що переробляється, фізична й інтелектуальна вага праці, використовуване устаткування, алгоритми і психологічна структура виконуваних людиною дій [21,308].

Потім оцінюють ступінь значимості різних психічних властивостей і якостей особистості для ефективного виконання даної діяльності. Для цього відповідно до проведеного опису професійних дій визначаються властивості особистості, що забезпечують реалізацію кожної такої дії і визначають ступінь важливості різних психічних функцій для досягнення кінцевого ефекту трудового процесу; тривалість завантаження психічної функції протягом усього трудового процесу. Такий аналіз дозволяє одержати середню оцінку значимості кожної психічної функції в забезпеченні окремих робочих операцій і трудового процесу в цілому, необхідну для ранжирування функцій по ступені їхньої важливості для досліджуваної діяльності, і сформулювати вимоги до професійно важливих якостей, функціям особистості [24,186].

Інший підхід до оцінки особистісних якостей складається у визначенні одного чи декількох інтегральних показників, що характеризують здібності людини по виконанню найбільш відповідальних сторін професійної діяльності. Наприклад, для машиніста тепловоза - здатність людини зберігати в умовах тривалого, монотонного впливу високий рівень готовності до екстрених дій, зберігати пильність, а для водія - психофізіологічні якості, що найбільше сильно впливають на безпеку руху: уважність, швидкість орієнтування і передбачення [27,314].

Другий етап відбору включає вибір психодіагностичних методів дослідження, у тому числі тестів, найбільшою мірою ті психічні процеси, що характеризує, і професійні дії, у відношенні яких слід оцінювати професійну придатність. До психодіагностичних методик і тестів пред'являються наступні вимоги:

1) прогностична цінність методики - характеризує можливість методики, тесту виявляти розходження в психофізіологічних функціях в облич з різним рівнем професійної підготовленості;

2) надійність методики - характеризує стабільність результатів, одержуваних з її допомогою при повторних дослідженнях того самого людини;

3) діференцірованість методики - означає, що кожна методика повинна оцінювати строго визначену функцію психіки людини.

Існують самі різні тести, наприклад тести для виявлення інтересів, схильностей, сприяючих форм діяльності, тести для встановлення приналежності людини до того чи іншого психологічного чи типу нервової системи, темпераменту; тести для виявлення рівня розвитку визначених здібностей пам'яті, мислення, уваги, сприйняття людини, для виявлення обдарованості. Прикладом тесту для вивчення здібностей може служити американський комплекс тестів САТВ - це батарея тестів для визначення загальних здібностей людини. Він складається з 12 тестів, що вимірюють 9 різних здібностей: загальний рівень інтелекту; володіння словом; володіння числом; просторова орієнтація; сприйняття форми; сприйняття і виділення істотних деталей у мові і табличних матеріалах; моторна координація очей, рук, пальців. Цієї батареї тестів досить для встановлення можливостей використання того йди іншої людини в тієї чи іншій професійній діяльності. Однак для точного визначення проф. придатності людини до якої-небудь конкретної професії більш ефективне використання спеціалізованої батареї тестів, підібраних для виявлення рівня розвитку саме тих психологічних якостей і здібностей людини, що професійно необхідні для даної спеціальності [15,42].

Французький психолог Бонардел, застосовуючи різні психологічні тести і методики (практичний інтелект, час реакції, спритність, керування складними механізмами і т.п.), прийшов до висновку, що середні показники групи робітників із травмами у всіх заданих тестах нижче, ніж середні показники контрольної групи, тобто група травмованих робітників відрізняється вираженою неповноцінністю по всіх методиках експерименту. Аналіз закордонної практики показує, що Профвідбір, здійснюваний на сучасній науковій основі, дозволяє забезпечити надійність і безпека роботи людей різних професій [27,315].

Наступний етап відбору припускає психологічний прогноз успішності навчання і наступної діяльності на основі зіставлення зведень про вимоги професії до людини й отриманих психодіагностичних даних, з акцентом на оцінку особистісних характеристик; про можливість цілеспрямованого удосконалювання і компенсації професійно значимих якостей (з урахуванням часу, що відводиться на навчання); імовірність адаптації до професії, можливості появи екстремальних ситуацій і впливів.

Виділяють два типи професійної придатності: абсолютну (до професій такого типу, де вимагаються спеціальні здібності) і відносну (до професій, оволодіння якими доступно практично для будь-якої здорової людини). Оцінюючи проф. придатність, у профвідборі іноді орієнтуються насамперед на пошук облич з високим рівнем розвитку психологічних якостей, найбільш важливих для досягнення успіху в навчанні і виконанні професійної діяльності (підхід по максимуму). Часом більш ефективним є інший підхід, коли намагаються головним чином виявити й усунути обличчя з низькими показниками по професійно важливих якостях (підхід по мінімуму). Виявлення облич з показниками "нижче середнього рівня" дозволяє імовірнісно прогнозувати їхньої невдачі в навчанні і діяльності і рекомендувати їм спеціальне психофізіологічне чи тренування вибір іншої професії. При реалізації "підходу по мінімуму" мінімально припустимі показники тестів можуть бути чітко визначені вимогами професії (наприклад, краще не добрати абітурієнтів при навчанні льотчиків, чим приймати обличчя з показниками, на підставі яких можна імовірнісно прогнозувати їхню низьку успішність і надійність у роботі). Важливо, щоб результати відбору не викликали хибного тлумачення про неповноцінність облич, що одержали невисокі оцінки. Невисокі результати, показані кандидатами при відборі для однієї групи спеціальностей, не виключають, а часом і припускають успішне проходження ними відбору для інших спеціальностей, де вимагаються інші психологічні якості [26,59].

Застосування тестів з метою прогнозування професійної придатності може здійснюватися тільки на підставі аналітичного, синтетичного і комплексного підходів. Аналітичний підхід передбачає вивчення й оцінку окремих психологічних показників (наприклад - уваги, пам'яті, руховій координації і т.п.), важливих для успішності навчання і діяльності в обраній професії. Синтетичний підхід передбачає вивчення цілісної чи діяльності важливих її елементів, і тому в рамках цього методу застосовуються різні апарати, за допомогою яких моделюються такі елементи і цілі професійні операції.

Комплексний підхід полягає в об'єднанні аналітичного і синтетичного методів і у вивченні деяких психічних процесів, як у роздільному їхньому прояві, так і в умовах цілісної діяльності, де вони можуть виступати з іншими якісними і кількісними показниками [25,474].