Проблеми сучасного стану державного бюджету і боргу в Україні

 

Питанням дефіциту бюджету приділяється дедалі більше уваги як у науковій літературі, так і в практичній діяльності.

Над бюджетною проблематикою працювали і плідно працюють багато економістів, науковців. Вагомий внесок у розроблення питань бюджетної політики й методів збалансування державного бюджету зробили О.Д. Василик, А.О. Єпіфанов, Ю.В. Пасічник, І.В. Сало, СІ. Юрій. Щодо аналізу явища бюджетного дефіциту, актуальними є статті Т. Бурлай, І. Дьяконової, Н. Радіної, І. Радіоно-вої, радника з економічних питань Центру політичних досліджень «Нова хвиля» Л. Виткович, аналітичні публікації Н. Яценко. Заслуговують на увагу матеріали І.Я. Чугунова, Р.В. Луценко, О.А. Самошкіної стосовно підсумків виконання бюджетів України.

За своєю природою бюджетний дефіцит, як і будь-яка інша економічна категорія, має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання вартості, з другого - законами інфляції. Якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він об'єктивно набирає активної економічної форми, якщо ж до законів інфляції - то пасивної. Регулювання бюджетного дефіциту полягає в тому, щоб за допомогою фінансового механізму обома формами бюджетного дефіциту ефективно адаптуватися до тенденції зростання граничних суспільних витрат виробництва. Водночас це означає і стимулювання розвитку продуктивних сил країни. Застосування такої політики дасть змогу суспільству залежно від рівня економічного розвитку і потенціалу грошових ресурсів планувати прийнятний розмір дефіциту бюджету.

Дефіцитність бюджету пов'язана з деякими видами податкових вилучень у державі: тому реформування податкової системи має базуватися на принципі фіскальної достатності, тобто формування дохідної частини бюджету на рівні, достатньому для здійснення державних функцій, а також на принципах обов'язковості й рівномірної завантаженості при сплаті податків, недопущення проявів дискримінації окремих платників. Неприпустиме масове надання податкових пільг окремим суб'єктам підприємницької діяльності.

Проблема полягає в тім, що, по-перше, галузеві пільги є одним з основних інструментів державного регулювання розвитку економіки. По друге, - вони найменш ефективні, оскільки їхня результативність залежить від правильного визначення пріоритетних галузей. Аналіз оподаткування в історичній ретроспективі підтверджує таку закономірність: справляння податків за досить високими ставками супроводжується наданням різноманітних пільг, тоді як зниження податкових ставок у процесі податкових реформ - розширенням податкової бази за рахунок скасування ряду пільг. [13, с. 31]

Існує і проблема ПДВ, що накопичувалася з 1997 року. Якщо не поліпшити адміністрування цього податку, то надалі співвідношення між отриманими від нього і повернутими коштами збалансується, тобто нетто-надходження будуть нульовими, а в перспективі держбюджет виплачуватиме компенсації з ПДВ більше, ніж одержуватиме від цього податку.

Через механізм невідшкодування податку на додану вартість відбувається вимивання обігових коштів у суб'єктів підприємницької діяльності. Так, надходження від ПДВ у 2011 році становили 109,6 млрд. грн. За січень-серпень 2012 р. надійшло 66,4 млрд. грн. (Див. дод. 5) Порівняно з відповідним періодом минулого року надходження збільшилися на 31,1 %.

Перспективи податкової реформи неодноразово обговорювалися на нарадах у Президента й окреслювалися наступними питаннями: куди ми рухаємося, які намічено пріоритети і що реально можна зробити найближчим часом?

Дефіцит бюджету може змінюватись як унаслідок змін у фіскальній політиці уряду, так і в результаті економічної кон’юктури. Для оцінки впливу фіскальної політики на бюджет обчислюють так званий циклічний дефіцит. Циклічний дефіцит визначається як різниця між фактичним (різниця між державними надходженнями та видатками, під впливом фіскальної політики і циклічних коливань) та структурним (різниця між надходженнями за повної зайнятості за наявних подакових ставок і фактичними видатками). [2]

Щодо України, то доходи Державного бюджету України станом на 2011 рік становлять - 265 759 392,3 тис. грн., а фінансування Державного бюджету України становить 23 822 212,1 тис. грн. Стосовно видатків, то це сума у розмірі 282 372 003,8 тис. грн. То ж можна сказати, що бюджет країни є дефіцитним, а джерелами фінансування бюджетного дефіциту є державні запозичення. Станом на 2010 рік доходи державного бюджету становили 216 687 046,0 тис. грн., а державні видатки - 238 631 522,2 тис. грн. Дефіцит бюджету покривався джерелами фінансування бюджету на суму 22 066 000,1 тис. грн. можна підсумувати те, що на 2011 рік у порівнянні з 2010 збільшилась як сума видатків так і сума доходів бюджету.

Відсутність чіткої політики стосовно бюджетного дефіциту і визначення джерел його покриття характеризує стан бюджету, який умовно можна назвати бюджетною пустотою, чи дірою. Тобто в бюджет включається певна сума видатків, що не мають відповідного забезпечення.