Аналіз та показники бюджетного дефіциту і державного боргу в Україні

 

Дефіцит державного бюджету є важливим економічним показником, адже завдяки ньому можна визначити в якому стані перебуває держава, прослідкувати за її економічною активністю; він відіграє істотну роль у механізмі ефективної бюджетної політики у період світової фінансової кризи.

Штучне обмеження дефіциту бюджету в умовах кризи вимагатиме або скорочення важливих видатків для забезпечення соціальних стандартів та здійсненню державних інвестицій, або посилення податкового тиску. Разом з тим, неконтрольоване збільшення дефіциту бюджету може призвести до порушення макроекономічної стабільності, яка є необхідною умовою економічного розвитку [1].

Державний бюджет України складається із загального та спеціального фондів, кожний з яких має свої джерела доходів та видатків. Окремо встановлений дефіцит загального та спеціального фондів.

Державний бюджет на 2011 рік досить таки соціально спрямований, забезпечує в певній мірі виконання одного із основних завдань бюджетної політики країни - соціальну направленість бюджету. Забезпечено в деякій мірі збільшення державних витрат, спрямованих на виконання соціальних гарантій, забезпечення соціального захисту населення, збільшення мінімальної заробітної плати, а також підтримки пріоритетних сфер економіки. [3]

Державний борг України у 2012 р. збільшився на 30 млрд. грн, дефіцит державного бюджету склав більше 3 %. За його словами, на даний час борг складає 38,9 млрд дол. С.Тігіпко запевнив, що сума боргу в 43 млрд дол. «не страшна для України». Критичною відміткою він назвав 60 % боргу від ВВП країни. Державний борг України становив 38 млрд 920 млн 887 тис. дол. Державний зовнішній борг становив 21 млрд 935 млн 501,95 тис. дол. Державний внутрішній борг становив 16 млрд 985 млн 385,05 тис. дол. Державний зовнішній борг збільшився на 37 млрд 618 млн 687,56 тис. грн (27,68 %), державний внутрішній борг збільшився на 43 млрд 311 млн 495,42 тис. грн (47,56 %). Гарантований державою борг України збільшився на 6 млрд 477 млн 725,28 тис. грн (7,13 %) [6].

За оцінками Національного банку України (НБУ), реальний ВВП в 2011 і в 2012 роках буде зростати на 4-5 % щорічно. Темпи споживчої інфляції в 2011 році складуть 9-11 %, а в 2012-му знизяться до 6-8 %. Про це сказано в повідомленні НБУ. За інформацією відомства, сукупний попит буде нейтрально впливати на динаміку цін, оскільки розрив ВВП буде незначним і поступово зменшиться до нуля в 2012 році. За оцінками НБУ, інфляційна динаміка протягом 2011-2012 років у значній мірі буде залежати від факторів пропозиції. При цьому в 2011 році очікується зростання споживчих цін вище рівня 2010-го внаслідок підвищення тарифів на послуги, які регулюються адміністративно, і очікуваного зростання світових цін на продовольство. Відносно високий рівень базової інфляції значною мірою буде обумовлений вторинними ефектами від зростання цін на продовольство. Крім того, стримуючий вплив на динаміку компонентів базової корзини буде надавати політика повільного зростання соціальних витрат бюджету, враховуючи необхідність проведення великих виплат та капітальних витрат. Раніше Міністерство економічного розвитку і торгівлі України прогнозував зростання реального ВВП України в 2011 році на рівні 4,5 %[21, с. 125-136]

Формування та нагромадження внутрішнього та зовнішнього державного боргу є органічною складовою функціонування економік переважної більшості країн світу, потужним важелем макроекономічного регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії. На жаль, в Україні в ході трансформаційних процесів формування державного боргу відбувалося значною мірою хаотично, під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що наклало свій відбиток на його структуру та обсяги.

Відносини бюджету з реальним сектором економіки будуються за трьома каналами:

через податкову систему;

через грошово-кредитну систему;

шляхом прямого фінансування з бюджету окремих виробничих галузей.

Бюджет може і повинен стати інструментом підтримки економічного зростання тільки за умови зняття проблеми державного боргу. Міністерство фінансів сумлінно розраховується з Національним банком і тим самим сприяє підтримці стабілізації курсу гривні, розширює можливості банківської системи щодо кредитування реального виробництва. Звичайно, ці кошти можна було б через бюджет використати на підтримку окремих галузей чи виробництв. Але добре відомо, що такий спосіб використання коштів суттєво менш ефективний, ніж через кредитування. [17, с. 52-59]

Доходна частина Державного бюджету складається відповідно до Бюджетного кодексу України з доходів, що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов'язкові платежі та Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, та інших визначених законодавством джерел та міжбюджетних трансфертів з місцевих бюджетів.

За даними Законів України «Про державний бюджет» основним джерелом фінансування дефіциту державного бюджету протягом 2007-2012 рр. залишаються кошти від державних внутрішніх та зовнішніх запозичень.

Особливо стрімко зростає потреба у залученні коштів для фінансування дефіциту бюджету у 2009 році до 89 001,67 млн. грн., з 18 199,97 млн. грн. у 2008 році та до 107 658, 38 млн. грн. у 2010 році, що є доволі загрозливим моментом у вирішенні питань забезпечення боргової безпеки держави в умовах боротьби з наслідками світової фінансової кризи та загострення проблем з реальним сектором економіки. Однак, вже за даними Інформації про стан виконання Зведеного та Державного бюджетів України за 2011 рік (відповідно до звіту Державної казначейської служби України від 24.01.2012) [5] загальний фонд державного бюджету за 2011 рік виконано із дефіцитом у сумі 20940,2 млн. грн. проти передбаченого розписом показника фінансування у 35 343,0 млн. гривень. Запланована необхідність у фінансуванні державного бюджету за рахунок запозичень на рівні 88 096,39 млн. грн була виконана на 91,55 %, оскільки було залучено 80 654,5 млн. грн., у т.ч. до загального фонду - 71 048,0 млн. грн. (в тому числі випуск ОВДП на капіталізацію ПАТ «Родовід банк» у сумі 4,0 млрд. грн., ПАТ «Державний ощадний банк України» у сумі 0,6 млрд. грн., ПАТ «Укргазбанк» у сумі 4,3 млрд. грн. та поповнення статутного фонду НАК «Нафтогаз України» у сумі 12,5 млрд. гривень). На внутрішньому ринку було залучено 53403,7 млн. грн., у т.ч. до загального фонду - 48388,7 млн. грн., на зовнішньому ринку - 27250,9 млн. грн., у т.ч. до загального фонду - 22659,3 млн. гривень.

У 2012 році заплановано фінансування дефіциту бюджету за рахунок запозичень у розмірі 98 484,56 млн. грн., у тому числі внутрішніх - 60 952,64 млн. грн., або 61,9 % від загальної суми запозичень. На зовнішніх ринках 37531,9 млн. грн., або 38,1 %.

Відповідно до Програми Управління державним боргом на 2012 рік [19, с. 25] фінансування Державного бюджету України здійснюватиметься за допомогою широкого спектру боргових інструментів, що повинно підвищити ефективність управління державним боргом України та її кредитний рейтинг на міжнародному ринку капіталів. [1]

Однак, зростання потреби фінансування бюджету за рахунок запозичень «може спровокувати кризу державної заборгованості й порушити хитку макрофінансову стабільність у країні… Боргова криза може виникнути або у 2012 році на фоні зниження попиту інвесторів на боргові зобов’язання держави й неспроможності уряду рефінансувати накопичені борги, або у 2013-му в умовах стрімкого зростання витрат бюджету на погашення й обслуговування державного боргу, що підштовхуватиме державу до дефолту чи реструктуризації боргів, які підлягають погашенню».

Боргові інструменти фінансування бюджету у 2012 році. Відповідно до прогнозу Державного бюджету України на 2013 та 2014 роки [10] планування внутрішніх і зовнішніх державних запозичень повинно здійснюватись так, щоб на кінець бюджетного періоду обсяг державного боргу перебував у межах граничного обсягу, визначеного в Законі про Державний бюджет України, відповідно до ч. 1 ст. 18 Бюджетного кодексу (60 % ВВП) [1].

За період 2008-2009 років та за перші 2 місяці 2010 року було нарощено державний борг з 71,3 млрд. грн. до майже 230 млрд. грн., тобто зростання становило 3,2 раза. При цьому цей приріст в основному складався з вкрай невигідних запозичень на короткі терміни та під високі відсотки. Це спричинило інерційне зростання боргу і збільшення виплат з його обслуговування за результатами 2010 року і в 2011 році. У 2011 році вперше за 4 роки зламано негативну тенденцію зростання рівня державного боргу. На кінець року рівень державного боргу становив, за оцінкою Міністерства фінансів України, 27,2 % до ВВП. У 2010 році він був на рівні 29,6 %.

Відношення державного та гарантованого державного боргу України до ВВП (на кінець відповідних років), %.

За прогнозними даними Державного бюджету України на 2013 та 2014 роки планується утримання обсягу державного боргу на рівні, що не перевищує 28 % ВВП, що повинно сприяти покращенню іміджу України як інвестиційно-привабливої держави, зміцнити довіру іноземних інвесторів, зменшити уразливість фінансової системи країни в умовах несприятливої кон’юнктури зовнішніх фінансових ринків.

Загалом, на думку Богдан Т.П. [2], залучення масштабних позик на внутрішному ринку призводить до звуження джерел позичкових коштів для вітчизняних підприємств, а великі обсяги зовнішніх державних запозичень породжують ризики дестабілізації платіжного балансу і знецінення національної валюти в період здійснення боргових виплат. Обслуговування зростаючого обсягу державного боргу країни виливається у відволікання все більшої частки бюджетних ресурсів на боргові виплати.

У своєму дослідженні Н.Я. Кравчук [20, с. 53] доходить до висновків, що державний борг, його розміри, методи розміщення і погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі процеси економічного життя держави: економічне зростання і розподіл доходів, бюджетний дефіцит і розмір грошової маси в обігу, звуження чи розширення сукупного попиту і пропозиції, рівень споживання та нагромадження, баланс поточних зовнішніх рахунків, міжнародну платоспроможність та кредитний рейтинг держави. Тому держава не повинна категорично відмовлятися від залучення державного боргу як макроекономічного інструменту у процесі реформ. Залучення зовнішніх позик означає надходження додаткових ресурсів, що можуть дати поштовх економічному зростанню, а зовнішня заборгованість дає можливість країні здійснювати більші сукупні витрати, ніж вироблений національний дохід та фінансувати інвестиції, що не забезпечуються внутрішніми заощадженнями.

Проте, поруч із надмірними державними витратами, незбалансованістю бюджету, неефективною податковою політикою, помилками у валютній політиці, зовнішній борг може спровокувати надзвичайно важкі фінансові кризи. Другим за вагомістю джерелом фінансування бюджету є надходження від приватизації державного майна. Загалом, за роки приватизації (з 1992 по 2010 рр.), за даними Фонду державного майна України [4], роздержавлено більше 125 тис. об’єктів (28 608 об’єктів державної форми власності та 97 278 об’єктів комунальної власності). Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік» [14, с. 95] було встановлено планове надходження від приватизації державного майна та інших надходжень, безпосередньо пов’язаних з процесом приватизації до державного бюджету у розмірі 6 350 млн. грн, однак фактично надійшло 1 093 млн. грн. Невиконання плану пояснюється ФДМУ тим, що при встановленні завдання на 2010 рік передбачалося включення до переліку об’єктів цілого ряду інвестиційно-привабливих підприємств за рахунок зняття мораторію на їх приватизацію. Однак, протягом 10 місяців 2010 року продовжувала діяти заборона на приватизацію стратегічно-важливих інвестиційно-привабливих підприємств, встановлена Указами Президента України від 06.03.2008. № 200/2008 та від 16.05.2008 № 449, крім того, не була прийнята нова Державна програма приватизації, що повинна була вирішити проблемні питання, накопичені за період дії чинної Державної програми приватизації на 2000-2002 рр.

Від приватизації державного майна за 2011 рік надійшло до державного бюджету 11480,3 млн. грн., що становить 114,8 відсотка річного розпису. За рахунок коштів від приватизації державного майна у 2012 році планується профінансувати дефіцит державного бюджету на суму 10 000 млн. грн. шляхом продажу ще 265 об’єктів державної власності.

Розглянуті джерела фінансування бюджету (запозичення та надходження від приватизації) при неефективному управлінні та використанні несуть загрозу фінансовій безпеці держави, мають вичерпний характер та не вирішують глибинних проблем розбалансування бюджету.

У методиці розрахунку рівня економічної безпеки України, затвердженої наказом Міністерства економіки України від 02.03.2007 № 60 [7], фінансова безпека має певні складові, зокрема виділяється бюджетна безпека, яка характеризується як стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів. Цією ж Методикою визначені індикатори та порогові значення індикаторів стану фінансової безпеки України, які запровадженні з метою моніторингу та контролю фінансового розвитку держави. Найбільш розповсюдженим індикативним показником, що використовується для оцінки стану бюджетної безпеки на сьогодні, є відношення дефіциту, профіциту державного бюджету до ВВП, яке не повинно перевищувати 3 %, що є одним з критеріїв оцінки бюджетної безпеки країн членів Європейського союзу відповідно до Маастрихтського договору 1992 р. (міжнародний правовий документ про утворення міжнародного політико-економічного об'єднання європейських держав - Європейського Союзу, підписаний державами - членами Європейських співтовариств (Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Франція) у м. Маастрихті (Нідерланди)). Для бюджетної практики в Україні накладання самообмежень є новим.

В Україні протягом 2007-2011 рр. показник бюджетного дефіциту по відношенню до ВВП перевищував встановлене порогове значення лише у 2009-2010 рр., та становив відповідно 3,88 % та 6,5 %.

Показники стану бюджетної безпеки протягом 2007-2014 рр.

Загострення проблем збалансування бюджетів у 2008-2010 рр. пов’язане з наслідками світової фінансової кризи, «через повільне відновлення економічного зростання та необхідність збільшення соціальних виплат і забезпечення пенсійних видатків» [21]. Це пов’язано:

з падінням рівня виробництва та ВВП;

нестабільністю на ринку зайнятості, зростанням безробіття;

- високою часткою бюджетних витрат на реалізацію антикризових заходів;

використанням інструментів фіскального стимулювання;

фінансовими проблемами пенсійних фондів.

За даними Прогнозу Державного бюджету України на 2013 та 2014 роки [10] передбачається скорочення дефіциту державного бюджету з 1,6 відсотка ВВП у 2012 році до 1 відсотка у 2013 та 1,5 відсотка у 2014 році, що забезпечить помірковане зростання темпів державного боргу, яке не перевищуватиме темпи зростання ВВП. Утримання зазначеного рівня дефіциту планується досягти завдяки зростанню доходів бюджету та оптимізації бюджетних видатків.

В Україні боротьба із незбалансованістю бюджету розпочалася з прийняття Програми економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» [17, с. 15-25], нової редакції Бюджетного кодексу [1], прийняття Податкового кодексу [9], Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Аналіз змісту зазначених документів та перші результати апробації їх на практиці вказують на необхідність поступового доопрацювання та внесення змін у їх положення. Однак, прийняття цих, подекуди не зовсім «популярних» законодавчих актів, є реальним початком економічних реформ, що вкрай необхідні нашій державі для подальшого збалансування бюджетів, оскільки прагнення до цього прописане в головному документі держави - ч. 3 ст. 95 Конституції України [6]. Крім того, це дасть можливість переглянути склад та структуру видатків державного бюджету та переорієнтувати соціально спрямований бюджет споживання на бюджет розвитку. Беззаперечною є пріоритетність функції соціального захисту держави своїх громадян, однак, і беззаперечним є те, що без налагодженої роботи реального сектору економіки, без відпрацювання реальних стимулів та зацікавленості громадян у створенні суспільного продукту (а не очікуванні соціального захисту) не може йти мова навіть про наявність простого відтворення в економіці держави.

Отже, стратегічним завданням при вирішенні проблем збалансування бюджету має стати підвищення ефективності суспільного виробництва, яке сприятиме зростанню обсягів фінансових ресурсів суспільства, що є основним джерелом доходів бюджетів. Досягти практичної реалізації поставленого завдання можливо лише шляхом проведення економічних реформ (податкової, бюджетної, пенсійної, адміністративно-територіальної) та проведення антиінфляційної, відкритої та зрозумілої суспільству політики, що сприятиме розвитку економіки та соціальної сфери, внаслідок чого можна досягти оптимізації сфери державної економіки.

Аналіз законодавчої та нормативної бази щодо формування державного боргу України дає підставу стверджувати, що правове регулювання цих відносин є недостатнім і торкається винятково проблем внутрішньої заборгованості. Відносини стосовно сфери зовнішнього державного боргу взагалі законодавчо не врегульовані.

Як видно, розмір бюджетного дефіциту все ж перевищує допустиму норму (3 % від ВВП), що під час економічної кризи не бажане явище, бо Україна входить у боргову яму, за яку розплачуватись будуть майбутні покоління. Тому потрібно обережно здійснювати витрати на соціальні програми, щоб не збільшувати бюджетний дефіцит. Водночас слід враховувати можливостім бюджету щодо здійснення таких заходів на середньо - та довгострокову перспективу. Приорітетними напрямками бюджетного фінансування мають стати загальнодержавні функції, інвестиції в інфраструктуру та фундаментальну науку, забезпечення мінімальних соціальних стандартів з одночасною розбудовою змішаної пенсійної системи та системи медичного страхування. Успішність реалізації такої моделі прослідковується у США, Ірландії, Новій Зеландії [1].

В додатку № 6 можна побачити статистику державного боргу за останні 5 років в гривнях. Підсумовуючи викладене, можна зробити висновки, що Уряду України необхідно:

. удосконалити механізми правового регулювання, прийняти Закон України «Про державний внутрішній і зовнішній борг України»;

. визначити критерії оцінки державного боргу України, тобто розробити критичні показники економічної безпеки держави;

. обов’язково додержуватись оптимальної структури боргу з точки зору сумарного його обсягу та строків погашення облігацій;

. розробити показники ефективності використання позичкових коштів з метою «самоокупності» державних позик;

. закріпити принципи гласності та публічності у відносинах у сфері державного боргу.