Основні засади системи Д. Огороднова

 

Методика Д.. Огороднова - це комплексна система виховання співака та музиканта, яка враховує як закони акустики, так і закони роботи центральної нервової системи людини. Методика основана на корекції своєї початкової природи за допомогою спеціальних вправ. Насамперед це тілесно орієнтована робота з музичним слухом. Постановка голосу за методикою Д.. Огороднова передбачає роботу над голосом через пластику жесту. При цьому вплив на всі психофізіологічні параметри особистості відбувається одночасно. Тобто, розвивається музичний слух - паралельно формується тембр голосу, зміцнюється співоцьке дихання, виникає почуття метро-ритму та почуття музичної форми.

Д. Огороднов пропонує систему, яка дозволяє більш виразно і точно сформувати програму зі співу. Робота націлюється на формування фундаментальних і міцних навиків, на всебічний розвиток здібностей дітей. У зв’язку з цим по новому організовується і планується вся робота на уроці. Методика головним чином спирається на об’єктивні закономірності мають місце в музичних явищах і їх сприйняті дозволяє підключити до справи вокального виховання всіх вчителів початкової школи. На думку Д. Огороднова, основним принципом виховання музичного слуху є розвиток ладового чуття. В основі музичного мелодичного слуху лежать ладове чуття і музичне представлення. Саме ладове чуття проявляється в тому, що всі звуки мелодії сприймаються в їх відношенні до стійких звуків ладу, в результаті чого кожний звук, набуває своєрідну якість, ладове забарвлення, характеризується ступінь стійкості його тяготіння [5; 87].

Маючи справу не з окремими звуками - ступенями ладу, а з їхніми відношеннями по висоті, ладове чуття зв’язує між собою звуки, завдяки чому звуковисотні уявлення приводяться в конкретну систему, і в єдності з метроритмічними стають музичними представленнями. Звідси можна зробити висновок, що ладове чуття це основа музичних здібностей і загальної музичності людини. Формуючи та вдосконалюючи ладове чуття дитини, ми тим самим закладаємо фундамент. його всебічного музичного розвитку.

Багато що стає більш зрозумілим, якщо говорити не про задачу навчання дітей співу по нотах, а вихованні музичного слуху на основі нотного запису. Іншими словами, спів по нотах потрібно розглядати не як ціль, а як засіб виховання чим воно по суті і являється. Здібність до музичних уявлень(внутрішнім слухом) охоплює як метроритмічні, так і висотні відношення звуків. Але і ті, і інші наочно вираженні саме в нотному запису. Уже це говорить про те, що нотна грамота може полегшити формування у дітей звуковисотного слуху.

З допомогою ладового чуття і почуття ритму звуковисотні і метроритмічні уявлення наводяться в певну систему. Ця системи динамічна і достатньо складна, і її глибоке, свідоме і прогресуюче освоєння можливо тільки на основі нотної, зорово-наочної системи. Музична ладофункціональна система, переставляє собою як логічного так і емоційного основ в музиці, повинна формуватися і закріплюватися в корі головного мозку вигляді стереотип співочих рухів зв’язку з системою нотного запису тільки тоді і її логічна основа проявиться в повністю. Пов’язана з ладофункціональною системою нотація стає зоровою опорою для розвитку музичного ладового чуття, а на цій основі і для розвитку музичного мислення.

Музичне мислення тісно зв’язано з здібністю музичного слуху спів ставляти і порівнювати інтонації і елементи музичної мови. Навик співу по нотах пов'язаний з музичним мисленням і формується на основі уміння відрізняти, диференціювати в своєму уявленні, різноманітні інтонації один від одного. Для того що довести це вміння до автоматизму потрібно багаторазові повторення однієї й тієї дії - інтонування - в зв’язку з нотним записом. В роботі над виробітком навиків інтонування ладових відношень музичних звуків можна використати прийом перемежованого протиставлення. Особливо додоцільним цей прийом стає тоді, коли інтонації і їх диференціація освоюються з допомогою нот. Тут має місце паралельне протипоставлення відповідних звукових і зорових уявлень. Таке поєднання слухо-зорове протиставлення сприяє, а головне усвідомленому засвоєнню матеріалу і набуття більш міцного навику інтонування по нотах на основі ладу. Різноманітні відношення ступенів ладу якісно протиставляються і в звучанні, і в нотному запису - слух і зір працюють разом. І це швидше приводить до цілі. Звідси випливає, що будь-яка вправа по сольфеджіо повинно складатися з двох частин - двох інтонації протиставленні одна одній.

Будь-яка музична задача, пропонована учневі, може бути як завгодно спрощена при умові, що вона зостанеться музичною. Якщо ми ізолюємо метроритм і будемо мати справу на початку роботи тільки з ним одним, звільнивши дидактичний матеріал від складнощів звуковисотних відношень.

Виділив метроритмічні вправи в окреме заняття, ми досягнемо не тільки виправданого спрощення задачі, але і того, що до моменту, коли учень зустрінеться з труднощами інтонування по нотах звуковисотних відношень, він до цього достатньо буде готовий, оскільки у нього уже буде в якійсь мірі сформований навик читання елементарних метро ритмічних відношень. Розвиток у дитини метроритмічного чуття буде природнім початком формування самого ладового чуття. Фізіологічні переваги мажорного тризвуку, тому головне положення в музичній практиці. Звідси наступне, що роботу по формуванню ладового чуття у дітей потрібно починати з мажорного ладу. Мінорний лад освоюється на міцній базі мажорного ладу. Починати потрібно з показу і закріплення в сприйнятті. Бажано, щоб тоніка була в звукоряді нижнім звуком, наступні - інші з тонікою стійкі ступені. (І-ІІІ-V). Таким чином, працюючи на стійких ступенях, ми тим самим фізіологічно готуємо дитину до сприйняття їх домінант. Так сприйняття VII готується ІІІ-VІ обертонів ІІІ ступені, а ІІ-V. Наступними вводяться VI-IV. Сприйняття VI ступені виявляється фізіологічно більш підготовленим, оскільки вона є домінантою по відношенню до другої. З фізіологічної точки зору в мелодіє має місце не один вид тяжіння а три - звуковисотний, метроритмічний, ритмічний. Необхідно, щоб на початку ці три види тяжіння не вступали в протиріччя між собою, не маскували один одного, коли це не викликано необхідністю. При вихованні музичного слуху на основі сольфеджіо, не байдуже як в нотному тексті метроритм відноситься з звуковисотною стороною мелодії: від цього залежить, як в процесі інтонування ладове чуття дитини відноситься з відчуттям метроритму. Оскільки елемент «тяжіння» міститься і в метричних і ритмічних відношеннях звуку, при складанню вправ чи підбору мелодії для початкового сольфеджіо необхідно:

. Перші вправи повинні починатись з тоніки.

. Стійкі звуки, і особливо тоніка, повинні бути, по можливості, підкресленні більшої тривалістю і метроритмічним ударом.

. Перша доля в першому такті(далі по можливості) не повинна бути роздроблена.

. Якщо ми ставимо своєю задачею зосередити увагу учня на будь - якій іншій ступені ладу, її як наслідок помістити на сильній долі довгим звуком.

Для того, щоб поступово ускладнити матеріал, Д. Огороднов рекомендує такі етапи:

. Запропонована для засвоєння ступень, являється головну складність в даній інтонації, розміщається на сильній долі і в вигляді відносно довгого звуку.

. Звук тієї ж ступені на сильній долі роздрібнений.

. Звук тієї ж ступені, але не роздроблений, переноситься на слабку долю такту.

. Він дробиться на слабкі долі такту.

. Сама інтонація, в яку входить ступінь засвоєння, розміщається в роздробленому вигляді на сильній долі такту.

Нотний запис, на переконання Д. Огороднова, повинний бути для дітей зоровим образом, відповідних слухових уявлень і відчуттів, випробуваних про інтонуванні запропонованих їм мелодії. В нотах є легко помітна форма знаків, зорово полегшуючи таку дифереренцію метру та ритму. Особливо наочно в нотах виражено звуковисотна сторона мелодія. Проте ладова структура нотної системи ніяким чином не відображена. Для того щоб компенсувати цю недосконалість потрібно зображення стійких звуків, по можливості, виділяти розміром або кольором. Спів восьмими та четвертями менше загружає голосовий орган дитини дозволяючи використовувати поєднання прийомів стакато і легато, маючи велике значення для вокального виховання, сприяє легкості, безпосередності звуковидобування.

школяр музичний виховання огороднов