Датування тшинецької археологічної культури

 

Датування тшинецької культури на Україні встановлюється на підставі стратиграфічних даних, шляхом порівняння з більш ранніми та більш пізніми культурами, а також за допомогою деяких датованих металевих виробив. Як уже згадувалось вище, в с. Ставок Ківецівського району Волинської області була досліджена землянка стжижовської культури шнурової кераміки, перекрита піччю комарівської культури. Бiльшiсть дослідників датує стжижовську культуру 1800-1500 рр. до н. е. Про те, що стратиграфія у Ставку не є випадковою, свідчать спостереження польських археологів у Російовi, де кілька маленьких курганів межановицької групи культури шнурової кераміки було перекрито курганом тшинецької культури.

З другого боку, на двошарових поселеннях у селах Ворошилiвка та Стара Гута Житомирської області нижній шар з керамікою тшинецької культури був перекритий шаром бiлогрудівської культури Таким чином, стратиграфічні спостереження дають підстави віднести тшинецькі пам’ятки на Україні до часу між культурами пізньої шнурової кераміки (1900-1600 рр. до н.е.) та білогрудівською культурою (ХІ – ІХ ст. до н.е.).

Хронологічний діапазон більшості металевих виробів тшинецької культури на Україні в цілому ширший, ніж межі, встановлені даними стратиграфії. Більш (вузьку дату мають лише два типи прикрас: браслети із спіралевидними кінцями та шпильки з головками у вигляді ромбічного щитка. Згідно з польською хронологічною системою ці браслети з’являються у II періоді бронзи й існують до кінця IV періоду (тобто у 1450 – 1000 рр. до н.е.), набуваючи найбільшого поширення у III періоді (1400 – 1200 рр. до н.е.). Багато близьких за типом браслетів, хоча й дещо відмінних від тшинецьких, знайдено в пам’ятках абашівської, андронівської та інших більш східних культур, де їх датовано серединою - третьою чвертю II тисячоліття до н.е.

Але найбільш надійну підставу для датування пам’яток тшинецької культури на Україні дають дві шпильки із ромбічною головкою, що походять з Гуляйгородського кургану. Майже цілком аналогічну шпильки відомі у добре датованих комплексах. Одна з них входить до складу Бородинського скарбу, який бiльшiсть археологів відносять до ХV – ХIV ст. до н.е. другу знайдено у кургані №б Комарівсъкого могильника, який Т. Сулімирський датує ХІІІ ст. до н. е. Така ж шпилька, знайдена на поселенні вітенбергської культури Себеш у Румунії, датована часом мікенських шахтових гробниць.

Для датування тшинецької культури на Україні деякі підстави дає також згадана вище ливарна формочка із Зазим’я: бронзові знаряддя, які в ній відливали, належать до ХIІІ – ХІI ст. до н. е.

Нарешті, для визначення хронології тшинецької культури на Україні важливе значення має датування синхронних сусiднiх культур комарівської та зрубної. Першу датовано ХV – ХII ст. до н.е., другу - ХV – IХ ст. до н. е. Приблизно до цього ж часу (1450-1100 рр. до н.е.) належить тшинецька культура в Польщі. Отже, за сукупністю даних тшинецька культура на Україні може бути датована ХV – початком ХI ст. до н.е.

Природно, що протягом чотирьох століть свого існування тшинецька культура на Україні зазнавала змін. Тому є можливість виділити групи пам’яток раннього та більш пізнього часу, різниця між якими в основному простежена у керамiцi.

При значній схожості пам’яток середньої бронзи, поширених на територій Пiвнiчної України, в археологічному матерiалi окремих й районів, головним чином у керамiцi, помітна деяка своєрiднiсть. Це дає змогу, хоча й попередньо, виділити тут чотири локальні групи пам’яток, або чотири варіанти культури: ровенський, прип’ятський, київський, сосницький. Порівняно з іншими найбільшу своєрідність має сосницький варіант.

Ровенський варіант на пiвднi межує з комарiвською культурою. «Сусідство» з близькою та спорідненою культурою, природно, не могло не відбитися на пам’ятках ровенського варіанта й не вплинути на них досить сильно. Цей вплив проявився у поширенні значно більшої, ніж в інших варіантах, кiлькостi металевих виробів; в таких типових для комарівської культури посудинах, як вази з вушками та без них, черпаки, кубки, й притаманній комарiвськiй культурі орнаментації у вигляді канелюр, шишечок, наліпних вушок тощо.

В цілому тшинецька культура в Польщі та на Україні, так само, як i комарiвська культура, належала до єдиної етнокультурної області, об’єднані спiльнiстю матеріальної та духовної культури i населеної спорідненими за мовою племенами.

Тепер важко розкрити більш-менш переконливо i ясно процес складання тшинецької культури на Україні. Оскільки немає доказів переселення носіїв цієї культури з інших територій, можна говорити лише про й місцеве походження, а також про генетичні зв’язки з попередніми культурами пізнього Трипілля та шнурової кераміки, що простежені на пiдставi схожості у поховальному обряді та керамiцi.

Висновок

 

Тшинецька археологічна культура поширена у середній смузі Центральної та Східної Європи, приблизно від р.Варта на заході до р. Сейм на сході, існувала приблизно з XVI ст. до середини XII ст. до н.е., а потім увійшла складовим елементом у лужицьку культуру. Названа за залишками поселення поблизу Тшинця Люблінського воєводства (Польща). Тшинецька культура характеризується трупопокладенням, безкурганними і курганними могильниками. Для тшинецької культури характерні кам'яні і крем'яні знаряддя, керамічні вироби. Племена займалися тваринництвом і землеробством. Пам’ятки Тшинця в Україні досліджувала С.С. Березанська. Об’єднавчою ознакою культури виступає тюльпаноподібний посуд та рогаті «прясла» - специфічна категорія речей тшинецької археологічної культури.