Розділ І. Виникнення аеробіки і її класифікація

 

Слово "аэробіка" стосовно до різних видів рухової активності, що має оздоровчу спрямованість, запропонував відомий американський лікар Кеннет Купер. Наприкінці 60-х років під його керівництвом проводилася дослідницька робота для військово-повітряних сил США по аеробному тренуванню. Основи цього тренування, орієнтовані на широке коло читачів, були викладені в книзі "Аэробика", виданої в 1963 році [24,36].

Термін "аеробний" запозичений з фізіології, він використовується при визначенні хімічних й енергетичних процесів, що забезпечують роботу м'язів. Відомо, що обмін речовин при збудженні м'яза являє собою складну систему хімічних реакцій. Процеси розщеплення складних молекул на більш прості сполучаються із процесами синтезу (відновлення) багатих енергією речовин. Один із цих процесів може йти тільки в присутності кисню, тобто в аеробних умовах. При аеробних процесах виробляється значно більша кількість енергії, чим при анаеробних реакціях. Вуглекислий газ і вода є основними продуктами розпаду при аеробному способі вироблення енергії й легко видаляються з організму за допомогою подиху й поту. До видів рухової активності, що стимулює підвищення споживання кисню під час занять, ставляться різні циклічні рухи, виконувані з невисокою інтенсивністю досить тривалий час [1,29].

У широкому змісті до аеробіки відносяться: ходьба, біг, плавання, катання на ковзанах, лижах, велосипеді, і інші види рухової активності. Виконання загальрозвиваючих і танцювальних вправ, об'єднаних у безупинно виконуваний комплекс, також стимулює роботу серцево-судинної й дихальної систем. Це й дало підставу використати термін "аеробіка" для різноманітних програм, виконуваних під музичний супровід й маючих танцювальну спрямованість. Цей напрямок оздоровчих занять одержав величезну популярність в усім світі [14,46].

У зв'язку зі специфічними цілями й завданнями, розв'язуваними в різних напрямках сучасної аеробіки танцювальної спрямованості, можна використати наступну класифікацію аеробіки: оздоровча, прикладна, спортивна.

Оздоровча аеробіка - один з напрямків масової фізичної культури з регульованим навантаженням. Над розробкою й популяризацією різних програм, що синтезують елементи фізичних вправ танцю й музики, для широкого кола, тих хто займається активно працюють різні групи фахівців. У тому числі американська асоціація аеробіки, американська аеробічна асоціація здорового способу життя, міжнародна асоціація спортивного танцю й ін. Характерною рисою оздоровчої аеробіки є наявність аеробної частини заняття, протягом якого підтримується на певному рівні робота кардіораспіраторної системи. В 70-і роки основною метою занять аеробікою було зниження ваги. На початку 80-х років широко поширилася система Workout, популяризатором якої стала Джейн Фонда. Потім виникли й інші системи (funk, step). Велика заслуга в розробці й обґрунтуванні програм для тих, хто займається різного рівня підготовленості й підготовці програм для навчання фахівців належить Національній школі аеробіки (США), а також заснованому в 1993 році Університету Рібок (США). У Росії подібну роботу успішно ведуть різні наукові й навчальні заклади міста Москви (ЦНІІ й РГАФК) і Санкт-Петербурга (Спбгафк і Спбгу), а також багато навчальних закладів і спортивні клуби в різних регіонах країни. В оздоровчої аеробіки можна виділити достатню кількість різновидів, що відрізняються змістом і побудовою уроку [4,42].

Класифікація аеробіки залежно від змісту програм:

· програма без предметів, пристосувань (високої й низкою інтенсивності Hight, Low impact; для вагітних, Fank, Sity (street)-jam й ін.)

· програми з використанням предметів і пристроїв (з гантелями, амортизаторами, Step-up, Slide, Fitbol й ін.)

· програми змішаного типу (aeroboxing, каратебіка, його-аеробіка, Workout й ін.)

Існує також класифікація оздоровчої аробіки для займаючихся різного віку й рівня підготовленості:

1. Для дошкільників, школярів, юнацького віку, для дорослих - молодіжного, середнього й старшого віків.

2. По статі: для жінок (для вагітних), для чоловіків

3. За рівнем підготовленості: починаючі, 2-й, 3-й рік навчання [8,100].

Спортивна аеробіка - це вид спорту, у якому спортсмени виконують безперервний і високо інтенсивний комплекс вправ, що включає сполучення ациклічних рухів зі складною координацією, а також різні по складності елементи різних структурних груп і взаємодії між партнерами (у програмах змішаних пар, трійок і груп). Основу хореографії в цих вправах становлять традиційні для аеробіки "базові" аеробні кроки і їхні різновиди. У цей час у спортивній аеробіці існує кілька варіантів правил змагань, що мають як загальні положення, так і досить серйозні розходження у вимогах до змагальної програми й критеріїв оцінювання різних параметрів. У кожному з існуючих напрямків спортивної аеробіки проводяться чемпіонати миру, матчеві зустрічі й інші види змагань. У Росії розвиваються два напрямки правил змагань: за версією ФІЖ (FIG) і ФІСАФ (FISAF).

Прикладна аеробіка - вона одержала певне поширення як додатковий засіб у підготовці спортсменів інших видів спорту (аеробоксинг), а також у виробничій гімнастиці, у лікувальній фізкультурі (кардіофанк) і в різних рекреаційних заходах (шоу програми, групи підтримки спортсменів, черлідінг).

Все різноманіття сучасних напрямків базується на основах, запозичених із систем оздоровчих занять, особливості проведення яких будуть розглянуті на наступних сторінках [3,63].