Сутність світової економіки і основні тенденції її розвитку.

Організаційно-економічні форми втілення міжнародного поділу

      праці.

 

В залежності від того між якими підприємствами виникає обмін існують такі форми МПП:

§ внутрішньогалузеві – в межах однієї галузі

§ міжгалузева

Організаційно-економічні форми при цьому є:

§ спеціалізація

§ кооперація

Спеціалізація – концентрація ресурсів, зусиль суб’єктів країни на виробництві вітчизняних видів продукції для світового ринку

Вона існує як:

§ виробнича:

1) внутрішньогалузева

2) міжгалузева

§ територіальна

Згідно з видом продукції спеціалізація є:

§ предметна

§ подетальна

§ технологічна

Показники спеціалізації:

a) по-товарна експортна квота

Експорт/Об’єм виробництва даного товару

b) Коефіцієнт відносної експортної спеціалізації

Питома вага даного товару в експорті країни/ питома вага цього товару в світовому експорт

c) ширина асортименту експорту (для розвинутих країн 150-170)

Кооперація – об’єднання зусиль (ресурсів) суб’єктів країн в виробництві кінцевої продукції, а самі суб’єкти виробники часткової продукції (кооперанти). Кооперація потребує обов’язкового узгодження. МПП класифікується за кількома ознаками:

1. По видах (ЮНКТАД):

§ Спільні підприємства

§ Підрядна кооперація

2. По стадіях:

§ до виробнича

§ виробнича

§ комерційна

3. По методам

§ договірна

§ створення СП

4. По структурі зв’язків:

a) Внутрішньо фірмове                      b) міжфірмове

a) Внутрішньогалузеве                                b) міжгалузеве

a) Горизонтальне (підпр. однієї галузі) b) вертикальна

5. По територіальному охопленню

§ між двома і більше країнами

§ в рамках регіону

§ міжрегіональна

§ всесвітня

6. По кількості суб’єктів

§ двох стороння

§ багато стороння

7. По кількості об’єктів

§ одно предметна

§ багато предметна

 

Місце України в міжнародному поділу праці

 

Роль України в міжнародному поділі праці низька і мало ппомітна (країни СНД дають 3% відсотки від ВВП світу).

Особливості МПП:

1) сировинна спрямованість експорту (80% експорту – сировина)

2) готова продукція недостатньо конкурентно спроможна, крім:

§ авіація

§ зброя

§ космічна

§ суднобудівна

3) не завжди продумана зовнішньоекономічна політика країни по лібералізації зовнішньої торгівлі

4) в іноземних країнах нашу продукцію часто не допускають шляхом квотування

5) капітали до нас не йдуть

6) над звичайно висока енергоємність виробництва

7) В сучасному експорті переважають продути металургії, що обумовило зміни в структурі виробництва країни, що обумовило в свою чергу процес до індустріалізації країн

1991-2003р. – питома вага в виробництві збільшилась з 23% до 59% (металургія, хімічна, нафтова), а машинобудування, металообробна, харчова, легка зменшились з 77% до 41%

Загострення проблем економічної безпеки країни. Стан економічної безпеки країни – означає сталість основних пропорцій, які зберігаються на при порушенні зовнішньоекономічних зв’язків.

Параметри безпеки:

1. Імпортна продукція в продовольстві не повинна бути більше 30%

2. Експорт готової продукції повинен бути не менше 40% (в України менше 20%)

3. Доцільне співвідношення доходів не повинно бути більше 1/10 (в України 1/50)

4. За межею бідності не може бути більше 10% відсотків населення (в Україні 40%)

 

Сучасні тенденції розвитку міжнародних економічних відносин.

 

В економіці іде безперервний інноваційний процес в якому зливаються зміни в технологічній і соц. сфері. Визначною виробничою силою стала інформація. Головною сферою зайнятості стає сфера послуг; на базі чого формується новий сектор інформаційної та інтелектуальної власності. Система підприємництва набуває рис соц. орієнтації (розвинуті країни). Посилюється взаємозалежність країн, цілісність світової економіки.

Причини – стимули

§ поглиблення МПП

§ ріст масштабів МЕВ

§ конкуренція

§ протиріччя

§ політика

Цілі інтеграції:

§ подолання конкуренції

§ зростання економіки

§ збільшення ринків

§ вирішення спільних проблем

Основні програми:

1. Зелена Європа (аграрна)

2. Валютна програма – існує з 70-х рр. 1967р. – валютна криза – створення своєї валюти на протидію $ „ЕКЮ”, 1979р. – створення європейської валютної системи починає діяти ЕКЮ – умовна грошова одиниця. 1992р. – в ЄС створюється Європейський валютний союз (Маастріг): рішення про поступовий перехід до євро. Умови вступу до ЄВС:

§ - цінова стабільність, інфляція не перевищує середнього по трьом країнам з найбільшою інфляцією.

§ - Дефіцит бюджету не більше 3% ВВП

§ - Держ. борг не більше 60% ВВП

§ - Стабільність курсу валюти на протязі двох років коливання не більше ніж 2,25%. Одразу не ввійшли Греція, Великобританія Данія Швеція. 2001р. ввійшли Греція і Норвегія

3. Програма переміщення населення – 1985р. – Шенгенська угода про поступове спрощення митного контролю відміна візового режиму між собою і пом’якшення з іншими країнами (не ввійшли Великобританія, Ірландія; входять Ісландія, Норвегія).

4. Бюджет ЄС. Загальний бюджет ЄС 120 млрд.?. Відрахування 1,27% національного ВВП. Цілеспрямовано відраховується 1% від ПДВ. Мито, компенсаційні збори, які збираються при імпорті товарів з-за кордону. 1/3 на СГ, 1/3 на депресивні регіони.

§ - ЄС і Європа. Основна тенденція до створення єдиного економічного простору

§ - ЄС і країни СНД (Україна, Молдова, Росія, Білорусь). 1994р. угода про партнерство і співробітництво України, Росії, Молдови з ЄС)

§ - ЄС і країни, що розвиваються. 1975р. Ломейська конвенція 71 країна, що розвивається і ЄС домовились про безмитну торгівлю, але тільки власними товарами і допомога в виробництві багатьох видів с/г продукції.

§ - ЄС і Мексика. 2000р. угода про зону вільної торгівлі.

 

Класифікація.

 

Об’єктивна необхідність регулювання МЕВ з’являється в ХХ ст. і обумовлена:

§ значним збільшення масштабів МЕВ

§ існування валютних системи, яка заснована на використанні паперових грошей, починають виникати міжнародні валютні організації.

МЕО – це сукупність міжнародних, міжурядових і неурядових організацій і установ, створених для розвитку економічного співробітництва, регулювання МЕВ, стабілізації розвитку світової економіки

Матеріальна основа їх виникнення і розвитку – це процес інтернаціоналізації і МПП

Міжнародні урядові організації:

§ МЕО створюється на основі добровільної участі країн

§ Передбачає існування наддержавних органів

§ Затверджується міжурядовими угодами

Міжнародні не урядові організації передбачають колективні колективне та індивідуальне членство: не затверджується міжурядовими угодами.

В світі приблизно 5000 організацій. Групи країн:

§ Консультативні групи країн – які не мають жорстокої організаційної структури;

§ Універсальні організації – які охоплюють більшість країн світу (МВФ, МОП, ВТО та ін)

§ Галузеві організації – які, займаються проблемами виробництва і торгівлі визначними товарами;

§ Регіональні – які, концентруються на питаннях взаємного інтересу географічному, з економічною близькістю.

§ Фінансові організації – МВФ, Світовий банк, МБРР.

Функції міжнародних економічних організацій:

§ сприяння – організація міжнародних конференцій, збір статистичних даних, публікації, розповсюдження результатів досліджень, допомога організації переговорів сторін.

§ Спостереження – організація формулює свій погляд на проблеми країни і таким чином впливає на її економічне положення. При цьому аналізується, як правило, первинні данні та вторинні джерела.

§ Нагляд – більш жорстке спостереження при якому країна повинна регулярно повідомляти в установленій формі дані про своє економічне положення і приймати рекомендації.

§ Регулювання – нагляд з примусом країни до всіх рекомендацій МЕО через розробку відповідних норм, механізмів примусу. Країни домовляються про створення та виконання механізмів (СОТ).

ТПП

Умовах.

 

У 1995р. об’єм експорту товарів становив 5,09 трил. $. На 2005р. – 10 трил. $.(швидко зросла експортна квота). Сьогодні експортна квота – 18%, 1997р. – 14%. (Франція, Італія – 23%, Нідерланди – 53%, Японія – 9,5%, США – 11%, України – 57%. Імпортна квота: Франція – 22%, США – 12%, Японія – 8%, Україна – 45%.

Фактори, що впливають на торгівлю:

§ МПП

§ ТНК

§ Торгівельна політика країни

§ Конкуренція

§ Реформи в перехідній країнах

Основні тенденції:

1. збільшення питомої ваги продукції промисловості в порівнянні з сировиною – 80%

2. диверсифікація поставок країн на зовнішні ринки.

На міжнародному ринку товари розподіляються на:

§ Торгівельні – ті, які можуть переміщуватись між країнами

§ Не торгівельні – ті, які споживаються в тій же країні, що виробляються і не переміщуються

3. зростає ємність ринків.

4. постійні географічні зрушення

5. поширюється торгівля інтеграційних угрупувань особливо внутрішньо-регіональних.

6. переваги промислово-розвинутих країн, як в експорті, так і в імпорті товарів.

7. зростання ролі ТНК.

8. зростання об’єму ринку послуг, ринку продукції індустрії розваг, ринку зброї.

9. регулювання МТ.

Методи регулювання ЗТП

Тарифні:

Мито – сума плати за перетинання товаром кордону

Тариф – норма нарахування мита

§ Адвалерний – відсоток від вартості товару

§ Специфічний – в залежності від постачальників

§ Альтернативний

§ Комбінований

За розміром мито:

§ Одноколонне

§ Двоколонне

§ Багато колонне

Закономірності тарифів

§ Чим більший рівень розвитку країни, тим менше тарифи

§ Тарифи розрізняють в залежності від ступеня обробки товару:

- Сировина – без мита

- Напівфабрикат – помірне мито

- Готові вироби – високі, особливо на товари не першої необхідності.

Приклад: ЄС сировина – 1%, напівфабрикати – 5%, готові вироби – 16%, водка – 25%, ікра – 30%.

Всі тарифи за звичай багато колонні.

В світі існує система приферецій:

1. загальна система – тим, що розвиваються

2. глобальна система – це країни, що розвиваються дають преференції друг другу.

В основі тарифів лежить так звана, гармонізована система опису і кодування товарів. Міжнародне бюро митних тарифів та послуг

Економічна роль тарифів імпортованих товарів та послуг:

- споживачі

- вітчизняні товаровиробники

Якщо тариф не несе заборонного характеру, то він приносить доход державі, який = ставка тарифу х вартість імпорту. Тарифи стримують НТП, бо власні підприємства не мають стимулу для підвищення їх якості. Тарифи призводять до торгових війн і втрат з обох сторін. СОТ дозволяє використовувати тарифи:

§ в захисних цілях на товари розмір завозу яких загрожує національному виробництву;

§ як міра, яка попереджає про порушення суспільних інтересів в цій сфері;

§ як відповідь на дискримінацію свого експорту в інші країни;

Кількісні:

§ ліцензування – система письмах дозволів на експорт/імпорт товарів

§ квотування – визначення кількості товарів, що може дати експортовано/імпортовано

§ контингентування – визначення видів і кількості товарів вивоз/ввоз на визначені події (ярмарки, виставки)

§ імпортні заборонні списки

3. Спеціальні методи – технічні і інші спеціальні вимоги, міжнародні регіональні і національні стандарти, система сертифікації, інспекції якості продукції.

25. Міжнародні організації з регулювання торговельних відносин.

1. ГАТТ (Загальна угода з торгівлі і тарифів) – звід правил, закономірностей світової торгівлі, своєрідна її конституція.

 СОТ (Світова організація торгівлі)- поч. дії з 1995р. Займається проблемами світової торгівлі товарами і, крім того, регулюванням ринку послуг, питаннями навколишнього середовища, охорони прав інтелектуальної власності й ін.

2. ЮНКТАД (конференція ООН з торгівлі і розвитку)- створена в 1964р. Основні функції: розробка багатосторонніх правових актів в сфері світової торгівлі, допомога в узгодженні політики урядів і регіональних угрупувань в сфері торгівлі і розвитку, задоволення спеціальних потреб найменш розвинутих країн, сприяння їх розвитку через включення в міжнародну торгівлю.

3. Рада митного співробітництва (РМС) – створена у 1950р. з метою узгодження й уніфікації митних систем, митних процедур, відповідного законодавства.

4. Міжнародна торговельна палата (МТП) – створена в 1922р., займається встановленням і поширенням звичаїв, правил і норм міжнародної торгівлі, координує діяльність аналогічних національних палат.

 

Форми продажу технологій:

1. Ліцензія – дозвіл на передачу технології фізичним або юридичним особами (ліцензіар) належного їм права на використання винаходу, промислового зразку, товарного знаку іншим юридичним та фізичним особам (ліцензіатам). Винахід – технічне рішення, яке має суттєву новизну, неочевидність і виробничу корисність. Патент – офіційний документ, який засвідчує монопольне право винахідника або його правоприємника на володіння, використання або розпорядження винаходом на визначений території і в визначений термін

Система видачі патенту:

- явочна

- перевірочна

Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини в сфері художнього конструювання. Об’єктом промислового зразку можуть бути форма, рисунок, або розкраска, або їх сполучення, яке визначає зовнішній вид промислового виробу. Право власності ним засвідчує патент.

Товарний знак – це символ компанії, який використовується для індивідуалізації товару і який не може бути використаний іншими компаніями без офіційного дозволу володаря. У своїй країні він використовується визначений час якщо товар експортується, то товарний знак реєструється в країні імпорту.

2. COPYRIGHT – ексклюзивне право автора літературного, аудіо- або відео твору на показ та відтворення своєї роботи.

Усі ці поняття є елементами, символами промислової власності (крім copyright). Промислова власність і відносини з приводу copyright це все інтелектуальна власність.

Форми передачі технологій:

- патентні угоди – це міжнародні угоди (торгові), при яких володарю патенту дає право на використання патенту покупця.

- Продаж ліцензії (ліцензійні угоди) – це міжнародні угода, при якій власник винаходу дозволяє другій стороні використання у визначених межах свої права на технологію.

- Система „ноу хау” – це продаж незапатентованих винаходів, інформації, яка має комерційну цінність.

- Інжиніринг – специфічні консультації по передачі технології знань, які необхідні для придбання, монтажу, та використання закуплених або орендованих машин, обладнання.

- Франчайзинг – це вид підприємницької діяльності, при якій одна фірма (франчайзер) надає право іншій (франшайзі) на використання товарного знаку, найменування фірми, технології, спеціальне обладнання, за що отримує систематичну плату.

Ліцензії бувають:

- Чисті (вони самі є предметом угоди)

- Супутні або супровідні – передаються в складі загального договору про постачання.

Ліцензійні угоди:

- про просту ліцензію. Ліцензіар може продавати ліцензію і іншим, і сам торгувати на цій території

- Виключна ліцензія. Ліцензіар може продавати ліцензію тільки одному суб’єкту і сам не може торгувати.

- Угода про повну ліцензію: практично продаж патенту.

Форми здійснення платежів:

1. паутальний – одноразовий

2. Роялті – платіж поступовий, частинами в залежності від узгоджених показників діяльності ліцензіата.

3. Виплата за додаткові послуги за узгодженими цінами або на умовах „cost-plus”.

4. Змішана.

Державна підтримка:

- надання державних гарантій

- страхування прямих закордонних інвестицій

- урегулювання інвестиційних зборів

- відмова від подвійного оподаткування

- адміністративна і дипломатична підтримка

Об’єм руху капіталу: За період з 1990-2004 рік загальний об’єм прямих іноземних інвестицій в світовій економіці зріс $1,95 трильйонів до $7,1 трильйонів. Відповідно зросла доля прямих іноземних інвестицій в загальному об’ємі капіталовкладень в світі з 4,3% до 10% Україна: 1999р – $2,8 млрд., на 01.07.2005р. – $9,1 млрд., це 3,6 % від усіх капіталовкладень.

Основні сучасні тенденції в русі капіталу:

1. зростання об’ємів в основному за рахунок взаємного обміну

2. рух капіталу з країн, що розвиваються і перехідних зовсім незначним

3. Прямі іноземні інвестиції пов’язані зараз в основному злиттям і поглинанням компаній

Найбільші об’єми злиття і поглинання в хімічній, автомобільній і фармацевтичній галузях.

Структура вкладу капіталу:

В Україні в основному вкладають в:

1) харчова і тютюнова 15,5%

2) торгівля 15%

3) фінанси 9%

4) енергетика 9%

5) транспорт і зв’язок 7,8%

6) машинобудування 8% на 2004р.

Основні форм залучення:

1. гроші 62%

2. майно 29,4%

3. цінні папери

4. інші

Інвестиції надійшли з 116 країн світу. На 10 країн припадає 80% інвестицій:

1. США – 13,8%

2. Кіпр – 13,5%

3. Великобританія – 10,7%

4. Німеччина – 7,6%

5. Нідерланди – 6,6%

6. Віргінські острови – 6,5%

7. Російська федерація – 5,5%

8. Українські „гарячі гроші” від 4 до 6 млрд. $.

В 2004р. неповернення валютних доходів в Україні становила 4,5 млрд. $

Економічна роль.

 

ХХ ст. Характеризується інтенсивною інтернаціоналізацією виробництва, яка на сьогодні прийняла форму глобалізації економіки в основі чого лежить рух капіталу і діяльність ТНК.

Міжнародна компанія – компанія, що здійснює капіталовкладення в різних країнах світу. Види міжнародних компаній:

1. міжнаціональна компанія – компанія, що діє на основі об’єднання капіталів декількох країн.

2. Транснаціональні компанії – національні за походженням, міжнародні за масштабами дій.

ТНК за критеріями ЄБРР:

1. капітал не менше 1 млрд. $.

2. свої підприємства не менше 20 країн світу

3. таких компаній коло 1000

Об’єми продажів закордонних дочірніх компаній становив 13 трильйонів $, що в 2 рази більше світового експорту, більше половини всіх продажів ТНК приходиться на 100 компаній. На ТНК приходиться більше 50% промислового світового виробництва, більше 80% патентів і ліцензій, 90% ПЗІ, 67% міжнародної торгівлі. Одна із важливих сучасних тенденцій є злиття і поглинання.

В 1998 – злиття Chrisler і Даймлер Бенз

В 1999 – Ford+Volvo+33% Nissan

Характерні риси ТНК:

- розвинута закордонна мережа

- значна інтенсивність внутрішньокорпоративної торгівлі

- відносна незалежність в прийнятті операційних рішень

- мобільність кадрів

- використання нових технологій в рамках замкнутої корпоративної системи

За організацією: вертикальні і горизонтальні

1. вертикальні – філії за кордоном, постачальники напів фабрикатів, материнські компанії

2. горизонтальні – філії повністю або частково дублюють діяльність материнської компанії.

Приймаюча країна:

Позитив

- отримує нові технології

- росте об’єм виробництва, зайнятості

Негатив

- значна частина прибутку вивозиться

- можливість зосередження в країнах „брудного” виробництва, використання трансферних цін

- можливість політичного тиску

Країна базування:

Позитив:

- приток прибутків, поповнення держаного бюджету

- можливість розповсюдження економічного впливу

Негатив

- вивезення капіталів іде в пасив платіжного балансу

Функціонування.

Вільні економічні зони – це обмеженні території, міста, порти, в яких діють пільгові економічні умови для іноземних підприємств та спільного підприємництва орієнтовані на вирішення зовнішньо-торгівельних загальноекономічних, соціальних і науково-технічних задач.

Цілі

§ Притягнення іноземного капіталу

§ Прискорення розвитку регіону

§ Освоєння його ресурсів

§ Збільшення експортного потенціалу і імпортзаміщуючого виробництва

§ Придбання досвіду хазяйнування

§ Навчання спеціалістів міжнародного бізнесу

§ Створення інфраструктури зовнішньоекономічних зв’язків

Види пільг:

1) зовнішньо-торгівельні (зменшення мита)

2) фінансові (орендна плата за землю, комунальні послуги)

3) фіскальні (податкові пільги – податок на прибуток)

4) адміністративні (режим вв’їзду/виїзду працівників)

Джерела:

- зайняті, що шукають роботу

- безробітні

- робоча сила, що формується

- біженці

Серед мігрантів багато чоловіків, дітей. З професійної точки зору:

· некваліфікована робоча сила

· кваліфіковані робітники

· висококваліфіковані спеціалісти (з країн, що розвиваються та між розвинутими країнами)

2. Попит – платоспроможна виробнича економічна потреба світової економіки в новій робочій силі

Фактори, що визначаюь об’єм попиту:

· Зменшення чисельності населення;

· Зменшення питомої ваги працездатних

· Дисбаланс в професійній структурі робочої сили

· Збільшення витрат на освіту

3. Конкуренція – боротьба між суб’єктами ринку

· Між продавцями робочої сили

· Між продавцями та покупцями

· Між покупцями

4. Ціна – грошовий вираз вартості робочої сили.

Фактори, що впливають на ціну:

· Конкуренція

· Співвідношення попиту і пропозиції

· Зміни вартості обочої сили

· Структура робочої сили

· Інтеграція формування „других економік”

· Державне регулювання рівня заробітної плати

· Діяльність профспілок (вугільна, металургійна, промисловість)

Тенденції ринку робочої сили:

· Стабілізувались потоки робочої сили

Це обумовлено:

- зростанням рівня зайнятості в самих країнах, що розвиваються

- зростають інвестиції в країнах, що розвиваються, що стримує рух робочої сили

- безробіття в розвинутих країнах

- масштаби міграції

Міжнародна організація міграції 2005р. від 185-192млн. чол. (приблизно 3% населення світу), 1980р. – 80 млн чоловік.

· Визначились основні центри притягування робочої сили

- США, зах. Європа

- Нафтовидобуваючі країни: Латинська Америка – внутрішня міграція, приймають тут Аргентина, Чилі, Бразилія, Мексика, Венесуела;

- Азіатсько-тихоокеанський регіон: основні імпортери Сінгапур, Малайзія, Таїланд

 

Заборгованості.

 

Баланс міжнародних розрахунків – це співвідношення вимог і зобов‘язань, надходжень і платежав однієї країни у відношенні до іншої країни.

Є: торговий баланс, баланс послуг і некомерційних платежів, розрахунковий баланс (обчислюється або за визначений термін або на визначену дату) – співвідношення за визначений термін вимог і зобов‘язань країни у відношенні до інших незалежно від сторони надходжень платежів. Якщо він активний, то країни є нетто – кредитором, якщо пасивний – нетто-боржник.

Розрахунковий баланс на визначену дату наз-ся баланс міжнародної заборгованості.

Заборгованість буває: капітальна (термін платежу ще не настав), поточна (термін платежу настав або настає).

Розрізняють заборгованість:

- за позики на комерц. Основі;

- за пільгові кредити;

- за офіційні позики;

- за приватні позики;

- за позики міжнародних організацій;

- державна;

- приватна (але гарантована державою – боржника);

За термінами:

- короткотермін. (до 1р.);

- середньо- (до 10р.);

- довго- (більше 10р.).

Основним балансом є платіжний баланс – це співставлення платежів, які країна одержала і які здійснила.

Буває: активний (коли країна отримала більше ніж виплатила), пасивний (навпаки). В ньому відображається всі економічні операції між резидентами країни та суб‘єктами ін. країн, іншими країнами за певний період.

Структура балансу:

1 розділ – зовнішня торгівля товарами (торговельний баланс)

2 розділ – послуги та односторонні перекази

3 розділ – доходи від інвестицій

4 розділ – рух довготермінових капіталів

5 розділ – рух короткотермінових капіталів,

6 – Зміни в золотовалют. резервах, помилки, пропуски.

Розділи 1-3 наз-ся балансом поточних операцій. Розділи 4-5 – балансом руху капіталів і фін. операцій. Останні статті – регулюючі статті, тобто кредити.

Сутність світової економіки і основні тенденції її розвитку.

Світова економіка – сукупність національних економік об’єднаних системою міжнародних зв’язків.

При виділенні цих підсистем використовубть багато критеріїв. При визначенні структури СЕ використовуються такі крітерії:

рівень економічного розвитку (НД або ВВП на душу населення);

соц.-економічна стр-ра господарства (власність);

тип економічного росту;

рівень і крітерії ЗЕ зв‘язків.

Кінець ХІХ ст. Міжнародна економіка визначалась як сукупність національних економік. В 30-х рр.. виникає позиція: МЕ – сукупність міжнародних економічних відносин (МЕВ). Міжнародна економіка – цілісна система, яка вкладає в себе декілька підсистем. При виділенні їх використовується багато критеріїв:

§ рівень економічного розвитку (ВВП на душу населення, або ВНП на душу населення);

§ соціально-економічна структура господарства;

§ Рівень і характер зовнішньоекономічних зв’язків;

За рівнем ВВП на душу населення (Світовий Банк) розрізняють:

§ розвинуті (більше 6000$);

§ середньо розвинуті (2400$-6000$);

§ слабо розвинуті (800$ - 2400$);

§ найменш розвинуті країни (до 800$);

Розподіл країн по критеріям ООН:

§ промислово розвинуті;

§ з перехідною економікою;

§ що розвиваються;

 

Країни	Кількість	Доля ВВП в світі	Доля в світовому експорті
Промислово розвинуті	35	51%	71%
З перехідною економікою	17	11%	3%
Що розвиваються	130	38%	26%

 

2. Сутність міжнародних економічних відносин, їх форми, фактори

і показники розвитку.

 

МЕВ – це с-ма ек. зв”язків між крупними нац. госп. Комплексами та їх суб”єктами, які діють в рамках окремих доржав.

Розподіляютьс на:

- основні – звичайні госп. зв”язки, вийшли за нац. межі (торгівля, інвестиції, кредит)

- забезпечуючі – відносини, які забезпечують взаємодію країн, суб”єктів (транспорт, кредит).

МЕВ – це підсистема виробничих відносин, які існують на мікро-, мезо-, макрорівні.

Суб”єкти на мікрорівні: окремі громадяни, приватні підприємства, фірми, тобто фіз. Особи право і дієздатні і юр. особи: а) особи приватного права (фірми, АО, п/п); б) публічного права (відомства).

Суб”єкти на макрорівні: держави, які регулюють, здійснюють ЗЕД; наддержавні організації (МВФ, МБРР).

МЕВ – це значний комплекс відносин країн, і їх суб”ктів, що постійно розвивається.Основними характеристиками сучасних МЕВ є розвинута сфера 1) міжнародного обміну товарами і послугами; 2) руху капіталів, роб. сили, технологій; 3) міжнародні форми вар-ва; 4) наявність с-ми міжнаціональних механізмів регулювання МЕВ; 5) самостійна міжнародна фін. сфера, незв”язана з обслуговуванням товаарів і факторів вир-ва; 6) ек. пол-ка держав, яка виходить з принципів відкритої економіки;

Фактори, які впливають на МЕВ:

Міжнародний поділ праці, НТП, лібералізація економічної політики, розвиток інформаційних сис-м, транспорт, TV, реклама, маркетинг.

За признаком глибини МЕВ розподіляють:

- МЕ контакти – зв”язки епізодичного характеру;

- МЕ взаємодії – більш-менш стійкі ек. відносини між суб”єктами на основі визначених угод;

- МЕ інтеграція – переплетення ек. країн, узгодження ек. політики.

Форми МЕВ:

- Міжнародна торгівля товарами та послугами;

- Рух капіталу;

- Міграція роб. сили;

- Нуково-технічний обмін;

- Валютно-кредитні відносини.

Показники розвитку МЕВ:

Експортна квота = (експорт країни / ВВП (абоВНП))*100%

Імпортна квота = (імпорт / ВВП)*100%

Зовнішньоторговельна квота = ([(експорт+імпорт)/2] / ВВП)*100%

Коефіцієнт інтенсивності ЗЕД = (експорт+імпорт/ВВП) */100%

Індекс умов торгівлі = індекс середніх цін експорте/індекс середніх цін імпорту.

 

3. Головні економічні закони розвитку світового господарства і

міжнародних економічних відносин.

 

1. Закон інтернаціоналізації:

а) усуспільнення вир-ва на міжнародному рівні;

б) зростання об’ємів МЕВ і поява їх нових форм;

в) міжнародне співробітництво;

г) поглиблення міжнародного поділу праці.

2. Закон вартості: регулює обмін товарів в залежності від суспільно необхідної праці (часу), затраченої на його вир-во.

3. Закон міжнародної конкуренції

4. Закон нерівномірності економічного розвитку

5. Закон прибутку

6. Закон інтеграції на мікро- і макрорівні.

Існує система норм і принципів, які регулюють відносини між суб’єктами. На практиці вони визначаються:

§ міжнародними угодами

§ кодексами поведінки

§ рішення міжнародних організацій

 

4. Основні та спеціальні принципи розвитку МЕВ.

 

Принципи, які лежать в основі функціонування МЕВ:

Загальні (для міжнародного права і міжнародного економічного права):

- мирного співіснування держав;

- суверенної рівності країн;

- невтручання у внутрішні справи одне одного;

- сумлінне виконання обов’язків;

- взаємної користі.

Спеціальні:

- юр. рівність і недопущення ек. дискримінації суб’єктів;

- свобода вибору форм організації ЗЕЗ;

- невід’ємний суверенітет держав над їх ресурсами і ек. діяльністю;

- національного режиму;

- найбільшого сприяння в торгівлі (країна А надає на своїй території суб’єктам країни Б (і навпаки) всі ті пільги які вона надала суб’єктам ін. країн).

Принципи визначаються міжнародними угодами, кодексами поведінки, рішеннями міжнародних організацій.

 

5. Міжнародний поділ праці, фактори розвитку і особливості в

сучасних умовах.

 

МПП дозволяє країнам мати додатковий ек. ефект і повніше з найменшими витратами задовольняти свої потреби. В основі ек. ефекту який отримують країни лежить дія закону вартості, який проявляється в різниці між нац. і міжнаціональною вартістю товарів. Країна, яка має різницю між інтернаціональною і нац. вартістю (як експортери), має економію внутрішніх витрат шляхом відмови від нац. в-ва товарів і послуг, які можна дешево імпортувати.

Фактори, які визначають участь країни в МПП:

- природнокліматичні (природні копалини, географічне розташування, наявність земель, їх родючість, величина території, чисельність населення);

- соціально-економічні (господарський механізм, особливості економічного розвитку, виробничі традиції, традиції зв’язків, рівень організації ЗЕЗ);

- НТП (рівень роз-ку науки в країні, стимулювання розвитку нових напрямків, сприйнятливості до НТП). Витрати на наукові розробки співвідносяться таким чином 1:3:6:100 0-1 – на чисті фундаментальні дослідження (фізичні, хімічні, біологічні), 3 – на фундаментальні дослідження, орієнтовані на практичну сферу, 6 - прикладні дослідження, 100 – конкретні технологічні розробки.

Особливості МПП в сучасних умовах:

1. Країна світу розподіляються на 2 групи: розвинуті з широкою участю в МПП і країни, які характеризуються монокультурністю економіки і тому є постачальниками сировини для перших і імпортерами готової продукції з них.

2. Диференціація між країнами, що розвиваються.

3. Постійні зрушення в ек. співвідношенні розвинутих країн.

4. Активна діяльність ТНК.

5. Наявність тенденцій до інтеграції, глобалізації, регіоналізації.