Світовий ринок робочої сили, його структура, тенденції.

 

Світовий ринок робочої сили це система організаційно-правових відносин пов’язаних з переміщення робочої сили між країнами.

Принципи його формування:

1. Визначена особиста (правова) і економічна свобода мігранта в виборі напрямку міграції.

2. Право приймаючої країни і її споживачів іноземної робочої сили самій вирішувати про кількість і якість притікаючої робочої сили.

3. Головним регулятором відносин продавця і покупця є ціна.

Функції СРРC:

1. Це регулювання попиту і пропозиції робочої сили

2. порівняння національних вартостей робочої сили і встановлення інтернаціональної ціни робочої сили.

3. Розподіл робочої сили між секторами світового господарства між країнами і регіонами.

4. Стимулювання професійної і географічної мобільності робочої сили.

Елементи міжнародного ринку робочої сили

1. Пропозиція – кількість робочої сили, що є на світовому ринку або може бути доставлена на нього.

Джерела:

- зайняті, що шукають роботу

- безробітні

- робоча сила, що формується

- біженці

Серед мігрантів багато чоловіків, дітей. З професійної точки зору:

· некваліфікована робоча сила

· кваліфіковані робітники

· висококваліфіковані спеціалісти (з країн, що розвиваються та між розвинутими країнами)

2. Попит – платоспроможна виробнича економічна потреба світової економіки в новій робочій силі

Фактори, що визначаюь об’єм попиту:

· Зменшення чисельності населення;

· Зменшення питомої ваги працездатних

· Дисбаланс в професійній структурі робочої сили

· Збільшення витрат на освіту

3. Конкуренція – боротьба між суб’єктами ринку

· Між продавцями робочої сили

· Між продавцями та покупцями

· Між покупцями

4. Ціна – грошовий вираз вартості робочої сили.

Фактори, що впливають на ціну:

· Конкуренція

· Співвідношення попиту і пропозиції

· Зміни вартості обочої сили

· Структура робочої сили

· Інтеграція формування „других економік”

· Державне регулювання рівня заробітної плати

· Діяльність профспілок (вугільна, металургійна, промисловість)

Тенденції ринку робочої сили:

· Стабілізувались потоки робочої сили

Це обумовлено:

- зростанням рівня зайнятості в самих країнах, що розвиваються

- зростають інвестиції в країнах, що розвиваються, що стримує рух робочої сили

- безробіття в розвинутих країнах

- масштаби міграції

Міжнародна організація міграції 2005р. від 185-192млн. чол. (приблизно 3% населення світу), 1980р. – 80 млн чоловік.

· Визначились основні центри притягування робочої сили

- США, зах. Європа

- Нафтовидобуваючі країни: Латинська Америка – внутрішня міграція, приймають тут Аргентина, Чилі, Бразилія, Мексика, Венесуела;

- Азіатсько-тихоокеанський регіон: основні імпортери Сінгапур, Малайзія, Таїланд

 

Державне і міжнародне регулювання трудової міграції.

 

Еміграція практично не регулюється, здійснюється вільно. Імміграцію почали регулювати з 20-х років в США, Канаді шляхом квотування. Практично в усіх країнах є різні методи регулювання: адмін., орг. прав., основний принцип їх використання – селективно-заборонений, тобто приймають тих, в кому зацікавлені і обмежують в‘їзд іншим.

В усіх країнах діють відповідні органи: інтернаціональні служби; міністерства праці; міністерства закордонних справ і внутрішніх справ.

Основні напрями і вимоги при регулюванні імміграції:

- якісні вимоги до іноземної РС;

- додаткові професійні вимоги;

- віковий ценз;

- стан здоров‘я;

- обмеження особистого характеру (людей, які були в соц. партіях, засуджених);

- прямі квотування за професію (квота може бути єдина для країни, для галузі, для конкретної фірми);

- економічні (треба мати суму грошей для в‘їзду);

- тимчасові обмеження (термін праці);

- пряма заборона роботи іноземців в галузі;

- нац.- географічні пріоритети;

- жорсткі санкції до мігрантів-нелегалів;

- процедури дозволу на проживання.