Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Методичні основи банківських ризиків
На практиці банківської діяльності в Україні керуванню ризиками практично не приділяється уваги, що і стало однією з причин стрімкого банкрутства великої кількості знову створених банків. Позначилася незатребуваність наукової думки в умовах диктату планового господарства СРСР, а виходить, і відсутність у вітчизняній практиці науково обґрунтованої концепції керування ризиками банку, а в банках України – функціональних підрозділів, що займаються питаннями керування банківськими ризиками. Економічні ж нормативи, встановлені Національним банком України (НБУ), є лише індикатором турботи. Вони попереджують про тенденцію руху банку до збитків, а отже, до банкрутства. Однак вони не розкривають у достатньому ступені причин явищ, що відбуваються, і подій. Тому всебічний аналіз банківських ризиків у відповідний період часу є інструментом для оперативного прийняття рішень – керування ризиками, а виходить, і керування ресурсами. Ризик – подія, що полягає в реалізації технології в задані терміни з заданою ефективністю. Вартісне вираження цієї події – прибуток або витрати, що ведуть до збитків або банкрутства. Економічна проблема “ризик-прибуток” характеризується умовою: чим нижче рівень ризику, тим менше імовірність одержати високий прибуток[4]. Отже, однією з основних проблем, що стоять перед фахівцями в галузі банківської діяльності, є знання в галузі оцінки і управління ризиками, необхідні при ухваленні рішення, від якого залежить реалізація технологій і послуг. Ці знання припускають не тільки технічний супровід реалізованих технологій і послуг, що характерно для співробітників банку середньої і нижчої ланки, але, головним чином, інтелект фінансиста – здійснення всебічного аналізу ризику як окремо взятої технології, так і банку в цілому. Проблемі фінансових і банківських ризиків присвячене значне число робіт, однак вона як і раніше залишається актуальною і новою, особливо для країн СНД, де ринкові відносини перебувають у початковій стадії свого розвитку. У своїх роботах автори в загальній сукупності нараховують більш 100 різних видів ризиків, із якими сполучена діяльність банку, що свідчить про неоднозначність даної проблеми і відсутності єдиного підходу до її розв’язання[31].
Банківська діяльність являє собою складну комбінацію різних завдань (статистичних і динамічних, однорівневих і багаторівневих, однокритеріальних і багатокритеріальних, антагоністичних і неантагоністичних) із (не)можливістю проведення експерименту при ухваленні рішення в умовах визначеності (детермінованості), ризику і невизначеності факторів. Настільки велике різноманіття задач банківської діяльності вимагає правильності вибору відповідних критеріїв оптимальності, як наслідок, математичного апарату для моделювання ситуації. У даній роботі на основі аналізу відомих публікацій предприйнята спроба систематизації різних поглядів на проблему ризиків і їхньої оцінки в банківській діяльності. Отримані результати припускається використовувати в подальших дослідженнях, спрямованих на розробку концептуальної моделі керування банківською діяльністю в умовах ризику і невизначеності. Класифікація ризиків Банківські ризики класифікуються по тимчасовому критерію: ретроперспективний (минулий); поточний; перспективний (майбутній). Поточному ризику підлягають операції по видачі гарантій, акцепту, перекладних векселів, документарні акредитивні операції, продаж активу з правом регресу й ін. Але сама можливість оплати гарантії через визначений час, оплата векселів, здійснення акредитива за рахунок банківського кредиту піддає ці операції перспективному (майбутньому) ризику[5]. При настанні часу оплати гарантії, якщо банк не врахував імовірність цих утрат, він несе і ретроспективний (минулий) ризик, тобто той ризик, котрий банк прийняв на себе безпосередньо при видачі гарантій. Аналіз розподілу ризику в часі грає дуже важливу роль для прогнозування майбутніх банківських витрат, для запобігання накладення ретроспективних (минулих) ризиків, а також для запобігання помилок у майбутній діяльності банку. Класифікація банківських ризиків по тимчасовому критерію дозволяє віднести банківську діяльність до динамічних задач керування. Аналіз класифікації ризиків показує, що зміна одного виду ризику викликає зміни майже усіх інших видів. Економічні і політичні ризики можуть бути як зовнішніми так і внутрішніми. Ці категорії ризиків тісно пов,язані між собою.
До внутрішніх відносяться ризики, обумовлені діяльністю самого банку, його клієнтів (позичальників) або його конкретних контрагентів. На їхній рівень впливають ділова активність керівництва самого банку, вибір оптимальної маркетингової стратегії, політики, тактики й інші фактори[25]. До зовнішніх відносяться ризики, безпосередньо не пов’язані з діяльністю банку або його контрактної аудиторії (контрактна аудиторія банку – соціальні групи, юридичні і (або) фізичні особи, що виявляють потенційний і (або) реальний інтерес до діяльності конкретного банку. Це політичні, соціальні. Економічні, геофізичні й інші ситуації, що викликають втрати в банку і його клієнтах: війни, революції, нестійкість політичного режиму, націоналізація, скасування імпортної ліцензії, загострення економічної кризи в країні й ін. Всі перераховані фактори обумовлюють деяку нестабільність або в політичній, або в економічній схемах і в зв’язку з цим створюють відповідний ризик. Елементами ризиків є: тип або вид банку; сфера впливу виникнення банківського ризику; склад клієнтів; метод розрахунку ризику; ступінь банківського ризику; розподіл ризику в часі; характер обліку ризику; можливість керування банківськими ризиками; засоби керування ризиками. До економічних зовнішніх ризиків банку, не пов’язаним безпосередньо з його діяльністю, прираховують: нестійкість валютних курсів, інфляцію, неплатоспроможність клієнта, банкрутство клієнта банку, відмова клієнта від платежу, несплата боргу у встановлений термін, зміна ціни товару клієнта після укладання контракту, помилка в документах або товарах, зловживання клієнтів або розкрадання ними валютних засобів, виплата по підроблених блокнотах або чекам і т.п. Внутрішні ризики діляться на ризики основної і допоміжної діяльності. Перші являють собою найпоширенішу групу видів: кредитний, процентний, валютний, ризик по факторингових і лізингових операціях, ризик по розрахункових операціях банку, ризик по операціях банку з цінними паперами. Другі включають: утрати по формуванню депозитів, ризики по нових, нетрадиційних видах діяльності для даного банку, ризики банківських зловживань, ризики по забалансових операціях банку, ризик утрати позицій банку на ринку, ризик утрати репутації банку, складу його клієнтів, ризик зниження банківського рейтингу і т.п. Вони відрізняються від ризику по основній діяльності тим, що найчастіше мають лише умовну, непряму оцінку і виражаються в упущеній вигоді[9]. Не торкаючись поняття ризиків і їхніх визначень, аналіз класифікації ризиків дозволяє зробити наступні основні висновки. 1. Відсутня єдність як у підході до класифікації ризиків. Так і в розумінні причинно-слідчого зв’язку, що викликає ризик. Будь-які дії суб’єкта господарської діяльності багато авторів класифікують як ризик. У зв’язку з цим банківські технології і послуги, що відрізняються ефективністю і періодом реалізації, а також явища і процеси (зовнішні і внутрішні), взаємозалежні з функціями банку, ототожнюють із ризиками. Ці невідповідності між розумінням ризику і чинниками, що викликають його, приводить не тільки до протиріч у визначенні понять різного виду ризиків, але і не дозволяє сформулювати математичну задачу керування ризиками банку. 2. Аналіз класифікації ризиків, зроблений різними авторами, дає змогу віднести банківську діяльність до класу динамічних задач і виділити три загальних блока формування банківських ризиків: технології та послуги; зовнішня та внутрішня середа банку. 3. Ризики суб’єктів господарської діяльності, як правило, відображаються на зміні їх балансу. Якщо одним із вимог до балансу є його грошовий вираз, тоді любий ризик в кінцевому рахунку відображає зміну фінансового стану будь-якого суб’єкту господарської діяльності. 4. Аналіз досліджень показує, що для створення економіко-математичної моделі ризиків необхідно: * відокремити ризики від факторів, що їх викликають; * розглянути поняття та визначення відомі в літературі й банківській практиці ризиків та дати із загалом прийнятих класичних позицій їх визначення.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2020-03-02; просмотров: 152; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.190.156.80 (0.007 с.) |