Розділ 1. Сутність бюджету як економічної категорії 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розділ 1. Сутність бюджету як економічної категорії



Зміст

 

  Зміст Вступ Розділ 1. Сутність бюджету як економічної категорії Розділ 2. Стан досліджуваного явища на Україні 1. Сутність та призначення 2. Платник і ставки 3. Об‘єкт оподаткування 4. Визначення оподатковуваного обороту 5. Пільги щодо ПДВ 6. Методика включення податку в ціни товарів та послуг 7. Порядок обчислення та сплати 8. Відшкодування та кредитування податку 9. Строки сплати ПДВ і подання декларацій 10. Порядок бухгалтерського обліку податку і складання розрахункових та відвантажувальних документів 11. Особливості обчислення ПДВ по окремих платниках і товарах, роботах, послугах 12. Контроль податкових інспекцій за правильністю та своєчсаністю розрахунків платників із бюджетом Література     1 2 3 4 5 8 10 12 15 18 19 22   26   29   33   37

 


ВСТУП

 

       16 листопада голова держави виклав основні напрями лікування української економіки. Україні були прописані: сильна державна влада, протекціонізм внутрішнього ринку та відміна ПДВ.

       Зокрема президентом було сказано:

           

       “Ми одними з перших серед постсоціалістичних країн ввели податок на добавлену вартість, не маючи для цього ніяких передумов. Результат відомо: було нанесено болючий удар по фінансам суб’єктів господарювання. Цей закон продовжує здійснювати свій негативний вплив й зараз”

 

           

Отож ми бачимо актуальність обговорення теми податку на добавлену вартість. Податок на додану вартість є одним з шляхів надходження у бюджет держави грошей. Беручи до уваги вищесказане і аналізуючи те, що сказав Президент, можна сказати, що держава приділяла велику увагу ПДВ. В результаті, постраждали суб’єкти підприємницької діяльності, їхні доходи падали, а звідси впав і рівень ВВП. Тож можно зробити висновок, що неправильна політика лише одного важіля нанесла вагомого гальмування розвитку економіки країни. Відміни ПДВ у нашій країні суб’єкти підприємницької діяльності давно чекали, оскільки прибутку стане більше, життя стане кращим, тому що платити будуть більше від того, що забирати будуть менше.

 

Цікаво, що сама назва у скороченому варіанті пишеться однаково правильно у обох варіантах: ПДВ. Повна ж назва у новому звучанні буде “Податок на Додану Вартість” але не “Добавлену”, що можна віднести до кацапізму. Але остання назва настільки поширена у літературі та інших виданнях, що у роботі будемо використовувати саме її.

 

        

 

 


Податок на добавлену вартістъ

Сутність та призначення

 

Як уже зазначалося, існують два види; акцизів- універсальні та специфічні. Податок на добавлеяу вартість (ПДВ) е одним із різновидів універсальннх акцизів. Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та днференційовані ставки по окремих групах товарів. Історія універсальних акцизів бере початок лише в нашому столітті, від специфічних вони відрізняються універсальними ставкамя на всі групи товарів та ширшою базою оподаткування.

       Поширення універсальних акцизів зумовлене рядом чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження в бюджет, які не залежать від змін в уподобаних споживачів та асортименті реалізованих товарів. Універсальні ставки полегшуіоть контроль податкових органів за правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Недоліком цього виду акцизів є підвищення під Їхнім впливом загального рївня цін у країні. де вони вводяться або де на них підвищуються ставки, а також регресивність у соціальному аспекті.

У податковій практиці існують. три форми універсальних акцизів: податок з продажу (купівель) у сфері опотової або роздрібної торгівлі; податок з обороту та податок на добавлену вартість. Об’єктом оподаткування податку з продажу (купівель) у ланках оптової чи роздрібної торгівлі є валовий доход иа кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто. оподаткування провадиться лише один раз, на одному ступені руху товарів.

       Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим пов"язаний значний недолік податків цієї групи — кумулятивнй. ефект, який полягає в тому, що в об’єкт оподаткування включаються податки, котрі були сплачені раніш, на попередніх етадах руху товарів.Податок на добавлену вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, але об’єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а добавлена вартість, що зберігає переваги податку з обороту але в той самий час ліквідує його головний недолік — кумулятивний ефект.

Податок на добавлену вартість дуже поширений у країнах Західної Європи. В Україні, як уже згадувалося, ПДВ був введений у 1992 р. Чому саме цей податок набув такої популярності? Розглянемо його переваги та недоліки.   

Податок на добавлену вартість має високу ефективність із фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботи і послуги, забезпечує надійність та стабільність бюджетних надходжень від цього податку. Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю та своєчасністю сплати останнього. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб’єктами підприємницької діяльності. Крім того, оподаткування добавленої вартості, а не обсягу реалізації, сплата податку пропорційно вартості, знову створеній саме на цьому етапі виробництва товару, наближають ПДВ до прямих податків з точки зору прогресивності об’єкта оподаткування.

Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.

Обчислення та стягнення ПДВ потребують чіткого визначення об’єкта оподаткування — добавленої вартості. Вона є часткою повної вартості товару чи послуги. Повна вартість товару чи послуги має такі складові частини: по-перше, вартість сировини та матеріалів, а також послуг виробничого характеру, що відносяться на собівартість; по-друге, эаробітна плата працівників, які займаються виготовленням цьго товару чи наданням послуги; по-трете, прибуток. Очевидно, що перша складова частина вартості товару чи послуги не залежить від зусиль виготовлювача, вона суто арифметично включається в певну.вартість товару чн послуги. У свою чергу, заробітна плата і прибуток

є тими частинами повної вартості, які створюються на цьому етапі в процесі виробництва, а тому є добавленою вартістю. Обчислити її обсяг можна двома методами: перший - від повної вартості відрахувати вартість сировини матеріалів та. послуг виробничого характеру; другий - скласти величини заробітної плати і прибутку, Найзручнішим, а тому найпоширенішим.методом є перший, він застосовується в нашій державі. Обчислення добавленої вартосгі на кожному етапі виробництва товарів і надання послуг дає змогу уникнути подвійного оподаткування і створює умови для рівномірного включення податку в ціни товарів та послуг. на всіх, етапах їх виробництва й реалізації.

Згідно з двома методами обчислення добавленої вартості суму податку на добавлену вартість можна вирахувати в чотири способи залежно від того, як застосовується податкова ставка. до об’єкта оподаткування:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мал. 1. Структурно-логічна схема податку на доданцу вартість

 

 

Четвертий метод обчислення податку на добавлену вартість дістав назву податкового кредиту, або методу розрахунків-фактур. Саме він, свого часу прийнятий країнами Європейського Союзу (ЄС) при запровадженні ПДВ, найпоширеніший у практиці оподаткування. Його переваги над іншими методами полягають у наступному: немає необхідності в обчисленні величини добавленої вартості, завдяки чому полегшується контроль не тільки податкових органів, але й самих платників за правильністю обчислення ПДВ; крім того, це дає змогу встановлювати менший інтервал між строками сплати податку, а в платників виникає заінтересованість у правильному визначенні суми податку, який вони сплачують постачальникам та виконавцям робіт (послуг).

Для обчислення податку иа добавлену вартість може застосовуватись як одна, так і декілька ставок. 3 точки зору податкової адміністрації иайкраще мати єдину уніфіковану ставку, щоб полегшити контроль за стягненням податку. Але, як правило, існують декілъка ставок на різні групи тоаарів; що зумовлюється соціально-політичними чинниками.

В Україні порядок обчислення і сплати регламентується такнми документами:

Декретом Кабінету Міністрів України «Про податок на добавлену вартість» від 26 грудня 1992р. № 14-92;

Декретом Кабінету Міністрів України «Про внесення змін та доповнень до деяких декретів Кабінету Міністрів України про податки» від 30 квітня 1993 р. № 43-93;

Законом України «Про внесення змін до декретів Кабінету Міністрів України «Про податок на добавлену вартість» та «Про акцизний збір»» від 19 листопада 1993 р.;

Інструкцією Головної державної податкової інспекції України «Про порядок обчислення і сплати податку на добавлену вартість» від 10 лютого 1993 р; № 3 та ін.

Основні елементи податку на добавлену вартість, який стягується в Україні, зображені на мал. 1.

Якщо здійсйювати оцінку ПДВ, який стягується в Україиі, слід зазначити його ефективність лише у фіскальному аспекті. В умовах відсутності об’ективних чинників, таких, зокрема, як розвинуті ринкові відносини, система автоматизованого контролю тощо, переваги цієї форми оподаткування не проявляються.

 

Платники і ставки

 

Платниками податку на добавлену вартість є всі юридичні особи та громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання (мал. 2). Єдиним обмеженням, що виключає суб’єктів підприємницької діяльності з числа платників ПДВ є обсяг реалізації вироблюваних ними товарів (робіт, послуг); якщо його величина не перевищуе 100 мінімальних ріозмірів заробітної плати на рік, вони не є платниками податку на добавлену вартість. Такий порядок застосовується з тієї причини, що податкові інспекціЇ просто не в змозі ефективно контролювати стягнення цього податку із значної кількості невеликих платників, які до того ж не дають суттєвих сум додаткових надходжень податків до бюджету. Тому із фіскальної точки зору оподаткування цих суб’єктів підприємницької діяльності може виявитися неефективним: по-перше, видатки на стягнення ПДВ із цих платників можуть перевищити надходження від них; по-друге, у цих платників більше можливостей для того, щоб ухилитися від даного податку.

До юридичних осіб—платників податку на добавлену вартість - належать:

підприємства, організації (в тому числі будь-які неприбуткові), філіали, віддідеиня і відокремлені підрозділи підприємства (організації) та інші суб’екти підприємницької діяльності, що знаходяться на території України, мають розрахункові рахунки в установах банків і самостійно реалізують товари, виконують роботи та надають послуги. Це підприємства, створені на основі законодавства України;

міжнародні неурядові організації, міжнародні об’єднання, іноземні юридичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України. Це — підприємства та Організації, створені на основі законодавства інших країн. Якщо такі суб’єкти підприємницької діяльності не мають розрахункових рахунків в установах банків України, а також постійних представництв в Україні, ПДВ сплачується покупцями товарів, замовниками робіт (послуг).


 

 

Мал. 2. Платники податку на добавлену вартість

 

 

До фізичних осіб — платників податку на добавлену вартість — відносять громадян України та іноземних громадян, які займаються виробничою чи іншою підприємницькою діялъністю на території Укрїни. Якщо такі іноземні громадяни не мають розрахункового рахуику в установах банків України, та порядок сплати ПДВ аналогічний тому, який установлений для відповідних юридичних осіб.

За згодою підприємстаа (виконавця робіт та відповідною гарантією замовника платником податку може виступати іноземна юридична чи фізична особа, що виконувала роботи. Для цього вона зобов’язана у встановленому порядку зареєструватися в державній податковій інспекції за місцем виконання робіт як платник податку на добавлену вартість. У разі несплати до бюджету ПДВ по виконаних роботах іноземною юридичною чи фізичною особою податок сплачується замовником указаних робіт.  

Для обчислення податку иа добавлену вартість застосовується ставка 16,67%, причому тільки до обороту, що включае в себе суму податку. Ставка 29% застосовується при включенні ПДВ у ціни реалізованих товарів (робіт послуг).

ПДВ з відповідиими ставками 21,875% був введений в України в 1992 р. На що спиралися законодавці, вибравши саме такий розмір ставок? Вони виходили насамперед із необхідності формування доходів бюджету в достатньому обсязі. Напередодні введення ПДВ, у 1991 р. існували два непрямі податки— з обороту і з продажів, за рахунок яких формувалася значна частина бюджетних надходжень. Тому при визначенні ставок ПДВ, який вводився замість указаних податків, відштовхувалися від суми доходів, які надходили в бюджет від податків з обороту і з продажів; Поділивши суму оподатковуваного обороту на суму податкових надходжень, які необхідно було одержати за рахунок ПДВ, і визначили розмір ставки.

У 1993 р. Україна, так само як і Росія, впровадила нові ставки ПДВ—16,67%—для визначення суми ПДВ і 20% — для включення ПДВ у ціни реалізації. Та в Україні ці ставки проіснували недовго, і з 15 травня 1993р.обчислення ПДВ знову почало проводитися за відповідними ставками 21,875 і 28 %, що було зумовлено необхідністю збільшення податковвих надходжень в умовах надзвичайно великого дефіциту бюджету. 3 1995 р. ПДВ пропонується сплачувати за ставками 16,67 і 20% відповідно;

3. Об‘єкт оподаткування

 Обєктами оподаткування є обороти з реалізаціїтоварів, робіт, надання послуг, крім їх реалізації на експорт.

Товаром у податковій практиці вважається предмет, виріб, продукція, теплоенертія, газ, вода, нерухоме майно, включаючи будинки і споруди. Слід підкреслити, що при реалізації товарів об’єктом оподаткування є обороти з відвантаження не тільки товарів власного виробництва, але й придбаних. Якщо при реалізації товарів власного виробництва об’ект оподаткування—весь оборот з реалізації цих товарів, та при реалізації придбаннх товарів різниця між цінами реалізації товарів і цінами їх придбанняя, включаючи суму податку на добавлену вартість. Об’єктом оподаткування при реалізації імпортних.трварів, які були придбані за іноземну валюту, є їх митна вартість та різниця між цінами їх реалізації за національну валюту України та митною(закупівельною) вартістю. Для визначення митною (закупівельної) вартості іноземна валюта перераховується у валюту України за курсом Національного банку України, що діє при розрахунках по зовнішньоекономічних операціях иа день подання вантажиої митної декларації.

При реалізації робіт об’єктом оподаткування є обсяг виконаних будівельно-монтажних, ремонтних, науково-дослідних, дослідно-конструкторських та інших. робіт, включаючи роботи, виконані господарським способом. Щодо останніх, то найчастіше господарським способом виконуються будівельно-монтажні та ремонтні роботи. Для їх проведення не залучаютьея сторонні (підрядні) організації, вони виконуються власними силами, тобто замовник (забудовник) і підрядник виступають в одній особі. Об’ектом оподаткування в цьому випадку є фактична собівартість робіт. При реалізацїї послуг об єктом опедаткуваня є надання (проведення):

а) послуг транспорту, включаючи транспортування. (передачу) газу, нафти, нафтопродуктів, теплової енергії, води, послуг з навантаження, розвантаження, перевантаження товарів, зберігання та інших пов’язаних з ними операцій;

б) послуг із здавання в оренду рухомого і нерухомого майна, в тому числі землі;

в) послуг зв’язку, побутових послут, включаючи послуги, що надаються за договірними формами організації праці:

г) кулътурно-освітних, розважальних, оздоровчих, туристично-екскурсійних послуг; д) спортивних заходів;

е) послуг позавідомчої охорони; є) послуг з підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

ж) рекламних та інформаційних послуг; з) послуг з обробки даних та іноваційного забезпеченя;

и) інших послуг;

 

Об’єктом оподаткування по роботах (послугах), що виконуються (надаються) юридичними особами, створеними згідно із законодавством інших країн, та іноземними громадянами, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України і не майють розрахункових рахунків в установах банків України, а також постійних представництв в Україні, е обсяг виконаних (наданих) робіт (послуг) у національній валюті України.

3 метою мінімізації ухилення від податку на добавлену вартість до об’єктів оподаткування також відносять:

а) обороти з реалізації товарів (робіт, послуг) без оплати їх вартості всередині підприємства для потреб власного споживання, витрати на які не відносяться на собівартістъ виробництва (обігу), а також для своїх працівників, наприклад, якщо підприємство-виготовлювач холодильників передає на баланс свого дитячого садка холодильникн без оплати їх вартості та продає 10 холодильників своїм працівникам - за ціною, ннжчою від собівартості, то в цьому випадку об’єктом оподаткування є обороти з реалізації 12 холодильників, і він обчислюється виходячи з їх повної вартості;

б) обороти з передачі, товарів (робіт, послуг) без оплати їх вартості в обмін на інші товари (роботи, послуги). Наприклад, якщо підприємство — виготовлювач; телеапаратури передає на баланс рекламного агентства 2 телевізори в рахунок оплати вартості рекламних послуг, які були надані даному підприємству, то в цьому випадку об’ектом оподаткування ПДВ у підприємства-виготовлювача повна вартість 2 телевізорів, а в рекламного агентства вартість рекламних послуг;

в) обороти з передачі безплатно або з частковою оплатою товарів (робіт, послуг) іншим підприємствам або громадянам. Наприклад, якщо підприємство-шеф передало на баланс школи 2 комп’ютери без оплати їх вартості, об’ектом оподаткування є вартість переданих комп’ютерів;

г) обороти з реалізації предметів застави, включаючи їх передачу заставоутримувачу при невиконанні забезпеченого заставою зобов’язання.

 

У громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, об’єктом оподаткування є чистий доход, який вираховується як різниця між сумою виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) і фактичними матеріальними витратами (включаючи податок на добавлену вартість) на виробництво вказаних товарів (робіт, послуг).

Особливу увагу треба звернути на ті обороти, які ие належать до об’єкта оподаткування:

а) внески, паї та інші цільові фінансові ресурси, проведені за рахунок коштів, залишених у розпорядженні підприємств. що об’єднуються за договорами для фінансування капіталовкладень, спрямованих на збільшення, обсягів виробництва, виконання спеціальних програм і завдань;

б) членські внески та відрахування на утримання негоспрозрахункових (будь-яких неприбуткових) підприємств (трестів, об’єднань, концернів.асоціацій, спілок тощо). Наприклад, якщо на основі трьох взаємопов’язаних між собою, підприємств створюється концерн, основним завданням якого є координація діяльності підвідомчих йому підприємств та яке не мае на меті отримання прибутку, то концерн фінансує свої видаткя за рахунок коштів, які перераховують йому підвідомчі підприємства, і вони в цьому випадку не є об’єктом оподаткування ПДВ для цього концерну;

в) добровільні внески та пожертвування на благодійні цілі некомерційним благодійним організаціям;

г) надходження у державні цільові фонди;

д) державні дотації (доплати), субсидії, компенсації та суми ПДВ, які використовуються для регулювання цін на окремі види сільськогосподарської продукції, що реалізується державі.

 

Слід звернути увагу також на те, що оподаткуванню підлягають не тільки обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), але й кошти одержані від підприємців-покупців на власні потреби підприємств-постачальників. Ці кошти не враховуються на рахунку 46 «Реалізація», а відносяться на рахунки 87 «Фонди економічного стимулювання», 88 «Фонди спеціального призначстня», 96 «Цільове фінансування, та інші цільові надходження». Кошти, які надійшли на ці рахунки і не підлягають оподаткуванню ПДВ, визначені вище. Чому кошти, одержані підприємствами на власні потреби, включаються в об’єкт. оподаткування? Насамперед з метою зменшення для платників ПДВ можливості ухилення від нього.

Пільги щодо ПДВ

Перш ніж навести перелік пільг, які діють згідно із законодавством України, зупинимось ось иа яких питаннях: чому на відміну від інших держав цей перелік є досить поширеним, та що мають на меті законодавці, вводячи ту чи іншу.пільгу?

Оскільки ПДВ; включається. в ціни товарів та послуг, остільки він є ціноутворюючим чинником. Якщо ж деякі товари та послуги звільняються від оподаткування, це це повинно привести до зниження цін на них. Хто заінтересований у зниженні цін? Насамперед покупці, бо вони несуть на собі основний податковий тягар. Крім того, у цьому; заінтересовані і продавці та виготовлювачі продукцй, оскільки в них з’являється можливість за рахунок зниження цін збільшити обсяг реалізованої продукції в кількісному виразі. Отже, звільнення від ПДВ має на меті два основних завдання: по-перше, захист інтересів малозабезпечених верств населення (соціально-політичиі мотиви) та стимулювання виготовлення окремих видів тааарів (робіт, послуг).

В Україні перелік товарів та послуг, які звільняються від ПДВ, є досить поширеним. Основна причииа полягає в тому, що податок стягується лише за однією ставкою, яка до того ж є доволі високою, на відміну від інших країн. де ПДВ, як правило, стягується за кількома ставками. У багатьох розвинутих країнах предмети першої иеобхідності оподатковуються за ставками, нижчими від основної, завдяки чому перелік товарів, які звільняються від податку, є набагато меншим.

Розглянемо перелік деяких товарів (робіт, послуг), які не оподатковуються ПДВ у нашій державі..

Від податку на добавлену вартість звільняються:

а) експорт товарів (робіт; послут), включаючи послуги транспортування. навантаження, розвантаження, перевантаження товарів, що експортуються, на транзит іноземних вантажів, включаючи транзитні послуги через територію України;

Не підлягає оподаткуванню тимчасовий експорт товарів для обробки (переробки) їх за кордоном із наступним поверненням.

У випадках, коли оплату продукції в іноземній валютї здійснює посередник, що має заборгованість у національній валюті України вантажоотримувачу, покупцю, замовнику тощо, платником податку на добавлену вартість є цей посередник;

б) товари і послуги, призначені для офіційного використання іноземних дипломатичних і прирівняних до них представництв, а також для особистого використання дипломатичного та адміністративно-технічного персоналу цих представництв, включаючн членів їх сімей, які живуть разом із ними, якщо аналогічне звільнення передбачене для України іноземною державою;

в)вугілля, вугільні, брикети, збагачене вугілля - концентрат та промпродукти, які за технологією одержуються після переробки добутого вугілля на вуглезбагачувальних фабриках, реалізуються як вугільна продукція та електроенергія (виробництво і передача);

г) вартість робіт із будівництва, реконструкції та реставрації культових споруд, що проводяться за рахунок пожертвувань;

д) вартість робіт із ліквідації наслідків Чорнобильскої катастрофи, що виконуються за рахунок коштів бюджету (пільга надається за умови документального пїдтвердження джерела фінансування робіт, яке видаєтьея відповідним фінансовим органом);

е) реалізація Національному банку України для державної скарбниці дорогоцінних металів, каменів та інших коштовностей;

є) роботи з благоустрою, що виконуються за рахунок бюджету: озеленення парків, скверів, бульварів, садів спільного користування та елементів малих архітектурних форм при них, а також зелених насаджень на вулицях і дорогах; оснащення зовнішніми електромережами і спорудами вуличного освітлення, включаючи лінії електропередач до 1000 В, апаратуру диспетчерського зв’язку; експлуатація міських вулиць та доріг (земляних полотен, проїзних частин, тротуарів, пішохідних і велосипедних доріжок, дощової каналізації, засобів організації дорожного руху, мостів, естакад, шляхопроводів, транспортних і пішохідних тунелів, водостічних і дренажких насосних станцій, горизонтальних І вертикальних дренажів, протизсувних споруд, підпірних стінок), включаючи виконання робіт з утримання, поточного, середнього і капітального ремонтів вулично-шляхової мережі і споруд на ній, які виконуються власними силами або підрядним способом за рахунок коштів бюджету;

ж) прання білизни для лікарень, шкільних та дошкільних установ, навчальних закладів та інших бюджетних установ;

з) вартість робіт з будівництва об’єктів сощіальної сфери й житла;

и) продукти, дитячого харчування та дитяче харчування, що реалізується молочними кухнями;

і) дитячі, журнали і газети, учнівські зошити та підручники. Доходи, що одержані від розміщення реклами в указаних журналах і газетах, оподатковуються на загальних підставах;

ї) науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, що проводяться за рахунок державного бюджету, а також проектно-розвідувальні роботи. При цьому від податку на добавлену вартість звільняються науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи та теми, що виконуються за договорами як із міністерствами та концернами, так і з іншими організаціями, яким виділяються кошти на оплату таких робіт із державного бюджету. При виконанні вказаних робіт від сплати податку звільняються не тільки головні організації, але й їхні співвиконавці. У договорах на виконаиня таких робіт повинна бути вказївка на їх фінансування за рахунок коштів бюджету.

Пільга надається за умови забезпечення обов’язкової щорічної реєстрації відкритих (несекретних) науково-дослїдних і дослідно-конструкторських робіт, а також захищених дисертацій та представлення інформащйних.карт про виконання етапу або закінчення робіт (постанова Кабінету Мінїстрів України від 31 березня 1992 р. № 162);

й) послуги у сфері освіти: курси, гуртки, секції, студії та уроки (незалежно від того, хто їх проводить), що оплачуються учнями (дітьми до 18 років або їхніми батьками);

к) державні, митні та інші збори, які повністю’сплачуються до бюджету. Суми коштів, які отримуються на умовах оплати за видачу ліцензій, за реєстрацію та інші ді уповноваженими на те організаціями (міністерствами, відомствами, органами МВС і МЗС України, судовими та митними органами, нотаріальними конторами та ін..) і повністю не надходять до бюджету, підлягають оподаткуванню на загальних підставах, після чого проводиться розподіл таких коштів згідно з установленим порядком;

л) операції щодо страхування і перестрахування (крім страхових зборів, пов’язаних із поставкою товарів, виконанням робіт, наданням послуг), видачі та передачї позик;

м) операції, які стосуються обігу валюти, грошей і банкнотів, що є законними засобами платежу, за винятком тих, які використовуються в нумізматичних цілях, а також цінних паперів (акцій, облігацій, сертифікатів, векселів та ін.); операції, які здійснюються за грошовими вкладами, розрахунковими, поточними та іншими рахунками. Звільняється від ПДВ реалізація поштових марок, крім колекційних, конвертів і листівок з поштовими марками лотерейних білегів, марок державного мита та інших знаків.

Операції з виготовлення і зберігання грошей, банкнотів, цінних паперів, конвертів, листівок, білетів, марок, знаків оподатковуються ПДВ на загальних підставах.

Не підлягають оподаткуванню обороти казино, гральних автоматів, виграші за ставками на іподромах тощо.

В установах банків оподаткуванню підлягають послуги з інкасації. консультаційні, рекламні та інші комерційні послуги й оренда (лізинг), у тому числі сейфів;

н) театрально-видовищні (спектаклі, вистави, демонстрація кіно-, відеофільмів тощо), культурно-освітні заходи (лекторії, виставки творів художників, народних умільців і т. д.) та спортввні послуги (спортивні заходи — футбольні матчі, турніри, змагання тощо — підлягають оподаткуванню);

о) товари спеціального призначення для інвалідів;

п) підприємства, а також громадяни, які. займаються підприємицькою діяльністю без створення юридичної особи, якщо обсяг реалізації їх товарів (робіт, послуг) не перевищуе 100 мінімальних розмірів заробітної плати на рік;

р) путівки на санаторно-курортие лікуванвя;

е) ритуальні послуги;

т) лікарські засоби та вироби медичного призначення,.які реалізуються через аптечні установн;

у) послуги э утримання дітей у бюджетних дошкільних эакладах;

ф) підготовка та перепідготовка кадрів, що здійснюється за рахунок бюджету;

х) послуги міського пасажирського транспорту (крім таксі) і т. д.

 

Слід звернути увагу на те, що при наявності. оборотів із реалізації товарів (робіт, послуг), як звільнених, так і не звільнених від оподаткування, підприємства та організації повинні вести окремий облік зазначених товарів (робіт, послуг).

Таким чинон, надання пільг з ПДВ має на меті к.ілька основних: завдань, серед них такі, як стимулювання експорту, розширення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, розвиток соціально-культурної сфери.

 

 

Порядок обчислення і сплати

Як уже зазначалося, обчислення суми ПДВ проводиться за ставкою 16,67 % до обороту, що включає суму ПДВ. Ставка 16,67 % є похідню від ставки 20%, і ї ї розмір розрахований таким чином. Якщо ми маємо кінцеву ціну реалізації, яка включає ПДВ, для визначення суми податку насамперед необхідно обчислити ціну без суми ПДВ, тобто тільки собівартість та прибуток (і акцизний збір по підакцизних товарах). Для цього кінцеву ціну реалізації слід поділити на 1,20, а потім одержану величину помножити на 2.0 та розділити на 100. Таким чином, для визначення суми ПДВ застосовується формула:

 

ПДВ = Ц х (20/120), у свою чергу 20/120 = 0,1667, або 16,67%.

 

Обчислення податку. на добавлену вартість проводиться: за ставкою 16,67 '% до оподатковуваного обороту (тобто до обороту, що включає суму ПДВ).

 

Сума податку на добавлену вартість, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумою податку, одержаного від покупців за реалізовані товари (роботи, послуги), і сумами податку, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відиоситься на витрати виробництва й обігу відповідно до основних положень про склад витрат, та податку за придбані та введені в експлуатацію основні виробничі фонди (згідно з класифікацією) і взяті на облік нематеріальні активи (вартість майнових їа інших прав, «ноу-хау», ліцензій та ін.).

Зверніть увагу: суми податку, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на витрати виробництва й обі.гу, та податку за придбані і введені в експлуатацію основні внробничі фонди і взяті на облік нематеріальні активи до витрат виробництва й обігу не належать.

Таким чином, порядок обчислення суми податку на.добавлену вартість, що підлягає сплаті в бюджет, можна представити у вигляді схеми, яка включає кілька етапів.

 

1-й ЕТАП

ФОРМУВАННЯ ЦІНИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВИРОБНИКА, ЩО ВКЛЮЧАЄ ПОДАТОК НА ДОБАВЛЕНУ ВАРТІСТЬ ТА АКЦИЗНИЙ ЗБІР (по підакцизних товарах)

- собівартістъ (у тому числі матеріальні витрати без суми ПДВ) - - прибуток - - сума акцизного сбору - - сума надбавок до цін згідно з чиним законодавством     х 1,20 =   Ціна реалізації покупниих товарів, що включає суму ПДВ

 

2-й ЕТАП

ОБЧИСЛЕННЯ СУМИ ПДВ ПО РЕАЛІЗОВАНІЙ ПРОДУКЦІЇ (РОБОТАХ, ПОСЛУГАХ), ЩО ОДЕРЖАНА ВІД ПОКУПЦІВ ТОВАРІВ (РОБІТ, ПОСЛУГ)

Ціна реалізації товарів (робіт, послуг), що включає ПДВ та акцизний збір (підсумок І-го етапу або оподатковуваний оборот   х 0,1667 = сума ПДВ, одержана від покупців товарів (робіт, послуг)  

 

З-й ЕТАП

ВИЗНАЧЕННЯ СУМИ ПДВ, ЩО СПЛАЧЕНА АБО ПІДЛЯГАЄ СПЛАТІ ПОСТАЧАЛЬНИКАМ ПО МАТЕРІАЛЬНИХ ВИТРАТАХ, ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДАХ. ТА НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВАХ.

 

Перший варіант

- сума, що підлягає сплаті або сплачена постачальникам за виконані роботи, послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо.Вартість яких відноситься на витрати виробництва (включаючи ПДВ) - вартість придбаних і Введених в експлуатацію основних внробничих фондів (включаючи ПДВ) - вартісгь взятих на облік матеріальних активів (включаючи ПДВ)     Х 0,1667=   сума ПДВ по вказаних витратах  

 

Другий варіант

—суми витрат, що вказані в першому варіанті, але без включення до них суми ПДВ (тобто суми витрат, що відносяться на собівзртість та інші джерела фінансування)       х 0,20 =     Сума ПДВ по вказаних витратах

 

4-й ЕТАП

ОБЧИСЛЕННЯ СУМИ ПДВ, ЩО ПІДЛЯГАЄ СПЛАТІ В БЮДЖЕТ

Слід підкреслити, що порядок виэначення суми податку на добавлену вартість, викладений више, стосується лише підприемств, які займаються виготовленням товарів (робіт. послуг), Для підприемтв, що одержують свої доходи у вигляді різниці в цінах, порядок виэначення ПДВ, що підлягає сплатіі до бюджету, дещо інший:

І-й ЕТАП

ФОРМУВАННЯ ЦІНИ РЕАЛІЗАІЇ ПОКУПНИХ ТОВАРІВ

 

—купівельна ціна товарів, що не включає ПДВ —торговелыіа націнка, що включає витрати обігу та прибуток. ціна реалізації       х 1,20 =   Ціна реалізації покупних товарів, що включає суму ПДВ

 

2-й ЕТАП

ОБЧИСЛЕННЯ СУМИ ОПОДАТКОВУВАНОГО ОБОРОТУ ТА СУМИ ПДВ

Ціна реалізації покупних товарів, що включає суму ПДВ Купівельна ціна, що включає ПДВ = Оподатковуваний оборот або валовий доход

 

Валовий дохід Х 0,1667 = сума ПДВ по одержаному валовому доходу

Надалі обчислення суми ПДВ, що підлягае сплаті в бюджет, проводигься так само, як і в першому випадку.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2020-03-02; просмотров: 96; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.74.54 (0.127 с.)