Тема 2. Валютні відносини та валютні системи

При вивченні даної теми слід з’ясувати місце, роль, значення та основні риси валютних відносин та валютних систем у світовому фінансовому середовищі. Генезис валютних систем. Поняття та сутність валюти національної, колективної (євро), резервної та міжнародних грошових лічильних одиниць SDR (СПЗ); (ЄВРО). Суть, необхідність та види валютних курсів. Котирування валют: пряме і непряме. Конвертованість валют. Види конвертованості валют.

При розгляді даної теми доцільним є з’ясування економічної сутності та ролі золота. Міжнародна торгівля золотом. Ринки золота. Золото як головний резервний актив.

Функціональні структури валютних відносин втілюються в історично конкретних валютних системах, які розглядаються як сукупність економічних відносин, пов’язаних з функціонуванням валюти, що історично сформувалися на основі інтернаціоналізації господарських зв’язків, з державно - правовою організацією валютних відносин. Розрізняють національну, світову та міжнародну (регіональну) валютні системи. Зв’язок та відмінність національних і світової валютних систем проявляється в їх структурно-функціональних елементах. Якщо національна валютна система базується на національній валюті - грошовій одиниці країни, то світова валютна система - на одній чи декількох резервних валютах чи міжнародній грошовій (лічильній) одиниці.

Поряд із резервною валютою формуються так звані міжнародні резервні активи - валютні активи держав, що становлять резерви міжнародних платіжних засобів.

Міжнародні резервні активи включають: золото і різні міжнародні вимоги в іноземних валютах; депозити, скарбницькі векселі, чеки, державні та муніципальні облігації, ринкові цінні папери. Країни - члени МВФ до Міжнародних резервних активів відносять авуари в СПЗ та резервну позицію в МВФ.

Наступний елемент валютної системи характеризує ступінь конвертованості валют, який поділяється на: повну і часткову, внутрішню і зовнішню, по поточних операціях і по переміщенню капіталів і кредитів. У міжнародній системі розрахунків немає якогось єдиного платіжного засобу. Тому для міжнародних валют склалися певні мінові відношення – так званий валютний курс.

Найбільш поширеним у валютних операціях, торгових угодах, фінансово-кредитних розрахунках та угодах загалом є використання валютних курсів, що встановлюються шляхом котирування іноземних валют. Валютне котирування - визначення і встановлення курсу іноземної валюти до національної. Котирування валют дозволяє визначити співвідношення двох грошових одиниць, запропонованих для обміну. Це співвідношення не може бути величиною constanta, бо постійно змінюється попит і пропозиція на валютному ринку. Історично склалося два методи котирування валют- прямий і непрямий (зворотній).

Міжнародна валютна система має особливості, щодо свого розвитку. Вона пройшла 4 основних етапи: Паризька конференція (1867); Генуезька валютна конференція (1922); Бреттон-Вудс (1944), Ямайська валютна конференція (1976).

У сфері міжнародних фінансів важливе та особливе значення має золото. Економічне значення золота - у його використанні протягом тривалого історичного періоду в якості грошового товару поряд із сріблом, а з кінця ХІХ ст. - монопольно. Золото служило основою грошової і валютної систем. У результаті демонетизації, золото відійшло з обігу у скарб, а операції з ним сконцентровані на особливих ринках.

З економічної точки зору розрізняють такі джерела попиту на ринку золота: промислово-побутове споживання у ювелірному виробництві, галузях промисловості, радіоелектроніці, атомній та ракетній техніці, зубопротезній галузі та інших. (Підвищений попит ювелірної промисловості на золото пояснюється тенденцією тезавраторів (купувати) придбати ювелірні вироби із високопробного золота).