Тема 5. Баланс міжнародних розрахунків

При вивченні даної теми необхідно з’ясувати сутність балансів міжнародних розрахунків та їх роль у фінансово-економічних відносинах країни. Основні складові балансу міжнародних розрахунків.

Платіжний баланс. Його суть, структура. Показники платіжного балансу і методи класифікації його статей. Способи вимірювання сальдо платіжного балансу. Фактори впливу на платіжний баланс. Основні методи регулювання та балансування платіжного балансу. Методологія складання платіжних балансів. Схема платіжного балансу, рекомендована МВФ. Облікові та аналітичні проблеми при складанні основних розділів платіжного балансу. Значення статті “помилки та пропуски”.

Основні риси платіжного балансу промислово розвинутих країн. Особливості платіжних балансів США, Великобританії, Німеччини, Франції, Японії. Методика їх порівняння. Проблеми платіжних балансів країн, що розвиваються. Проблеми платіжних балансів країн, що розвиваються імпортерів та експортерів нафти.

Баланс міжнародних розрахунків - співвідношення грошових вимог та зобов'язань, поступлень і платежів однієї країни по відношенню до інших країн.

Основними видами балансів міжнародних розрахунків є розрахунковий баланс, баланс міжнародної заборгованості, платіжний баланс (а в СССР колись валютний план).

Активний розрахунковий баланс показує, що країна є нетто-кредитором, пасивний - нетто-боржником.

Платіжний баланс (англ. balance of payments,international transactions) - вартісний вираз всього комплексу світогосподарських зв'язків країни у формі співвідношення вимог і платежів.

Балансовий рахунок міжнародних операцій є кількісним і якісним вартісним виразом масштабів, структури і характеру зовнішньоекономічних операцій країни, її участі у світовому господарстві.

За економічним змістом розрізняють платіжний баланс на певну дату і за певний період.

Платіжний баланс на певну дату неможливо зафіксувати у формі статистичних показників; він існує в вигляді змінного з дня в день співвідношення платежів і поступлень. Стан платіжного балансу визначає попит і пропозицію національної та іноземної валюти в даний момент (один із факторів формування валютного курсу).

Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників про проведені на цей період операції.

Платіжний баланс - це не лише рахунок міжнародних операцій країни, дві сторони якого зрівноважують одна одну, але і певний стан цих операцій.

Торговий баланс - співвідношення вартості експорту та імпорту товарів.

Економічне значення активу чи дефіциту торгового балансу стосовно кожної конкретної країни залежить від її положення в світовому господарстві, характеру її зв'язків з партнерами і загальної економічної політики.

Пасивний торговий баланс - вважається небажаним, і, як правило, оцінюється як ознака слабкості світогосподарських позицій країни. Це справедливо для країн, що розвиваються, які відчувають дефіцит (нестачу) валютних поступлень. Для промислово розвинених країн це може мати інше значення.

Баланс послуг - включає платежі і поступлення від транспортних перевезень, страхування, електронного, телекосмічного, телеграфного, телефонного, поштового та інших видів зв'язку, міжнародного туризму, обміну науково-технічним і виробничим досвідом, експертних послуг, утриманню дипломатичних, торгових та інших представництв за кордоном, передачі інформації, культурних та наукових обмінів, різних комісійних зборів, реклами, ярмарок і т.д.

Послуги є динамічним сектором світових економічних зв'язків; його роль і вплив на обсяг і структуру платежів і поступлень постійно зростають.

За методикою МВФ прийнято також показувати особливою позицією у платіжному балансі односторонні перекази. В їх числі:

1. Державні операції - субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;

2. Приватні операції - перекази іноземних робітників, спеціалістів, родичів на батьківщину.

Платіжний баланс по поточних операціях включає торговий баланс і "невидимі" операції. Деякі методики складання платіжного балансу виділяють односторонні державні перекази в окрему статтю і не включають її в сальдо поточних платежів.

Поточними ці операції стали називати для того, щоб відокремити світову торгівлю товарами і послугами від міжнародного руху фінансових ресурсів у формі капіталів і кредитів.

Баланс руху капіталів і кредитів виражає співвідношення вивозу і ввозу державних і приватних капіталів, наданих і отриманих міжнародних кредитів. За економічним змістом ці операції діляться на дві категорії: міжнародний рух підприємницького і позичкового капіталу. Підприємницький капітал включає прямі закордонні інвестиції (придбання і будівництво підприємств за кордоном) і портфельні інвестиції (купівля цінних паперів іноземних компаній). Прямі інвестиції є важливою формою вивозу довгострокового капіталу і спричиняють великий вплив на платіжний баланс.

Незважаючи на вдосконалення методики збору і обробки статистичних показників платіжного балансу, огріхи залишаються значними, тому виділено статтю. "Помилки і пропуски", в яку включаються дані статистичної погрішності і неврахованих операцій.

Детальна структура таблиці платіжних балансів рекомендованого МВФ, містить 112 видів операцій, розбитих на згадані статті.

Методи класифікації статей платіжного балансу.

Вивчення методів складання платіжного балансу і вимірювання його сальдо має велике значення для правильного тлумачення показників міжнародних розрахунків.

Одним із головних завдань складання платіжного балансу є вимірювання його сальдо. Це важлива аналітична проблема, яка охоплює широке коло питань - від точності (достовірності) даних про окремі міжнародні угоди до структури побудови таблиць. Загальноприйнятий метод визначення дефіциту чи активу платіжного балансу - є його поділ на основні і балансуючі статті. Сальдо основних статей називається "сальдо платіжного" балансу. В залежності від того позитивна чи негативна його величина, платіжний баланс характеризується як активний чи пасивний (дефіцитний).

Важливе значення має спосіб вимірювання сальдо платіжного балансу. За практикою, що склалася існує декілька концепцій, зокрема: Концепція балансу поточних операцій; концепція базисного балансу; концепція ліквідності; концепція балансу офіційних розрахунків;

Платіжний баланс з давніх-давен є одним із об'єктів державного регулювання.

Країнами з дефіцитом платіжного балансу, як правило, застосовуються такі заходи з метою стимулювання експорту, стримування імпорту товарів, залучення іноземних капіталів, обмеження вивозу капіталу. Зокрема: дефляційна політика; девальвація; валютні обме­ження; фінансова і грошово-кредитна політика; спеціальні заходи державної взаємо­дії на платіжний баланс в ході формування його основних статей.