Участь державних органів виконавчої влади в розробленні програм щодо забезпечення єдиної державної політики боротьби з організованою злочинністю

Державне регулювання діяльності підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю на місцевому, зокрема, обласному рівні є реалізацією положень загальнодержавних програм забезпечення законності, правопорядку, боротьби зі злочинністю та з урахуванням особливостей конкретних областей координує діяльність державних органів одного рівня – управлінь, відділів, служб, які діють на відповідній території.

Особливого значення при цьому набуває діяльність обласних рад народних депутатів, як форма нормативного забезпечення концепції боротьби зі злочинністю та доведення до виконання конкретизованих державних програм. Механізм державного регулювання діяльності підрозділів та її втілення у відповідних державних програмах із зазначенням конкретних виконавців може бути розглянутий на прикладі Донецької Обласної Ради народних депутатів.

З метою здійснення заходів щодо забезпечення законності і правопорядку, боротьби із злочинністю, в тому числі організованою, Донецька Обласна Рада приймає та затверджує обласну програму «Правопорядок» на 2004 – 2007 роки та розрахунок коштів на її реалізацію. Облдержадміністрація при формуванні обласного бюджету на 2004 та наступні роки враховує витрати на фінансування програми «Правопорядок» в межах фінансового ресурсу обласного бюджету та сприяє реалізації заходів, які передбачено програмою, в повному обсязі та у встановлені терміни. На виконання даної програми міським і районним радам рекомендовано розробити відповідні програми міст (районів). Контроль за виконанням програми покладається на постійні комісії обласної ради з питань депутатської діяльності та етики, правової політики, законності, правопорядку, економічної політики, бюджету і фінансів.

Особливе значення в реалізації програми «Правопорядок» має контрольна діяльність Донецької облдержадміністрації, зокрема, відділу взаємодії з правоохоронними органами.

Діюча програма передбачає комплексні заходи щодо реалізації єдиної політики боротьби із злочинністю, та включає такі елементи:

1. Організаційне забезпечення боротьби зі злочинністю, зв'язок з громадськістю;

2. Заходи у сфері захисту життя, здоров'я, честі та гідності людини, її майна від злочинних посягань;

3. Заходи у сфері протидії організованій злочинності та корупції;

4. Забезпечення поповнення бюджету, захист державного майна та бюджетних коштів усіх рівнів;

5. Мінімізація злочинного впливу на неповнолітніх та молодь;

6. Запобігання розповсюдженню наркоманії, пияцтва та алкоголізму;

7. Заходи у сфері протидії рецидивній злочинності та охорони громадського порядку, безпеки дорожнього руху;

8. Матеріально-технічне та кадрове забезпечення боротьби зі злочинністю.

На реалізацію програми одночасно затверджується обсяг бюджетних асигнувань на відповідний рік з урахуванням потреб органів, які виконуватимуть зазначені заходи, та наявних коштів бюджету відповідного рівня. Виконання заходів, які передбачені програмою, покладається на органи виконавчої влади обласного рівня, а саме: УМВС України в Донецькій області, УМВС України на Донецькій залізниці, УСБУ в Донецькій області, Державну податкову адміністрацію, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Донецькій області та ін. Слід зазначити, що затверджені в програмі заходи у сфері протидії організованій злочинності та корупції охоплюють досить широке коло питань, зокрема, в п. 3 програми «Правопорядок» на 2004 – 2007 роки передбачено:

1.Здійснити комплекс оперативно-розшукових заходів, спрямованих на викриття комерційних структур, інших суб’єктів господарювання, підконтрольних злочинним групам та кримінальним авторитетам, взяти їх на оперативний облік. Вивчити способи інвестування ними відповідних галузей і сфер економіки, у тому числі за рахунок коштів, здобутих злочинним шляхом.

2. Здійснити заходи щодо викриття та знешкодження організованих злочинних угруповань із корумпованими зв’язками, які діють на підприємствах, що мають стратегічно важливе значення для економіки та безпеки держави чи займають монопольне становище на загальнодержавному (регіональному) ринку відповідних товарів (робіт, послуг) і, у першу чергу, тих, які належать до пріоритетних напрямків та об’єктів.

3. Виходячи з наявної інформації й оперативної обстановки, що склалася в регіоні, визначити об’єкти найбільш піддані корупції, скласти схеми корумпованих зв’язків і розробити відповідні заходи, спрямовані на їхнє викриття. Особливу увагу приділити протидії корупції і злочинним проявам на об’єктах паливно-енергетичного й агропромислового комплексів, у сфері приватизації, вугільній і металургійній промисловості, кредитно-фінансовій і банківській сферах.

4. У ході документування злочинної діяльності організованих злочинних груп бандитсько-рекетирської спрямованості, організованих злочинних угруповань в сфері економіки, кредитно-фінансовій і банківській сферах, зовнішньоекономічній діяльності, виявляти корумпованих службовців, які сприяють створенню, прикриттю, захисту й іншому забезпеченню існування цих злочинних груп.

5. Виходячи з економічних особливостей регіону, визначити перелік підприємств-монополістів, які є великими платниками податків у бюджет і випускають ліквідну продукцію. Вжити заходів щодо недопущення впливу корумпованих представників органів влади й управління на процеси, що відбуваються на таких підприємствах.

6. Забезпечити оперативне забезпечення процесів приватизації об’єктів. Провести оперативно-розшукові заходи щодо установлення реальних власників приватизованих підприємств, що мають стратегічно й економічно важливе значення для регіону та України.

7. Провести перевірки на предмет законності приватизації, придбання контрольних пакетів акцій цих підприємств, виконання інвестиційних зобов’язань і виявлення фактів корупції з боку працівників органів приватизації та органів, що контролюють ці процеси.

Таким чином, розроблення державних програм зміцнення законності та боротьби зі злочинністю надає реальну можливість зосередити зусилля органів виконавчої влади щодо створення умов для протидії організованій злочинності, а закріплення конкретних виконавців сприятиме посиленню відповідальності за належне виконання з боку їх посадових осіб.

ВИСНОВОК

На підставі вищезазначеного можна зробити наступні висновки:

· спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю є державними органами виконавчої влади з особливим статусом, який втілюється в їх компетенції. В законодавстві існують положення про визначення обсягу повноважень цих підрозділів, але закріплення механізму взаємодії державних органів по боротьбі з організованою злочинністю до цього часу не знайшло чіткого визначення. Важливе й те, державне регулювання діяльності органів в сфері боротьби з організованою злочинністю вимагає високої відповідальності та особливо надійного механізму забезпечення. Закони України, якими має визначатися державне регулювання та координація діяльності всіх державних органів в цій сфері, мають вищу юридичну силу, ніж наявна Інструкція про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі зі злочинністю, тому проблема втілення в законодавстві України положень про механізм взаємодії та розмежування компетенції державних органів має стати однією з пріоритетних при розробці концепції адміністративної реформи;

· спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю МВС України – це органи виконавчої влади, які підпорядковані МВС України та згідно до повноважень, наданих їм законодавством, зокрема, законами України «Про міліцію» та «Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю» виконують завдання по припиненню, викриттю та розслідуванню діянь, вчинених організованими злочинними угрупованнями. Ці підрозділи мають чітко визначену ієрархічну структуру та їх правовий статус відрізняє їх від інших підрозділів МВС колом повноважень, об’ємом компетенції та особливою важливістю завдань, що ними вирішуються;

· підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України є державними правоохоронними органами спеціального призначення та мають особливий статус, який зумовлений колом завдань, що ними вирішуються. Створення підрозділів СБУ також ґрунтується на функціональному й територіальному критеріях, а основні засади діяльності мають багато спільного з відповідними підрозділами МВС, адже це зумовлене виконанням спільних завдань боротьби з організованою злочинністю. Проте, спеціальні підрозділи СБУ відповідно до законодавства наділені більш широкими повноваженнями та їх компетенція починається відтоді, як створюється загроза не тільки суспільним, а й загальнодержавним інтересам;

· діяльність Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинність є формою організації та взаємодії правоохоронних та інших державних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю. Рішення Координаційного комітету мають найважливіше значення у визначенні напрямів розроблення державної концепції та її нормативного закріплення щодо реалізації єдиної державної політики боротьби з корупцією та організованою злочинністю;

· розроблення державних програм зміцнення законності та боротьби зі злочинністю надає реальну можливість зосередити зусилля органів виконавчої влади щодо створення умов для протидії організованій злочинності, а закріплення конкретних виконавців сприятиме посиленню відповідальності за належне виконання з боку їх посадових осіб.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Административное право Украины. – 2-е изд., перераб. и доп. [Учебник для студентов высш. уч. заведений юрид. спец. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др.]; под ред. проф. Ю.П. Битяка. – Харьков: Право, 2003. – 576 с.

2. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи вдосконалення. - Харків: Основа, 1996. - 109с.

3. Дослідження Київського міжнародного інституту соціології, здійснені на замовлення USAІD. - К., 2000. - 308 с.

4. Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 350 с.

5. Інструкція про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю. Затверджена спільним наказом МВС, Голови СБУ, Голови Держкомкордону, Голови Держмиткому, Командуючого Національної гвардії, Міністра оборони, Міністра юстиції України від 10 серпня 1994 р. № 4348/138/151/11-2-2870/172/148/407/2-90-442.

6. Міхайленко П.П., Кондратьев Я.Ю. Історія міліції України в документах і матеріалах. У 3-х т. - К.: Генеза, 1997. - Т. 2. - 412 с.

7. Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. 2002. - № 1 - С. 26.

8. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. № 2135-ХП // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 22 - С. 303.

9. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю.: Наказ Генерального прокурора України від 7 жовтня 1999 р. № 3.

10.Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. № 3341-ХП // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 35, С. 358.

11.Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565-ХП // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 4.

12.Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. № 2229-ХІІ.

13.Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХІІ.

14.Про державну прикордонну службу України: Закон України від 19 червня 2003 р. № 965-IV.

15.Про державну податкову службу України: Закон України від 4 грудня 1990 р. № 509-ХІІ.

16.Погорецкий М.А. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність»: проблеми застосування окремих норм // Вісник Академії правових наук. - № 3 (26). - Харків: Право, 2001. - 230 с.

17.Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів Служби безпеки України по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Затверджене постановою Верховної Ради України 12 жовтня 1994 р. № 199/94-ВР.

18.Судові і правоохоронні органи України. Підручник / під ред. проф. О.М. Бандурки. - Харків: Ун-т внутр. справ, 1999. - 350 с.

19.Тімченко С.М. Судові і правоохоронні органи України. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2004. - 304 с.

20.Хайек Ф.А. Право, законодавство і свобода. Новий виклад широких принципів справедливості. У 3-х т./Пер. з англ. - К.: Сфера, 1999. - Т.1 - 196 с.