Розділ 3. Державні механізми контролю за діяльністю підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю

ПЛАН

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ БОРОТЬБИ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ

1.1. Концепція державного регулювання діяльності спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та її втілення в законодавстві України

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА СПЕЦІАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ПО БОРОТЬБІ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ

2.1. Спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ України

2.2. Спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України

РОЗДІЛ 3. ДЕРЖАВНІ МЕХАНІЗМИ КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДРОЗДІЛІВ ПО БОРОТЬБІ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ

3.1. Координаційний Комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президенті України

3.2. Участь державних органів виконавчої влади в розробленні програм щодо забезпечення єдиної державної політики боротьби з організованою злочинністю

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Статистичні дані стверджують, що кількість організованих злочинних угруповань та скоєних ними злочинів невпинно зростає. За даними Головного Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, в Україні існує близько 450 мафіозних груп, в яких об’єднано понад 10 тисяч осіб (для порівняння: італійська мафія – сицилійська «Коза ностра», неаполітанська «Каморра» і калабріанська «Дрангета» налічує сьогодні 17 тисяч чоловік). В 2005 році всього в Україні було скоєно більше 0,5 мільйона злочинів. На обліку в органах внутрішніх справ перебуває близько 2,5 тисячі стійких злочинних угруповань, з яких 115 – бандитські, а 95 мають міжнародні зв’язки. При цьому 46 із викритих організованих злочинних груп безкарно діяли протягом від трьох до шести років. Рівень злочинності у порівнянні із попередніми роками знизився незначно [3].

Завдання боротьби із організованою злочинністю повинне розглядатися у якості загальнодержавної та пріоритетної мети боротьби із злочинністю. Реформування застарілих організаційних структур боротьби із злочинністю, яке здійснюється останніми роками, а також удосконалення економічних, політичних, ідеологічних, моральних, правових та інших відносин є тим підґрунтям, яке сприятиме подоланню організованої злочинності.

Для вирішення проблеми державного регулювання діяльності органів, які виконують завдання по боротьбі з організованою злочинністю в законодавстві України визначені норми, які регулюють питання, пов’язані із компетенцією, завданнями, функціями, організацією управління та повноваженнями відповідних органів. Але яким чином на практиці здійснюється державне управління в сфері боротьби з організованою злочинністю, організаційно-правові форми та методи регулювання діяльності органів, на які покладені завдання по боротьбі з організованою злочинністю, яким чином відбувається розподіл компетенції між ними, який порядок створення, реорганізації та ліквідації таких органів, а також шляхи удосконалення діяльності та механізмів державного управління і багато інших питань, з якими в своїй повсякденній роботі стикаються органи по боротьбі з організованою злочинністю, ми спробуємо проаналізувати в даній роботі.

Через свою неоднозначність проблема державного управління в діяльності органів по боротьбі з організованою злочинністю завжди викликала гостру полеміку серед учених. Розробкою і аналізом деяких аспектів проблеми займалися О.М. Бандурка «Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи вдосконалення», П.П. Міхайленко, Я.Ю. Кондратьєв «Історія міліції України в документах і матеріалах», М.А. Погорецький «Оперативно-розшукова діяльність: правові основи (структурно-логічні схеми)». Необхідно пригадати і таких вчених, як Н.В. Тертишник, С.М. Тимченко, М.І. Хавронюк. Особливу роль серед нормативних актів, присвячених нашій темі, зіграли Закони України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», положення, накази, інструкції та інші.

 Мета даної роботи полягає в узагальненні існуючого стану наукової розробки і законодавчої регламентації проблеми державного управління в органах по боротьбі з організованою злочинністю в процесі регулювання даної діяльності та визначенні шляхів її удосконалення, проведенні аналізу недоліків і прогалин в чинному законодавстві, розробці конкретних пропозицій відносно шляхів і методів їх усунення.

Завданнями роботи, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети, є:

· Визначити поняття і значення державного управління в сфері боротьби з організованою злочинністю;

· Визначити роль і місце органів по боротьбі з організованою злочинністю в системі державних органів, що здійснюють функції боротьби з організованою злочинністю;

· Визначити структуру, правову основу діяльності, завдання і функції органів по боротьбі з організованою злочинністю;

· Проаналізувати форми і методи, вживані державними органами в процесі регулювання діяльності по боротьбі з організованою злочинністю;

· Визначити види державних механізмів контролю за діяльністю спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та визначити їх практичне значення в організації управління;

· При розгляді питань, що стосуються повноважень органів по боротьбі з організованою злочинністю, зупинитися на питаннях взаємодії та розмежування компетенції відповідних органів.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері організації державного управління в спеціальних підрозділах по боротьбі із організованою злочинністю.

Предмет дослідження – особливості визначення форм і методів державного регулювання діяльності органів по боротьбі з організованою злочинністю, а також положення чинного законодавства, наукові розробки і практична діяльність у питаннях організації управління в сфері боротьби з організованою злочинністю. Методологічну основу дослідження складає діалектичний метод пізнання суспільних явищ і процесів. У роботі використовуються також загальноприйняті в юридичній науці методи наукового пізнання: формально-юридичний, системно-структурний, порівняно-правовий, історико-правовий і інші загальнонаукові і спеціальні методи. Наукова новизна роботи визначена метою і поставленими завданнями. Вона полягає в тому, що в роботі був проведений аналіз наукової розробки проблем, які мають місце в організації державного управління, взаємодії та компетенції в органах по боротьбі з організованою злочинністю. Результатами проведеного дослідження є наступні основні положення і висновки:

1. В державному управлінні в сфері боротьби з організованою злочинністю закладаються сьогодні основні засади державного регулювання, відпрацьовуються форми і методи його реалізації. У цьому сенсі показовий Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю». Цей документ як би підбиває підсумок всьому передуючому розвитку організації управління в органах по боротьбі з організованою злочинністю.

2. Пропонується звернути увагу на розробку концепції з питань визначення державного механізму управління в сфері реалізації єдиної політики у боротьбі з організованою злочинністю. На сьогодні наявні закони, які регулюють дане питання, не тільки не містять норм, що розвивають положення про механізм взаємодії та розмежування компетенції органів по боротьбі з організованою злочинністю, але і не відображають їх у статтях, присвячених завданням даних органів і обов’язкам їх посадовців. Лише стаття 11 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» визначає, що межі компетенції спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки України визначаються на основі законів України «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність», цього Закону, Кримінально-процесуального кодексу та інших законів України.

3. Доводиться, що вимагає свого рішення проблема ролі і компетенції державних органів в процесі реалізації функції боротьби з організованою злочинністю шляхом розробки відповідних державних програм та здійснення контролю за їх виконанням.

 4. Дістало подальшого розвитку питання концепції щодо державно-правового реформування та удосконалення діяльності органів по боротьбі з організованою злочинністю.

Теоретичне і практичне значення дослідження полягає в тому, що положення даної роботи можуть бути використані в ході викладу курсу «Адміністративне право України», зокрема тем, які стосуються правового регулювання і управління внутрішніми справами та державною безпекою.

ВИСНОВОК

На підставі вищезазначеного можна зробити наступні висновки:

· спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю є державними органами виконавчої влади з особливим статусом, який втілюється в їх компетенції. В законодавстві існують положення про визначення обсягу повноважень цих підрозділів, але закріплення механізму взаємодії державних органів по боротьбі з організованою злочинністю до цього часу не знайшло чіткого визначення. Важливе й те, державне регулювання діяльності органів в сфері боротьби з організованою злочинністю вимагає високої відповідальності та особливо надійного механізму забезпечення. Закони України, якими має визначатися державне регулювання та координація діяльності всіх державних органів в цій сфері, мають вищу юридичну силу, ніж наявна Інструкція про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі зі злочинністю, тому проблема втілення в законодавстві України положень про механізм взаємодії та розмежування компетенції державних органів має стати однією з пріоритетних при розробці концепції адміністративної реформи;

· спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю МВС України – це органи виконавчої влади, які підпорядковані МВС України та згідно до повноважень, наданих їм законодавством, зокрема, законами України «Про міліцію» та «Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю» виконують завдання по припиненню, викриттю та розслідуванню діянь, вчинених організованими злочинними угрупованнями. Ці підрозділи мають чітко визначену ієрархічну структуру та їх правовий статус відрізняє їх від інших підрозділів МВС колом повноважень, об’ємом компетенції та особливою важливістю завдань, що ними вирішуються;

· підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України є державними правоохоронними органами спеціального призначення та мають особливий статус, який зумовлений колом завдань, що ними вирішуються. Створення підрозділів СБУ також ґрунтується на функціональному й територіальному критеріях, а основні засади діяльності мають багато спільного з відповідними підрозділами МВС, адже це зумовлене виконанням спільних завдань боротьби з організованою злочинністю. Проте, спеціальні підрозділи СБУ відповідно до законодавства наділені більш широкими повноваженнями та їх компетенція починається відтоді, як створюється загроза не тільки суспільним, а й загальнодержавним інтересам;

· діяльність Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинність є формою організації та взаємодії правоохоронних та інших державних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю. Рішення Координаційного комітету мають найважливіше значення у визначенні напрямів розроблення державної концепції та її нормативного закріплення щодо реалізації єдиної державної політики боротьби з корупцією та організованою злочинністю;

· розроблення державних програм зміцнення законності та боротьби зі злочинністю надає реальну можливість зосередити зусилля органів виконавчої влади щодо створення умов для протидії організованій злочинності, а закріплення конкретних виконавців сприятиме посиленню відповідальності за належне виконання з боку їх посадових осіб.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Административное право Украины. – 2-е изд., перераб. и доп. [Учебник для студентов высш. уч. заведений юрид. спец. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др.]; под ред. проф. Ю.П. Битяка. – Харьков: Право, 2003. – 576 с.

2. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи вдосконалення. - Харків: Основа, 1996. - 109с.

3. Дослідження Київського міжнародного інституту соціології, здійснені на замовлення USAІD. - К., 2000. - 308 с.

4. Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 350 с.

5. Інструкція про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю. Затверджена спільним наказом МВС, Голови СБУ, Голови Держкомкордону, Голови Держмиткому, Командуючого Національної гвардії, Міністра оборони, Міністра юстиції України від 10 серпня 1994 р. № 4348/138/151/11-2-2870/172/148/407/2-90-442.

6. Міхайленко П.П., Кондратьев Я.Ю. Історія міліції України в документах і матеріалах. У 3-х т. - К.: Генеза, 1997. - Т. 2. - 412 с.

7. Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. 2002. - № 1 - С. 26.

8. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. № 2135-ХП // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 22 - С. 303.

9. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю.: Наказ Генерального прокурора України від 7 жовтня 1999 р. № 3.

10.Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. № 3341-ХП // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 35, С. 358.

11.Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565-ХП // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 4.

12.Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. № 2229-ХІІ.

13.Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХІІ.

14.Про державну прикордонну службу України: Закон України від 19 червня 2003 р. № 965-IV.

15.Про державну податкову службу України: Закон України від 4 грудня 1990 р. № 509-ХІІ.

16.Погорецкий М.А. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність»: проблеми застосування окремих норм // Вісник Академії правових наук. - № 3 (26). - Харків: Право, 2001. - 230 с.

17.Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів Служби безпеки України по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Затверджене постановою Верховної Ради України 12 жовтня 1994 р. № 199/94-ВР.

18.Судові і правоохоронні органи України. Підручник / під ред. проф. О.М. Бандурки. - Харків: Ун-т внутр. справ, 1999. - 350 с.

19.Тімченко С.М. Судові і правоохоронні органи України. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2004. - 304 с.

20.Хайек Ф.А. Право, законодавство і свобода. Новий виклад широких принципів справедливості. У 3-х т./Пер. з англ. - К.: Сфера, 1999. - Т.1 - 196 с.

ПЛАН

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ БОРОТЬБИ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ

1.1. Концепція державного регулювання діяльності спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та її втілення в законодавстві України

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА СПЕЦІАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ПО БОРОТЬБІ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ

2.1. Спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ України

2.2. Спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України

РОЗДІЛ 3. ДЕРЖАВНІ МЕХАНІЗМИ КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДРОЗДІЛІВ ПО БОРОТЬБІ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ

3.1. Координаційний Комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президенті України

3.2. Участь державних органів виконавчої влади в розробленні програм щодо забезпечення єдиної державної політики боротьби з організованою злочинністю

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Статистичні дані стверджують, що кількість організованих злочинних угруповань та скоєних ними злочинів невпинно зростає. За даними Головного Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, в Україні існує близько 450 мафіозних груп, в яких об’єднано понад 10 тисяч осіб (для порівняння: італійська мафія – сицилійська «Коза ностра», неаполітанська «Каморра» і калабріанська «Дрангета» налічує сьогодні 17 тисяч чоловік). В 2005 році всього в Україні було скоєно більше 0,5 мільйона злочинів. На обліку в органах внутрішніх справ перебуває близько 2,5 тисячі стійких злочинних угруповань, з яких 115 – бандитські, а 95 мають міжнародні зв’язки. При цьому 46 із викритих організованих злочинних груп безкарно діяли протягом від трьох до шести років. Рівень злочинності у порівнянні із попередніми роками знизився незначно [3].

Завдання боротьби із організованою злочинністю повинне розглядатися у якості загальнодержавної та пріоритетної мети боротьби із злочинністю. Реформування застарілих організаційних структур боротьби із злочинністю, яке здійснюється останніми роками, а також удосконалення економічних, політичних, ідеологічних, моральних, правових та інших відносин є тим підґрунтям, яке сприятиме подоланню організованої злочинності.

Для вирішення проблеми державного регулювання діяльності органів, які виконують завдання по боротьбі з організованою злочинністю в законодавстві України визначені норми, які регулюють питання, пов’язані із компетенцією, завданнями, функціями, організацією управління та повноваженнями відповідних органів. Але яким чином на практиці здійснюється державне управління в сфері боротьби з організованою злочинністю, організаційно-правові форми та методи регулювання діяльності органів, на які покладені завдання по боротьбі з організованою злочинністю, яким чином відбувається розподіл компетенції між ними, який порядок створення, реорганізації та ліквідації таких органів, а також шляхи удосконалення діяльності та механізмів державного управління і багато інших питань, з якими в своїй повсякденній роботі стикаються органи по боротьбі з організованою злочинністю, ми спробуємо проаналізувати в даній роботі.

Через свою неоднозначність проблема державного управління в діяльності органів по боротьбі з організованою злочинністю завжди викликала гостру полеміку серед учених. Розробкою і аналізом деяких аспектів проблеми займалися О.М. Бандурка «Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи вдосконалення», П.П. Міхайленко, Я.Ю. Кондратьєв «Історія міліції України в документах і матеріалах», М.А. Погорецький «Оперативно-розшукова діяльність: правові основи (структурно-логічні схеми)». Необхідно пригадати і таких вчених, як Н.В. Тертишник, С.М. Тимченко, М.І. Хавронюк. Особливу роль серед нормативних актів, присвячених нашій темі, зіграли Закони України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», положення, накази, інструкції та інші.

 Мета даної роботи полягає в узагальненні існуючого стану наукової розробки і законодавчої регламентації проблеми державного управління в органах по боротьбі з організованою злочинністю в процесі регулювання даної діяльності та визначенні шляхів її удосконалення, проведенні аналізу недоліків і прогалин в чинному законодавстві, розробці конкретних пропозицій відносно шляхів і методів їх усунення.

Завданнями роботи, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети, є:

· Визначити поняття і значення державного управління в сфері боротьби з організованою злочинністю;

· Визначити роль і місце органів по боротьбі з організованою злочинністю в системі державних органів, що здійснюють функції боротьби з організованою злочинністю;

· Визначити структуру, правову основу діяльності, завдання і функції органів по боротьбі з організованою злочинністю;

· Проаналізувати форми і методи, вживані державними органами в процесі регулювання діяльності по боротьбі з організованою злочинністю;

· Визначити види державних механізмів контролю за діяльністю спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та визначити їх практичне значення в організації управління;

· При розгляді питань, що стосуються повноважень органів по боротьбі з організованою злочинністю, зупинитися на питаннях взаємодії та розмежування компетенції відповідних органів.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері організації державного управління в спеціальних підрозділах по боротьбі із організованою злочинністю.

Предмет дослідження – особливості визначення форм і методів державного регулювання діяльності органів по боротьбі з організованою злочинністю, а також положення чинного законодавства, наукові розробки і практична діяльність у питаннях організації управління в сфері боротьби з організованою злочинністю. Методологічну основу дослідження складає діалектичний метод пізнання суспільних явищ і процесів. У роботі використовуються також загальноприйняті в юридичній науці методи наукового пізнання: формально-юридичний, системно-структурний, порівняно-правовий, історико-правовий і інші загальнонаукові і спеціальні методи. Наукова новизна роботи визначена метою і поставленими завданнями. Вона полягає в тому, що в роботі був проведений аналіз наукової розробки проблем, які мають місце в організації державного управління, взаємодії та компетенції в органах по боротьбі з організованою злочинністю. Результатами проведеного дослідження є наступні основні положення і висновки:

1. В державному управлінні в сфері боротьби з організованою злочинністю закладаються сьогодні основні засади державного регулювання, відпрацьовуються форми і методи його реалізації. У цьому сенсі показовий Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю». Цей документ як би підбиває підсумок всьому передуючому розвитку організації управління в органах по боротьбі з організованою злочинністю.

2. Пропонується звернути увагу на розробку концепції з питань визначення державного механізму управління в сфері реалізації єдиної політики у боротьбі з організованою злочинністю. На сьогодні наявні закони, які регулюють дане питання, не тільки не містять норм, що розвивають положення про механізм взаємодії та розмежування компетенції органів по боротьбі з організованою злочинністю, але і не відображають їх у статтях, присвячених завданням даних органів і обов’язкам їх посадовців. Лише стаття 11 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» визначає, що межі компетенції спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки України визначаються на основі законів України «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність», цього Закону, Кримінально-процесуального кодексу та інших законів України.

3. Доводиться, що вимагає свого рішення проблема ролі і компетенції державних органів в процесі реалізації функції боротьби з організованою злочинністю шляхом розробки відповідних державних програм та здійснення контролю за їх виконанням.

 4. Дістало подальшого розвитку питання концепції щодо державно-правового реформування та удосконалення діяльності органів по боротьбі з організованою злочинністю.

Теоретичне і практичне значення дослідження полягає в тому, що положення даної роботи можуть бути використані в ході викладу курсу «Адміністративне право України», зокрема тем, які стосуються правового регулювання і управління внутрішніми справами та державною безпекою.