Тема 19. Полезахисне лісорозведення

Родін А.Р. ст. 246-247

Гордієнко ст. 249- 251

Калінін М.І. ст. 248-244

Дебринюк ст.356-359

 

1. Створення великих водойм показано, що механічні споруди, окрім зацементованих дамб, не можуть запобігти руйнуванню берегів хвилями. Отже, єдиний дешевий засіб закріплення берегів водойм є їх обліснення.

Якщо немає розмивання берегів хвилями, лісові смуги розташовують вздовж лінії максимального рівня води. Ширина їх може бути

від  6-20 м. до 100 м. В крайні від води рядки вводять чагарникові верби, які добре переносять надмірно вологий грунт. На берегах, які піддаються руйнуванню водою смуги розташовують від нормального рівня води на віддалі приблизно 10-річного руйнування берегів. В смузі крайні ряди від води засаджують кущовими вербами: між рядами 1,0 м в ряду 0,3-0,4 м. За чагарниками розміщують вимогливі до вологи деревні рослини (тополі, деревоподібні верби, вільху). Віддаль між рядами 1,5-2,0 м. З другої сторони смуги також висаджують ряд чагарників.

               

2.На схилах проходять ерозійні процеси: розмив грунту, селеві потоки, снігові лавини. Обробіток грунту проводять смугами, площадками, ямками. Значної ефективності досягають терасуванням.

Схили крутизною до 8⁰ без пнів можна обробляти і суцільно і частково (суцільно: ПЛН-3-35, ПЛН-4-35, ПЛН-5-35). Якщо схил 8-15⁰ то смугами: ПЛН-3-35, ПЛН-40. Якщо схил крутістю 15-35⁰ створюють тераси завширшки 2-3 м з від’ємним нахилом.

Смуги і тераси створюють горизонталями. На схилах крутістю понад 35⁰ обробіток грунту ручний площадками: 0,5-0,8х 1-2 м.

  

ПРОДОВЖЕННЯ ТЕМИ 19

ПЛАН

1.Полезахисні смуги на незрошувальних землях:

а) розміщення смуг;

б) вибір конструкції смуг;

в) підбір порід для створення смуг;

г) агротехніка вирощування полезахисних смуг

Література: Родін А.Р. ст.224-230

Калінін М.І. ст. 221-230,233-235,256-260

Гордієнко М.І. ст.228-231

Дебринюк Ю.М. ст. 368-371

 

На полях з кутом їх нахилу до 3° створюють полезахисні смуги для послаблення шкідливої дії вітру.

а) розміщення смуг. Виділяють основні (поздовжні) та допоміжні (поперечні) смуги. Основні смуги слід розміщувати перпендикулярно до напрямку пануючих сухих вітрів. Відхилення не повинно становити 30°. При більшому відхиленні захисна ді смуги різко зменшується. Віддаль між основними смугами 25-30 Н насадження в віці 25-30років, а висота смуги в цьому віці залежить від грунтово-кліматичних умов. Віддалі розраховані і приймаються наступними:

Полісся – 700м

Лісостеп – 600

Степ   звичайні чорноземи – 500м,

     південні чорноземи – 400м,

     темно-каштанові каштанові грунти – 350м,

     солонцеваті грунти – 300м

Віддаль між поперечними смугами 1000 -1500м, рідко 2000м На стиках смуг – розриви 20-30м. Якщо основна смуга більше 1000м, то посередині також розрив 5-6м.

б) вибір конструкції смуги. Якщо зими в даному районі багатосніжні, то краще створювати продувні смуги, а якщо малосніжні, то ажурної конструкції.

Щоб створити конструкцію продувної смуги, спочатку висаджують також і чагарники, щоб затінити грунт і успішно боротися з трав’янистою рослинністю. Потім в процесі рубок догляду їх вирубують. Ширина смуг 7,5-15м., поперечні вужчі, але не меньше 7,5м. Віддаль між рядами в Лісостепу 2-2,5м, в Степу на чорноземах – 3,0м, на каштанових грунтах – 3-4м. Посадкові місця в рядах розміщують на віддалі 0,7-1,0м.

в) підбір порід для створення смуг.

Головні породи: дуб черешчатий, береза повисла, в’яз гладенький, акація біла, гледичія колюча, тополя канадська, сосна звичайна,сосна кримська, модрина європейська, сибірська.

Супутні породи: клен гостролистий, клен польовий,клен ясенолистий, липа дрібнолиста і широколиста, ясен ланцетний,шовковиця біла, груша звичайна, яблуня лісова, каркас південний (звичайний).

Кущі: клен татарський, ліщина звичайна,горобина звичайна, жимолость татарська, бруслина європейська і бородавчаста, бузина червона і чорна, свидина біла, бірючина звичайна, спіреї, акація жовта, кизил, скумпія,лох вузьколистий, тамарикс.

Орієнтовані схеми змішування порід:

на піщаних грунтах Полісся        С-С-С-С-С

на супісках Полісся і Лісостепу

 

С-С-С…. Д-Д-Д…. Д-Д-Д… С-С-С…

Дчв.Дчв.Дчв…. Дчв.Дчв.Дчв… Дчв.Дчв.Дчв…

Б Б Б…… Кл.г.Кл.г.Кл.г… Б Б  Б…….

С С С С……. С С С С ……. С С С С …….

 

на чорноземах Лісостепу

С С С… Д Д Д…. Д Д Д … С С С …

С Кл.г С Кл.г Д Д Д Д Д Д Д Д С Кл.г С Кл.г

Т Т Т…. Т Т Т … Т Т Т …

 

на звичайних чорноземах в Степу

Сп. Сп.Сп…. Д Д Д… Д Д Д… Сп. Сп.Сп….

Сп. К Сп. К…. Д Д Д Д…. Д Д Д Д…. Сп. К Сп. К….

Г.п. Г.п. Г.п…. С.п С.п. С.п…. Г.п. Г.п. Г.п…. С.п С.п. С.п….  Г.п. Г.п. Г.п….

С.п – супутня порода, К – кущ, Г.п. – головна порода

 

на південних чорноземах                                 на темно-каштанових

С.п. К С.п. К.. Ак. Ак. Ак. Ак. Ак. Ак. Ак. Ак. С.п. К С.п. К..

С.п. К С.п. К… Д Д Д Д… Д Д Д Д… С.п. К С.п. К…

В В В… В В В … В В В …

С.п. К С.п. К.. Ак. Ак. Ак. Ак. Ак. Ак. Ак. Ак. С.п. К С.п. К..

С.п – супутня порода, К – кущ, Г.п. – головна порода, В- в’яз, Ак- акація

 

на каштаново-солонцеватих                              на пісках степу

С.п. К С.п. К.. Г Г Г Г… Г Г Г Г… С.п. К С.п. К..

Лх Лх Лх… Лх Лх Лх… Лх Лх Лх…

Скр.Скр.Скр. С С С… С С С… Скр.Скр.Скр

Ак. Ак. Ак. Ак. Ак. Ак. Ак. Ак. Ак.

С.п – супутня порода, К – кущ, Лх –лох, Скр. – сосна кримська, Г- гледичія

 

 

г) агротехніка вирощування полезахисних смуг.

В районах Полісся, Лісостепу і в Північних районах Степу використовують систему зяблевого обробітку грунту, а в степових районах систему чорного пару. На каштанових і солонцюватих грунтах – плантажна оранка. Найкращим сезоном для висаджування є весна. Використовують саджалки СЛН-1, ССН-1. Посівом створюють смуги з дуба та горіха (краща коренева система). Використовують для цього сівалки ССЛН-1 і СЖУ -1.

В перший рік здійснюють 4-5 механізованих доглядів, на другий – 3-4, третій- 2-3 і в наступні роки по 2 догляди. Догляд в рядах триває 2-3 роки. Догляд за грунтом міжрядь в лісостеповій зоні до 4-6 років, в степовій до 8-10 на чорноземах і до 10-12 на каштанових грунтах. На звичайних чорноземах глибина культивацій від 8см до 12-14см. На південних чорноземах і каштанових грунтах навпаки: від 14-16 до 8-10см (щоб зберегти вологу)

 

Продовження теми 19

ПЛАН

1. Полезахисні смуги на зрошувальних землях.

2. Організація праці при проведенні робіт.

3. Комплекс машин і механізмів при проведенні робіт.

 

Література: Родін А.Р. ст.231 – 233, 228 – 230

               Калінін М.І. ст. 232 – 244

 

1. На зрошувальних землях часто виникає вторинне засолення та заболочення площ. Створення смуг зменшує ці негативні явища. Смуги на зрошувальних землях поділяються на приканальні (магістральні, міжгосподарські, дільничі, розподільні та скидні), полезахисні смуги, посадки вздовж водойм, ставків, біля насосних станцій, населених пунктів.

Вздовж каналів насадження розміщують між каналами і дорогою (розподільчі та скидні), з південного або східного боку (міжгосподарські та дільничі).

Відстань між полезахисними смугами повинна бути кратною до довжини дощувальниї машини.

Відстань між смугами на темно – каштанових грунтах 500 – 800м, на чорноземах звичайних – 800 – 900м, відстань між допоміжними 1000 – 2000м. Смуги (основні)перпендикулярні шкідлиавим вітрам. Вздовж каналів створюють 4 – 5 рядні смуги, а полезахисні 2- 3 рядні. Ширина міжрядь 2,5 – 3м., в ряду 1 – 2м між сіянцями, або 2 – 3м між саджанцями. Обробіток грунту за системою чорного пару, якщо площа  чиста- зяблева оранка. Конструкція: якщо райони з нестійким сніговим покривом – ажурна, із стійким – продувна.

 

2. Організація праці при проведенні робіт.

 

 

3.Машини і механізми.

Плантажна оранка ППН – 40, ППН – 50.

Зяблева оранка ПЛН – 4 – 35, ПЛН – 3 – 35.

Дискування: БДТ – 2,2, БДНТ – 2,2, БДТ – 3,0, БДН – 3,0, БДН – 1,3.

Культивація суцільна: КРН – 2,8М, КПН – 4Г.

Посів жолудів і горіхів: ССЛН – 1, СЖУ – 1.

Садіння сіянців саджалками: СПН – 3, ССН – 1, СЛН – 1.

Міжрядна культивація (догляди) КФП – 1,5А, КРН – 2,8М, КРН – 2,8А

КРН – 4,2, КРЛ – 1, КРСШ – 2,8А, МВН – 2,8М, ДЛКН – 6/8.

Терасування: терасерами ТС – 2,5, ТР – 2А, ТР – 3.0.

 

 

Продовження т. 21.

                                 План

1.Заліснення пісків. Породи, що рекомендують для заліснення пісків.

2.Схеми змішування порід і розміщення деревних порід.

      Література: Родін А.Р. ст.250-253

                           Калінін М.І. ст. 240-283

                           Дебринюк Ю.М. ст.362-363

                           Гордієнко М.І. ст.275-277.

1. Перед висаджуванням сіянців і саджанців необхідно спочатку закріпити

рухомі піски а тоді вже садити ліс.

Породи, які рекомендують для заліснення пісків: сосна звичайна, сосна кримська береза бородавчаста, акація біла, тополі, дуб черешчатий на багатих пісках, або пісках з прошарками суглинків чи глини. Кущі: акація жовта, ракитник, лох вузьколистий, жимолость татарська, смородина золотиста. Обробіток грунту в основному частковий із-за посиленої вітрової ерозії. Рідко використовують чорний або ранній пар.Доцільно проводити глибоке розпушування грунту, що сприяє проникненню коріння на більшу глибину. Попередньо необхідно продискувати смуги (віддаль між ними 2,5-3 м), а потім проходять зрихлювачами на глибину 60-80 см  РН-60, РН-80. На бугристих пісках найкраще використовувати обробіток грунту площадками або використовують ямокопачі. Площадок 400-600 шт/га розміром 2х1 м, на кожній площадці висаджують 6-8 сіянців. На підвищеній частині  висаджують сосну звичайну і кримську, в низинах - березу, тополю, в більш сприятливих умовах- дуб черешчатий. Якщо є велика небезпека ерозії, то грунт обробляють стрічками. Догляд в рядах проводять по схемі 4-3-2, 3-2-1.

2. На бідних пісках найчастіше використовують або чисту сосну або змішують

С-С-С-К-Б-К

На середньо і глибокогумусованих пісках

С С Д

С С Д

С С Д

С С Д

На багатих супіщаних грунтах при наявності суглинкових нашарувань

   Д - К - Д – К – Д – К

   П – К – П - К - П - К

   Д - К - Д – К – Д – К і т.д.

   П - К – П - К - П – К    

 

ПРОДОВЖЕННЯ Т. 23

                                          План

1.Ремонт осушуючої системи.

2.Підземний дренаж.

         ЛІТЕРАТУРА: Гордієнко М.І. ст.264-267.

                                    Родін А.П. ст. 268-269,273-274

 

1. Під дією води та інших природних явищ канави з часом деформуються,

зменшується глибина, руйнуються відкоси. Інколи канави закидаються сіном, хмизом: худоба руйнує відкоси. Тому необхідні ремонти: капітальний та біжучий.

Капітальний ремонт проводять для відновлення розмірів і форми профілю каналів, які були на початку їх створення.

При капітальному ремонті поглиблюють канави та закріплюють зруйновані місця. Перший ремонт роблять через 5-8 років після спорудження канав, коли закінчиться осадка боліт. Наступний капремонт доцільний через 15 років після першого.

Біжучий ремонт має на меті усунення пошкоджень, які виникли під час вилову риби, переїздів, переходів худоби. При цьому з канав вилучають стронні предмети та грунт в місцях обвалу. Такий біжучий ремонт доцільний проводити через кожні чотири роки.

До особливого виду ремонту належить усунення наслідків аварії (руйнування мостів, завалів під час бурь, розмив дамб під час паводків тощо). Це позаплановий ремонт.

Капітальні і поточні ремонти здійснюють за умов найменшого рівня воду в канавах.

При поточному ремонті широко застосовують залізні граблі з довгими зубами для вилучення трав’яних рослин, що розрослися на дні канави, а також хворосту, колод, сіна. Мул вилучають з допомогою черпака та совків.

    2. Осушення закритого мережею називають підземним дренажем. Використовують на невеликих ділянках. Створюють канави, на дно яких укладають труби, виготовлені з кераміки, азбестоцементу, пластмаси, дерева чи зв’язаного хмизу, жердин. Потім канави засипають.

Гончарний дренаж роблять з глиняних добре випалених трубок циліндричної форми довжиною 33 см. Внутрішній діаметр цих трубок від 5 до 15 см.

Вода з грунту у дрени потрапляє через щілини, які лишаються між трубками. Ці щілини обкладають мохом, щоб запобігти замуленню труб. Якщо дренаж виконаний вдало, то він може проіснувати 30-40 років.

З плитчастого каміння роблять прямокутні або трикутні труби, які використовують як підземні дренажі. Зверху накривають мохом або іншим фільтрувальним матеріалом. Для такого дренажу потрібно багато каміння тому його використовують рідко.

  Дощатий дренаж найчастіше роблять квадратної форми. Використовують дошки товщиною 15-20 мм. Між дошками щілин не роблять, а в верхній частині бічних стінок роблять отвори, куди поступає вода. Розміри труб 5х5 до 15х15 см. (по внутрішніх замірах). Період експлуатації 20х25 років.

Фашинні дрени із хмизу, який зв’язаний снопиками діаметром 20-30 см. Перев’язувальні обручі через 50 см. Хмиз вкладають врозбіжну. Фашини вкладають на дно траншеї, покривають мохом, вереском або іншим фільтрувальним матеріалом.

  Для виготовлення жердинного дрену використовують гілки будь-яких порід, але найкращими є соснові або дубові. Жердинний дренаж може працювати 10-15 років.

  Найдешевшим є кротовий дренаж, який проводять з допомогою машин

ДК-2. Кротовини прокладають на глибині 60-70 см, розміщуючи їх на віддалі 4-12м.

 

              ТЕМА 24.Садівництво. Поняття про галузь.

                                                     План

1.Значення садівництва в народному господаврстві.

2.Породно-видовий склад плодових і ягідних культур в садах.

3.Будова надземної та підземної частини плодового дерева.

4.Фази вегетації та спокою плодових порід.

                                                                       ЛІТЕРАТУРА:

                                                  Основна: Дебринюк Ю.М. ст.265-275.

                                                  Додаткова: Родін А.Р. ст.295-298

                                                                     Гордієнко ст.288-300

І.Плодівництво вивчає закономірності розвитку, розмноження, плодоношення, плодових і ягідних рослин відповідно до грунтово-кліматичних умов. В плодах є цукри, вітаміни, органічні кислоти, жири, білки, мінеральні речовини. Вони мають харчове і лікувальне значення. Дерева і кущі, крім цього, мають велике естетичне та санітарно-гігієнічне значення.

ІІ.Культурні сорти плодів відібрані людиною і виведені із диких видів на протязі довготривалої селекції. В Україні вирощують понад 50 видів плодово-ягідних рослин.Найбільш розповсюджені – це яблуня, груша, вишня, черешня, слива, алича, виноград, горіх, смородина, агрус, малина, суниця. Всі плодово-ягідні культури поділяються на шість груп. 

1.Зерняткові (яблуня, груша, ірга, горобина, глід,айва, мушмула (родина розових, підродина яблуневих).

2.Кісточкові (вишня, слива, черешня, алича абрикос, персик, мигдаль, кизил).

Крім кизилу всі вони належать до родини розових, підродини сливових.

3.Горіхоплідні (горіх, фундук, фісташка, каштан їстивний, пекан).

4. Ягідні (смородина, малина, порічки, агрус, чорниця, виноград, лимонник, суниця).

5.Субтропічні рослини мають дві підгрупи: цитрусові та різноплідні.

Цитрусові (мандарин, апельсин, лимон, грейфрукт, цитрон – родина померанцеві).

Різноплідні (інжир, хурма, гранат, маслина).

    В Україні вирощують в Криму.

6.Тропічні рослини (ананас, банан, манго, фінікова і кокосова пальми). Займає перше місце в світі за валовим збором плодів.

 

ІІІ.В плодових рослин є вегетативні (ростові) та репродуктивні (плодоносні) органи. Вегетативні (стебло, листок, корінь). Репродуктивні (квіти, плоди, насіння).

Кожна деревна порода складається з підземної частини (корінь) та наземної частини. Місце переходу підземної частини в надземну називають кореневою шийкою.

Функції кореневої системи -механічна і всмоктуюча.

Корені є вертикальні (яблуня, груша, черешня – до 10 м), слива, алича, вишня- до 3-6 м; смородина, агрус – до 1-2 м) та горизонтальні.

Корені поділяють на стрижневі, скелетні, напівскелетні, обростаючі (мичка).

Обростаючі поділяють на поглинаючі (білі, склад. з корен.чохлика, зони росту та зони всмоктування: 400-700 тис.шт. волосків на 1 мм²), ростові, перехідні та провідні.

Н а д з е м н а ч а с т и н а складається із стовбура і крони.Стовбур – головна вісь дерева, на якій знаходяться гілки. Частина стовбура від кореневої шийки до першої скелетної гілки називається штамбом. Верхня від штамба частина- центральний провідник-лідер, на верхівці якого пагін подовження.

Є гілки першого, другого, третього порядку, інколи більше.

 Найбільші гілки утворюють скелет крони, менші за розміром називаються напівскелетними і зовсім дрібні-обростаючі.

Пагін – це однорічне стебло з листям. Є передчані пагони, пагони подовження, пагони-конкуренти, жирові пагони.

В зерняткових:  п р у т и к и, с п и с и к и (5-15 см із зближеними слаборозвинутими бічними бруньками і добре розвинутою верхівкою), кільцівки (- 3,5 см, розміщені на дворічних приростах, верх. брунька добре розвинута, вегетативна).

П лодухи- багаторічні слаборозгалужені плодушки.

 В кісточкових: б у к е т н і гілочки (кільця генерат.бруньок на короткому прирості з центр.брунькою, з якої на другий рік виросте нова букетна гілочка)- вони найбільш поширені;

Ш п о р к и – гілочки 1-10 см з бічними генеративними та верхівкою вегетативною бруньками. Шпорки можуть закінчуватися колючкою (слива, алича, абрикос).

П л о д о в і г і л о ч к и – однорічні стебла, на яких розміщені лише генеративні бруньки завдовжки від 1-3 см (вишня, черешня), до 10 см і більше (слива, алича, абрикос). Зм і ш а н і г і л о ч к и - однорічні стебла, на яких розміщені як генеративні, так і вегетативні бруньки.

По розмірах бруньок можна розрізнити вегетативні та генеративні бруньки.

Вегетативні – видовженої форми: з ростових виростають пагони,

з листкових – листя. Генеративні – більші від вегетативних і мають круглішу форму. Утворюються квіти.

Генеративно-вегетативні бруньки, з яких формуються квіти, пагони та листя характерні для зерняткових порід, малини, агрусу, смородини, горіха.

Листя виконує функції транспірації, дихання, фотосинтезу.

Квіти- органи розмноження. Одиночні і суцвіття, самозапильні та комахозапильні (всі дводомні).

Плід – орган запасних речовин і продовження роду. Плоди є справжні (із зав’язі) – слива, вишня; несправжні (із зав’язі,квітколожа і чашечки – яблуня, груша); збірні (із квіток з кількома маточками) – малина, суниця; супліддя (із суцвіття –шовковиця). За будовою плоди поділяють на яблукоподібні, кістянки, горіхи, померанці та ягоди.

Насінина складається з оболонки, поживних речовин і зародка.

ІУ. В житті плодових рослин спостерігаються два періоди: вегетації та спокою. В період вегетації такі фази: набрякання, розпускання бруньок, цвітіння, ріст пагонів, диференціація генеративних бруньок (в малини, горіха, хурми, генерат.бруньки формуються весною), розвиток і достигання плодів, визрівання тканин, опадання листя.

Період спокою: природній (фізіологічний) коли плодові дерева не розвиваються навіть за сприятливих кліматичних умов;

вимушений – коли розвиток рослин затримується через несприятливі зовнішні умови.

Період фізіологічного спокою триває в середньому до середини –кінця грудня, а в окремих порід і сортів- навіть до кінця лютого. Після цього- вимушений спокій.

 

ПРОДОВЖЕННЯ ТЕМИ 25.

Продовження теми 26.

                                                 ПЛАН

1.Підбір порід і сортів для закладки саду.

2.Посадка саджанців при закладанні саду.

3.Догляд за грунтом в саду.

 

                                            ЛІТЕРАТУРА: Родін А.Р. ст. 306-315

                                                                        Гордієнко М.І. ст. 303-311

                                                                   Дебринюк Ю.М. ст. 201-315.

1.В саду повинні бути літні, осінні та зимові сорти яблуні і груші; ранні середні і пізні сорти кісточкових порід. У промислових садах рекомендується висаджувати по 2-3 літні, 3-4 осінні, 4-5 зимових сортів яблунь, по 2-3 сорти груші та по 3-4 сорти кісточкових порід. Крім того, 10% площі саду доцільно засаджувати перспективними сортами, рекомендованими науково-дослідними лабораторіями. В одному кварталі доцільно вирощувати одну породу, рідше дві споріднені.

Для кращого запилення в межах одного кварталу висаджують 3-4 сорти з однаковим терміном цвітіння і плодоношення, іноді для кращого запилення висаджують другорядні сорти. Спочатку збирають урожай з дерев сортів запилювачів, а відтак основного сорту.

2. Після розмітки ділянок у кварталах викопують посадкові ями. Використовують ямокопачі КПЯШ-60 (готує ями до 60см глибиною), КЯУ- 100А (ями глиб. до 70 см). При ручному викопуванні ям родючий шар грунту складають окремо і засипають лише родючою землею.

Ями краще готувати восени (грунт осідає). Садок краще закладати весною, лише в теплих районах осінню. Використовують стандартні одно-або двірічні саджанці. Кореневу систему змочують в розчині глини з перегноєм, додавши стимулятори росту: індолілмасляну кислоту (10мг на 10 л води), гетероауксин (100 мг на 10 л води).

Садіння вручну малопродуктивне, але забезпечує високу якість робіт. В яму вносять 8-10 кг перегною, 1 кг суперфосфату, та 0,2-0,3 кг калійної солі.

 

3.В садку використовують такі системи догляду за грунтом: чорний пар, сидеральний пар, культурне задерніння, мульчування та удобрення. Система чорного пару включає зяблеву оранку, боронування та культивацію. Глибина оранки при цьому складає 15-20 см. При системі сидерального пару сидератами є люпин, гірчиця, вика, які висівають в міжряддях на відстані 1,0-1,5 м від ряду дерев. Літні сидерати приорюють восени, а озимі – навесні. Культурне задерніння передбачає вирощування багаторічних трав, які скошують 5-6 разів протягом вегетаційного періоду, залишаючи її як мульчу (райграс, тимофіївка, вівсяниця, польовиця, конюшина та інш.) Це роблять через 4-5 років після садіння дерев.

Мульчування роблять з метою зберігання вологи в грунті. Для цього його покривають шаром перегною, торфу, соломи, листя, тирси, та інших матеріалів товщиною 5-6 см.. Якщо ширина міжрядь 6-8 м, то інколи вирощують міжрядні культури (помідори, баклажани, цибулю, капусту, однорічні трави на сіно та інш.) Це роблять через 2-3 роки після садіння саду і до 6-8 річного віку.

Позитивно впливає на грунт і його удобрення мінеральними та органічними добривами.

 

Продовження теми 26

План

1 Догляд за молодим плодовим садом, формування та обрізування крони, догляд за штамбом.

2.Захист молодого саду від гризунів та пошкоджень дерев морозом.

 

                                                      Література:Гордієнко М.І. "Лісові                       культури" ст.307313.Родін А.Р. "Лісові культури і л/м" ст.295-297. Дебринюк Ю.М. "Лісовирощування" ст.294-308,

Родін А.Р. "Лісові культури і л/м" ст.311-313.

 

1.В залежності від процесу формування крони поділяють на природні та штучні. До природніх крон належить без’ярусна, розріджено-ярусна, чашоподібна, кущоподібна. Формування таких крон просте і вимагає незначних затрат праці. Штучні крони створити набагато важче. Сюди відносять такі види крон як пальмети, сланці, шпіндельбуш, піллер, грузбек, лопатева крона та інші. Найбільш розповсюджена для плодових дерев розріджено- ярусна крона. ЇЇ формують з гілок першого порядку, розміщених ярусами і поодиноко. Після висаджування двохрічних саджанців найдовшу бічну гілку зрізують до 30-35см і до її висоти рівняють всі інші бічні. Центральний провідник повинен бути на 20 -25 см довший. Слідкують за нормальним кутом відхилення гілок (не меньше 45º). Зайві гілки також вирізають.

 

 

2.Для захисту плодових дерев від гризунів штамби і основи скелетних гілок перед наступанням осінніх заморозків обв’язують ялиновими і ялівцевими гілками хвоєю донизу, рубероїдом, пергаментом, сухими стеблами малини, соняшника. Солому та інші обв’язувальні матеріали, які притягують мишей, використовувати не потрібно. При обв’язуванні рубероїдом і толем, які мають смолисті речовини, штамб спочатку необхідно обгорнути мішковиною, або двома- трьома шарами газетної бумаги. Закінчивши обв’язку, отвір зверху закривають тряпкою або бумагою. Для боротьби з гризунами використовують отравлені приманки та отрутохімікати.

Для захисту від заморозків перед замерзанням грунту штамбики рослин окучують землею на висоту 30-40 см для захисту від морозів коренів і нижньої частини штамбу. Зимою штамб окучують снігом. По мірі накопичення снігу його підгортають до штамбу і утрамбовують. Для боротьби з весняними приморозками використовують димлення, полив, обігрів, тощо. Найбільш поширений спосіб – це задимлення. Для цього в саду попередньо заготовляють купи з різних органічних решток. На дно купи ставлять матеріал, який добре горить, а згори той, який добре тліє і дає багато диму. На 1 га потрібно таких

80 -100 куп. Значно меньших затрат праці вимагає використання димових шашок з нешкідливими речовинами (20 – 30 шт/га). Димові завіси можна створювати із допомогою аерозольних генераторів та літаків.

          Ефективним способом захисту саду від приморозків є зрошення насаджень. Вода нагріває повітря при поливі. Крім того підвищується теплопровідність зволоженого грунту.

 

 

Продовження теми 26

План

1.Догляд за садом, що плодоносить: проріджування крони, перещеплення дерев, лікування ран та дупел.

                                          Література:Гордієнко М.І. "Лісові культури"                                                                                                                              ст.313-320.Родін А.Р. "Лісові культури і л/м" ст.309-311. Дебринюк Ю.М. "Лісовирощування" ст.299-31

 

1.Одним із важливих прийомів по догляду за садом є обрізка  з метою одержання високих врожаїв плодів. Розрізняють два види обрізування: вкорочування і проріджування. При вкорочуванні пагони обрізують на певну довжину, при прорідженні пагони видаляють. Після формування крони в молодому саду спочатку кілька років проводять головним чином її проріджування для кращого освітлення і посилення діяльності плодових гілок. В першу чергу видаляють сухі, поламані, хворі, пошкоджені, переплітаючі гілки, а також гілки, направлені всередину крони. Слабке вкорочування проводять лише на периферійних гілках для надання їм потрібного напрямку, а також з метою попередження розвилок. Дерева, в яких в період повного плодоношення річний приріст однорічних гілок знизився до 15-18 см, а всередині крони починають відмирати плодові і напівскелетні гілочки підлягають вкорочуванню(таке спостерігається в старшому саду). Це посилює ріст. При обрізці вкорочують закінчення всіх скелетних розгалужень. На старих деревах, в яких припиняється верхівковий ріст цілі скелетні гілки вкорочують більше. При цьому краще видалити одну – дві гілки, які загущують крону, чим обрізувати велику кількість мілких розгалужень. Товсті гілки вирізують пилкою, а зріз загладжують гострим ножем. Зрізи, діаметром більше 1см замащують садовим варом, або масляною краскою на натуральній оліфі. При утворенні дупла його зачищають до здорової деревини, дезинфікують 5% розчином залізного купоросу, заповнюють мілким щебенем або битою цеглою і заливають цементним розчином в суміші з піском (1 частина цементу і 6 частин піску). Дупла глибокі, але вузькі забивають дерев’яними пробками, а зверху замазують садовим варом.

 Під час росту верхні шари кори на штамбах і нижніх частинах скелетних гілок тріскаються і і відмирають. На відмерлій корі оселяються мохи і лишайники, які прямо не шкодять плодовим деревам, але під ними знаходять притулок різні шкідники. Тому штамб і нижні частини скелетних гілок необхідно очищати від відмерлої кори. Очищають в осінній період, рідше весною. Це слід робити в хмарний день, або після дощу, коли кора ще не обсохла, бо волога кора краще відстає. Для цього використовують дерев’яні та металеві скребла і щітки. Після очищення кора повинна бути гладкою, але непошкодженою. Всі очистки з штамба необхідно зібрати і спалити. Після цього з метою повної дезинфекції штамби обмазують вапняним молоком (на 10-15 кг гашеного вапна беруть 100л води). Щоб посилити прилипання, до вапняного молока додають глину або коров’як з розрахунку 3-5 кг. Інколи ще додають 3-5 кг мідного купоросу для кращої дезинфікуючої дії. Мідний купорос спочатку треба розвести в теплій воді. Розчин потрібно використовувати в свіжому вигляді, бо він швидко псується.

Інколи необхідно молоді дерева перещеплювати, якщо вони пошкодилися морозом, гризунами і т.д. Для цього використовують такі способи як щеплення місточком та аблактування.

Щеплення місточком використовують для дерев, яких пошкодили гризуни.

Рани на деревах замазують садовим варом

Основними складовими частинами більшості рецептів садового вару є живиця, віск, свіжий несолений жир. Живиця надає вару липкості, віск — стійкості до атмосферного впливу, а також запобігає стіканню вару під дією високої температури повітря влітку. Жир придає м'якої консистенції вару при низькій температурі, запобігає розтріскуванню замазки. Для еластичності садового вару в холодну погоду до нього додають спирт (денатурат, гідролізний, ректифікат). При промисловому виготовленні садового вару часто користуються замінниками вищеназваних компонентів, додають до нього також ростові речовини (гетероауксин, альфанафтилоцтову кислоту, її солі та ін.) для кращого заживлення ран. Правильно виготовлений садовий вар повинен зберігати пластичність у будь-яку погоду, не стікати по корі в жарку погоду, мати дезинфікуючі властивості, не повинен містити шкідливих речовин. Найбільш поширені рецепти садового вару такі.

1. По одній частині живиці, воску бджолиного, соняшникової олії. Перші два компоненти, кожний окремо, розтоплюють на слабкому вогні, потім їх змішують і додають до них олію. Усю суміш старанно перемішують, дають охолонути і ще теплою перекладають у жерстяну чи скляну банку для зберігання. У теплу погоду таким варом користуються без підігрівання.

2. У холодну погоду краще користуватися більш пластичним варом із таких компонентів: баранячий жир (400 г), бджолиний віск (200), живиця (100 г). Розтоплені на слабкому вогні компоненти змішують, трохи охолоджують і ще до теплих додають 50 г спирту. Якщо додавати спирт до гарячого вару, він швидко випаровується. Не можна розігрівати компоненти садового вару на великому вогні, тому що розтоплена маса може загорітись.

3. Просту й надійну садову замазку одержують із нігролу, додаючи до нього подрібнений попіл у пропорції 3 до 1 (для холодної погоди) і 1 до 3 (для жаркої). На 1 кг такої замазки корисно додавати 1 г альфанафтилоцтової кислоти або гетероауксину.

Нігролову замазку готують також із таких компонентів: нігрол, парафін, живиця у співвідношенні 1:1:1 або 3:1:1, для зимового періоду— 1:0,5:0,5.

4. Беруть по 2 частини живиці та воску, додають одну частину несоленого топленого сала. Після з'єднання розтоплених компонентів і старанного перемішування дають вару охолонути і ще в рідкому стані на чотири його частини додають одну частину спирту. Такий вар м'який і в холодну погоду. Щоб спирт не випаровувався, банку із садовим варом щільно закривають кришкою або обв'язують пергаментним папером чи плівкою. Якщо немає спирту, до гарячого вару додають 1 частину рослинної олії і кип'ятять

2—3 хв. Потім, коли вар охолоне, його виливають у посудину з водою і добре розминають руками.

5. Парафіновий вар: 20 частин парафіну, 4 — живиці, 1 — оліфи натуральної або живиця, парафін, рослинна олія у співвідношенні за масою 1:1:1.

6. Дуже добрий садовий вар петролатум: 90 г петролатуму +10 г парафіну. Такий вар випускається підприємствами легкої промисловості

7. Для використання в холодну погоду вар готують ще із таких компонентів: живиця — 10 частин, скипидар — 5, сало несолене топлене—1, спирт — 2, подрібнений попіл—1. Слід пам'ятати, що скипидар додають до теплого вару осторонь від вогню.

8. 70% бджолиного воску, 10% каніфолі, інше — риб'ячий жир. Віск і каніфоль розтоплюють, змішують, до них додають риб'ячий жир.

 

Родін А.Р. ст. 246-247

Гордієнко ст. 249- 251

Калінін М.І. ст. 248-244

Дебринюк ст.356-359

 

1. Створення великих водойм показано, що механічні споруди, окрім зацементованих дамб, не можуть запобігти руйнуванню берегів хвилями. Отже, єдиний дешевий засіб закріплення берегів водойм є їх обліснення.

Якщо немає розмивання берегів хвилями, лісові смуги розташовують вздовж лінії максимального рівня води. Ширина їх може бути

від  6-20 м. до 100 м. В крайні від води рядки вводять чагарникові верби, які добре переносять надмірно вологий грунт. На берегах, які піддаються руйнуванню водою смуги розташовують від нормального рівня води на віддалі приблизно 10-річного руйнування берегів. В смузі крайні ряди від води засаджують кущовими вербами: між рядами 1,0 м в ряду 0,3-0,4 м. За чагарниками розміщують вимогливі до вологи деревні рослини (тополі, деревоподібні верби, вільху). Віддаль між рядами 1,5-2,0 м. З другої сторони смуги також висаджують ряд чагарників.

               

2.На схилах проходять ерозійні процеси: розмив грунту, селеві потоки, снігові лавини. Обробіток грунту проводять смугами, площадками, ямками. Значної ефективності досягають терасуванням.

Схили крутизною до 8⁰ без пнів можна обробляти і суцільно і частково (суцільно: ПЛН-3-35, ПЛН-4-35, ПЛН-5-35). Якщо схил 8-15⁰ то смугами: ПЛН-3-35, ПЛН-40. Якщо схил крутістю 15-35⁰ створюють тераси завширшки 2-3 м з від’ємним нахилом.

Смуги і тераси створюють горизонталями. На схилах крутістю понад 35⁰ обробіток грунту ручний площадками: 0,5-0,8х 1-2 м.

  

ТЕМА 19. ПОЛЕЗАХИСНЕ ЛІСОРОЗВЕДЕННЯ

План

1.Коротка історія боротьби з ерозією. Сучасне уявлення і перспективи полезахисного лісорозведення в Україні.

2.Конструкції полезахисних смуг.

3. Вплив лісосмуг на мікроклімат.

4.Агрономічна ефективність полезахисного лісорозведення.

Література: Родін А.Р. ст.218-224

Калінін М.І. ст.131-138, 201-220

Дебринюк Ю.М. ст.340-346

Гордієнко М.І. ст. 220-230

 1.Захисне лісорозведення базується на теорії і практиці робіт, здійснюваних в степовій зоні України. Початок лісорозведенню в степовій та лісостеповій зонах поклали запорізькі козаки.. Ідея захисту полів від несприятливих природніх явищ лісовирощуванням належить відомому вченому А.Г.Болотову. Велика роль в розвитку степового лісорозведення належить першому степовому державному Великоанадольському лісництву (1843 рік) в Донецькій області та його лісничому В.Є.Граффу. Свій внесок зробили такі особистості, як Л.Г.Барк, Г.М.Висоцький та інш. Було експериментально доведено, що головною породою в степовому лісорозведенні повинен бути дуб. Великий внесок в наукові основи полезахисного і протиерозійного лісорозведення зробила експедиція В.В.Докучаєва (1892р).

Лісова меліорація ( від лат. Melioratio – поліпшення) розглядає проблему поліп