Характерні риси ЕОМ першого покоління:

- Застосування електронних ламп у цифрових схемах;

- Великі габарити;

- Трудомісткий процес програмування.

Друге покоління

В середині 50-х років на зміну електронним лампам прийшли напівпровідникові прилади. Напівпровідникові прилади (транзистори, діоди) були значно компактнішими, мали триваліший термін служби. Споживання енергії в ЕОМ на напівпровідниках було істотно нижчим. Завдяки застосуванню більш досконалої елементної бази почали створювати невеликі ЕОМ, сталося розподілення ЕОМ не великі, середні, малі.

В Україні першою малою ЕОМ стала машина «Днепр-1», серійне виробництво якої було налагоджене на заводі «Арсенал» (м. Київ). ЕОМ «Днепр-1» (рис.6) передувала унікальній за своєю архітектурою машині «Мир-1», розробленій в 19654 р. в Інституті кібернетики. Машина «Мир-1» (абревіатура рос. Машина для Инженерных Расчетов) створена в 1965 році Інститутом кібернетики Академії наук України під керівництвом академіка В. М. Глушкова (рис. 7). Одна з перших в світі персональних ЕОМ. Випускалася серійно та призначалася для використання в учбових закладах, невеликих інженерних бюро та наукових відділах. Мала ряд унікальних властивостей, зокрема апаратно реалізовану машинну мову, близьку за можливостями до мов програмування високого рівня, та розвинуте математичне забезпечення. Її наступна модифікація «Мир-2» передбачалися для інженерних розрахунків, які виконували на ЕОМ сам користувач без оператора.

 

У СРСР були розроблені і широко використовувалися також малі ЕОМ «Роздан» і «Наїрі». Але найкращою машиною була «БЭСМ-6», яка виконувала понад 1 млн. операцій за секунду. У електронних схемах "БЭСМ-6" використано 60 тис. транзисторiв i 180 тис. напiвпровiдникiв-дiодiв. Елементна база "БЭСМ-6" в тi часи була цiлком новою, у нiй були закладенi основи схемотехнiки ЕОМ третього та четвертого поколiнь. Макет "БЭСМ-6" було запущено у дослiдну експлуатацiю в 1965 р., а вже в серединi 1967 р. перший зразок машини був пред'явлений на iспити (рис. 8).

 

За кордоном найпоширенішими машинами другого покоління були «Елліот» (Англія), «Сіменс» (ФРН), «Стретч» (США).

Характерні риси ЕОМ другого покоління:

- Застосування напівпровідникових елементів;

- Використання алгоритмічних мов програмування.

Третє покоління

Чергова зміна поколінь ЕОМ відбулася наприкінці 60-х при переході від напівпровідникових приладів у пристроях ЕОМ до інтегральних схем.

Інтегральна схема (мікросхема)- це невелика пластина, на якій розміщуються сотні елементів: діодів, транзисторів, конденсаторів тощо. Винайдена у 1958 році американськими винахідниками Джек Кілбі та Робертом Нойсом.

У 1958 році двоє учених, що жили в абсолютно різних місцях, винайшли практично ідентичну модель інтегральної схеми. Один з них, Джек Кілбі, працював на Texas Instruments, інший, Роберт Нойс, був одним із засновників невеликої компанії по виробництву напівпровідників Fairchild Semiconductor. Обох об'єднало питання: «Як в мінімум місця вмістити максимум компонентів?». Транзистори, резистори, конденсатори і інші деталі у той час розміщувалися на платах окремо, і вчені вирішили спробувати їх об'єднати на одному монолітному кристалі з напівпровідникового матеріалу. Тільки Кілбі скористався германієм, а Нойс віддав перевагу кремнію. У 1959 році вони окремо один від одного отримали патенти на свої винаходи — почалося протистояння двох компаній, яке закінчилося мирним договором і створенням спільної ліцензії на виробництво чіпів. Після того, як в 1961 році Fairchild Semiconductor Corporation пустила інтегральні схеми у вільний продаж, їх відразу стали використовувати у виробництві калькуляторів і комп'ютерів замість окремих транзисторів, що дозволило значно зменшити розмір і збільшити продуктивність

Перша радянська напівпровідникова мікросхема була створена в 1961 році в Таганрозькому радіотехнічному інституті, в лабораторії Л. Н. Колесова.

Застосування інтегральних схем надало можливість збільшити кількість електронних елементів ЕОМ без зміни їхніх реальних розмірів. Швидкодія ЕОМ зросла до 10 мільйонів операцій за секунду. У третьому поколінні з’явилися великі серії ЕОМ, що розрізняються за своїм призначенням і продуктивністю. Були розроблені серії машин ЄС ЕОМ (Єдина система ЕОМ), СМ ЕОМ (Система Малих ЕОМ) і «Електроніка» (система мікро-ЕОМ).