Економічний механізм формування валового фінансового результату господарської діяльності.

Економічний механізм формування валового фінансового результату господарської діяльності.

ПЛАН

 

Вступ

Виробничо – організаційна та економічна структуризація підприємства

Характеристика структурних підрозділів підприємства, як центрів витрат і доходів

Формування та контроль витрат структурних підрозділів підприємства

2.1 Класифікація витрат структурних підрозділів

2.2 Формування прямих витрат структурних підрозділів підприємства

2.2.1 Формування витрат при використанні активів

2.2.2 Формування витрат на оплату праці та соціальні заходи

2.3 Формування загально виробничих витрат структурних підрозділів підприємства

2.4 Методика визначення виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) підприємства

Система економічних показників для оцінки господарської діяльності структурних підрозділів

3.1 Економічна сутність показників для оцінки роботи структурних підрозділів

3.2 Методика визначення показників ефективності роботи структурних підрозділів

3.3 Критерії оцінки показників ефективності структурних підрозділів

Формування витрат підприємства на його управління та збут продукції  

Механізм формування валового фінансового результату та розподіл чистого прибутку

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

       Розвиток економічних відносин обумовлює необхідність трансформації та удосконалення організаційних структур підприємств. З’являються нові їх моделі в різних сферах діяльності, особливістю яких є велика свобода окремих елементів структур, обмін інформацією, прийняття рішень та відповідальність за їхні результати. Їх дослідження має велике значення для визначення шляхів розвитку українських підприємств, які традиційно управлялися за моделями Файоля та Тейлора, що було доцільно у період індустріалізації, але не відповідає економічним реаліям сучасного періоду.        

В умовах формування в суспільстві системи ринкових відносин, що супроводжується на початковій стадії цього процесу зниженням ефективності матеріального виробництва, особливої актуальності набуває проблема докорінної зміни механізму управління економікою підприємства. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми має стати посилення впливу внутрішньозаводських економічних важелів на кінцеві результати роботи підприємства. Це можливо, якщо ринкові економічні відносини, що формуються в економіці країни, набувають логічного розвитку на внутрішньозаводському рівні.

       Сучасне підприємство – це складна відкрита виробничо – господарська і соціальна система, яка:

§ складається із взаємозалежних частин (виробництв, цехів, дільниць, служб тощо), діяльність яких впливає на кінцевий результат виробництва;

§ взаємодіє із зовнішнім оточенням, з якого в систему надходять необхідні для виробничої діяльності фактори виробництва та в якому реалізуються і використовуються результати виробництва – продукція, роботи, послуги;

§ здійснює діяльність, спрямовану на задоволення потреб суспільства (зовнішнього середовища системи);

§ має властивості, що притаманні складним відкритим цілеспрямованим системам: здійснює певні процеси протягом життєвого циклу продукції; реагує на зміну зовнішнього оточення і самостійно забезпечує свій розвиток (володіє властивістю самоорганізації); має характерне для складних систем поєднання властивостей цілісності та відокремленості, які певним чином впливають на її функціонування та розвиток.

Підприємство як складна виробнича система має виробничу та організаційну диференціацію, що виражається в поділі його на виробничі, обслуговуючі підрозділи та апарат управління з певною функціональною структурою.

       У процесі діяльності підприємства всі його підрозділи вступають у двосторонні вертикальні та горизонтальні відносини. Відносини по вертикалі пов’язані з ієрархічною структурою підприємства й управлінням діяльністю його підрозділів із одного центру – апарату управління. Горизонтальні зв’язки обумовлені внутрішньою кооперацією між підрозділами згідно з технологічною або продуктовою їх спеціалізацією.

        Дослідження принципів і методів механізму формування валового фінансового результату є основною метою написання даної курсової роботи.

Рис.1 Дивізіональна структура управління

Перші розробки концепції і початок упровадження дивізіональних структур керування відносяться до 20-х рр., а пік їхнього промислового використання приходиться на 60-70-і рр.

Необхідність нових підходів до організації керування була викликана різким збільшенням розмірів підприємств, диверсифікованістю їхньої діяльності й ускладненням технологічних процесів в умовах динамічно мінливого зовнішнього середовища. Першими перебудову структури по цій моделі почали найбільші організації, що у рамках своїх гігантських підприємств (корпорацій) стали створювати виробничі відділення, надаючи їм визначену самостійність у здійсненні оперативної діяльності. У той же час адміністрація залишала за собою право твердого контролю по загалькорпоративних питаннях стратегії розвитку, науково-дослідних розробок, інвестицій і т.п. Тому даний тип структури нерідко характеризують як сполучення централізованої координації з децентралізованим керуванням (децентралізація при) збереженні координації і контролю.

Ключовими фігурами в керуванні організаціями з дивізиональною структурою стають не керівники функціональних підрозділів, а керуючі (менеджери), що очолюють виробничі відділення.

Структуризація організації по відділеннях виробляється звичайно по одному з трьох критеріїв; по продукції, що випускається, чи наданим послугам (продуктова спеціалізація), по орієнтації на споживача (споживча спеціалізація), по територіях, що обслуговуються, (регіональна спеціалізація).

Всі підприємства можна поділити на чотири умовно названі типи: „технологічні”, „кон’юнктурні”, „маркетингові” та підприємства технологічної атаки”.

       Підприємства „технологічного” типу функціонують на основі базових технологічних процесів, заміна яких веде до зміни профілю підприємства і по суті до організації нового підприємства. До технологічного типу відносять підприємства металургійного профілю, більшість підприємств хімічної промисловості та ін.

       Для підприємств „кон’юнктурного” типу характерні реактивна взаємодія з ринком, відсутність стабільної технології і виробництво продукції, яка не потребує тривалого освоєння. До таких належать підприємства торгівлі, посередницькі організації, деякі машинобудівні складальні фірми.

       Підприємства „маркетингового” типу орієнтуються на поточні потреби ринку, водночас намагаються заздалегідь підготувати технологію до майбутніх потреб ринку, вони активно впливають на майбутній ринковий попит.

       Підприємства „технологічної атаки” спроможні не лише еволюційно змінити технологію виробництва внаслідок впливу науково-технічного прогресу, а й самостійно або раніше за інших здійснити стрибкоподібні зміни технології.

       Наведена класифікація не є досконалою: одному підприємству можуть бути притаманні характерні риси кількох типів. Проте кожне підприємство ідентифікує основні стимули своєї діяльності в напрямку того чи іншого типу стратегічної поведінки і залежно від цього створює свою виробничу структуру.

       Основою формування виробничих структур підприємств у більшості галузей промисловості є виробничий процес виготовлення продукції. Основні фази цього процесу – заготівельні, обробні, складальні, випробувальні – дають змогу перетворити вихідні ресурси в продукти або послуги.

       Склад цехів та служб, що реалізують виробничий процес виготовлення продукції, форми їх взаємозв’язків покладені в основу виробничої структури підприємства. Основними рівнями типової виробничої структури є: цех – відділення – дільниця – бригада – робоче місце.

       Виробнича структура перебуває у процесі постійного розвитку під впливом удосконалення техніки, технології, форм організації виробничих процесів та інших чинників.

Для того, щоб проілюструвати наведений вище матеріал розглянемо виробничу структуризацію на прикладі ВАТ „Українка”.

Основний вид діяльності підприємства - виробництво товарів народного споживання. ВАТ "Українка" надає також послуги по пошиттю одягу інофірмам. Підприємство підтримує тісні зв'язки з фірмами країн Західної Європи такими як "Канда", "Саннета"(Німеччина), "Клаб Клоузинг", "Кволл"(Англія).

Виробництво підприємства поділяється на основне і допоміжне.

Основне виробництво включає:

§ підготовчий розкрійний цех;

§ швейні цехи;

§ цех волого-теплової обробки.

До допоміжного виробництва відносяться:

§ механічна майстерня;

§ транспортна ділянка;

§ відділ головного механіка й енергетика;

§ слюсарня;

§ ВТК;

І.     Плановий відділ:

1.    Розробка

§ проектів поточних і перспективних планів по основних техніко-економічних показниках;

§ техпромфінплану;

§ проектів нових оптових і роздрібних цін на продукцію;

§ планової потреби у виробничих матеріалах і напівфабрикатах на виробничу програму;

§ калькуляцій по статтях витрат.

2.    Складання

§ річного звіту по відповідним статистичним формам;

§ кон'юнктурних оглядів діяльності підприємства по розділах "виробництво" і "собівартість";

§ оперативних звітів і довідок по підприємствах і цехам.

3.    Ведення

§ оперативної звітності по об'єднанню в розрізі підприємств і цехів головного підприємства по виконанню техніко-економічних показників;

§ обліку і звітності руху робочої сили, середньо-облікового складу по цехах, відділам головного підприємства і персоналу непромислової групи.

ІІ.    Відділ праці і заробітної плати:

1.    Розробка

§ перспективних і поточних планів по праці;

§ нормативних матеріалів по праці;

§ техпромфінплану по праці;

§ проекту колективного договору;

§ заходів щодо удосконалювання нормування праці.

2.    Упровадження технічно обґрунтованих норм виробітку.

3.    Організація обліку виконання норм виробітку і звітності по установлених формах.

4.    Здійснення контролю за

§ правильністю застосування на підприємстві установлених норм виробітку;

§ використанням робочого часу по усіх видах робіт;

§ правильністю застосування умов оплати праці;

§ використанням фонду зарплати і фонду матеріального заохочення.

5.    Аналізу виконання норм виробітку і використанням фонду зарплати.

6.    Складання звітності.

ІІІ.   Бухгалтерія:

1.    Забезпечення:

§ правильного і своєчасного бухгалтерського обліку і звітності з використанням засобів механізації обліково-обчислювальних робіт;

§ обліку грошових засобів, що надходять, товарно-матеріальних цінностей і основних засобів.

2.    Складання:

§ економічно обґрунтованих звітних калькуляцій собівартості продукції, робіт і послуг;

§ річного звіту по відповідним формах і пояснюючої записки.

3.    Проведення інвентаризації коштів, товарно-матеріальних цінностей, основних фондів.

4.    Нарахування зарплати робітникам та службовцям.

 

Структура управління на підприємстві – дивізіональна

Рис.2 Приблизна схема розподілу прибутку підприємства

 

Висновки

 

       Дослідивши механізм формування валового фінансового результату підприємства можна зробити висновок, що профіль, масштаби, а також галузева приналежність підприємства визначаються складом, технологічною спеціалізацією і розмірами його виробничих цехів, ділянок, майстерень. Всі інші ланки підприємства: функціональні відділи, лабораторії, органи що керують, - цілком порівнюються з характеристиками виробничих підрозділів і створюються винятково для забезпечення ефективності їхньої роботи.

Головний зміст фінансової діяльності підприємства полягає в належному забезпеченні фінансування.

Відповідно до джерел коштів фінансування поділяється на внутрішнє й зовнішнє. Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу чи здавання в оренду майна. Зовнішнє фінансування використовує кошти, не пов’язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний капітал (безпосередньо або у формі купівлі акцій), кредит, зобов’язання боржників, державні субсидії тощо.

Фінансовий результат діяльності підприємства – це те з якими показниками вийшло підприємство на кінець звітного періоду (чи є підприємство прибутковим чи збитковим).

       Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел: а) продаж (реалізація) продукції (послуг);б) продаж іншого майна; в) позареалізаційні операції. Прибуток від продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції (без урахування податку на додану вартість і акцизного збору) та її повною собівартістю.

Додатки

Звіт про фінансові результати ВАТ „Українка” станом на 01.01.2002р.

Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	12000	11000
Податок на додану вартість	015	2000	1833
Акцизний збір	020
	025
Інші вирахування з доходу	030
Чистий (дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	10000	9167
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	040	8500	8000
Валовий:
- прибуток	050	1500	1167
- збиток	055
Інші операційні доходи	060	150	120
Адміністративні витрати	070	350	270
Витрати на збут	080	150	120
Інші операційні витрати	090
Фінансові результати від операційної діяльності:
- прибуток	100	1150	897
- збиток	105
Дохід від участі в капіталі	110	30	40
Інші фінансові доходи	120	20	30
Інші доходи	130
Фінансові витрати	140
Втрати від участі в капіталі	150
Інші витрати	160
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
- прибуток	170	1200	967
- збиток	175
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	360	290
Фінансові результати від звичайної діяльності:
- прибуток	190	840	677
- збиток	195
Надзвичайні:
- доходи	200
- витрати	205
Податок з надзвичайного прибутку	210
Чистий:
- прибуток	220	840	677
- збиток	225

 

Елементи операційних витрат

Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Матеріальні затрати	230	4500	4030
Витрати на оплату праці	240	2975	2925
Відрахування на соціальні заходи	250	1145	1125
Амортизація	260	200	150
Інші операційні витрати	270	180	160
Разом	280	9000	8390

 

Економічний механізм формування валового фінансового результату господарської діяльності.

ПЛАН

 

Вступ