Висновки та методичні рекомендації

 

П’ятий рік життя є періодом інтенсивного росту та розвитку організму дитини. Протягом року маса тіла збільшується на 1,5-2 кг., зріст - на 6-7 см. До 5 років маса тіла складає 19 кг, зріст - 110 см., коло грудної клітини - 54 см. Інтенсивно розвивається головний мозок, удосконалюються функції кори великих півкуль, однак вплив підкоркових центрів на поведінку дитини залишається значним. У розвитку основних рухів дітей відбуваються помітні якісні зміни, зростає природність та легкість їх виконання.

Виникає та удосконалюється уміння планувати свої дії, створювати та втілювати певний задум, який, на відміну від простого наміру, включає уявлення не тільки про мету дії, а й також про способи її досягнення.

Сприйняття набуває більшої розрізненості. Діти набувають уміння обстежувати предмети, послідовно виділяти в них окремі частини та встановлювати між ними залежності.

На основі ознайомлення з еталонами зовнішніх властивостей предметів у цьому віці діти правильно оцінюють форму, колір, величину, просторові відношення предметів, ритм музичних звуків тощо.

Відбуваються значні зміни у мисленні дітей. Вони починають виділяти загальні ознаки предметів, групувати предмети за зовнішніми властивостями, матеріалом та призначенням, розуміти прості причинні зв’язки між явищами. На більшість запитань діти намагаються відповісти самостійно, керуючись певним досвідом, спрямованим на з’ясування невідомого.

На п’ятому році діти активно оволодівають зв’язним мовленням, можуть переказувати невеликі літературні твори, розповідати про іграшку, картинку, про деякі події з особистого життя.

Поряд з ситуативними емоціями у дітей під впливом виховання починають складатися почуття, які виражають більш стійке ставлення до людей та явищ, з’являється прагнення бути корисним для оточуючих, увага до їх потреб, товариське ставлення до однолітків; формується уміння підкоряти свої бажання вимогам дорослих, початки почуття відповідальності за доручену справу, результат якої є важливим для оточуючих.

Діти п’ятого року життя здатні вже свідомо співвідносити власну поведінку з поведінкою товаришів, оцінювати їх та свої можливості, головним чином у практичній діяльності, допомогти однолітку, узгодити з ним дії, спрямовані на досягнення спільної мети.

У тісному зв’язку з моральними почуттями у дітей розвиваються естетичні почуття та відносини, підвищується здатність відгукуватись на образний зміст пісні, картини, ілюстрації, казки та розповіді, вірша, яскраво проявляється співчуття до позитивного персонажа художнього твору. Діти цього віку сприймають найбільш яскраві виразні засоби, звуковисотний та ритмічний малюнок мелодії, тембр музичних інструментів, силу звучання музики, ритм вірша; впізнають та запам’ятовують вірші, п’єси, вірші, прозу; можуть інтонаційно чисто співати, ритмічно рухатись, передавати образи у малюнках та ліпці.

У дошкільному віці закладаються основи знань, необхідних дитині в школі. Математика являє собою складну науку, яка може викликати певні труднощі під час шкільного навчання. До того ж далеко не всі діти мають схильності й мають математичний склад розуму, тому при підготовці до школи важливо познайомити дитину з основами рахунку.

І батьки, і педагоги знають, що математика - це потужний фактор психічного розвитку дитини, формування її пізнавальних і творчих здатностей. Найголовніше - це прищепити дитині інтерес до пізнання. Для цього заняття й повсякденна діяльність дітей повинні проходити в захоплюючій ігровій формі.

Цікаві завдання сприяють розвитку в дитини вміння швидко сприймати пізнавальні завдання й знаходити для них вірні рішення. Діти починають розуміти, що для правильного рішення логічного завдання необхідно зосередитися, вони починають усвідомлювати, що така цікава задачка містить у собі якийсь "підступ" і для її рішення необхідно зрозуміти, у чому тут хитрість.

Аналіз теоретичних положень і методичних висновків дозволив надати результати дослідно-експериментальної роботи, проведеної на базі ДНЗ № 2 М. Рівне по підвищенню рівня сформованості математичних знань та вміння самостійно застосовувати їх на заняттях з математики. Була простежена динаміка зміни рівня вміння в процесі експериментальної роботи. За інших рівних умов на початковому етапі експерименту рівень розвитку дітей був приблизно однаковий. Аналіз результатів до й після формуючого експерименту свідчить про ефективність розробленої нами методики вдосконалювання роботи. Результати дітей покращилися. Одна дитина досягла високого рівня вміння, також зросли показники середнього рівня з 67,7% до 78%, але на жаль залишилася одна дитина на колишньому низькому рівні.

У процесі роботи були замічені такі зміни: діти стали лічити предмети на відстані, поглядом, вголос вимовляючи числівники й користуючись вказівним жестом. Діти стали більш активними, самостійними і уважними до дій рахунку, почали міркувати. Деякі помітно розширили свої знання, за рахунок спілкування в грі і на заняттях з іншими дітьми, вони не тільки почали вирішувати завдання без усякої наочної опори, але й самостійно придумувати нові ігри з рахунковими діями, залучаючи до них і інших дітей.

Зрозуміло, дане дослідження не претендує на досить повне, і питання залишається актуальним. Однак у плані підвищення ролі освітньо-виховних занять у підготовці дітей 5-го року життя до навчання у школі перероблені відомі методичні аспекти й адаптовані для дітей середнього дошкільного віку в конкретних умовах дитячої установи.

Виходячи з аналізу дослідно-експериментальної роботи, можна дійти висновку, що гіпотеза про те, що роль освітньо-виховних занять у підготовці дітей 5-го року життя до навчання у школі буде значимою, якщо педагогічна робота з їхнього використання буде носити цілеспрямований і планомірний характер, якщо створити такі педагогічні умови:

1. Систематично давати дітям можливість використовувати свої знання на практиці;

2. Сприяти самореалізації дітей у різних видах діяльності;

3. Розвивати пізнавальну діяльність дітей, через нетрадиційний підхід до використання освітньо-виховних занять та дидактичних ігор у педагогічній діяльності.