Суть, значення господарських зв'язків

КУРСОВА РОБОТА

 

 

З дисципліни: Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг

на тему: Організація господарських зв’язків в торгівлі, їх правове регулювання. На матеріалах ТЦ «Магелан».

 

 

Київ-2006 р.

 

ПЛАН

ВСТУП

1. Суть, значення господарських зв’язків

2. Стисла економічно-організаційна характеристика магазину «МАГЕЛАН»

3. Види та класифікація господарських зв’язків

4. Види господарських договорів, їх загальні положення

4.1. Договір поставки

4.2. Договір доручення

4.3. Договір контрактації

4.4. Договір консигнації

4.5. Договір купівлі-продажу

4.6. Договір комісії

4.7. Договір оренди

5. Організаційно-правове регулювання господарських зв’язків у торгівлі

6. Висновоки та прапозиції

Використана література

Додатки

                                          ВСТУП

 

Перехід України до ринкової економіки обумовив створення нового господарського механізму, орієнтованого на споживача. Розширилася й зміцнилася сфера дії товарно-грошових відносин, підсилюючи роль торгівлі. Процеси формування багатоукладного господарства на основі різних форм власності, становлення й розвитку інфраструктури ринку і його господарського механізму докорінно змінили економічне, інформаційне й правове середовище функціонування торговельних підприємств, які одержали самостійність у керуванні й веденні господарства, право розпоряджатися ресурсами й результатами праці.

У цей час благополуччя й комерційний успіх торговельного підприємства цілком залежать від того, наскільки ефективна його діяльність, і вона повинна бути орієнтована тільки на прибуткове, рентабельне господарювання, тому що підприємство несе всю повноту економічної відповідальності за свої рішення й дії.

Організація господарських зв'язків з постачальниками товарів та їх правове регулювання займає особливе місце серед інструментів комерційної діяльності торговельного підприємства, тому що ця система представляє сукупність форм, методів і важелів взаємодії підприємства зі споживачами продукції. Всі операції по організації торгово-оперативних процесів і керуванню ними з метою досягнення високої економічної ефективності роботи торговельного підприємства зв'язані, насамперед, з раціональною організацією господарських зв'язків з постачальниками товарів, які сприяють планомірному розвитку економіки, збалансованості попиту та пропозиції, своєчасній поставці продукції й товарів народного споживання покупцям. Тому на кожному торговельному підприємстві повинна проводитися робота з вивчення й підтримки господарських зв'язків з постачальниками.

В даній роботі з урахуванням сучасних вимог освітлені актуальні питання організації господарських зв'язків магазина з постачальниками та правове регулювання та виконання договорів.

У результаті проробленої роботи з організації господарської діяльності підприємства як найважливішого напрямку комерційної діяльності багато в чому визначають правильність вибору постачальника й форм здійснення торговельних угод, а також розроблені шляхи підвищення ефективності господарських зв'язків.

 

За рівнем регульованості

- регульовані державою

Правове регулювання господарських договірних зв'язків в Україні здійснюється в тій чи іншій мірі трьома гілками влади наступним чином:

1) прийняттям вищим законодавчим органом найбільш важливих нормативних актів, що регулюють господарську діяльність;

2) виданням органами виконавчої влади, передусім Кабінетом Міністрів України і центральними органами управління, підзаконних нормативних актів (постанов та ін.), що регулюють договірні зв'язки, які виникають в процесі здійснення господарської діяльності;

3) за допомогою діяльності особливого юрисдикційного органу - арбітражного суду, який не тільки судить про право, але й забезпечує стабільність та стійкість господарських договірних зв'язків.

- нерегульовані державою

 

 

ДОГОВІР ПОСТАЧАННЯ

 

Договір поставки - це договір, за яким організація-постачальник зобов'язується передати в певні терміни організації-покупцеві (замовникові) у власність або оперативне управління певну продукцію, а організація - покупець зобов'язується прийняти продукцію до оплати за встановленими цінами.

Сторонами договору поставки можуть бути державні, кооперативні, суспільні, орендні та ін. організації й підприємства.

. За договором поставки покупець отримує однорідну продукцію протягом тривалого часу. Договір поставки носить тривалий характер. Радою Міністрів СРСР було затверджене положення про поставки товарів (1986 рік) та положення про прийняття товарів по кількості і якості (1968 рік). Ці документи діючі. Умови договору поставки також регулюються ЦК України. Покупець в праві, повідомивши постачальника відмовитись від прийняття продукції, поставка якої прострочена, якщо в договорі не передбачене інше. Продукція повинна бути поставлена в асортименті, передбаченому в договорі. Якість продукції, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, або зразкам. У разі поставки продукції більш низької якості, покупець може відмовитись від прийняття й оплати продукції. Якщо продукція вже оплачена покупцем, то внесена ним сума підлягає поверненню. Продукція повинна поставлятися комплексно відповідно до вимог стандартів, технічних вимог або прейскурантів. У разі поставки некомплектної продукції покупець може вимагати доукомплектування або заміни некомплектної продукції й до моменту її доукомплектування або заміни відмовитись від оплати, а якщо продукція вже оплачена, вимагати повернення сплачених сум. За порушення договору поставки стягуються неустойка й збитки.

 

У зміст договору постачання товарів повинні входити такі основні розділи:

· Преамбула

· Предмет договору

· Ціни на товари і загальна сума договору

· Загальний строк дії договору і строки постачання товарів

· Вимоги до тари і упакування

· Порядок відвантаженя, доставки і здавання товарів

· Порядок розрахунків

· Санкції за невиконання сторонами своїх зобов’язань

Преамбула – це вступна частина договору, в якій вказується номер, місце і дата підписання договору, визначаються сторони (підприємства, фірма), від імені яких укладається договір.

Предмет договору визначає назву, кількість і розгорнутий асортимент належних поставці товарів, якість і комплектність товарів і є одним з основних положень договору. Кількість товарів, що підлягають постачанню, визначається на основі вивчення попиту споживачів з уРахуванням діяльності конкурентів та зміни умов ринку. Якщо кількість товарів не може бути визначена будь-яким конкретним числом, а потребує розшифрування як щодо асортименту, так і строків поставки, то до договору додається специфікація.

Специфікація – невід’ємна частина договору, в якій обумовлюється кількість товарів, що підлягають постачанню, розгорнутий асортимент з щоквартальним розподілом і визначенням місячного і внутримісячного постачання за строками, передбаченими в тексті договору.

Ціни на товари і загальна сума договору відносяться до суттєвих умов договору. Ціни визначаються угодою партнерів і вказуються або в договорі, або в специфікації; можливе погодження цін в протоколі, який є частиною договору. Під час встановленя цін враховуються особливості поставки. Якщо передбачається постачання товарів на склад покупця, то в ціну договора включаються транспортні витрати і витрати на страхування вантажів.

Ціна в договорі може бути твердою і плаваючою, тобто з наступною фіксацією. При вказанні твердої ціни в договорі визначається конкретна ціфра, яка підлягає змінам при оплаті за товари покупцем. Загальновідомо, що в умовах інфляції фіксовані ціни вигідні лише покупцям. Тому постачальники, щоб застрахувати себе від збитків, вимагають передбачення в договорі 100% передоплати.

Якщо в момент укладення договору важко визначити конкурентну ціну, то сторони можуть передбачити фіксацію початкової ціни, яка протягом виконання договору може змінюватися, за узгодженим партнерами методом. Така ціна називається плавучою.

Строки постачання товарів – це узгоджені контрагентами дати або періоди, коли товари повинні бути поставлені продавцями у встановлені договором пункти. Строки постачання повинні забезпечувати ритмічність надходження товарів і безперебійність торгівлі ними.При їх встановленні обов’язково враховуються фізико-хімічні показники товарів, які визначають строки реалізації товарів.

Вимоги до тари і упакування можуть викладатися в тексті договору або посиланням на відповідні стандарти чи ТУ, а порядок повернення тари зазначається в договорі.

В тому випадку, коли при поставці товарів необхідне їх упакування і маркування, в договорі робиться застереження щодо виду і характеру упакування, її якості, розмірів і способів оплати, а також нанесення на упаковку маркірування. Відповідно до загальних вимог упакування повинне забезпечувати збереження вантажів за вибраного способу транспортування. В договорі передбачається відповідальність постачальника за постачання продукції в упакуванні, що не відповідає умовам постачання. Одержуючи товари в пошкожденому упакуванні покупець складає комерційний акт, згідно з яким постачальник повинен відшкодувати покупцю збитки.

У обов’язки постачальника також входить маркування товарів. Зміст маркування погоджується партнерами і вказується в договорі.

Порядок відвантаження, доставки і здавання товарів також повинні бути передбачені під час укладання договору. Витрати на транспортування товарів можуть бути доволі значними, тому ще до укладення договору слід чітко визначити, чи будуть транспортні витрати включатися в ціну товарів за доставки товарів постачальником. Днем виконання зобов’язання вважається:

- за відвантаження товарів постачальниками іногороднім покупцям – дата здавання товарів органам транспорту чи зв’язку;

- - за здавання на складі покупця чи постачальника – дата підписання приймально-здавального документа.

В договорі повинно передбачатися приймання товарів за кількістю і якістю як попереднє, так і остаточне. Попереднє приймання має метою встановлення відповідності товару умовам договору. Остаточне приймання означає фактичне виконання договору за кількістю і якістю. Порядок приймання товарів обумовлюється в договорі посиланням на чинні інструкції чи викладається в тексті договору.

Вибір порядку розрахунків. Розрахунки між підприємствами здійснюються, як правило, в безготівковому порядку через банк шляхом перерахування грошей з рахунку покупця на рахунок постачальника. В окремих випадках оплата за товари може здійснюватись готівкою.

За безготівкових розрахунків найчастіше використовуються платіжні доручення, акредитиви та чеки.

В договорі може передбачатися часткова або повна передоплата за товари.

Санкції за невиконання сторонами своїх зобов’язань і відшкодування збитків. В цьому розділі договору визначаються розміри і мінімальні суми штрафів при порушенні сторонами своїх конкретних зобов’язань. До постачальників застосовуються санкції порушені ним строків, умов постачання, якості товарів, упакування, до покупців – за затримання платежів.

Урегулювання спорів під час постачання товарів може бути здуйснено двома способами:

1. судовим

2. арбітражним.

Способи врегулювання спорів повинні бути відображені в договорі.

Порядок розірвання договорів передбачається чинним законодавством або обумовлюється конкретним положенням в тексті договору.

 

(Додаток №)

 

ДОГОВІР ДОРУЧЕННЯ

 

Договір доручення - це одна з можливих підстав виникнення правовідносин з представництва, зокрема - добровільного представництва. Крім цивільного правочину, підставами представництва взагалі можуть бути закон, адміністративний акт, трудовий договір.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному винагороду лише в тому випадку, коли вона передбачена договором. Повірений зобов'язаний виконати дане йому доручення відповідно до вказівок довірителя, та зробити це особисто. Якщо договір доручення припинений до того, як доручення виконане повністю, довіритель зобов'язаний винагородити повіреного відповідно до виконаної роботи. Довіритель вправі скасувати доручення, а повірений відмовитися від його виконання в будь який час. Умова про відмову від цього права є недійсною. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або декілька угод від свого імені й за рахунок комітента. Майно, що надійшло до комісіонера від комітента, або набуте комісіонером за рахунок комітента є власністю комітента. Взяте на себе доручення комісіонер зобов'язаний виконати на умовах, найбільш вигідних для комітента. Комісіонер відповідає перед комітентом за втрату або пошкодження майна комітента, яке знаходиться в нього, якщо не доведе, що втрата або пошкодження сталося не з його вини. Після виконання доручення комісіонер зобов'язаний подати комітенту звіт і передати йому все одержане по виконаному дорученню. Після виконання доручення комісіонер вправі отримати від комітента винагороду. Комісіонер не має права, якщо інше не передбачене договором, відмовитися від виконання прийнятого доручення, за винятком випадків, коли це викликано неможливістю його виконання або порушення комітентом договору комісії. Якщо комітент скасує дане їм комісіонерові доручення в цілому або частково, то він зобов'язаний сплатити комісіонерові комісійну винагороду за послуги, надані до скасування договору комісії.

Додаток №

 

Договір контрактації

Договір, що укладається виробником сільськогосподарської продукції, по якому він зобов'язується передати вирощену (вироблену) ним сільськогосподарську продукцію заготовителю – особі, що здійснює закупівлі такої продукції для переробки або продажу.

ЦК УКраїни Стаття 272. Договір контрактації сільськогосподарської продукції.

1. Державна закупка сільськогосподарської продукції здійснюється за договорами контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції.

2. За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (далі виробник) зобов’язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (далі—контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов’язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її.

3. У договорах контрактації повинні передбачатися:

• види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов,

гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин;

• кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;

ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;

• обов’язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства;

• взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору;

• інші умови, передбачені Типовим договором контрактації сільськогосподарської продукції, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 273. Особливості виконання договорів контрактації

1. Виробник повинен не пізніш як за п’ятнадцять днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі.

2. Контрактант зобов’язаний прийняти від виробника всю пред’явлену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі. Нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію

Стаття 273. Особливості виконання договорів контрактації

1. Виробник повинен не пізніш як за п’ятнадцять днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі.

2. Контрактант зобов’язаний прийняти від виробника всю пред’явлену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі. Нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію.

 

 

Додаток №

 

ДОГОВІР КОНСИГНАЦІЇ

Згідно із п. 31 Правил застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", затв. постановою Верховної Ради України від 27 червня 1995 р. № 247/95-ВР консигнаційною операцією вважається господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності (консигнанта), що передбачає експорт матеріальних цінностей до складу іншого суб'єкта підприємницької діяльності (консигнатора) з дорученням реалізувати зазначені матеріальні цінності на комісійних засадах.

Характеристика договору консигнації:
1. Переважне використання договору консигнації у зовнішньоекономічній діяльності.

2. Укладення договору консигнації можливе виключно між суб'єктами підприємницької діяльності. Це істотно відрізняє договір консигнації від суміжного договору комісії, який може укладатися між юридичними і фізичними особами незалежно від наявності статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
3. В договорах консигнації консигнатор виступає від свого імені, проте діє за дорученням та за рахунок консигнанта. Таким чином, розрахунки за реалізовану продукцію проводяться безпосередньо між консигнатором та третіми особами.
4. Метою договору консигнації є реалізація товару, належного консигнанту. Консигнація відрізняється від комісії за строками, оскільки спрямована на довгострокове співробітництво у сфері реалізації товару, а не на вчинення декількох угод. Зазвичай, строк консигнації складає 1-1,5 роки; комісії - 1-2 місяці.
5. Консигнатор має право на винагороду за надані послуги з реалізації товару. Винагорода консигнатора повинна визначатися в договорі консигнації у вигляді фіксованої суми або певного відсотку від ціни товару, встановленої консигнантом.
6. Наявність у консигнатора складу (консигнаційного складу), з якого консигнатор продає належні консигнанту товари. Така особливість обумовлена специфікою товарів, які передаються на консигнацію (зазвичай - це технологічне устаткування, транспортні засоби, будівельні матеріали).

 

Додаток №

 

 

ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ

 

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні - покупцеві, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

 

Таким чином, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати покупцеві майно у власність або повне господарське відання чи оперативне управління, а останній зобов'язується прийняти це майно і сплатити за нього обумовлену угодою грошову суму.

Це оплатний, двосторонній і консесуальний договір

Договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий характер і укладається переважно на те майно, яке є в наявності і підготовлене для відчуження. При цьому продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні.

Двосторонній характер купівлі-продажу обумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав і обов'язків. Так, з укладанням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець, у свою чергу, зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі і водночас набуває права вимагати від покупця її передачі.

Правове регулювання відносин купівлі-продажу здійснюється Цивільним кодексом України (ст.ст.224—240), Законами України «Про захист прав споживачів», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про товарну біржу», «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», численними підзаконними нормативними актами.

Існує кілька різновидів договору купівлі-продажу, зокрема:

а) договори купівлі-продажу в оптовій і роздрібній торгівлі;

договори, які укладаються на біржах і аукціонах;

б) договори купівлі-продажу, які укладаються у внутрішньому і в зовнішньоекономічному обігу;

Відповідно до цивільного законодавства сторонами в договорі купівлі-продажу виступають продавець і покупець. Ними можуть бути будь-які суб'єкти цивільних правовідносин: громадяни, юридичні особи, держава. Однак умови участі кожного з цих суб'єктів у договорі купівлі-продажу не завжди однакові, що залежить від обсягу правоздатності і дієздатності конкретного суб'єкта цивільних правовідносин, форми власності відчужуваного майна, його правового режиму та інших обставин.

 

 

Додаток №

 

ДОГОВІР КОМІСІЇ

Однією з форм оформлення правовідносин між організаціями згідно з ЦКУ є договір комісії. Згідно зі статтею 1011 ЦКУ, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням іншої сторони (комітента) за плату здійснити одну або кілька операцій від свого імені, але за рахунок комітента.

Комітент – це юридична особа або громадянин, в інтересах якого здійснюються угоди. Комісіонер – це юридична особа або громадянин, котрий здійснює угоди в інтересах комітента.

Договір комісії є найбільш розповсюдженим видом посередницьких договорів у сфері послуг, оптової і роздрібної торгівлі. Причому, якщо раніше комісійна торгівля асоціювалася, насамперед, із продажем населенню вживаних товарів, то тепер відносини комісіонерів і комітентів охоплюють набагато більший сегмент ринку.

Відповідно до ст. 1012 ЦКУ, договір комісії може бути укладено на певний термін чи без встановлення певного терміну, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом договору комісії. Істотні умови договору комісії, за якими комісіонер зобов’язується продати чи купити майно, - умови стосовно цього майна і його ціни.

Використання підприємствами у своїй господарській діяльності посередницьких договорів, і зокрема, договорів комісії, з економічної точки зору багато в чому виправдане як для комісіонера, так і для комітента. Комітент не витрачає часу на пошук покупців (а, як відомо, в умовах ринкової економіки час – це гроші). Крім того, комісіонер значно краще знає становище на ринку і зможе реалізувати або придбати товар для комітента на більш вигідних умовах. Для комісіонера ж вигідним є те, що він одержує прибуток, не здійснюючи при цьому істотних капіталовкладень і не відвертаючи свої оборотні кошти. Слід також врахувати, що в деяких випадках застосування схеми комісійної торгівлі дозволяє оптимізувати оподаткування при бартерних операціях.

Згідно зі статтею 395 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) «за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язана за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду здійснити одну або декілька угод від свого імені за рахунок комітента». Згідно зі статтею 398 ЦК право власності на товари, передані комісіонеру для реалізації, належить комітенту.

Комісіонер, реалізуючи або придбаючи для комітента товар, одержує за надані послуги комісійну винагороду, яку може бути встановлено у відсотках від суми реалізованих товарів або у вигляді фіксованої суми.

Договори комісії можна поділити:

- на договори на продаж (комісіонер реалізує за дорученням комітента товари, котрі є власністю останнього)

- договори на купівлю (комісіонер придбаває товар за дорученням комітента).

Залежно від умов укладеного договору комісійну винагороду комісіонер може або утримати з виручки від реалізації комісійних товарів (коштів, одержуваних для придбання товарів – при договорі комісії на купівлю), або отримати окремим платежем від комітента.

 

Додаток №

 

ДОГОВІР ОРЕНДИ

 

Оренда - це майновий найм.

За орендним договором наймодавець — орендодавець надає наймачеві — орендареві за плату певне майно в тимчасове володіння й користування або тільки в користування.
Продукція й прибуток, одержаний від оренди, стають власністю орендаря.
Об'єктами оренди можуть бути підприємства й інші майнові комплекси, будинки й спорудження, устаткування, транспорт, а також земля і її надра. Право здачі свого майна в оренду належить власникові або уповноваженим їм особам.
Договір оренди укладається в письмовій формі (договір з фізичною особою на строк менше року може бути укладений й усно).
У договорі, як правило, вказується строк оренди. Якщо строк не зазначений, кожна сторона вправі в будь-який час розірвати договір, попередивши про це іншу сторону за 1 місяць (при оренді нерухомості — за 3 місяці).
Договір оренди нерухомого майна підлягає державній реєстрації.
Відповідно до договору оренди, орендодавець зобов'язаний:

 

Ø надати орендареві майно в стані, що відповідає його призначенню й умовам договору; одночасно передаються й всі необхідні документи (технічний паспорт, сертифікат якості й тощо.);

Ø робити за свій рахунок капітальний ремонт переданого в оренду майна.

 

Орендар зобов'язаний:

 

Ø вчасно вносити орендну плату у вигляді одноразового або періодичного платежів, певної частки прибутку або продукції, або витрат на поліпшення орендованого майна;
- користуватися майном строго відповідно до орендного договору;

Ø підтримувати майно в справному стані, робити за свій рахунок його поточний ремонт;

Ø при припиненні договору повернути майно орендодавцеві в тому стані, у якому його одержав.

 

ВИСНОВОК

В умовах ринкової економіки система господарських зв'язків повинна забезпечувати повноту й стійкість асортиментів, оптимальний рівень товарних запасів, задоволення попиту населення, а також гарні фінансово-економічні показники діяльності торгівлі.

Необхідність якнайшвидшого пристосування роздрібної торгівлі до умов ринкової економіки вимагає організації чіткого функціонування господарських зв'язків торговельних підприємств із постачальниками товарів. Щодо цього особливу актуальність набувають договірні зв'язки торговельних організацій з виробниками товарів.

У зв'язку із цим необхідно розширювати сферу договірних відносин з постачальниками й виробниками товарів, підвищувати ефективність і дієвість договорів поставки. Договірні поставки повинні активно впливати на виробництво для всілякого збільшення випуску товарів народного споживання, виготовлення їх з дешевої альтернативної сировини, формувати оптимальні асортименти товарів роздрібної торговельної мережі.

Оцінка ефективності господарських зв'язків характеризує результативність керування комерційною роботою торговельної організації. Ефективність господарських зв'язків виражається в закупівлях товарів у виробників за більш низькою ціною за рахунок скорочення числа посередників, що беруть участь у торговельному обороті, а, отже, зменшення величини торговельних надбавок, установлюваних кожним посередником.

Для вивчення постачальників та їх можливостей працівники роздрібної торгівлі повинні брати участь у роботі оптових ярмарків; виставок - продажів і виставок - переглядів зразків нових і кращих виробів, стежити за рекламними оголошеннями по радіо й телебаченню, у газетах і журналах, бюлетенях попиту та пропозиції, за проспектами, каталогами, прайс-листами. Використовувати маркетингові дослідження.

Проведений аналіз ефективності господарських зв'язків ТЦ «Мегелан» з постачальниками показав найбільшу результативність у роботі з постачальниками - виробниками. Це пояснюється наявністю довгострокових господарських зв'язків, перевагою ряду організаційно - економічної, торговельної, транспортної, цінової політики й інших факторів, що дозволяє торговельному підприємству планувати господарську діяльність, вишукувати резерви підвищення ефективності господарських зв'язків.

Аналіз курсової роботи показав, що раціональні, довгострокові господарські зв'язки сприяють розвитку торгівлі, своєчасній поставці товарів, збалансованості попиту та пропозиції.

У курсовій роботі розглядаються договірні зобов'язання, майнова відповідальність, контроль за дотриманням договірних зобов'язань.

Використовуючи стандарти якості, підприємство здійснює свою діяльність відповідно до вимог, обумовленими сутністю й роллю торгівлі.

КУРСОВА РОБОТА

 

 

З дисципліни: Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг

на тему: Організація господарських зв’язків в торгівлі, їх правове регулювання. На матеріалах ТЦ «Магелан».

 

 

Київ-2006 р.

 

ПЛАН

ВСТУП

1. Суть, значення господарських зв’язків

2. Стисла економічно-організаційна характеристика магазину «МАГЕЛАН»

3. Види та класифікація господарських зв’язків

4. Види господарських договорів, їх загальні положення

4.1. Договір поставки

4.2. Договір доручення

4.3. Договір контрактації

4.4. Договір консигнації

4.5. Договір купівлі-продажу

4.6. Договір комісії

4.7. Договір оренди

5. Організаційно-правове регулювання господарських зв’язків у торгівлі

6. Висновоки та прапозиції

Використана література

Додатки

                                          ВСТУП

 

Перехід України до ринкової економіки обумовив створення нового господарського механізму, орієнтованого на споживача. Розширилася й зміцнилася сфера дії товарно-грошових відносин, підсилюючи роль торгівлі. Процеси формування багатоукладного господарства на основі різних форм власності, становлення й розвитку інфраструктури ринку і його господарського механізму докорінно змінили економічне, інформаційне й правове середовище функціонування торговельних підприємств, які одержали самостійність у керуванні й веденні господарства, право розпоряджатися ресурсами й результатами праці.

У цей час благополуччя й комерційний успіх торговельного підприємства цілком залежать від того, наскільки ефективна його діяльність, і вона повинна бути орієнтована тільки на прибуткове, рентабельне господарювання, тому що підприємство несе всю повноту економічної відповідальності за свої рішення й дії.

Організація господарських зв'язків з постачальниками товарів та їх правове регулювання займає особливе місце серед інструментів комерційної діяльності торговельного підприємства, тому що ця система представляє сукупність форм, методів і важелів взаємодії підприємства зі споживачами продукції. Всі операції по організації торгово-оперативних процесів і керуванню ними з метою досягнення високої економічної ефективності роботи торговельного підприємства зв'язані, насамперед, з раціональною організацією господарських зв'язків з постачальниками товарів, які сприяють планомірному розвитку економіки, збалансованості попиту та пропозиції, своєчасній поставці продукції й товарів народного споживання покупцям. Тому на кожному торговельному підприємстві повинна проводитися робота з вивчення й підтримки господарських зв'язків з постачальниками.

В даній роботі з урахуванням сучасних вимог освітлені актуальні питання організації господарських зв'язків магазина з постачальниками та правове регулювання та виконання договорів.

У результаті проробленої роботи з організації господарської діяльності підприємства як найважливішого напрямку комерційної діяльності багато в чому визначають правильність вибору постачальника й форм здійснення торговельних угод, а також розроблені шляхи підвищення ефективності господарських зв'язків.

 

СУТЬ, ЗНАЧЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ'ЯЗКІВ

 

Господарські зв'язки - необхідна умова діяльності підприємств, тому що вони забезпечують безперебійність постачання, безперервність процесу виробництва й своєчасність відвантаження й реалізації продукції. Кожне підприємство в процесі комерційної діяльності вступає в економічні і юридичні відносини зі своїми клієнтами, постачальниками й партнерами. В економічній літературі ці взаємини звичайно характеризуються терміном “ господарські зв'язки”.

Господарські зв'язки між постачальниками й покупцями товарів - широке поняття. Сюди входять економічні, організаційні, комерційні, адміністративно-правові, фінансові й інші відносини, що складаються між торговельними підприємствами й постачальниками в процесі поставок товарів.

 

Система господарських зв'язків включає, зокрема:

Ø участь торговельної організації в розробці промисловими підприємствами

Ø планів виробництва товарів за допомогою надання заявок і замовлень;

Ø господарські договори;

Ø контроль за дотриманням договірних зобов'язань;

Ø застосування економічних санкцій;

Ø участь у роботі товарних бірж й оптових ярмарків;

Ø перевірку якості (експертизу) товарів, що поставляють;

Ø установлення оптимальних фінансових взаємин;

Ø застосування адміністративно-правових норм та ін.

Система господарських зв'язків торгівлі із промисловістю - найважливіша складова частина господарського механізму, що представляє сукупність форм, методів і важелів взаємодії підприємств, об'єднань, фірм, галузей господарства зі споживачами продукції.

Таким чином, основне місце в господарських зв'язках торгівлі належить міжгалузевим зв'язкам в галузях, що виробляють споживчі товари, по поставках цих товарів. Установлення таких зв'язків за посередництвом торгівлі дозволяє погоджувати економічні інтереси цих галузей, забезпечувати збут випускаємої ними продукції, і взаємний обмін нею, стимулювати й визначати подальший розвиток виробництва. У рамках цих зв'язків відповідні галузі промисловості на основі вимог торгівлі й у відповідності зі своїми виробничими й фінансовими можливостями випускають товари й поставляють їх у сферу обігу. Торгівля при цьому має можливість впливати на галузі, що роблять товари, у багатьох відносинах, у тому числі відносно обсягу, асортиментів, якості й забезпечувати їхнє доведення до кінцевого споживача.

Міжгалузеві господарські зв'язки повинні забезпечувати формування товарних, і насамперед ринкових ресурсів і безперебійне просування товарів у сферу обігу. Встановлення таких зв'язків забезпечується головним чином через проміжні ланки товаровиробничого ланцюга - численні й різноманітні підприємства - посередники. У той же час у цих комерційних зв'язках в якості прямих одержувачів беруть активну участь роздрібні торговельні підприємства, а також деякі виробничі підприємства-споживачі, що використовують окремі товари народного