Організаційно-правове регулювання господарських зв'язків У торгівлі

Правовий режим господарських договорів об'єктивно обумовлений особливою природою господарських зв'язків, яка потребує спеціального регулювання з метою підтримання необхідного балансу між інтересами окремих суб'єктів господарювання й їх об'єднань та інтересами суспільства в цілому.

Правове регулювання господарських договірних зв'язків в Україні здійснюється трьома гілками влади наступним чином:

1) прийняттям вищим законодавчим органом найбільш важливих нормативних актів, що регулюють господарську діяльність;

2) виданням органами виконавчої влади, передусім Кабінетом Міністрів України і центральними органами управління, підзаконних нормативних актів (постанов і т.ін), що регулюють договірні зв'яки, які виникають в процесі здійснення господарської діяльності;

3) за допомогою діяльності особливого юрисдикційного органу - арбітражного суду, який не тільки судить про право, але й забезпечує стабільність та стійкість господарських договірних зв'язків.

Господарське правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність суб'єкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушує суб'єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб.

Залежно від юридичної підстави (тобто які юридичні норми порушені) розрізняються

- договірні правопорушення,

- позадоговірні правопорушення.

 В свою чергу договірні правопорушення поділяються на:
1. правопорушення на стадії виникнення договорів: порушення строків укладання договорів; процедури врегулювання розбіжностей, що виникають при їх укладанні; укладання договорів, що суперечать вимогам закону, цілям діяльності юридичної особи, або укладання договорів з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (статті48, 49 і 50 ЦК);
2. порушення строків виконання договірних та інших господарських зобов'язань щодо поставки продукції та товарів (найпоширеніші в господарській практиці), перевезення вантажів, виконання робіт та ін. Прострочення виконання зобов'язання загалом тягне за собою сплату боржником визначеної законом чи договором неустойки, штрафу, пені (статті 179, 213-215 і 356 ЦК);

3. порушення господарських зобов'язань щодо якості поставленої продукції (товарів), виконаних робіт, наданих послуг;

Предметом господарсько-правової відповідальності є також позадоговірні правопорушеня;

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції (антиконкурентні узгоджені дії; зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

- антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю);
  - порушення прав власника як поєднаних, так і не поєднаних з позбавленням прав володіння тощо.
Вчинення суб'єктом господарських відносин правопорушення тягне за собою застосування до правопорушника передбаченої або санкціонованої нормами господарського законодавства відповідальності. Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський закон.

 

Система правового регулювання поставок товарів, взаємовідносин і зв’язків у процесі їх здійснення не встигає за формуванням ринкових відносин. по суті, системи як такої немає. Є окремі норми і права, причому частина з них дуже застаріла.

Основним нормативним актом, який регулює загальні питання поставок товарів, залишається Положення про поставки товарів народного споживання, затверджене Радою Міністрів СРСР 25 липня 1988 р.. У галузі поставки продукції виробничо- технічного призначення діє відповідно Положення, затверджене Радою Міністрів СРСР також 25 липня 1988 р.. Слід мати на увазі, що вказані положення мають силу на території України відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09. 1991 р. При цьому сторони за договором повинні зробити застереження, що керуються вищевказаними положеннями. Посилання на особливі умови поставок неправомочні, оскільки вони були схвалені ще до розпаду Союзу. Положення про поставку товарів народного споживання містить ряд моментів, які успішно можуть бути використані в практиці комерційної діяльності.

Перш за все, це п.9, де визначено вільний вибір покупцем постачальника, форм закупівлі, доставки товарів. Дуже цінною в комерційних питаннях є та частина п.10, де вказано, що сформовані господарські зв’язки, які діють не менше 2-х років, не можуть бути порушені постачальником в односторонньому порядку.

Термін поставки товарів і час виконання договору регламентовані пп.22 і 23. А п.25 визначає недопоставку і порядок її поповнення. Усі ці умови залишаються актуальними.

На практиці успішно використовується розділ 6 Положення «Майнова відповідальність». По суті, непридатним став розділ 5 «Ціни і порядок розрахунків». А правові питання якості і комплектності продукції й досі актуальні. Вони значною мірою регулюються розділом 6 Положення «Якість і комплектність товарів», ст.ст.248-253 Цивільного кодексу України, а також Інструкцією про порядок прийому товарів народного споживання і продукції виробничо-господарського призначення за якістю, п.7, від 25 липня 1967 р.. Але на практиці потрібно виходити переважно із сучасних законів, які регулюють питання якості товарів. Маються на увазі Закони України «Про стандартизацію і сертифікацію» і «Про захист прав споживачів» із змінами і додатками від 15.12.1993 р.

Перший закон визначає два види сертифікації:

- обов’язкову

- добровільну.

Обов’язкова сертифікація проводиться тільки в державній системі сертифікації. Держстандартом України 30.06.1993 р. за №95 затверджений широкий перелік продукції, яка підлягає сертифікації.

Закон України «Про захист прав споживачів» визначає вимоги споживачів до якості товарів, комплектності, терміни експлуатації і придатності. Товар за якістю і безпечністю повинен відповідати нормативним документам, договору і маркуванню чи даним паспорта. Якщо термін експлуатації не вказаний у договорі і в паспорті, то Закон визначає його в 10 років.

Закон містить гарантійні зобов’язання виробника щодо режиму експлуатації, термінів експлуатації і придатності, ремонту товару. Згідно з законом виробник зобов’язаний відшкодувати всі витрати продавця, пов’язані з доопрацюванням, ремонтом, заміною товару тощо.

Якщо товар не пройшов обов’язкової сертифікації чи не відповідає за своєю якістю нормативним актам, виробник (продавець) сплачує штраф у розмірі 25% вартості товару.

Водночас із законодавчими, підзаконними нормативними актами важливою організаційною правовою формою регулювання взаємовідносин сторін у процесі поставок товарів є договір.

У комерційній діяльності використовують:

- договір купівлі-продажу

- договір контракції

- контракти тощо.

За договором купівлі-продажу продавець зобов’язується виготовити і доставити товар, а покупець – прийняти і оплатити його. Як правило, договір є двосторонній, компенсаційний і консексуальний.

Відсутність на Україні системи комерційного права призводить до того, що структура і зміст договору ускладнені, текст договору громіздкий, з багатьма деталями, застереженнями і дубляжем.

Договір не досконалий лише на національному ринку. У міжнародному економічному обігу договір купівлі-продажу має дуже гармонічну структуру і чіткий зміст. Цьому сприяють два документи:

- Конвенція ООН «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» прийнята у Відні в 1980 р.

- Міжнародні правила щодо тлумачення торгових термінів «Інкомтермс».

Конвенція нараховує 101 статтю. Вона визначає поняття договору купівлі-продажу, порядок укладання договору, зобов’язання продавця і покупця, методи правового захисту у випадку порушення договору, перехід рієнта, наслідки рієнторного договору, звільнення від відповідальності і низку заключних положень.

Умови «Інкомтермс» визначають, таким чином, що продавець і покупець розділяють відповідальність, витрати і ризик у процесі поставки товарів. Усі умови, вміщені в цьому документі, можна поділити на чотири групи:

- Перша група (Е) – характерна тим, що всі витрати на транспортування, фрахт, експлуатацію, страхування, митне очищення бере на себе покупець.

- Друга Третя групи (ГС) – поєднують витрати і ризик між продавцем і покупцем у визначених співвідношеннях.

- Четверта група (Д) – в ній закладені умови, коли всі витрати покладені на продавця.

У процесі комерційної діяльності виникають порушення умов зобов’язань, конфлікти, спори. За якою схемою вирішують спори?

Початковим етапом є презентаційне регулювання господарських спорів, у тому числі комерційних між контрагентами. Оформлення і пред’явлення претензій є обов’язковою умовою доарбітражного розгляду спорів. Арбітражний процесуальний Кодекс України визначає зміст претензій (ст.6):

- повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред’являється; дата пред’явлення і номер претензії;

- обставини, на підставі яких пред’явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;

- вимоги заявника;

- сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;

- перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.

Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи, належним чином оформлених, копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазначенням про це у претензії.

Претензія підписується керівником чи заступником керівника підприємства, організації та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листам чи вручається під розписку.

Якщо претензія не задоволена чи не отримана відповідь упродовж одного місяця, а у випадках, пов’язаних із якістю, комплектністю продукції (товарів), - двох місяців, позивач оформлює позовну заяву. Разом з тим визначаємо, що залишення претензій без відповіді веде до штрафу у розмірі 2% від суми претензії, яка не менша ніж 5 мінімальних заробітних плат і не більша ніж 1000 розмірів мінімальних заробітних плат.

Наступний етап – подання позовної заяви. В основному господарські спори між юридичними особами розглядаються арбітражним судом. До компетенції Вищого арбітражного суду входить розгляд спорів. що виникають при укладенні, зміні та розірванні господарських договорів на суму понад 100 000 розмірів мінімальних зарплат (без індексації), а також при виконанні договорів та інших підстав при ціні позові понад 10 000 розмірів мінімальних зарплат (без індексації):

- про визнання недійсними договорів на суму понад 100 000 розмірів мінімальних заробітних плат (без індексації), крім спорів, між сторонами, що знаходяться на території Республіки Крим, однієї області, міст Києва та Севастополя;                                                                                                     

- про визнання недійсними актів ненормативного характеру, виданих центральними органами державної виконавчої влади та іншими всеукраїнськими, органами, об'єднаннями і спілками

-про визнання недійсними актів ненормативного характеру, виданих обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами народних депутатів, представниками Президента України в областях, містах Києві та Севастополі, обласними,.Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями;

- матеріали яких містять державну таємницю;

- що прямо віднесені до його компетенції законами У країни, міждержавними договорами та угодами.

Вищий арбітражний суд може в межах підвідомчості арбітражних судів України прийняти до свого провадження будь-яку справу.

Територіальна підвідомчість визначається за місцезнаходженням відповідача. Якщо сторін-відповідачів за договором -декілька, то за вибором позивача. Справи про банкрутство розглядаються арбітражним.судом за-місцезнаходженням боржника. Треба мати на увазі, що арбітражні суди не розглядають спори, які виникли при погодженні стандартів і ТУ, встановленні цін і тарифів, міжнародні спори.

Якщо одна із конфліктуючих сторін. знаходиться на території іншої країни, то порядок інший. Спори між господарськими суб'єктами, що знаходяться в Україні, Вірмени, Білорусі, Казахстані; Киргизстані, Росії, Молдові, Таджикистані, регулюються угодою про порядок.спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, підписаною, країнами СНД у Києві в березні 1992 року. Згідно з цим документом у будь-якій із країн СНД  суб'єкти, які ведуть господарську діяльність, користуються повним правовим захистом майнових прав і законних інтересів. Це означає, що позов має бути поданий за місцезнаходженням відповідача. Держмито оплачується у валюті держави, де є відповідач. Спори, які виникають у сфері міжнародної торгівлі, розглядаються в міжнародному, комерційному арбітражі. Постановою Верховної Ради України 28.02.1994 р. введений у дію Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Міжнародний комерційний арбітражний суд створений при торгово-промисловій палаті України. На його розгляд, за згодою сторін, можуть виноситися спори з приводу, договірних відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоекономічних зв'язків, якщо одна із сторін знаходиться за кордоном, або спори підприємств з іноземними інвесторами.

ВИСНОВОК

В умовах ринкової економіки система господарських зв'язків повинна забезпечувати повноту й стійкість асортиментів, оптимальний рівень товарних запасів, задоволення попиту населення, а також гарні фінансово-економічні показники діяльності торгівлі.

Необхідність якнайшвидшого пристосування роздрібної торгівлі до умов ринкової економіки вимагає організації чіткого функціонування господарських зв'язків торговельних підприємств із постачальниками товарів. Щодо цього особливу актуальність набувають договірні зв'язки торговельних організацій з виробниками товарів.

У зв'язку із цим необхідно розширювати сферу договірних відносин з постачальниками й виробниками товарів, підвищувати ефективність і дієвість договорів поставки. Договірні поставки повинні активно впливати на виробництво для всілякого збільшення випуску товарів народного споживання, виготовлення їх з дешевої альтернативної сировини, формувати оптимальні асортименти товарів роздрібної торговельної мережі.

Оцінка ефективності господарських зв'язків характеризує результативність керування комерційною роботою торговельної організації. Ефективність господарських зв'язків виражається в закупівлях товарів у виробників за більш низькою ціною за рахунок скорочення числа посередників, що беруть участь у торговельному обороті, а, отже, зменшення величини торговельних надбавок, установлюваних кожним посередником.

Для вивчення постачальників та їх можливостей працівники роздрібної торгівлі повинні брати участь у роботі оптових ярмарків; виставок - продажів і виставок - переглядів зразків нових і кращих виробів, стежити за рекламними оголошеннями по радіо й телебаченню, у газетах і журналах, бюлетенях попиту та пропозиції, за проспектами, каталогами, прайс-листами. Використовувати маркетингові дослідження.

Проведений аналіз ефективності господарських зв'язків ТЦ «Мегелан» з постачальниками показав найбільшу результативність у роботі з постачальниками - виробниками. Це пояснюється наявністю довгострокових господарських зв'язків, перевагою ряду організаційно - економічної, торговельної, транспортної, цінової політики й інших факторів, що дозволяє торговельному підприємству планувати господарську діяльність, вишукувати резерви підвищення ефективності господарських зв'язків.

Аналіз курсової роботи показав, що раціональні, довгострокові господарські зв'язки сприяють розвитку торгівлі, своєчасній поставці товарів, збалансованості попиту та пропозиції.

У курсовій роботі розглядаються договірні зобов'язання, майнова відповідальність, контроль за дотриманням договірних зобов'язань.

Використовуючи стандарти якості, підприємство здійснює свою діяльність відповідно до вимог, обумовленими сутністю й роллю торгівлі.