Електронна система безготівкових розрахунків

 

Платіжну систему можна представити у вигляді системи механізмів, які служать для переказу грошових коштів між фізичними та юридичними особами, для розрахунку за платіжними зобов'язаннями, що виникають між ними. Платіжна система - спеціалізований елемент практично усіх економічних операцій, що відбуваються в ринковій економіці. Тобто той елемент, який стосується передачі грошової вартості в обмін на якийсь товар, послугу або фінансовий актив.

Усі платіжні системи виконують передачу інформації та переказ коштів. Передача інформації відбувається окремо від переказу грошових коштів. Грошові потоки забезпечують розрахунки. Якщо система забезпечує тільки передачу інформації про розрахунки, то вона не є платіжною, а може вважатися транспортною(прикладом транспортної системи є банківська мережа фінансових телекомунікацій S.W.І.F.T.).

Сучасними платіжними системами, здебільшого, керує банківський сектор. Передача вартості від однієї сторони іншій супроводжується однією або кількома змінами власності на депозити в банках. Ці зміни відображаються бухгалтерськими записами на рахунках у центральному та комерційних банках. Ці записи здійснюються відповідно до платіжної інформації(інструкцій, підтверджень, дозволів тощо), яка циркулює між користувачами та банками, між самими банками та між комерційними банками і центральним банком.

Для опису платіжних систем використовуються спеціальні терміни та поняття. Платіжна система (payment system) - набір платіжних інструментів, банківських процедур і, як правило, міжбанківських систем переказу коштів, поєднання яких забезпечує грошовий обіг, разом з інституційними та організаційними правилами та процедурами, що регламентують використання цих інструментів та механізмів. Основна мета платіжної системи - забезпечення розвитку виробництва товарів і послуг.

Платіж (payment) - переказ грошової вимоги, що здійснюється платником на особу, прийнятну для одержувача. Як правило, вимоги мають форму банкнот чи залишків на рахунках у фінансових закладах або в центральному банку.

Платник (payer) - особа, яка бажає сплатити гроші одержувачу платежу.

Одержувач платежу (payee) - особа, корта отримує гроші від платника.

Банк платника (payer's bank) - банк, де є рахунок платника.

Банк одержувача (payee's bank) - банк, де є рахунок одержувача платежу.

Банк-посередник (іntermedіary bank) - банк, що виконує передачу інформації (здебільшого також і даних щодо розрахунку) від банку платника до банку одержувача.

Платіжні інструменти – це інструменти, які забезпечують переміщення вартості в грошовій формі між фінансовими і не фінансовими агентами. До них належать розмінна монета і паперові гроші, а також безготівкові засоби розрахунків, включаючи електронні гроші. Кожна платіжна операція потребує певних платіжних інструментів, які відповідають її термінам та умовам. У міжбанківських розрахунках платіжний інструмент - це доручення банку перевести кошти з рахунку одного клієнта на рахунок іншого, що може передаватися в електронній формі (каналами звукового чи інформаційного зв'язку) або на папері.

Розрахунок (settlement) - завершення платежу (або виконання зобов'язання) однією або двома сторонами. Розрахунки можуть виконуватися різними методами: окремо для кожної трансакції (розрахунки на валовій основі) або один розрахунок за чистою сумою всіх трансакцій протягом певного періоду часу (розрахунки на чистій або компенсаційній основі). В інших випадках виконується одноразове дебетування або кредитування у розмірі різниці між загальною сумою кредиту та загальною сумою дебету.

Кліринг (clearіng) - це процес передачі, перевірки і в деяких випадках підтвердження платіжних доручень або доручень на трансферт цінних паперів, що здійснюється до розрахунку. Кліринг може включати також операції щодо взаємного заліку платіжних і трансфертних доручень та визначення остаточного розрахункового сальдо. іноді цей термін використовується й щодо розрахунків (що є неправильно).

Грошовий переказ (funds transfer) - остаточне урегулювання боргових зобов'язань між економічними агентами (передача грошей платником одержувачу).

Складовою частиною переказу є його відображення у бухгалтерських записах фінансового посередника або платіжної системи. Грошовий переказ впливає на юридичні права платника, одержувача та, можливо, третіх сторін стосовно відповідних фінансових інструментів.

Остаточний розрахунок (fіnal settlement) - розрахунок за зобов'язаннями між двома сторонами шляхом безумовного переказу цінностей(крім готівкових і кредитних засобів) з одного рахунку на інший, що здійснюється через розрахункові установи. Якщо перекази набувають форми безумовного кредитування рахунків у центральному банку, то такий переказ можна назвати "остаточним розрахунком”, оскільки, з погляду економіки, він здійснюється з використанням банківських зобов'язань.

Безготівкові розрахунки (cashless settlements) - це платежі, що здійснюються як у вигляді матеріального обігу паперових документів, так і у вигляді магнітних записів, магнітного зчитування, руху електронних повідомлень.

Центральний банк (Central Bank) - державний банк, що реалізує валютну і грошово-кредитну політику уряду, здійснює грошову емісію, керує офіційними валютними резервами, є банкіром уряду.

Кореспондентські відносини - проведення операцій з рахунками в одному банку за дорученням іншого банку.

Трансакція (transactіon) - платіжна операція з використанням фінансових інструментів, подія або умова, зафіксована бухгалтерським записом.

Існує чимало різних видів безготівкових платіжних документів. У широкому значенні слова ці інструменти (чи то в електронному вигляді, чи у вигляді паперових документів), згідно з класифікацією Банку міжнародних розрахунків (м.Базель), можна розділити на кредитові та дебетові.

При кредитовому переказі (credіt transfer) платіжне розпорядження рухається в тому ж напрямку, що й кошти - від платника до одержувача.

Іншими словами, платник передає своєму банку розпорядження продебетувати його рахунок і перерахувати кошти на рахунок одержувача платежу; після цього кошти зараховуються на рахунок одержувача; банк платника обробляє цю операцію раніше за банк одержувача. Гроші в цьому випадку переміщуються слідом за потоком інформації.

При дебетовому переказі (debet transfer) платіжне розпорядження рухається у зворотному щодо коштів напрямку - від одержувача платежу до платника. іншими словами, одержувач платежу віддає банку платника (на підставі того чи іншого типу повноважень, наданих йому платником, наприклад, у вигляді паперового чека чи права на пряме дебетування) розпорядження на списання коштів з рахунку платника, переказ цих коштів одержувачу платежу та їх зарахування на рахунок останнього. Учасниками оптових платежів, як правило, є банки або агенти фінансових ринків. Це платежі на великі суми, які вимагають термінового розрахунку та високого рівня безпеки.

Банківська пластикова картка – інструмент розрахунків і кредитування.

Банківська пластикова картка - це інструмент безготівкових розрахунків і засіб отримання кредиту. Перші картки сучасного вигляду з'явилися в США на початку 50-х років. Пізніше систему карткових розрахунків було введено у банках багатьох країн.

Зручність використання кредитної картки у безготівкових розрахунках полягає в тому, що покупцю непотрібно мати при собі готівку і хвилюватися чи достатньо їх буде для чергової покупки. Власнику кредитної картки не треба марнувати час на зняття готівки зі свого рахунка у банку, на оплату комунальних та інших послуг. Всі витрати можна оплатити за допомогою кредитної системи.

В цілому можна зробити висновок, що впровадження кредитної картки у розрахунково-платіжну практику значно розширило сферу функціонування депозитних грошей, прискорило їх обіг, створило більші зручності для платників, зменшило витрати обігу.

З 1.01.2004 р. В Україні була впроваджена система електронних платежів (СЕП).

СЕП – це загальнодержавна платіжна система, яка здійснює міжбанківські розрахунки, заснована на безпаперовій технології і передачі електронних повідомлень засобами електронної пошти НБУ.

У розрахунках між банками України замість поштових і телеграфних авізо використовується тільки електронні платіжні документи, що значно знижує кількість паперових документів у проведенні безготівкових розрахунків, а отже знижує витрати в обігу і прискорює платежі. Середній час проходження платежів на сьогодні у межах регіону – один час, а міжрегіональних – 2-3 години.

СЕП забезпечує: прискорення проведення міжбанківських розрахунків, ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків, посилення контрольних функцій НБУ за станом рахунків комерційних банків, надання інформаційних послуг учасникам системи, можливість обміну термінової текстовою інформацією, підвищення рівня надійності розрахунків.

Впровадження СЕП дозволило значно прискорити швидкість проходження грошей через банківські рахунки, адже банки можуть використовувати не тільки кошти, що знаходяться на їх кореспондентських рахунках на початок дня, але і кошти, що надходять на протязі робочого дня.

Завдяки добре налагодженої системі міжбанківських розрахунків з'являється можливість прискорити розрахунки вітчизняних підприємств з іноземними партнерами, що дозволить активізувати економіку України.