Аналіз валового збору та продуктивності праці при виробництві зернових культур

 

Аналіз виконання виробничого плану по рослинництву варто починати з розгляду показників по виробництву валової продукції в розрізі культур в натуральних показниках та в цілому по усіх видах у вартісному вираженні. Потім визначається виконання плану сівби, збирання та урожайності сільськогосподарських культур. Окремо розглядаються питання дотримання агротехнічних заходів: по виконанню плану догляду за посівами, внесенню добрив, боротьби зі шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур. Усі ці господарські процеси аналізують в розрізі культур, а також по виробничих підрозділах, відділенням та бригадам.

Підприємства аграрного сектора самі визначають обсяги виробництва валової продукції по видах. У СТОВ "Україна" за основу при цьому приймається твердий план продажу виробничої продукції, тому що на початку аналізу варто перевірити, чи відповідає прийнятий план виробництва окремих видів продукції виконанню завдань із продажу даної продукції. Для цього необхідно запланований обсяг виробництва валової продукції визначеного виду зіставити з потребами в ній для продажу та внутрішньогосподарськими нестатками, а також з наміченим за планом розширенням обсягу виробництва, якщо такий мається. Якщо виявиться, що виробництво окремих видів продукції заплановано в недостатньому обсязі, то це слід зазначити в матеріалах аналізу та внести пропозиції про виправлення недоліків при наступному плануванні обсягу виробництва продукції.

Після розгляду обґрунтованості планових показників виробництва валової продукції необхідно перейти до аналізу виконання плану. Для того щоб дати об’єктивну оцінку виконання плану, необхідно розглянути показники по кожній культурі, зіставляючи фактичний валовий збір із плановим. На обсяг виробництва валової продукції значно впливають метеорологічні умови. Аналіз валового збору проводився за допомогою факторного аналізу методом ланцюгових підстановок або методом різниць. При якому фактичний валовий збір порівнюється з плановим та розраховується окремий вплив урожайності та розмірів посівних площ на зміну валового збору. Проведемо аналіз валового збору зернових культур, в аналізованому нами підприємстві СТОВ "Україна".

Таблиця 8. Факторний аналіз валового збору зернових культур в СТОВ "Україна"

Культура	Площа, га			Урожайність, ц/га			Валовий збір, га		умовно	Відхилення
	2005р.	2006р.	різниця	2005р.	2006р.	різниця	2005р.	2006р.		Всього	в том числі
											Площа	урожайність
Зерно-ві всього	2250	2250	0	23,9	26,4	2,5	53775	59400	53775	5625	0	5625
В т. ч.:	1450	1470	20	29,1	29,3	0,2	42195	43071	42777	876	582	294
Озима пшени-ця
Ячмінь	640	640	0	20,4	20,6	0,2	13056	13184	13056	128	0	128
Овес	160	140	-20	22,2	23,1	0,9	3552	3234	3108	-318	-444	126

 

Отримані в результаті розрахунків дані таблиці 8, свідчать про те, що в аналізованому підприємстві СТОВ "Україна" у період з 2005 по 2006 роки валовий збір зернових культур збільшився на 5625 ц. Дане збільшення зв’язане з тим, що по-перше в 2006 році відносно 2005 року збільшилася урожайність, так якщо в 2005р. вона була дорівнює 23,9 ц/га, то в 2006р. склала 26,4 ц/га. За рахунок цього фактора валовий збір збільшився на 5625 ц/га. І по-друге, збільшилася частка посіву озимої пшениці на 20 га, за рахунок площі під вівсом, за рахунок цього фактора аналізоване нами СТОВ "Україна" у 2006 році одержало додатково 294 ц, у тому числі за рахунок озимої пшениці –582 ц.

Важливим фактором росту продуктивності праці є людський фактор. Порівняно швидку віддачу можна одержати, якщо пустити в хід організаційно-економічні та соціальні резерви, та в першу чергу активізувати людський фактор, домогтися того, щоб кожний на своєму місці працював сумлінно та з повною віддачею. Для прискорення віддачі вкладених коштів, підвищення темпів росту продуктивності праці, необхідно повсюдно підвищити організованість та дисципліну, дотримання правил внутрішнього розпорядку на підприємстві.

У реалізації людського фактора значна роль належить матеріальним стимулам, дотриманню принципу – оплати по праці.

При аналізі продуктивності праці звертається увага на систему показників, методику їх визначення, специфіку характеристики об’єктів.

Рівень продуктивності праці виміряється кількістю продукції, зробленої в розрахунку на одного працівника, зайнятого в сільському господарстві, в одиницю витраченого часу, або зворотним показником – кількістю витраченого часу на виробництво одиниці продукції. Це загальний показник продуктивності праці.

В даний час у сільському господарстві частіше застосовують систему показників виміру та аналізу продуктивності праці з обліком вартісних та натурально-трудових величин, а також обсягів виконаних робіт, ця система, методи вивчення та планування продуктивності праці враховує специфіку сільського господарства.

Приватними показниками рівня продуктивності праці є розмір прямих витрат праці на виробництво окремих видів продукції або обсяг конкретного виду зробленої продукції в одиницю часу. Вони використовуються для однорідних видів продукції та їхнього порівняння між окремими виробничими підрозділами усередині підприємства, що знаходяться приблизно в однакових умовах господарювання.

До непрямих або допоміжних показників продуктивності праці відносять витрати праці в людино-днях (людино-годинах) на 1га посівної площі сільськогосподарських культур, обсяг конкретної роботи, зробленої за робочий день (зміну, годину). Цими показниками користаються протягом року в процесі конкретних робіт. Вони служать для оперативного контролю за мірою праці безпосередньо на робочих місцях.

Необхідно мати на увазі, що в сучасних умовах господарювання, особливо при порівнянні даних по різних господарствах, обмежуватися тільки прямими витратами праці не можна. Потрібно зіставити усі витрати праці на одиницю продукції. Впровадження інтенсивних технологій, автоматизованих виробництв значно змінять співвідношення прямих витрат праці, що розподіляються.

Глибокий та всебічний аналіз рівня динаміки та темпів росту продуктивності праці на підприємстві в цілому, окремих галузей, видів продукції і виробництв дає можливість прогнозувати чисельність робочої сили, визначати науково-обґрунтовані нормативи та на цій основі здійснювати планомірну роботу з кадрами.

При зростанні технічної озброєності підприємства, впровадження у виробництво нової технології, комплексної механізації, хімізації, повинні відбуватися зміни і в організаційних формах праці, а також у технології виробництва. При цьому економію у витратах праці визначають зіставленням їхнього рівня до і після проведення того або іншого заходу. Тобто аналіз зміни рівня продуктивності праці по факторах повинний враховувати, що відбуваються на підприємстві зміни умов виробництва: природні, соціально-економічні, техніко-економічні та різні організаційно-економічні перетворення. Кожна з цих груп, у свою чергу, може бути розчленована на більш конкретні фактори.

Так, наприклад, група техніко-економічних факторів включає: удосконалення технології виробництва, техніки, впровадження нових технологій. Група соціально-економічних факторів включає: удосконалення матеріального та морального стимулювання; ліквідацію плинності кадрів; зміцнення трудової дисципліни тощо.

Факторний аналіз зміни рівня продуктивності праці представляє значні складнощі в методиці виміру кожного фактора окремо, тому що вони, як правило, взаємодіють і у виробничих умовах важко виміряти вплив кожного фактора окремо. Для такого аналізу потрібні масові дані. Тому в даному випадку використовують прийом аналітичного розкладання даних звітності про зміну чисельності працівників, середньорічної кількості відпрацьованих людино-годин, годинної продуктивності праці.

Наступним етапом аналізу господарської діяльності підприємства розглянемо факторний аналіз рівня продуктивності праці у виробництві зернових культур на аналізованому підприємстві.

 

Таблиця 9

Факторний аналіз рівня продуктивності праці у виробництві зернових культур у СТОВ "Україна"

Вид продукції	Витрати на 1 га, люд. /год.		Урожайність, ц/га		Продуктивність праці, люд. /год.			Відхилення
	2005 р.	2006 р.	2005 р.	2006 р.	2005 р.	2006 р.	умовно	всього	В тому числі
									витрати праці	Урожайність
Зернові, всього	25,8	28,9	23,9	26,4	0,62	0,76	0,69	0,14	0,07	0,07
В т. ч.: озима пшениця	23,4	33,3	29,1	29,3	0,68	0,98	0,97	0,3	0,29	0,01
Ячмінь	28,1	18,7	20,4	20,6	0,57	0,39	0,38	-0,18	-0, 19	0,01
Овес	37,5	14,3	22,2	23,1	0,83	0,33	0,32	-0,5	-0,51	0,01

 

Отже, ми бачимо що в аналізованому нами підприємстві СТОВ "Україна" у період з 2005 по 2006 роки продуктивність праці, при виробництві зернових культур збільшилася. Таким чином, якщо в 2005р. вона була дорівнює 0,62 люд. /год., то в 2006 році склала 0,76 люд. /год. Вирішальним фактором у даному збільшенні стало те, що в 2006 році збільшилася урожайність зернових культур на 0,07 ц/га.