І. Теоретичні аспекти управління ризиками аграрного товаровиробника

Анотація

 

В даній роботі розглянуто практичні питання страхового захисту сільськогосподарських тварин, врожаю сільськогосподарських підприємств усіх форм власності, порядок визначення страхових платежів, збитків від стихійних лих, а також подано методику розрахунку страхових тарифів і порядок оформлення всіх операцій та необхідних документів.

Метою даної роботи є аналіз системи страхування агропромислового комплексу, зокрема сільського господарства, виявлення переваг та недоліків даного методу управління ризиками аграрного товаровиробника.

В роботі також проведений аналіз системи державної підтримки сільськогосподарського виробника шляхом субсидування частини витрат на страхові платежі.

Проведений аналіз роботи на страховому ринку України Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”, його внесок в розвиток страхування аграрного сектору.

Дана дипломна робота містить також аналіз методів управління ризиками аграрного товаровиробника, повний виклад суті методу страхування – його перваги, недоліки, значення як на рівні підприємства, так і на рівні продовольчої безпеки країни.

Робота містить перелік всіх необхідних документів для проведення страхування на конкретному прикладі – від подачі заяви на страхування до виплати страхового відшкодування за понесений збиток.

Реферат

 

Робота написана обсягом 145 сторінок, містить 11 таблиць, 8 малюнків, список літературних джерел 26 найменувань, 7 додатків.

Ключові слова: страхова система, об¢єкти страхування, страхові ризики, страховий випадок, страхове відшкодування, страхова сума, страхова премія, метод (спосіб) управління ризиком.

Об¢єктом дослідження є Закрите акціонерне товариство “Страхова група “ТАС”, головний офіс якого знаходиться в місті Києві.

Мета роботи – проаналізувати систему страхування агропромислового комплексу, зокрема сільського господарства, виявити переваги та недоліки даного методу управління ризиками аграрного товаровиробника.

Одержані результати роботи: розглянуто питання управління ризиками аграрного товаровиробника, зокрема питання сатрахового захисту тваринництва та найбільш ризикової галузі сільського господарства – рослинництва, проведена робота щодо розробки проекту по страхуванню водних живих ресурсів у внутрішніх водоймах України.

Практичне значення виконаного дослідження: дана робота може бути використана на сільськогосподарських підприємствах як методичний або довідковий матеріал.

Вступ

Сільське господарство – одна з ключових і життєво важливих галузей суспільного виробництва – є водночас однією з найбільш ризикових галузей економіки, оскільки відтворювальний процес пов¢язаний з природно-кліматичними та біологічними чинниками.

В дипломній роботі розглянуто питання страхового захисту найбільш ризикової сільськогосподарської галузіи – рослинництва, де використовується специфічний і основний одночасно засіб виробництва – земля, питома вага якої складає понад 50% території України, або понад 31 млн. га угідь.

Тому однією з найгостріших питань в АПК є захист врожаю сільськогосподарських культур, за допомогою якого в певній мірі можна стабілізувати економіку самих господарств, агропромисловий комплекс та економіку держави в цілому.

Ступінь участі держави у стабілізації стану агроформувань та методичні підходи до вирішення цієї проблеми мають свою специфіку у кожній з розвинених країн.

У нашій державі максимальний розмір страхового забезпечення складає 70 % від нанесених збитків. Значно скоротився перелік страхових ризиків, які беруться на страхування. Державна підтримка господарств, навіть щодо сплати страхових платежів у розмірі 50% зараз не діє, хоч державне регулювання доходів сільськогосподарських товаровиробників мало б бути головним важелем адекватного реагування сільськогосподарського сегмента ринку України на зміни на вітчизняному та світовому ринках.

Мета роботи – проаналізувати систему страхування агропромислового комплексу, зокрема сільського господарства, виявити переваги та недоліки даного методу управління ризиками аграрного товаровиробника.

Об¢єктом дослідження є Закрите акціонерне товариство “Страхова група “ТАС”, головний офіс якого знаходиться в місті Києві (на прикладі КСП "Нігинське" Хмельницької обл. Кам"янець-Подільського р.н, с.Нігин).

Предмет дослідження – упарвління ризиками аграрного товаровиробника, зокрема проблема страхування ризиків в сільському господарстві.

В процесі написання дипломної роботи застосовувалися наступні методи дослідження:

v абстрактно-логічний;

v економіко-статистичний;

v розрахунково-конструктивний;

v графічний.

Зміст

ВСТУП

І. Теоретичні аспекти управління ризиками  аграрного товаровиробника..........................................................................

 

1.1. Характеристика видів ризику та їх оцінка................................................

1.2. Критерії класифікації ризиків та їх оцінка з врахуванням особливостей сільського господарства.....................................................

1.3. Інваріантні методи управління ризиками в сільському господарстві.

1.3.1. Особливості виявлення і прояву ризиків в сільськогосподарському виробництві.................................

1.3.2. Зовнішні способи зниження ступеня ризику...........................

1.3.3. Внутрішні способи оптимізації ризику...................................

 

ІІ. Страхування, як метод управління ризиками товаровиробників аграрного сектору.....................................

 

2.1. Економічна характеристика закритого акціонерного товариства “Страхова група”ТАС”..................................................................................

2.2. Соціально-економічна суть страхової системи АПК..................................

2.2.1. Страхова система і продовольча безпека..............................

2.2.2. Характерні риси та види страхового захисту......................

2.3. Особливості страхування майна сільськогосподарських підприємств.....

2.4. Страхування врожаю сільськогосподарських культур...............................

2.5. Порядок визначення розміру збитку і відшкодування по страхуванню сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень.....................

2.5.1. Розрахунок величини страхового тарифу..............................

2.5.2. Суть франшизи..........................................................................

 

ІІІ. Напрямки вдосконалення системи страхування ризиків аграрного товаровиробника.................................................

3.1. Сучасний стан системи страхування в сільському господарстві...............

3.2. Зарубіжні системи страхування ризиків аграрного товаровиробника......

3.3. Концептуальні напрямки становлення страхової системи АПК................

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ........................................................................

Список використаної літератури..........................................................

Додатки...................................................................................................

ЗАТ “Страхова група “ТАС” засноване 19 жовтня 1998 року “ПриватБанком”, комерційним банком України. За період діяльності на вітчизняному страховому ринку, за визнанням клієнтів, експертів і колег, компанія зарекомендувала себе як така, що динамічно розвивається, акумуюючи провідний досвід і кращі традиції лідерів вітчизняного і світового страхового бізнесу.

Страхова група “ТАС” – частина фінансової групи, до складу якої входять ще дві страхові компанії “Страхова компанія “ТАС” (зі страхування життя) та “Міжнародна страхова компанія”, банки “ТАС-Комерцбанк” та “ТАС-інвестбанк”, що здійснюють всі види банківської діяльності, промислові підприємства та інші установи.

У рейтингах Ліги страхових організацій України за даними 2002 року ЗАТ СГ “ТАС” посідає чільні місця за основними показниками діяльності:

Ø Наявними активами – понад 100 млн.грн. (3-тє місце),

Ø Розміром зібраних страхових платежів – більше 93 млн.грн.(5-те місце),

Ø Виплаченими клієнтам страховоми відшкодуваннями – майже 8 млн.грн.(8-ме місце),

Ø Серед перших щодо наявності високоліквідних активів, власного капіталу, діючої мережі регіональних підрозділів тощо.

При цьому, якщо 2001 року послугами ЗАТ СГ “ТАС” було охоплено 3,7% страхового ринку, то 2002 року – 4,55%.

Під страховим захистом ЗАТ СГ “ТАС” минулого року перебувало більше 80-ти тиёсяч ргомадян і юридичних осіб України та іноземців.

У 2002 році страхову діяльність ЗАТ СГ “ТАС” характеризують такі дані:

 

Показники	Особисте страхування	Майнове страхування	Страхування відповіда-льності	Обов¢язкове страхування	Всього
Отримано страхових платежів, тис.грн.	806	79459	243	12805	93314
Виплати страхових відшкодувань, тис.грн.	105	7742	25	74	7945
Кількість врегульованих страхових випадків	517	108	12	29	665
Кількість договорів страхування	16344	22718	4096	16193	59351

Основними факторами, які сформували ці позитивні тенденції у діяльності компанії, є:

v Підбір та професійна підготовка кадрів (у навчально-методичному центрі ЗАТ СГ “ТАС” впродовж року було проведено семінарів та тренінгів майже на 4000 академічних годин);

v Активне впровадження класичних видів страхування, вивчення, прогнозування та формування сегментів страхового ринку, своєчасне реагування на запити клієнтів;

v Запрошення консультантів (як вітчизняних, так і закордонних) з числа страховиків-практиків й фахівців у суміжних галузях.

 

Визнаням авторитету стало те, що ЗАТ СГ “ТАС” 2001 року нагороджено дипломом та пам¢ятною медаллю “За заслуги у розбудові економіки та вагомий внесок у створенні гідного міжнародного іміджу України “ Національного проекту “Золота книга української еліти”. А також надано членство Торгово-промислової палати України і внесено до Недержавного реєстру українських підприємців, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність в підприємницькій діяльності України та за її межами.

ЗАТ СГ “ТАС” входить до багатьох професійних об¢єднань і груп: Ліги страхових організацій України, Авіаційного, Морського, Медичного страхових бюро, Координаційної ради з питань страхування при Міністерстві транспорту, а також Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Станом на 1 січня 2003 року в штаті працює 274 працівника, а структура складається із Головного офісу, 6 регіональних дирекцій, 37 філій та 76 окремих робочих місць.

Протягом 2002 року було створено 4 нових філії в містах Павлограді, Феодосії, Керчі та Ялті. Штат поповнили близько 100 осіб, більшість з яких пройшли курси підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації у навчально-методичному центрі ЗАТ СГ “ТАС”.

Кадрова політика спрямована на приведення потенціалу працівників у відповідність до своїх цілей і стратегій розвитку. В її основу покладено орієнтацію на зміни, безперервне навчання персоналу, творчий підхід до справи, гнучку систему оплати праці, яка підвищує інтерес у кінцевому результаті.

ЗАТ СГ “ТАС” вважає доцільним формування оптимальної вікової структури персоналу, що дасть можливість поєднувати досвід із новаторством та наполегливістю в праці.

Мал.2.1.

Основні засади кадрової політики:

v Досягнення цілей. Ставити сміливі цілі і сміливо йти до їх досягнення.

v Позитивний соціальний внесок. Створення економічного та інтелектуального активу у співтоваристві, в якому працюємо.

v Індивідуальні досягнення.

v Дух колективізму.

Фінансові надбання компанії у 2002 році (в млн.грн.):

1.	Статутний фонд	5,500
2.	Страхові платежі	93,314
3.	Страхові виплати	7,944
4.	Резерв незароблених премій	31,08
5.	Основні засоби	3,565
6.	Балансовий прибуток	66,642

 

РГАНІЗАЦІЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ.

Призначення та зміна посадової категорії працівнику здійснюється по рішенню Правління в межах діапазону категорій для данної посади.

Призначення та зміна тарифного рівня працівника здійснюється по рішенню Правління в межах діапазону тарифного рівня для данної категорії, на основі оцінок виконання індивідуальних планів та бюджетних показників.

Нарахування основної заробітної плати здійсноються бухгалтерією на основі табелю виходу працівників.

Нарахування премії здійснюється бухгалтерією по рішенню Голови правління та керівників підрозділів на основі табелю виходу працівників та відомості преміальних виплат.

Тарифні коефіцієнти

Рівні	Категорії
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
1	12,00	11,00	7,00	6,00	4,00	3,20	2,80	2,30	1,95	1,60	1,20	1,00
2			9,00	8,00	5,50	3,80	3,10	2,60	2,25	1,90	1,50	1,30
3			11,00	10,00	7,00	4,40	3,70	2,90	2,55	2,20	1,80	1,60
4					8,50	5,30	4,30	3,50	2,85	2,50
5						5,90	4,90	3,80	3,15	2,80
6						6,50	5,50	4,10	3,45

 

Таблиця 2.

Розміри премії працівникам ЗАТ "Страхова Група "ТАС"по групам преміювання.

Група преміювання	Місячна, квартальна премія, в % від місячного або квартального тарифу						Річна премія, в % від річного тарифу						Загальна сума за рік
	Загальна		Індивідуальна		Всього		Загальна		Індивідуальна		Всього		Норма	Макс.
	Норма	Макс.	Норма	Макс.	Норма	Макс.	Норма	Макс.	Норма	Макс.	Норма	Макс.
1	-	-	30	40	30	40	-	-	До 40	40	До 40	40	До 40	40
2	-	-	25	35	25	35	-	-	До 35	35	До 35	35	До 35	35
3	5	10	10	15	15	25	5	10	10	15	15	25	До 20	25
4	-	-	10	15	10	15	-	-	10	15	10	15	До 15	15

 

Керування через мотивацію

Керування через мотивацію	Наслідки створення позитивного мотиваційного клімату	Чому виникають проблеми в управлінні через мотивацію
Керування через мотивацію концентрується на: ¨ Впливі на стан мотивації - при відборі співробітників повинно враховуватись, чи буде даний співробітник, базуючись на своїх власних мотивах, ідентифікувати себе з організацією - формування мотивів співробітників дбайливим введенням їх у курс справи ¨ створенні відчуття власної гідності - повага співробітника як особистості - декларація значення співробітника для організації - формулювання очікувань від співробітника ¨ приведенні мотивів в дію - при бесіді із співробітником обговорюються особисті інтереси та можливості вдосконалення співробітника ¨ посиленні мотивів - залучення співробітників до виробничих інтересів (шляхом навчання співробітників менеджерами та іншими співробітниками) ¨ оцінці результатів роботи та атестація - поточна атестація співробітників та перегляд заробітної плати; самообов’язок та самоконтроль - система заробітної плати з винагородженням понад тарифом та преміями; зацікавленість співробітників; додаткове забезпечення; можливості росту та просунення; гнучкий робочий графік; додаткові переваги: машини, дома відпочинку ¨ задоволенні потреб - в результаті успішного процесу мотивації для організації наступає виконання бажаних цілей і задач, а для співробітників – задоволеня їх потреб і, відповідно, почуття задоволеності ¨ забезпеченні процесу мотивації - концепцію мотивації необхідно постійно обдумувати, успіх мотиваційної діяльності менеджера необхідно, залучаючи співробітників, перевіряти	¨ Збільшення обігу та прибутків ¨ Вдосконалення якості товарів або послуг ¨ Більш творча робота співробітників та активність впровадження нових методів, технік та технологій ¨ Підвищенний приплив працівників ¨ Підвищене використання людського потенціалу працездатності ¨ Сильніша згуртованість та солідарність колективу ¨ Зменшення плинності кадрів ¨ Репутація організації	¨ Індивідуальні мотиви дуже суб’єктивні і складні, на них також впливає настрій. Саме тому їх об’єктивне визначення менеджерами є складним завданням ¨ Із-за того, що визначення матеріальних мотивів є більш простим, дуже часто створюються тільки матеріальні стимули, а весь спектр мотивів не використовується ¨ Навіть якщо мотиви відомі, цілі організації та індивідуальні цілі можуть бути несумісними між собою. Якщо намагатися приховати ці конфлікти, то їх негативний характер проявиться в майбутньому ¨ Успіх мотивування із-за багатоманіття залежностей важко визначити і навряд чи можна передбачити. Оптимальну мотивацію визначити неможливо

 

Точність дії страхування

За міру точності (чіткості) дії страхування даної системи приймаємо різницю між заданою величиною, визначеною програмою трансформації, здійснюваної в даній системі, і "станом виходу" регульованої системи, досягнутим після застосування страхування. Передбачається при цьому, що система реалізує свої планові задачі, а відхилення вниз від плану (від заданої норми) настають тільки в результаті несприятливих стихійних подій. Якщо система внаслідок інших причин (наприклад, помилок у плануванні) досягає величин вище чи нижче встановленої норми, то ця норма піддається відповідному поточному корегуванню, тоді як тут ми розглядаємо винятково відхилення, що виникають при стихійних лихах.

Якщо, вивчаючи динамічні процеси регулювання, змінну в часі задану величину системи позначимо через х (t), а стан виходу, що змінюється в часі, системи — через у (t), то точність дії страхування виражає різниця х(t)-y(t). Називають її також погрішністю системи регулювання. При досконалій точності дії страхування помилка регулювання дорівнює 0, чи y(t) = х(t)- для кожного відрізка часу (t).

На практиці при регулюванні процесів розвитку агропромислового комплексу досконала точність, дії страхування, яким є страхова система, означала б, що порушення, що виникли в окремих системах (галузях АПК) або в економічній системі в цілому внаслідок несприятливих обставин, повністю усуваються. Тоді окремі галузі економіки виконують свої завдання так, начебто нездоланні стихійні лиха взагалі не наставали, і процес розвитку всього господарства відбувався відповідно до встановленого плану.

Відхилення тимчасового стану виходу регульованої системи від заданої величини в даний момент, чи погрішність регулювання, можуть виникати по двох причинах: по-перше, може неправильно діяти страхування, внаслідок цього виникають помилки систематичні; по-друге, помилки регулювання можуть мати стихійний характер, у цьому випадку вони будуть називатися випадковими.

Мірою погрішностей дії страхування, як систематичних, так і випадкових, може бути, наприклад, максимальна величина відхилення x(t) — у (t), що виникло в даний відрізок часу Т. Частіше, однак, за таку міру помилковості приймаються варіації відхилення x(t) -у (t) у досліджуваний період. Варіації відхилень x(t)-y (t) можна визначити як середню величину квадрата цього відхилення в період Т функціонування страхування. Ще кращою одиницею виміру точності страхування є відношення варіації х (t) -у(н) до заданої величини регульованої системи x(t), точніше, до середнього рівня заданої величини x(t) у досліджуваний період Т. Це відношення в статистиці називається коефіцієнтом мінливості помилки, котрий дозволяє порівнювати помилки дії різних регуляторів і в різні періоди часу.

Мірою точності дії страхування є величина, обернено пропорційна коефіцієнту мінливості помилки. Обумовлюється це тим, що чим більша помилка страхування, тим менше точність його дії і, навпаки, чим менша помилка, тим більша точність страхування.

Застосуємо приведені загальні міркування щодо точності регуляторів до страхової системи АПК, трактованої як страхування соціально-економічних процесів. Завданням страхової системи АПК є вирівнювання випадкових відхилень, що виражаються у вигляді різниці між фактичними результатами діяльності АПК y(t) і прогнозованими параметрами (заданими величинами) x(t), що визначають здійснення конкретних соціально-економічних процесів (наприклад, обсяг виробництва окремих підприємств АПК, рівень добробуту сільського населення, розмір запасів товарно-матеріальних цінностей тощо). Показник і означає номер певної системи, і якщо таких одиниць n, то і= 1,2,.... n.

Якщо страхова система побудована і функціонує точно, то ^Х(0-У(0 ⁼ 0 для кожного значення і = 1, 2,.... n, а також у кожнім відрізку часу t. Якщо зазначена умова не виконується, то це викликає меншу чи більшу погрішність у дії страхування, яка може мати систематичний чи випадковий характер.

Систематичний компонент помилки обумовлюється неправильною побудовою страхування, тобто в даному випадку недоліками страхової системи. Випадковий компонент помилки виникає з причин, не пов'язаних з конструкцією застосовуваного страхування, тобто існуючою страховою системою. Джерела цих помилок можуть бути сховані в самому регульованому процесі або помилки є наслідком невдалого регулювання тощо. У страхуванні такі помилки настають, наприклад, з вини застрахованих сільськогосподарських підприємств, при виникненні відхилень у ході реалізації страхового захисту внаслідок неправильного тлумачення умов страхування, помилкової оцінки розміру збитку або з вини страховика — затримки виплати відшкодування тощо, тобто упущень у роботі, по ліквідації наслідків страхових випадків.

Систематичні помилки в дії страхування можуть бути усунуті шляхом перебудови цього інструмента або включенням у систему регулювання додаткових регуляторів відповідної потужності. У страхуванні це означає, що для підвищення точності його дії варто змінити принципи й умови страхування, усунути наявні в них неясності, розширити обсяг відповідальності страхувальника або створити новий вид страхування. Є можливість застосувати й інші регулятори, наприклад, підсилити ефективність страхової діяльності шляхом поєднання її з кредитною допомогою, наданої господарюючим суб'єктам, яким нанесений матеріальний збиток.

Усунення випадкових помилок вимагає, як правило, удосконалювання роботи з ліквідації наслідків страхових випадків, підвищення професійної кваліфікації і моральних якостей тих, хто виконує її. Дана проблема пов'язана також з ростом загальної страхової культури, формуванням страхового менталітету, вихованням дбайливого відношення до власності.

Повне усунення систематичних помилок у дії регулюючої системи — у нашому випадку страхової системи АПК — створення досконалого страхового механізму з високою довершеною точністю дії для того, щоб не допустити непередбачених відхилень від прогнозованого розвитку окремих господарств і всього агропромислового комплексу в цілому, є не простою справою. Якщо навіть за певних умов це було б можливо (наприклад, у сфері обов'язкового страхування майна державних підприємств), то відповідна перебудова страхування (зміна системи страхування) і поліпшення його дії можуть виявитися занадто дорогими.

Не у всіх ситуаціях доцільне прагнення одержати зроблену точність дії страхування. Виплата відшкодування в повному розмірі заподіяного майну збитку без так званої власної участі страхувальників може стати причиною свідомого спекулятивного збитку або ослаблення зусиль страхувальників, спрямованих на усунення причин, що викликають збиток. Застосування страхового механізму, що цілком вирівнює відхилення від норми, могло б послабити дії інших методів регулювання, зокрема превентивної діяльності.

З визначеною систематичною погрішністю необхідно примиритися в тому випадку, коли подальше зниження цієї помилки буде вже неекономічним. Разом з тим припустима границя математичних помилок не повинна бути занадто високою, тому що це може знизити, а у певних випадках навіть цілком позбавити систему страхування її соціально-економічного значення. Звідси випливає важливе практичне завдання для правильно функціонуючої страхової системи АПК — постійне проведення дослідження у всіх сферах і видах страхування співвідношення між сумою виплаченого страхового відшкодування і сумою дійсно заподіяного господарствам збитку; це співвідношення можна використовувати як міру точності регулюючої діяльності страхової системи АПК.

 Швидкість дії страхування

Другою важливою ознакою дієвості будь-якого страхування є швидкість його дії, яка визначається за часом регулювання, тобто по періоду від моменту виникнення порушення в регульованій системі до моменту його усунення завдяки дії страхування. У страховій діяльності — це період від моменту виникнення несприятливої обставини, що загальмували розвиток визначеного соціального або господарського процесу, до моменту появи реальних можливостей для усунення небажаних наслідків цієї події. Варто особливо наголосити, що даний період не завжди дорівнює часу, що проходить з моменту виникнення збитку до виплати страховою системою відшко­дування. Ці періоди збігаються лише тоді, коли є реальна можливість придбати за рахунок отриманого грошового відшко­дування матеріальні засоби й оплатити послуги, пов'язані з усуненням заподіяного збитку і задоволенням додаткових потреб.

З позиції чисто формального обов'язку роль страхування вважається виконаною з моменту виплати відшкодування. Можна було б твердити, що для страхової системи АПК не має значення, має чи ні застрахований можливість придбати за отримане відшкодування необхідні матеріальні засоби або послуги. Такі погляди досить широко поширені, однак не можна визнати їх правильними. З погляду сутності мультирегулювання вирівнювання випадкового порушення в сільському господарстві може наступити тільки в тому випадку, якщо існує можливість усунення наслідків збитку. Тому до зобов¢язань тсрахової системи АПК варто відносити такі види страхування, щоб застраховані мали реальну можливість і пріоритет у відновленні зруйнованого чи ушкодженого внаслідок стихійного лиха і нещасливого випадку майна.

Оцінюючи швидкість дії страхування, треба мати на увазі, що час з моменту виникнення порушення в регульованій системі до моменту його усунення може бути різним у кожному окремому випадку. У зв'язку з цим дану ознаку дієвості страхування треба оцінювати на базі середнього часу регулювання, визначеного, наприклад, як середня проста арифметична, а краще як зважена величина періодів регулювання різних видів порушень. В другому випадку вимірником могла б бути кількість порушень певного виду чи кількісно виражені (у натуральних чи грошових одиницях) наслідки спричинених порушень. Вибір його залежить від характеру регульованої системи (процесу).

Мірником швидкості дії страхування можна взяти величину, обернено пропорційну середньому часові регулювання. У випадку, коли середній час регулювання тривалий, швидкість регулювання незначна, а коли середній час регулювання короткий, швидкість висока. Значення швидкості дії страхування техніки й тварин, як регулятора величезна. Наприклад, у складних технічних системах (літаках чи ракетах) різниця в часі регулювання в десяті і навіть соті частки секунди може мати вирішальне значення для досягнення поставленої мети. Подібним же чином можна представити ситуацію в живих організмах.

Менше цінується, на жаль, час регулювання соціальних і економічних процесів. Фактор часу, однак, у цих процесах грає важливу економічну роль. Особливо це стосується страхової діяльності. Затримки у виплаті відшкодування в майновому страхуванні чи допомоги в особистому страхуванні можуть стати причиною подальших непрямих майнових втрат, що часто перевищують розмір первинного збитку.

Період з моменту виникнення порушення до моменту його вирівнювання найчастіше відображається в позитивній різниці між заданою величиною системи і станом її виходу. Можна стверджувати, що збільшення періоду врегулювання збитку дещо знижує точність дії системи. У страхуванні збільшення періоду з часу виникнення випадкового збитку до часу надходження страхового відшкодування означає збільшення розміру збитку. Оскільки, як наслідок, виплачені кошти не дозволяють цілком компенсувати збиток від страхового випадку.

Висловлені твердження щодо оцінки швидкості дії страхування тим важливі, що дозволяють обидва критерії дієвості — точність і швидкість - замінити одним, а саме, рівнем його скоректованої точності.

Варто додати, що, наприклад, проведені в США, Англії, Франції, Німеччині і Польщі емпіричні дослідження швидкості дії страхування дали більш переконливі аргументи на користь страхування майна, чим теоретичні розробки по цій темі.

Надійність дії страхування

Третя ознака дієвості страхування — надійність - - має особливе значення в теорії страхової системи АПК. Страхування, як регулятор страхової системи, забезпечує надійність функціонування АПК і є основною конструктивною умовою стійкості сільського господарства. Науково-технічний прогрес тісно пов'язаний з сучасною теорією управління і регулювання. Виникла навіть нова галузь автоматики, що має назву «інженерія надійності», мета якої — забезпечення по можливості найбільш високої надійності технічних засобів. Автоматичні пристрої створюються з дуже великого числа зв'язаних між собою елементів. Якщо зв'язок між елементами послідовний, то аварія одного з них веде до виходу з ладу всієї системи. Аналогічно соціально-економічні процеси, у яких є довгий ланцюг проміжних послідовних зв'язків, не надійні в дії. Надійність таких складних систем можна підвищити шляхом введення додаткових резервних елементів, пов'язаних паралельно з діючими елементами.

Неважко привести приклади застосування таких методів підвищення надійності різних систем. Наприклад, для підвищення надійності пристроїв по передачі інформації багаторазово збільшуємо через рівнобіжне сполучення кількість відповідних засобів зв'язку, з яких діс тільки один. Інші с резервними і починають функціонувати тільки тоді, коли відбувається аварія діючого засобу зв'язку. Подібно цьому в складних господарських системах існують резервні запаси, які задіюють тільки в тому випадку, коли непередбачувані ситуації, можуть призводити до перебоїв у функціонуванні, втрат та збитків. Такі "резервні запаси" - страхові фонди, у страхуванні створювалися на основі математичних розрахунків значно раніше, ніж в інших сферах господарської діяльності. З метою підвищення надійності страхування вже більш 5 тисяч років тому створювалися матеріальні, а з виникненням грошей і фінансові резерви, необхідний розмір яких встановлювався відповідно до актуарних розрахунків.

Варто звернути увагу на різницю, що існує між страховим фондом і резервним фондом. Страховий фонд призначений для вирівнювання випадкових відхилень від норми, що виникають у діяльності учасників створення цього фонду (страхувальників), а страховий резервний фонд, який ще називають технічними страховими резервними чи страховими фондами безпеки, — для забезпечення надійності страхування. Надійність ця може коливатися у випадку виникнення надзвичайних подій, наприклад стихійних лих із широкою сферою й інтенсивністю дії, не врахованих при актуарних розрахунках, що спирається на середній рівень збитковості в минулому періоді. Отже, страхові технічні резерви (фонди безпеки) страховика починають використовувати тільки тоді, коли виявиться, що засобів страхового фонду недостатньо, тобто коли «підводить» страхування процесів соціально-економічного розвитку.

Мірою надійності дії якої-небудь системи вважається імовірність того, що у встановлений відрізок часу (наприклад, протягом року) дана система не вийде з ладу. Як відомо, імовірність Р є числом, що змінюється в межах від 0 до 1

(0 < Р < 1).

Надійність, близька до нуля, означає, що система не виконує поставлені перед нею завдання, оскільки за цей проміжок дуже висока ймовірність настання аварії. Ймовірність, що дорівнює 1, означає, що система з високою надійністю і буде діяти без помилок, іншими словами, реалізація страхового ризику в певний періоді буде максимально мінімізована. Надійність, рівна, наприклад, 0,95 чи 95 %, означає, що в середньому 95 разів з 100 система буде діяти без аварій і в середньому 5 разів з 100 можлива аварія даної системи.

Досягнення 100 % надійності дії страхування теоретично неможливе. До цієї межі можна, однак, істотно наблизитися, збільшуючи число застрахованих господарств і підприємств АПК, що користаються тим самим видом страхування, а також утворити значні резерви безпеки, загальні для всіх регульованих систем. Ця характерна риса мультирегулювання є вагомим аргументом, що переконує в необхідності існування страхового захисту агрокомплексу і створення страхової системи АПК. Висока надійність страхування, що досягається таким шляхом, випливає не тільки з математичних розрахунків, але і підтверджена діяльністю протягом майже 80 років державної страхової компанії в Україні та інших постсоціалістичних країнах. Надійність страхових операцій, здійснюваних цими державними страховиками, практично дорівнювала 1, тобто була цілком гарантованою.

Надійність деяких видів страхування можна також підвищити і шляхом застосування перестрахування. Але ця проблема вимагає особливого дослідження та розгляду.

Якщо припустити, що надійність досліджуваного страхування близька до 1, наприклад складає 0,99, то дієвість його можна оцінити на базі двох перших ознак: точності і швидкості дії. Оскільки, як показано вище, швидкість дії страхування можна врахувати через відповідну поправку його точності, то дієвість страхування в кінцевому рахунку можна вимірити одним показником — розміром його скоректованої точності.

Повнота страхового захисту

У майновому страхуванні за міру повноти страхового захисту (друга ознака) приймається відношення виплаченого відшкодування до суми дійсного збитку. Цей показник визначає ступінь страхового захисту. Якщо він дорівнює 1 (100 %), то це означає, що принцип повноти страхового захисту реалізований цілком. Показник менше 1 свідчить про те, що виплачене відшкодування не компенсує збитку, і, отже, страхування діє недостатньо повно.

Можна вважати, що "принцип універсальності" характеризує екстенсивне, а "принцип повноти" інтенсивний розвиток страхування [2.10].