Забезпечення реалізації державних гарантій щодо надання адресної допомоги інвалідам війни та праці

Система соціальної допомоги, яка надається сьогодні в Україні, не забезпечує адекватної соціальної підтримки громадян у ринкових умовах у разі настання ризику.

Реформування цієї системи має здійснюватися на основі вироблення нових підходів і критеріїв до оцінки існуючих соціальних програм з метою їх раціоналізації та консолідації з урахуванням наявних бюджетних ресурсів. Для підтримання найбільш вразливих верств населення буде запроваджено систему гарантованого мінімального сукупного доходу сім'ї.

Для досягнення цієї мети необхідно:

─ поглибити адресність державної соціальної допомоги через упорядкування пільг та допомоги, що надаються різним категоріям населення;

─ удосконалити механізм надання субсидій на оплату житла, комунальних послуг, палива;

─ запровадити для окремих категорій громадян залежно від рівня їх доходів надання субсидій на послуги, пов'язані із забезпеченням життєдіяльності (користування транспортом, телефоном тощо);

─ реформувати нормативно-правову базу надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та одиноким непрацездатним особам на основі урахування їх сукупного доходу;

─ створити систему контролю за ефективним і раціональним використанням коштів для надання державної соціальної допомоги;

─ впровадити єдину обліково-інформаційну систему одержувачів соціальної допомоги.

Реформування системи соціального обслуговування та надання допомоги малозабезпеченим верствам населення має спрямовуватися на розроблення нових механізмів реалізації чинних законодавчих актів з питань соціальної політики, послідовне здійснення заходів щодо розвитку та зміцнення системи соціального захисту населення, вдосконалення механізму фінансування надання соціальної допомоги, що забезпечить гарантований державою рівень соціального захисту малозабезпечених верств населення.

Пріоритетними напрямами в цій сфері мають бути:

─ удосконалення роботи органів соціального захисту населення;

─ розвиток мережі установ, які займатимуться організацією комплексного соціального обслуговування за місцем проживання громадян похилого віку та інвалідів.

 Для цього необхідно:

─ підвищити якість соціального обслуговування громадян похилого віку, інвалідів у територіальних центрах соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян та в інтернатних установах, залучити до співробітництва з державними установами недержавні громадські організації, фонди для надання допомоги малозабезпеченим верствам населення;

─ запровадити для матеріально забезпечених верств населення, з урахуванням їх індивідуальних потреб, систему надання платних соціальних послуг у домашніх умовах та в інтернатних установах;

─ здійснити будівництво спеціальних житлових будинків для ветеранів війни та праці з комплексом служб соціально-побутового, медичного призначення;

─ удосконалити роботу підсобних селянських господарств при будинках-інтернатах системи соціального захисту населення з метою повного задоволення потреб цих установ в основних продуктах харчування власного виробництва та організувати роботу міні-цехів з переробки власної продукції;

─ забезпечити створення та комплексне функціонування центрів і будинків соціальної реабілітації та адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, та тих, які втратили соціально корисні зв'язки.

Система соціального захисту інвалідів, ветеранів війни та праці має бути спрямована на створення умов, які б забезпечували їм повноцінне життя, гарантували рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічному, політичному і соціальному житті держави.

Для цього здійснюватимуться заходи щодо:

─ передбачення вільного доступу інвалідів до об'єктів соціальної інфраструктури при проектуванні і будівництві населених пунктів, формуванні житлових масивів, розробленні проектних рішень на нове будівництво, реконструкції будівель та споруд, аеровокзалів, залізничних і річкових вокзалів, морських портів, комплексів і комунікацій, а також розробленні та виготовленні транспортних засобів;

─ забезпечення соціально-правової, трудової та медичної реабілітації інвалідів, професійного навчання і створення необхідної кількості робочих місць для їх працевлаштування;

─ прийняття нової редакції Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Закон має закласти основи нормативно-правової бази соціального захисту інвалідів, визначити основні принципи і напрями розвитку законодавчого процесу, організаційно-фінансові заходи тощо;

─ надання державної підтримки всеукраїнським організаціям інвалідів після прийняття закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування громадських об'єднань інвалідів та підприємств, де працюють інваліди;

─ реструктуризації і переоснащення протезно-ортопедичних підприємств з метою вдосконалення вітчизняного виробництва сучасних засобів реабілітації інвалідів та повного забезпечення потреби в них;

─ розвитку системи життєзабезпечення і соціального обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці шляхом розширення мережі реабілітаційних і територіальних центрів, надання передбачених законодавством пільг та гарантій, посилення ролі адресних пільг і допомоги.

Пільги для інвалідів війни, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідають міжнародним договорам України, але через дефіцит державного бюджету багато з них не виконуються. Так, наприклад, згідно з згаданим Законом (п. З ст. 13) інваліди війни щорічно безплатно позачергово забезпечуються санаторно-курортним лікуванням або компенсацією за нього. Проте такі виплату якщо і проводяться, то з розрахунку інвалідам війни 1 та 2 групи, які не змогли оздоровитися надається компенсація в розмірі 200,00 гривень, а інвалідам 3 групи 150,00 гривень. а не середню вартість путівки, вартість якої тепер від 3000 грн.

Наведемо ще один приклад — згідно з п. 8 ст. 13 згаданого закону передбачається проведення позачергового безоплатного капітального ремонту власних жилих будинків і першочерговий поточний ремонт інших будинків і квартир інвалідів війни. Практично цей пункт зовсім не виконується.

Проблемою в житті інвалідів війни лишається позачергове безоплатне зубопротезування, госпіталізація та проходження медико-соціальної експертної комісії. У інвалідів війни багато захворювань, тож часто ЛКК не може визначитись, який спеціаліст повинен оформляти подання на МСЕК. Дуже часто звертаються інваліди війни з листами, в яких просять допомогти пройти переогляд у МСЕК з метою отримання, наприклад, 1-ї групи інвалідності уже після 80-річного віку, і це в той час, як більше 60 років вони є інвалідами війни. Думаю, що інваліду війни після досягнення 80-річного віку потрібно, не задумуючись, призначати 1-шу групу інвалідності.

Серед проблем інвалідів війни особливе місце займає позачергове безоплатне забезпечення автомобілями з ручним керуванням. Через відсутність грошей у держбюджеті цей пункт Закону майже не виконується, але можна знайти вихід із ситуації, наприклад, за рахунок автомобілів, які були у вжитку.

Пільги і компенсації є різними правовими категоріями, хоча в законодавчих актах вони межують, тісно пов’язані між собою. З точки зору правової спеціалізації між вказаними категоріями існують суттєві відмінності щодо їх змісту, порядку застосування, правових наслідків дотримання чи недотримання.

“Пільгою” є непередбачене законодавством повне або часткове звільнення певних категорій громадян (за ознакою віку, статі, заслуг, місця проживання тощо) від дотримання встановлених законом загальних вимог і правил, виконання певних обов’язків.

“Компенсація” – це передбачене законодавством фінансове або майнове відшкодування громадянину витрат або втрат.

Сьогодні вкрай актуально постала необхідність переорієнтації підходу держави до вирішення проблеми пільг, переваг, гарантій та компенсацій, яким раніше надавався пріоритет при вирішенні питань соціального захисту громадян. Доцільність такої роботи полягає в удосконаленні системи адресної державної допомоги, що дозволить в умовах переходу до ринкової економіки зробити систему пільг більш справедливою, прозорою, спрямованою на підтримку найменш захищених.

Існуюча система розподілу пільг не відповідала фінансовим можливостям держави і задекларованою законодавством вартістю і кількістю пільг, гарантій, компенсацій та допомог, які постійно доповнювались і кількісно розширювались. А це негативно впливає не тільки на соціальні а й на політичні та моральні засади. Тому на нинішньому етапі суспільно-економічного розвитку України ця проблема постала дуже гостро. Адже мова йде, фактично, про необхідність справедливого перерозподілу ресурсів держави [15. ст. 34].

Нині законодавством передбачено пільги в оплаті житлово-комунальних послуг для понад 14 категорій громадян, у тому числі 10 з них мають право споживати на пільгових умовах електроенергію і 9 – природний газ. Право на пільговий проїзд в громадському пасажирському транспорті визначено для 11 категорій населення України, а це майже 12 млн. чоловік.

Чисельність активного працездатного населення працездатного віку складає близько 20 млн. осіб. Тоді як чисельність пільгових категорій (без урахування тих, кому пільги надаються за службовою ознакою) складає понад 12 млн. осіб. Отже, арифметика, як бачите, дуже проста.

Стоїть питання про скасування необґрунтованих пільг для тих, хто працює, отримуючи високу заробітну плату. Одержувачі пільг, яким вони надавались за службовою або професійною ознакою, вимушені будуть сплачувати за отримані послуги. Зекономлені кошти будуть спрямовані на допомогу тим, хто її справді потребує, і, таким чином, найуразливіші категорії населення при цьому абсолютно не постраждають.

Нині в Україні понад 12 млн. таких осіб, в тому числі: інвалідів Великої Вітчизняної війни – 255,1 тис., інвалідів-чорнобильців – 534,1 тис., інвалідів з дитинства – 201,2 тис., інвалідів від трудового каліцтва і професійного захворювання – 98,5 тис., інвалідів від загального захворювання – 1,4 млн., дітей-інвалідів – 140,1 тис., учасників бойових дій – 460,4 тис., учасників бойових дій на території іноземних держав – 189 тис., членів сімей військовослужбовців, членів сімей померлих інвалідів і учасників бойових дій – 520,9 тис., громадян, які були насильно вивезені до Німеччини – 560 тис., ветеранів праці – 7,2 млн., учасників війни – 3,2 млн., жертв політичних репресій – 56 тис. осіб., осіб, яі мають особливі заслуги перед Батьківщиною – 2985 осіб. Для них збережено встановлені пільги, переваги та гарантії [37].

Органи законодавчої влади та самоврядування при затвердженні місцевих бюджетів можуть передбачати асигнування для надання зазначених пільг іншим малозабезпеченим категоріям за наявності відповідних джерел фінансування.

Передбачені заходи дозволять посилити адресність державної соціальної допомоги та забезпечити поглиблений соціальний захист найуразливіших верств населення, встановити дієвий контроль за цільовим використанням бюджетних асигнувань та обґрунтованістю їх надання. Для реалізації механізму адресності соціальної допомоги планується запровадити інститут соціальних інспекторів.

Станом на 01.05.2007 року на обліку у відділі з питань обслуговування інвалідів та ветеранів війни управління праці та соціального захисту населення Хотинської районної державної адміністрації перебуває 5665 ветеранів війни та осіб, на яких поширюється чинність Закону України “ Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту”. З них:

- інваліди війни 428

- учасники бойових дій 336

- учасники війни 4222

- сім’ї загиблих та померлих фронтовиків 679

Впродовж 2003-2006 років управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації працювало над вдосконаленням системи обліку ветеранів війни, з метою подальшого створення в районі Єдиного державного реєстру пільговиків. Для цього сформовані особові справи пільговиків, як в паперовому так і в електронному вигляді.

127 одиноких інвалідів та ветеранів війни знаходяться на обслуговувані в територіальнім центрі “Ветеран”. Значна робота проводиться з питань надання пільг та послуг ветеранам війни.

В повному обсязі надаються пільги за використану електроенергію, житлово-комунальні та інші послуги.

Проводиться відпуск твердого палива та скрапленого газу ветеранам, що проживають в не газифікованих помешканнях без центрального опалення. Всього твердим паливом в 2006 році забезпечено 3870 чол., на загальну суму 960,8 тис. грн. Проведено газифікацію 60% пільгового населення та забезпечено їх природнім газом на загальну суму 637,3 тис. грн. Надано пільги по за 2006 рік: електроенергії на суму 421,4 тис. грн.; житлово-комунальних послуг ветеранам на суму 11,5 тис грн.; водопостачання та водовідведення – 27,1 тис. грн.

Значна увага приділяється оздоровлення ветеранів війни та праці. Санаторно – курортні путівки у 2004 році одержали 42 особи, в 2005 році їх було 57, а уже у 2006 році пролікувалося лише 44 пільговика району. Це різке зменшення видачі санаторно-курортних путівок, зумовлено тим, що починаючи з 2006 року відбулися зміни у законодавстві і був відмінений даний вид пільг ветеранам праці. Це спричинило невдоволення серед цієї категорії пільговиків, яким також необхідне лікування в санаторіях.

Підприємство зв’язку постійно надає послуги ветеранам війни по абонплаті та проведенню телефонів. Всього послугами на абонплату за телефон за 2006 рік користувалися 1876 чол. на загальну суму 114,4 тис. грн., 80 пільговикам підведено телефони на загальну суму 80,3 тис. грн. В 2005 році підведено телефонів 60 пільговикам, а 2004 - 44 пільговикам. З цього ми бачимо позитивне збільшення, а також увагу держави, так як телефон – є важливий засіб зв’язку з навколишнім світом.

ВАТ “Хотинське АТП - 17741” здійснює перевезення пільгових категорій населення, в т. ч. ветеранів на приміських автобусних маршрутах без обмеження кількості поїздок. За 2006 рік в цій галузі було надано послуг на загальну суму 341 тис. грн. В 2006 році разом з боргами пільгове перевезення профінансовано на суму 195 тис. грн., а в 2004 році – всього на 112 тис. Зміну фінансування можна спостерігати на малюнку.

 

Рис.2.4 – Фінансування пільгового перевезення в Хотинському районі за 2004-2006 роки (тис.грн.)

 

З вищевикладеного бачимо, що з кожним роком надається послуг на значно більші суми. Це пов’язано з тим що за період 2005 – 2006 роки більше 3000 осіб в Хотинському районі отримали статус ветерана війни, а це означає, що вони набули право на пільгове перевезення. А ще у зв’язку із збільшенням цін на пальне, збільшується вартість квитків. Одночасно з цим цей вид пільги недофінансовується, тому що авто перевізник по кошторису планує на ці послуги більші суми.

Всі ветерани війни, які цього потребували, забезпечені проїзними талонами для проїзду на міжміському транспорті в межах України та СНД.