Організація і провадження наступних слідчих дій при розслідуванні кримінальних справ цієї категорії.

Шахрайство — важко доказуваний злочин. Успіх розслідування залежить тут насамперед від результатів розкриття злочину по гарячих слідах і провадження невідкладних слідчих дій після порушення кримінальної справи. Огляд, допит заявника, за­тримання і особистий обшук шахрая, впізнання зло­чинця потерпілим, виявлення викраденого майна в підозрюваних і впізнання його потерпілим — усе це створює достатню інформа­ційну базу, щоб на другому етапі розслідування розпочати перевір­ку і повторний огляд джерел доказової інформації.

Для вирішення цього завдання проводяться такі слідчі дії: до­пити, повторні огляди місць події, предметів вимагання і шахрайст­ва; перевірки показань на місці, очні ставки, слідчі експерименти і судові експертизи. Всі вони спрямовані на формування ланцюга доказів, що дозволяло б пред'явити підозрюваному обвинувачення і допитати як обвинуваченого, а потім продовжувати збирати і кон­центрувати докази, щоб викрити злочинця.

Подальші слідчі дії забезпечують всебічне дослідження предмета доведення. Допит обвинуваченого повинен дати інформацію не тільки про обставини і способи здійснення шахрайства, але і про всіх осіб, що брали участь в підготовці, здійсненні і прихованні злочину. Це особливо необхідно, якщо злочин — частина кримінальної діяльності організованого співтовариства. Перед слідчим стоїть задача виявити всі епізоди, сфери цієї діяльності, особистість організатора співтовариства.

Допити свідків переслідують ціль отримати дані про змалювання життя обвинуваченого, його зв'язки, факти придбання дорогих речей, транспортних засобів, нерухомості, закордонні поїздки. При крупних шахрайствах, особливо в банківській сфері, повинна бути перевірена версія про наявність у обвинуваченого рахунків в іноземних банках, нерухомості за кордоном, фіктивних компаній. Допомога в отриманні подібної інформації може надати Центральне національне бюро Інтерполу.

 Особливе доказове значення має перевірка показань на місці. У початкових результатах допиту вимагача або шахрая майже зав­жди є багато неточностей, показання про один і той самий предмет обстановки, характер місця події не збігаються не тільки в деталях, а й іноді по суті. Усунути це можна перевіркою показань декількох учасників — злочинця, потерпілого і свідків, що спостерігали ту саму подію в різних ракурсах, в різному психічному стані.

Рекомендується по черзі провести перевірки, а їх результати проаналізувати і порівняти. Раніше вказувалося, що для встанов­лення розташування учасників події на місці пригоди рекоменду­ється виготовити декілька масштабних схем, і кожному, хто переві­ряється, запропонувати відзначити місце розташування своє та інших учасників. Порівняння таких схем дає позитивні результати для визначення дійсного розташування учасників злочину на місці його вчинення.

Судову експертизу по розглядуваній категорії злочинів слід ви­знати незамінним засобом перевірки і одержання нових доказів від людей і речей.

Крім тих, що проводяться на початковому етапі розслідування, можливі судово-економічні, фізико-хімічні, мінералогічні експертизи і мистецтвознавчі експертизи предметів мистецтва і антикваріату.

Серед криміналістичних експертиз частіше за все проводиться техніко-криміналістична експертиза дослідження документів, за допомогою яких шахрай діяв, а також слідознавча і КЕМРВ.

Останнім часом вагомого значення набула експертиза дослід­ження звуковідеозапису і фоновідеоматеріалів (фоноскопічна, фо­нетична і електроакустична експертизи), без висновку котрої іноді неможливо розкрити вимагання або доказати шахрайство. Експер­тиза дозволяє не тільки встановлювати тотожність особи, що гово­рить, мова якої записана на фонограмі, а і вирішувати багато інших важливих питань, наприклад, дешифрувати зашумлену мову, вста­новлювати звукове середовище і вид його джерела на місці події і т. под.

Підготовка матеріалів на експертизу проводиться відповідно до наявних методичних посібників та інструкцій.

Список використаної літератури:

1. Криминалистика. Учебник для вузов / Под ред. Проф. Р.С. Белкина. – Москва: Норма, 2000.

2. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник. – Харків, 1999. – Ч.1.

3. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник. – Харків, 2001. – Ч.2.

4.Криміналістика(криміналістична техніка): Курс лекцій / П.Д. Біленчук, А.П. Гель, М.В. Салтевський, Г. С. Семаков. — К.: МАУП, 2001.