Призначення й особливості побудови таблиць ідентифікаторів

 

Неповне заповнення таблиці ідентифікаторів при застосуванні хеш-функцій веде до неефективного використання всього обсягу пам'яті, доступного компілятору. Причому обсяг невикористовуваної пам'яті буде тим вище, чим більше інформації зберігається для кожного ідентифікатора. Цього недоліку можна уникнути, якщо доповнити таблицю ідентифікаторів деякою проміжною хеш-таблицею.

Такий підхід дозволяє отримати два позитивних результатів: по-перше немає необхідності заповнювати порожніми значеннями таблицю ідентифікаторів - це можна зробити тільки для хеш-таблиці; по-друге, кожному ідентифікатору буде відповідати тільки одна комірка у таблиці ідентифікаторів (у ній не буде порожніх невикористовуваних комірок). Порожні комірки в такому випадку будуть тільки в хеш-таблиці, і обсяг невикористовуваної пам'яті не буде залежати від обсягу інформації, збереженої для кожного ідентифікатора — для кожного значення хеш-функції буде витрачатися тільки пам'ять, необхідна для збереження одного покажчика на основну таблицю ідентифікаторів.

На основі цієї схеми можна реалізувати ще один спосіб організації таблиці ідентифікаторів за допомогою хеш-функцій, називаний «метод ланцюжків». Для методу ланцюжків у таблицю ідентифікаторів для кожного елемента додається ще одне поле, у якому може міститися посилання на будь-який елемент таблиці. Спочатку це поле завжди порожнє (нікуди не вказує). Також для цього методу необхідно мати одну спеціальну змінну, котра завжди вказує на першу вільну комірку основної таблиці ідентифікаторів (спочатку — указує на початок таблиці).

Метод ланцюжків працює в такий спосіб по наступному алгоритму.

Крок 1. В усі комірки хеш-таблиці помістити порожнє значення, таблиця ідентифікаторів не повинна містити ні одної комірки, змінна FreePtr (покажчик першої вільної комірки) указує на початок таблиці ідентифікаторів; і:=1.

Крок 2. Обчислити значення хеш-функції n_i; для нового елемента А_i;. Якщо комірка хеш-таблиці за адресою n_i порожня, то помістити в неї значення змінної FreePtr і перейти до кроку 5; інакше — перейти до кроку 3.

Крок 3. Покласти j:=l, вибрати з хеш-таблиці адреса комірки таблиці ідентифікаторів m_j і перейти до кроку 4.

Крок 4. Для комірки таблиці ідентифікаторів за адресою m_j перевірити значння поля посилання. Якщо воно порожнє, то записати в нього адресу з перемінної FreePtr і перейти до кроку 5; інакше j:=j+l, вибрати з поля посилання адресу m_j і повторити крок 4.

Крок 5. Додати в таблицю ідентифікаторів нову комірка, записати в неї інформацію для елемента Aі (поле посилання повинне бути порожнім), у змінну FreePtr помістити адресу за кінцем доданої комірки. Якщо більше немає ідентифікаторів, які треба розмістити в таблиці, то виконання алгоритму закінчене, інакше і:=і+1 і перейти до кроку 2.

Пошук елемента в таблиці ідентифікаторів, організованої в такий спосіб буде виконуватися по наступному алгоритму.

Крок 1. Обчислити значення хеш-функції n для шуканого елемента А. Якщо комірка хеш-таблиці за адресою n порожня, то елемент не знайдений і алгоритм завершений, інакше покласти j:=l, вибрати з хеш-таблиці адресу комірки таблиці ідентифікаторів m_j=n.

Крок 2. Порівняти ім'я елемента в комірки таблиці ідентифікаторів за адресою m_j з ім'ям елемента А. Якщо вони співпадають, то шуканий елемент знайдений і алгоритм завершений, інакше - перейти до кроку 3.

Крок 3. Перевірити значення поля посилання в комірці таблиці ідентифікаторів за адресою m_j. Якщо воно порожнє, то шуканий елемент не знайдений і алгоритм завершений; інакше j:=j+l, вибрати з поля посилання адреса m_j і перейти до кроку 2.

При такій організації таблиць ідентифікаторів у випадку виникненні колізії алгоритм розміщає елементи в комірках таблиці, зв'язуючи їх один з одним послідовно через поле посилання. При цьому елементи не можуть попадати в комірки з адресами, що потім будуть співпадати зі значеннями хеш-функції. Таким чином, додаткові колізії не виникають. У підсумку, у таблиці виникають своєрідні ланцюжки зв'язаних елементів.