Сутність поняття «менеджмент». Характеристика вимог, які ставляться до сучасного менеджера.

Сутність поняття «менеджмент». Характеристика вимог, які ставляться до сучасного менеджера.

Менеджер - керівник або управляючий, що відповідає за певний напрямок діяльності підприємства (менеджер по персоналу, інвестиційний менеджер, менеджер зі зв'язків з громадськістю, фінансовий менеджер, ризик-менеджер, бренд-менеджер, екаунт-менеджер, менеджер з продажу), музичний менеджер, керуючий проектом (менеджер проекту) або цілою компанією (топ-менеджер). Останнім часом до менеджерів зараховують всіх осіб, відповідальних за певний напрямок, в тому числі і некерівного посад.Сучасна теорія і практика управління в готельному і туристичному бізнесі висуває такі вимоги до менеджера: 1. Професійна компетентність - ґрунтується на знаннях і здібностях. Те, що потрібно від співробітників, повинен уміти робити й менеджер. Це значить, що він має бути прикладом у роботі. 2. Соціальна компетентність- припускає знання в сфері управлінської психології (знання людей). Оскільки менеджер досягає результату своєї праці, впливаючи на інших осіб, то йому необхідні насамперед знання соціальної психології, сучасних управлінських підходів і особливостей професії. Уміння мотивувати співробітників - це передумова продуктивної спільної роботи. Напруженість і дисгармонія негативно діють на успішність роботи всього готелю. До соціальної компетентності також відносяться: педагогічні навички, чутливість до особистих проблем співробітників, здатність до комунікації, нестандартне мислення, рішучість і наполегливість у досягненні мети, ініціативність, уміння виконувати зобов'язання й обіцянки, високий рівень ерудиції, твердість характеру, справедливість, тактовність, акуратність, уміння привабити до себе, почуття гумору і гарне здоров'я. 3. Концептуальна компетентність - означає уміння менеджера визнати проблеми і вирішувати їх. Крім того, менеджер повинен уміти відрізняти значне та вагоме в явищах і процесах, що відбуваються в готелі, від незначного. Таким чином, концептуальна компетентність менеджера припускає розвинуте відчуття головного, уміння аналізувати, враховувати тенденції і закономірності.

Відповідальність менеджера за здійснення владових функцій

Відповідальність — обов'язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх задовільне розв'язання. Тобто, це зворотна сторона "медалі"

владних повноважень. Наприклад, призначені співробітнику обов'язки з вирішення робочих завдань або виконання певних видів діяльності. Як правило, владні повноваження менеджерів пропорційні відповідальності, яка на них покладена. Якщо відповідальність менеджера не підкріплюється достатніми повноваженнями, то виконання завдань можливе, але утруднене. В цьому випадку керівник повинен мати здібності до переконання колег і підлеглих. Коли владні повноваження менеджера "перевищують" відповідальність, виникає спокуса зловживань надлишком ресурсів, використання всієї повноти влади заради нічого не вартих результатів.

Відповідальність. Менеджер несе всю відповідальність за результати роботи організації перед вищим органом управління (зборами акціонерів, учасників товариства, власником). У своїй діяльності він повинен виконувати чинне законодавство і нормативні акти України, відповідає за їх порушення. Особливу відповідальність несе за виконання угод, контрактів і договорів. Менеджер володіє владою над підлеглими працівниками, але наявність влади передбачає відповідальність як за свої дії, так і за дії працівників. Відповідальність є необхідною належністю влади.

Методи нормування праці

Виділяють наступні методи нормування управлінських робіт: метод аналогів (найбільш розповсюджений): встановлюються нормативи витрат часу за аналогією з передовими організаціями.Цей метод доцільно використовувати для визначення обсягів робіт тих категорій апарату управління, праця яких взагалі не піддається задовільному обліку через відсутність критеріїв регламентації термінів виконуваної ними роботи;методи прямого нормування: використовуються для визначення нормативів постійно повторюваних робіт.методи непрямого нормування: враховують вплив різних факторів на навантаження службовців.За допомогою цих методів встановлюються укрупнені нормативи чисельності різних категорій працівників. Крім того, методи непрямого нормування застосовуються для встановлення норм обслуговування, тобто кількості обслуговуємих працівників, що приходиться на одного обслуговуючого (наприклад, кількість робочих на одного комірника).

Класифікація ділових нарад

1. За цілями: - навчальні (мета наради - передати учасникам певні знання, і тим самимпідвищити їх кваліфікацію);- роз’яснювальні (керівник намагається переконати учасників наради унеобхідності, вірності та своєчасності його стратегії і дій);- проблемні (мета наради - розробка шляхів і методів рішення проблем);- координаційні (мета наради - координація роботи підрозділів);- інформаційні (мета наради - здійснення збору, обміну і узагальненняданих з будь-якої проблеми і визначення поглядів учасників наради). 2. За способом проведення: диктаторські,автократичні, сегрегативні, дискусійні, довільні Диктаторська нарада характеризується такими ознаками: право голосу маєтільки керівник; він сам викладає свої погляди, видає наказ абовказівку; кількість учасників не регламентують. Особливості таких нарад- збереження ієрархії працівників, однозначність у постановці завдань,швидке здійснення рішень. Автократична нарада є різновидом диктаторської. її хід передбачаєзапитання керівника і відповіді учасників наради. Кількість учасників подібної наради обмежена. Такі наради, як правило, являють собою своєрідний звіт учасників перед керівником. Сегрегативна нарада передбачає порядок, при якому керівник сам визначаєтих, хто має виступити, тобто тих, кого він бажає вислухати. Дискусійн і наради являють собою найбільш демократичний спосіб вирішення проблем, що виносять на нараду. Такі наради організовують у разі потреби координації дій співробітників або підрозділів, їх може проводити як

керівник, так і обраний учасниками голова. Кількість учасників обмежена, звичайно не більш як 15 чол. Кожний учасник дискусійної наради має можливість викласти свою думку. Довільна нарада, як правило, має місце тоді, коли обмінюються думками працівники, професійні обов’язки яких тісно взаємопов’язані. Вона відбувається без порядку денного, без голови, на ній не приймають ніяких рішень. 3. За ступенем підготовленості: заплановані; позапланові. До запланованих нарад належать: наради, які регулярно проводять керівники; щотижневі наради, наприклад, їх проводять звичайно звстановленою періодичністю, у той самий час, з відносно стабільним складом учасників, часто з практично постійним порядком денним, наприклад, підведення підсумків тижня (місяця), визначення завдання на наступний тиждень; наради з найважливіших проблем діяльності організації, тощо; Позапланові: проводять у разі виникнення непередбачених, надзвичайних ситуацій (наприклад, при надходженні нормативного документа, що змінює порядок роботи та ін.) 4. За періодичністю: разові; регулярні; періодичні. 5. За кількістю учасників: наради з вузьким складом учасників (до 5 чоловік); розширені наради (до 20 чоловік); представницькі наради (понад 20 чоловік). 6. За складом учасників: - наради з постійним складом учасників;- наради з непостійним складом учасників;- наради зі змішаним складом учасників;- наради зі складом, регламентованим нормативним актом.

Методика проведення наради

Керівник повинен чітко проаналізувати: • вартість наради;• поведінку учасників наради;• асертивність наради;• підготовка наради;• проведення наради;• прийняття групових рішень. Мета: • усвідомити роль нарад у колективній праці;• удосконалити перебіг нарад, організованих у школі;• пізнати методи, що забезпечують успішне проведення наради.

Усвідомити, що безпосереднє зібрання людей має сенс, коли в цьому є необхідність:• в обміні інформацією;• у виявленні думок;• в аналізі важких ситуацій і проблем;• у прийнятті рішень з комплексних питань. Продумати наявність альтернативи проведенню наради:• чи можливе прийняття ріщень відповідальним керівником;• чи можливо замінити нараду кількома телефонними дзвінками або провести її по селектору;

Сутність поняття «менеджмент». Характеристика вимог, які ставляться до сучасного менеджера.

Менеджер - керівник або управляючий, що відповідає за певний напрямок діяльності підприємства (менеджер по персоналу, інвестиційний менеджер, менеджер зі зв'язків з громадськістю, фінансовий менеджер, ризик-менеджер, бренд-менеджер, екаунт-менеджер, менеджер з продажу), музичний менеджер, керуючий проектом (менеджер проекту) або цілою компанією (топ-менеджер). Останнім часом до менеджерів зараховують всіх осіб, відповідальних за певний напрямок, в тому числі і некерівного посад.Сучасна теорія і практика управління в готельному і туристичному бізнесі висуває такі вимоги до менеджера: 1. Професійна компетентність - ґрунтується на знаннях і здібностях. Те, що потрібно від співробітників, повинен уміти робити й менеджер. Це значить, що він має бути прикладом у роботі. 2. Соціальна компетентність- припускає знання в сфері управлінської психології (знання людей). Оскільки менеджер досягає результату своєї праці, впливаючи на інших осіб, то йому необхідні насамперед знання соціальної психології, сучасних управлінських підходів і особливостей професії. Уміння мотивувати співробітників - це передумова продуктивної спільної роботи. Напруженість і дисгармонія негативно діють на успішність роботи всього готелю. До соціальної компетентності також відносяться: педагогічні навички, чутливість до особистих проблем співробітників, здатність до комунікації, нестандартне мислення, рішучість і наполегливість у досягненні мети, ініціативність, уміння виконувати зобов'язання й обіцянки, високий рівень ерудиції, твердість характеру, справедливість, тактовність, акуратність, уміння привабити до себе, почуття гумору і гарне здоров'я. 3. Концептуальна компетентність - означає уміння менеджера визнати проблеми і вирішувати їх. Крім того, менеджер повинен уміти відрізняти значне та вагоме в явищах і процесах, що відбуваються в готелі, від незначного. Таким чином, концептуальна компетентність менеджера припускає розвинуте відчуття головного, уміння аналізувати, враховувати тенденції і закономірності.