Розпорядження як засіб реалізації влади. Розпорядча діяльність менеджера.

Методи розпорядчого впливу відображають динаміку процесу управління. Розпорядчий вплив — це пряма адміністративна вказівка, яка має обов'язковий характер, і адресується керованим об'єктам або особам. Сучасний період становлення ринку сприяє розширенню діяльності підприємств, ускладненню економічних зв'язків, посиленню конкуренції. За цих умов для забезпечення ритмічної, узгодженої діяльності апарату управління не достатньо використовувати тільки методи організаційного впливу. На практиці часто вдаються до глибоких адміністративних заходів впливу, спрямованих на усунення порушень зв'язків, пропорцій, узгодженість і ритмічність процесів господарської діяльності підприємств, що передбачає застосування методів розпорядчого впливу, які мають різний ступінь регламентації і деталізації. На відміну від організаційних методів, спрямованих на формування системи управління, розпорядчі методи дають змогу вирішити тільки окремі питання. Розпорядчий вплив не передбачає будь-які варіанти у виборі прийомів виконання певної дії, крім запропонованого, забезпечує чіткі дії управлінського апарату, налагоджену працю системи управління. Залежно від змісту і рівня управління розпорядчий вплив може набувати форм наказів, розпоряджень і вказівок. У цілому обсяг розпорядчих впливів залежить від якості підготовки кадрів управління, уміння, досвіду, авторитету, ініціативи та інших факторів. Форми розпорядчого впливу тісно пов'язані між собою і з формами організаційного впливу. З поглибленням розподілу праці в апараті управління, більш повним і чітким його документуванням завдяки розробці положень про структурні підрозділи, посадових інструкцій, а також загальному удосконаленню управлінської діяльності потреби в оформленні деяких управлінських рішень за допомогою видання наказів, розпоряджень немає. Тому чим кращий на підприємстві організаційний вплив у формі регламентування, нормування, методичного інструктування, тим рідше доводиться вирішувати питання за допомогою форм розпорядчого впливу. При використанні організаційно-розпорядчих методів впливу керівники мають пам'ятати про те, що правової сили ці методи набувають за умов відповідності чинному законодавству. Тому адміністративна діяльність на усіх ланках управління торговель ним підприємством має враховувати правові аспекти і відбуватися у межах законів. Основною формою офіційних відносин у системі управління є віддача розпоряджень.

Розпорядження — це повідомлення, передане керівником підлеглим, що стосується змісту і результатів їх діяльності.

Воно містить встановлення обов'язкової для виконання задачі, перелік обмежень (тобто того, що не слід робити) і в окремих випадках інструкції про порядок виконання завдань.

Вимоги до розпоряджень: 1. відповідність стратегії підприємства; 2.відповідність компетенції керівника;3. відповідність компетенції виконавця; 4.обгрунтованість, конкретність, чіткість формулюваня, точність; 5.забезпеченність необхідними матеріальними та інформаційними ресурсами; 6. можливість перевіряти та оцінювати результати дій, спрямованих на їхнє виконання.

Чинники, що впливають на вибір виду розпорядженн я: терміновість проблеми; важливість проблеми; складність проблеми; обсяг розпорядження; ступінь зрілості підлеглих; відносини між керівником та підлеглим; розмір трудового колективу; стабільність колективу.

Види розпоряджень: І. За способом віддачі: 1.1. Усні (недокументовані): віддаються при рішенні термінових задач малої і середньої складності і важливості у невеликих стабільних колективах.Специфікою усних розпоряджень є можливість неоднозначного тлумачення їхнього змісту (як того, хто його віддає, так і того, хто його одержує).1.2. Письмові (є доцільними у великих підприємствах, а також у випадку, якщо розпорядження важливе, складне, велике за обсягом, оскільки людина запам'ятовує обмежений обсяг інформації);1.3. Змішані: спочатку для оперативності віддається усне розпорядження, а потім робиться його письмове підтвердження.

2. У залежності від цілей, особливостей ситуації, стилю управління керівника і рівня розвитку працівників:2.1. Директивні:• наказ: зобов'язує підлеглих визначеним способом, точно та у встановлений термін виконати завдання, що складає сутність розпорядження, і за змістом буває наказом, в якому будь-що наказується, забороняється або інструктується; команда (усна вказівка) — це наказ, що віддається усно.Іноді накази як додаткову інформацію можуть містити перелік санкцій, що застосовуються при порушенні термінів або порядку виконання завдання. Найчастіше іро форму впливу застосовують керівники низової ланки: адміністратори, завідуючі виробництвом, секціями і відділами. На вищих рівнях управлінської ієрархії кількість усних вказівок зменшується;доручення: регламентує тільки зміст завдання, залишаючи підлеглим право у виборі способу дій, а іноді і термінів виконання. Зміст доручення — інформація про конкретні цілі і задачі, на підставі якої підлеглі можуть самостійно працювати. Ця інформація повинна бути чіткою і зрозумілою, тому неясні питання обмовляються відразу. У термінових випадках доручення можуть носити попередній характер.2.2. Демократичні: рада: залишає певну волю виконавцю відносно змісту розпорядження, зберігаючи непорушною лише основну його суть); прохання: є доцільним, якщо завдання звичайне, а відносини між керівником і виконавцем довірливі); виклик добровольців. Для підвищення якості виконання розпоряджень вони можуть підсилюватися та Ідами додатковими засобами впливу на виконавця: переконання, апеляція до логіки; побажання; обіцянка винагороди; встановлення санкцій, що застосовуються при невиконанні розпоряджень. У розпорядчій діяльності менеджеру слід враховувати певні рекомендації. Так, задача, що ставиться у розпорядженні, повинна відповідати обов'язкам, ральним можливостям виконавців, їхній культурі, рівню освіти, психологічним особливостям (хоча на практиці бувають відхилення в ту або іншу сторону). Це дозволяє уникнути безкорисного витрачання різного роду ресурсів, якщо працівник не реалізовує цілком свої здібності, чи запобігає появі незадоволеності, якщо він це завдання не в змозі виконати. У той же час його можливості можуть збільшуватися в зв'язку з розвитком особистості. Розпорядження повинні бути конкретними, точними і чітко сформульованими.