Розділ I. Загальні положення. Право на вищу освіту

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про вищу освіту

Цей Закон відповідно до Конституції України встановлює засади правового регулювання відносин у системі вищої освіти України.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ. ПРАВО НА ВИЩУ ОСВІТУ

Стаття 2. Законодавство України про вищу освіту

1. Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається з Закону України "Про освіту", цього Закону, Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

2. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про вищу освіту, то застосовуються правила міжнародних договорів.

Стаття 3. Право на вищу освіту

1. Особи, які мають повну загальну середню освіту, мають право на доступ до вищої освіти.

2. Доступ осіб до вищої освіти здійснюється на конкурсній основі.

3. Особи вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального закладу, галузі знань, напряму підготовки і професійної спеціальності.

4. Громадянин України має право один раз безоплатно, за рахунок коштів Державного чи місцевих бюджетів здобути вищу освіту кожного освітнього чи освітньо-наукового ступеня на конкурсній основі.

5. Громадянин має право повторно здобути певний освітній ступінь безоплатно, за рахунок коштів Державного чи місцевих бюджетів, у випадках, визначених законом.

6. Іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах постійно проживають на території України, мають рівні з громадянами України права на здобуття вищої освіти.

Стаття 4. Суб'єкти правовідносин у сфері вищої освіти

1. Суб'єктами правовідносин у сфері вищої освіти є:

1) вступники - особи, які мають право на доступ до вищої освіти відповідно до законодавства України та виявили бажання здобувати вищу освіту;

2) студенти, докторанти та інші здобувачі вищої освіти;

3) науково-педагогічні і наукові працівники;

4) вищі навчальні заклади;

5) наукові установи, які здійснюють підготовку за третім освітнім рівнем для здобуття освітньо-наукового ступеня доктора філософії;

6) агенції зовнішнього забезпечення якості вищої освіти;

7) кваліфікаційні центри;

8) експертний комітет;

9) Національна комісія регулювання освіти і науки;

10) центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки;

11) засновники вищих навчальних закладів;

12) інші центральні органи виконавчої влади, у підпорядкуванні яких є вищі навчальні заклади.

Стаття 5. Принципи освітньої діяльності у сфері вищої освіти

1. Освітня діяльність у сфері вищої освіти ґрунтується на принципах:

1) безперервності;

2) доступності;

3) верховенства права;

4) законності;

5) гласності;

6) об'єктивності;

7) неупередженості;

8) академічної свободи;

9) автономії вищих навчальних закладів;

10) рівного доступу до вищої освіти;

11) професіоналізму;

12) доброчесності;

13) самоврядування осіб, що навчаються;

14) поєднання інтересів засновників вищих навчальних закладів та осіб, що навчаються;

15) свободи вибору змісту вищої освіти, форм і методів навчання;

16) справедливої конкуренції вищих навчальних закладів;

17) відкритості системи вищої освіти;

18) інтеграції системи вищої освіти у світовий та європейський освітній простір;

19) незалежності системи вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;

20) визнання вищої освіти пріоритетним напрямом діяльності держави;

21) пріоритетності загальнолюдських духовно-моральних цінностей;

22) органічного зв'язку зі світовою та національною історією, культурою, традиціями.

Розділ II. СТРУКТУРА ВИЩОЇ ОСВІТИ. ДОКУМЕНТИ ПРО ВИЩУ ОСВІТУ

Розділ III. СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Розділ IV. СТУДЕНТИ, ДОКТОРАНТИ ТА ІНШІ ЗДОБУВАЧІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Стаття 24. Студенти

1. До студентів (слухачів, курсантів, екстернів - надалі - студенти) вищого навчального закладу відносяться особи, які здобувають освітній ступінь бакалавра чи магістра.

2. Студент вищого навчального закладу зобов'язаний:

1) старанно і добросовісно навчатися відповідно до навчального плану обраного ним напряму підготовки чи спеціальності;

2) дотримуватись вимог статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу.

3. Студент вищого навчального закладу має право:

1) користуватися матеріальними ресурсами вищого навчального закладу для навчання та проведення наукових досліджень;

2) вибирати навчальні дисципліни з переліку, передбаченого навчальним планом, в кількості, що складає не менше двадцяти відсотків загального навчального навантаження;

3) вивчати навчальні дисципліни з відповідної чи суміжної галузі знань, які викладаються у вищому навчальному закладі, незалежно від обраної підгалузі чи спеціальності, та проходити підсумковий контроль знань, умінь і навичок;

4) проходити навчання за індивідуальним планом, якщо протягом останнього навчального року студент успішно виконував навчальний план і не мав академічних заборгованостей;

5) проходити навчання з відповідної галузі знань в іншому вищому навчальному закладі в Україні чи за кордоном і отримувати перезарахування отриманих кредитів в рамках виконання програми за основним навчальним планом;

6) на матеріальну допомогу та заохочення за результатами навчання;

7) на спеціальний навчально-реабілітаційний супровід відповідно до нозологічних показань за наявності обмежень життєдіяльності, пов'язаних з інвалідністю;

8) на вибір форми навчання під час вступу до вищого навчального закладу;

9) на безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту;

10) на безкоштовне користування бібліотеками, інформаційними фондами, навчальною, науковою та спортивною базами вищого навчального закладу;

11) на користування виробничою, культурною, побутовою, оздоровчою базами вищого навчального закладу у порядку, передбаченому статутом вищого навчального закладу;

12) на забезпечення гуртожитком на строк навчання осіб у порядку, встановленому законодавством;

13) на участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікацій;

14) на участь у заходах з освітньої, наукової, науково-дослідної, спортивної, мистецької, громадської діяльності, що проводиться в Україні та за кордоном, у встановленому законодавством порядку;

15) на участь в об'єднаннях громадян;

16) на отримання соціальної допомоги у випадках, встановленим законодавством;

17) на академічну відпустку або перерву у навчанні із збереженням окремих прав здобувача вищої освіти, а також на поновлення навчання у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки;

18) на захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства;

19) на отримання студентського квитка, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

4. Підставами для відрахування осіб, які здобувають вищу освіту, можуть бути:

1) завершення особою навчання для здобуття обраного освітнього чи освітньо-наукового ступеня;

2) заява особи про відрахування з вищого навчального закладу;

3) заява про переведення до іншого навчального закладу;

4) невиконання особою навчального плану в обсязі понад 10 кредитів.

Стаття 25. Докторанти

1. До докторантів вищого навчального закладу чи наукової установи відносяться особи, які здобувають освітньо-науковий ступінь доктора філософії.

2. Програма підготовки докторантів включає навчання та виконання самостійного наукового дослідження під керівництвом науково-педагогічного чи наукового працівника.

3. Докторант вищого навчального закладу зобов'язаний:

1) старанно і добросовісно навчатися відповідно до навчального плану обраної ним наукової спеціальності;

2) виконувати індивідуальний план підготовки дисертаційної роботи.

4. Докторант вищого навчального закладу має право:

1) користуватися матеріальними ресурсами вищого навчального закладу для навчання та проведення наукових досліджень;

2) вивчати навчальні дисципліни з відповідної галузі знань та суміжних галузей, які викладаються у вищому навчальному закладі, незалежно від обраного напряму навчання, та проходити підсумковий контроль знань, умінь і навичок;

3) першочергово захищати дисертацію в разі успішного виконання навчального плану;

4) проходити навчання за індивідуальним планом;

5) на матеріальну допомогу та заохочення за результатами навчання та наукової роботи.

Стаття 26. Академічна мобільність студентів та докторантів

1. Студенти та докторанти мають право короткочасно продовжувати навчання або вивчати окремі навчальні дисципліни чи проводити наукові дослідження з обраної ними галузі знань, напрямку наукових досліджень в іншому вищому навчальному закладі України чи за кордоном, як за кошти Державного чи місцевих бюджетів, так і за кошти, отримані з інших джерел, що не заборонені чинним законодавством.

2. Короткочасне (тимчасове) продовження навчання або вивчення окремих навчальних дисциплін чи проведення наукових досліджень з обраної студентом або іншою особою, що навчається, галузі знань, напрямку наукових досліджень в іншому вищому навчальному закладі України чи за кордоном не є підставою для відрахування такої особи з вищого навчального закладу або вчинення інших дій, що обмежують його академічну свободу.

3. Вищий навчальний заклад сприяє обміну студентами та докторантами з вищими навчальними закладами України та зарубіжними вищими навчальними закладами.

4. Обмін студентами та докторантами між вищими навчальними закладами України та вищими навчальними закладами зарубіжних країн не може бути обмежений міжурядовими угодами, укладеними Україною з відповідними зарубіжними країнами або поставлений в пряму залежність від укладення таких угод.

5. Умови навчання, побуту студентів та докторантів при здійсненні обмінів визначаються договорами між вищими навчальними закладами.

6. Вищий навчальний заклад може визнати еквівалентними власним та зараховувати кредити, здобуті під час навчання в іншому навчальному закладі за результатами навчання.

7. Особи, що мають право на продовження навчання або вивчення окремих навчальних дисциплін чи проведення наукових досліджень з обраної ними галузі знань, напрямку наукових досліджень в іншому вищому навчальному закладі України чи за кордоном, визначаються у вищому навчальному закладі за результатами конкурсу, порядок та умови проведення якого визначаються вченою радою приймаючого вищого навчального закладу.

8. Особи з інших навчальних закладів України чи з-за кордону, що мають право на продовження навчання або вивчення окремих навчальних дисциплін чи проведення наукових досліджень з обраної ними галузі знань, напрямку наукових досліджень у вищому навчальному закладі України, визначаються за результатами конкурсу, порядок та умови проведення якого визначаються вченою радою такого вищого навчального закладу.

Стаття 27. Студентське самоврядування

1. Студентське самоврядування - це право осіб, що навчаються, на вирішення питань їх навчання, побуту, захисту прав та інтересів і участі в управлінні вищим навчальним закладом.

2. Студентське самоврядування є однією з гарантій забезпечення академічної свободи та автономії вищих навчальних закладів. Студентське самоврядування здійснюється особами, що навчаються у відповідному вищому навчальному закладі, як безпосередньо, так і через органи студентського самоврядування, які обираються шляхом прямого таємного голосування.

3. Порядок здійснення студентського самоврядування визначається цим Законом, іншими законами, статутом вищого навчального закладу, а також положенням про студентське самоврядування.

4. Студентське самоврядування об'єднує всіх осіб, що навчаються у відповідному навчальному закладі. Особи, що навчаються у вищому навчальному закладі, мають рівні права та можуть бути обраними в робочі, дорадчі, виборні та інші органи студентського самоврядування.

Стаття 28. Органи студентського самоврядування

1. Органи студентського самоврядування діють на принципах:

добровільності, колегіальності, відкритості;

виборності та звітності;

рівності права студентів на участь у студентському самоврядуванні;

незалежності від впливу політичних партій.

2. Студентське самоврядування здійснюється на рівні студентської групи, інституту (факультету), відділення, гуртожитку, вищого навчального закладу. Залежно від контингенту студентів, типу та специфіки вищого навчального закладу студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, структурних підрозділів вищого навчального закладу.

Органи студентського самоврядування можуть мати різноманітні форми (парламент, сенат, старостат, студентський ректорат, студентські деканати, ради тощо).

Орган студентського самоврядування може бути зареєстрований як громадська організація відповідно до законів України з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Представницькі, виконавчі та контрольно-ревізійні органи студентського самоврядування обираються строком на один рік.

Керівник органу студентського самоврядування та його заступники можуть перебувати на посаді не більш як два строки.

Одночасно з припиненням особою навчання у вищому навчальному закладі припиняється участь такої особи в органі студентського самоврядування.

3. Органи студентського самоврядування:

1) беруть участь в управлінні вищим навчальним закладом в порядку, установленому цим Законом та статутом вищого навчального закладу, делегують своїх представників до робочих, консультативно-дорадчих та колегіальних органів вищого навчального закладу;

2) беруть участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, оздоровлення, побуту та харчування;

3) проводять організаційні, просвітницькі, наукові, оздоровчі та інші заходи;

4) беруть участь у заходах (процесах) щодо забезпечення якості вищої освіти;

5) захищають права та інтереси студентів;

6) вносять пропозиції щодо змісту навчальних планів та програм;

7) вносять пропозиції щодо організації наукової роботи студентів;

8) вносять пропозиції щодо розвитку матеріальної бази вищого навчального закладу, в тому числі з питань, що стосуються побуту та відпочинку студентів;

9) беруть участь у вирішенні питань забезпечення створення належних побутових умов проживання студентів у гуртожитках та організації харчування студентів;

10) приймають акти, що регламентують їх організацію та діяльність;

11) розпоряджаються коштами та іншим майном, які перебувають на їх балансі та банківських рахунках;

12) виконують інші функції, передбачені цим Законом та положенням про студентське самоврядування.

4. За погодженням з органом студентського самоврядування вищого навчального закладу приймається рішення про:

1) відрахування студентів з вищого навчального закладу та їх поновлення на навчання;

2) переведення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі за державним замовленням, на навчання за контрактом за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб;

3) переведення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб, на навчання за державним замовленням;

4) призначення заступника декана факультету, заступника директора інституту, заступника керівника вищого навчального закладу, які відповідають за взаємодію адміністрації з органами студентського самоврядування;

5) поселення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, в гуртожиток і виселення їх з гуртожитку;

6) затвердження правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу в частині, що стосується осіб, які навчаються;

7) діяльність студентських містечок та гуртожитків для проживання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі.

5. Пропозиції органів студентського самоврядування, внесені на розгляд, мають бути розглянуті наглядовою або вченою радою вищого навчального закладу, і за результатами має бути ухвалено мотивоване рішення про прийняття або відмову у прийнятті пропозицій та надано письмову відповідь.

6. Вищим органом студентського самоврядування є загальні збори (конференція) студентів, що:

1) ухвалюють положення про студентське самоврядування та статут організації студентського самоврядування, визначають структуру, повноваження та порядок проведення прямих таємних виборів представницьких та виконавчих органів студентського самоврядування;

2) заслуховують звіти представницьких, виконавчих і контрольно-ревізійних органів студентського самоврядування, дають їм відповідну оцінку;

3) затверджують порядок використання майна та коштів органів студентського самоврядування, підтримки студентських ініціатив на конкурсних засадах;

4) затверджують річний кошторис витрат (бюджет) органів студентського самоврядування, вносять до нього зміни та доповнення, заслуховують звіт про його виконання;

5) обирають контрольно-ревізійну комісію з числа студентів для здійснення поточного контролю за станом використання майна та виконання бюджету органів студентського самоврядування.

7. Адміністрація вищого навчального закладу не має права втручатися в діяльність органів студентського самоврядування.

8. Керівник вищого навчального закладу сприяє створенню належних умов для діяльності органів студентського самоврядування (надає приміщення, меблі, оргтехніку, забезпечує телефонним зв'язком, постійним доступом до Інтернету, відводить місця для встановлення інформаційних стендів тощо).

9. Фінансовою основою студентського самоврядування є кошти, визначені вченою радою вищого навчального закладу в розмірі не менш як 0,5 відсотка власних надходжень відповідного вищого навчального закладу.

Кошти органів студентського самоврядування спрямовуються на виконання їх завдань і здійснення повноважень відповідно до затверджених ними кошторисів.

Стаття 29. Стипендії

1. Студенти та докторанти, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, мають право на отримання соціальних та/або академічних стипендій.

2. Академічні стипендії призначаються за результатами навчання у вищих навчальних закладах.

3. Академічними стипендіями є:

1) стипендії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, іменні стипендії, які призначаються студентам і докторантам за результатами навчання, розміри та порядок призначення яких визначається відповідно до закону;

2) іменні або персональні стипендії навчального закладу;

3) ординарні (звичайні) академічні стипендії.

4. За особливі успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній та науковій діяльності студентам і докторантам можуть призначатися іменні або персональні стипендії навчального закладу, виплата яких проводиться у межах коштів, передбачених для виплати стипендій, у порядку та розмірах відповідно до положення про іменні або персональні стипендії вищого навчального закладу, що затверджується його керівником.

5. Соціальні стипендії призначаються на підставі нормативно-правових актів на отримання державних пільг і гарантій для окремих категорій громадян.

6. Студентам та докторантам, які навчаються згідно з угодами, укладеними між вищими навчальними закладами та фізичними або юридичними особами, стипендії можуть виплачуватися за рахунок коштів цих осіб, якщо це передбачено умовами укладеної угоди.

7. Призначення і виплата стипендій студентам та докторантам, які є іноземними громадянами та особами без громадянства, провадиться відповідно до міжнародних договорів України у порядку, встановленому законом.

8. З метою стимулювання студентів та докторантів, які навчаються за окремими пріоритетними для держави напрямами підготовки, встановлюється підвищена академічна стипендія.

9. Розмір мінімальної академічної та соціальної стипендії не може бути менше за прожитковий мінімум, встановлений законом.

10. Виплата соціальних стипендій здійснюється органами соціального захисту.

11. Призначення звичайних академічних стипендій здійснюється згідно з рейтингом, складеним у вищому навчальному закладі за результатами семестрового контролю студентів кожного курсу за кожною спеціальністю.

Критерії призначення іменних або персональних стипендій вищого навчального закладу затверджуються вченою радою вищого навчального закладу, у якому навчаються студенти.

12. Рішення про призначення звичайних академічних стипендій та іменних або персональних стипендій вищих навчальних закладів приймає керівник вищого навчального закладу на підставі подання стипендіальної комісії.

13. Кількість осіб, що отримують академічні стипендії, повинна становити не менше 70 відсотків від кількості осіб, що навчаються у вищому навчальному закладі виключно за кошти державного або місцевого бюджету.

Стаття 78. Форми навчання

1. Навчання у вищому навчальному закладі здійснюється за такими формами навчання:

1) денна (очна);

2) заочна;

3) дистанційна;

4) екстернатна.

2. Навчальні програми мають бути однаковими для кожної форми навчання.

3. Студент, який успішно виконує вимоги навчального плану, має право вільно обирати форму навчання за умови наявності вільних місць відповідної форми та забезпечення оплати за навчання.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про вищу освіту

Цей Закон відповідно до Конституції України встановлює засади правового регулювання відносин у системі вищої освіти України.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ. ПРАВО НА ВИЩУ ОСВІТУ