Вплив кольорових елементів на колорит кімнати

На кольорове рішення приміщень суттєво впливає колір меблів.

Вибираючи меблі для житла, необхідно враховувати орієнтацію та освітлення кімнат.

Пояснення вчителя супроводжується демонстрацією ілюстративних матеріалів з журналів.

При обладнанні світлих кімнат світлими меблями досягається особлива зорова легкість та нюансна гармонія інтер’єру.

Велику роль відіграє також колір тканини, якою оббиті меблі. Особливо важливо враховувати властивість теплих кольорів виступати, а холодних відступати.

Вплив на колорит приміщення може здійснити й килим, застелений на підлозі. Колір та малюнок його повинні бути ув’язані з загальним оздобленням кімнати.

Вчитель акцентує увагу на такі кольорові елементи кімнати як занавіски, що оздоблюють такий функціональний елемент житла як вікон.

Вибір кольору занавісок залежить від загальної кольорової гами інтер’єру. Вони можуть бути яскраві (червоні, помаранчеві та жовті) та не інтенсивних тонів. Для спалень, дитячих кімнат, кабінетів краще використовувати драпірувальні тканини світлих тонів. В загальних кімнатах можна використовувати яскраві тканини.

Вчитель розглядає з учнями малюнки з устроєм віконних занавісок, де різні прийоми розташування занавісок на вікнах, а також їх розміри та колір допомагають створити той чи інший ефект.

Колір – найдоступніший засіб формування житлового середовища. Тоді як меблі, вікна і двері – багатотиражна продукція заводів, що в принципі не піддається змінам. У виборі колірного оформлення ми практично нічим не обмежені. Колір істотно впливає на характер нашого житла, надаючи останньому комфортності, естетичного вигляду, індивідуальності.

В обмеженому просторі житлового інтер’єру ми ніколи не сприймаємо колір ізольовано. Колір стін, стелі, усіх предметів впливають один на одного. Можна говорити про колірний „клімат” інтер’єру. Колір стін завжди поєднується з кольором меблів, з кольором підлоги і драпіровок. Тональні відношення впливають на сприймання простору: контрастні співвідношення наближають, а нюансні ні.

Оперуючись табобличчями та малюнками, вчитель нагадує учням про гармонійне поєднання кольорів та закони узгодження кольору.

Теплі кольори (жовтий, помаранчевий та червоний) наближуються, виступають уперед. Приміщення пофарбоване в такі кольорі буде здаватися менших розмірів. Таке ж приміщення, пофарбоване в холодні кольори (блакитний, світло-зелений, фіолетовий та їх відтінки), зорово стає більш просторим, бо ці кольорі як би виступають назад. У відповідності до цього вузька довга кімната буде здаватись ширше та коротше, якщо її торцеву стінки пофарбувати в теплі кольори, а поздовжню – в холодні.

Дуже висока кімната буде здаватися нижче, якщо стеля буде теплого кольору, а стіни – холодного, і, навпаки, в низькій кімнаті стеля повинна бути білого або світлого холодного кольору, а стіни того ж кольору, але більш насиченого.

Застосовуються таблиці з кольорознавства та ілюстрації інтер’єрів.

Той чи інший колір може викликати почуття радості або суму, підвищувати або знижувати працездатність, розсіювати увагу.

Розрізняють активні та пасивні кольори та відтінки, теплі (що нагадують сонце, розжарений метал) та холодні (що асоціюються з небом, водою, льодом).

Теплі кольори: жовтий, жовто-помаранчевий, помаранчевий, помаранчево-червоний – веселі, піднімають настрій.

Активні кольори: червоний, червоно-фіолетовий, фіолетово-синій –яскраві, збуджуючі, можуть стомлювати.

Холодні кольори: блакитний, синьо-зелений – свіжі, заспокійливі.

Пасивні кольори: зелений, зеленувато-жовтий – спокійні.

Основу палітри житлового інтер’єру можуть складати: жовті, зелені, жовто-зелені, зелено-блакитні та се ребристо сірі кольори.

Застосування червоного, фіолетового та синього кольору стомлює зір та збуджує нервову систему, ці кольори треба застосовувати обережно, стримано: в основному на невеликих площах та окремих предметах.

Кольорові рекомендації для конкретних приміщень

Вчитель запитує в учнів, які кольорові гами переважають в їх житлі і в яких кімнатах.

Кольорова психологія з цього приводу надає певні рекомендації.

Розглянемо їх коротко для окремих приміщень.

Так, для передпокою – першого простору в який ми потрапляємо, переступивши поріг, найбільш оптимальними є червоний та жовтий: вони діють привітливо, бадьорять, запрошують.

Різним може бути призначення вітальні, а тому і вимоги до кольору будуть залежити від запитів.

Затишну атмосферу створюють жовто-зелений та відтінки коричневого кольорів; представницький характер – темні тони синього або блакитно-зеленого кольорів; святковість – червоно-фіолетові та пурпурово-червоні; динамічність та активність – яскраво-помаранчеві та помаранчево-червоні.

У спальнях перевагу треба відвідати розбіленим пастельним кольорам – червоному, блакитному, сонячно-жовтому, а у зоні занять та сну – спокійні кольори: блакитний, зелений, сіро-блакитний.

Кухня та ванна – чисто функціональні приміщення, і для них підходять холодні відтінки, які надають їм вигляду, що сприяють готуванню їжі та проведенню гігієнічних процедур.

Взагалі, вирішуючи кольорову гаму кожного приміщення, слід виходити з загального композиційного кольорового рішення інтер’єру всій квартири. Тільки за такої умови можна досягти єдності та гармонії кольору в інтер’єрі.

Штучне та природне освітлення по-різному впливають на колір. Колір у квартирі необхідно підбирати з урахуванням освітлення кімнат у денний час. Колір в інтер’єрі здається дуже інтенсивним у першій половині дня, коли переважають блакитні ультрафіолетові промені, які в опівдні стають більш сильними. Треба пам’ятати, і про штучне освітлення кімнат у темний період доби. Ввечері у світлі червоних променів кольори стають м’якшими, ніжнішими, при цьому найбільше виділяються червонуваті та жовтуваті відтінки. У приміщеннях з північної сторони такі зміни будуть мінімальними.

Для приміщень різного призначення потрібне середнє освітлення, яке досягається застосуванням ламп різної напруги, або збільшують кількість ламп однієї напруги, наприклад 60 Вт.

Пояснення вчителя супроводжується розгляданням таблиці „Освітлення житлових приміщень лампами розжарювання”.

Розглядаючи таблицю „Зміна кольорового тону та світності при штучному освітленні”, вчитель пояснює, що у зв’язку з такими особливостями кольору бажано наслідувати природне світла, поєднуючи лампи розжарювання та люмінесцентні, щоб зберегти обрану кольорову палітру інтер’єру.

Основні типи світильників та правила їх установлювання

Для розглядання цього питання бажано мати плакати з основними типами світильників.

Від будови світла залежить той чи інший світлорозподіл.

Існують такі типи світильників:

- світильники прямого світла безпосередньо посилають світловий потік на площину. При такому світильнику інтер’єр чітко поділяється на освітлену й затемнену зону.

- світильники розсіяного світла розсіюють світловий потік в усіх напрямках.

- світильники відбитого світла посилають світовий потік тільки вгору, і світ, відбившись від площини стелі, освітлює приміщення (інтенсивніше по верху стін і менше донизу).
Недолік таких світильників – низький коефіцієнт корисної дії.

- світильники прямого й відбитого світла поєднують різні якості та є найуживанішими.

Під час установлювання світильників необхідно дотримуватись таких правил:

1. Прямі світлові промені не повинні попадати в очі під кутом, меншим 30⁰ до обрію.

2. Кут падіння не повинен сприяти виникненню осліплюючих відбитих променів.

3. Тінь від людини не повинна закривати її робоче місце. Інтимність та затишок створюють локальні джерела світа. Висота точка світла настільної лампи від поверхні стола має бути 30-40 см, нічника – 15-25 см. Висота для лампи торшера прийнята 120-130 см від підлоги та 30-40 см від людини, що сидить в кріслі.

При штучному освітленні відбувається зміна кольорового тону предметів інтер’єру.

 

Ознайомлення з різними видами інтер’єрів виявлення їх особливостей. Пошук рівноваги та динамічності і статичності форм. Компонування елементів композиції. Створення фронтальної композиції. Ритмічні композиції. Складання просторових композиції за допомогою макетних елементів.

У архітектурному проектуванні основним терміном є композиція.

Під архітектурною композицією мається на увазі таке поєднання і взаємозв'язок елементів архітектурної споруди, які в результаті створюють закінченість і доцільність архітектурного твору. Це поняття може застосовуватись до процесу проектування, до проекту і самої споруди.

Пропорції приміщення можна змінити кольором та величиною малюнка. Так малюнок шпалер, занавісок, бордюрів, паркету здатен змінювати враження: оптично зменшує кімнату великий малюнок шпалер, особливо, якщо він у червонуватих тонах, а мілкий малюнок створює відчуття віддаленості та простору.

Вчитель користується ілюстраціями прийомів оздоблення, коментуючи та демонструючи їх учням.

Так, широкі полоси на підлозі уздовж поздовжніх стін оптично витягує приміщення, а упоперек – роблять його ширше та коротше. Поперечні полоси на стінах розширюють приміщення, але роблять його нижче, поздовжні – збільшують висоту.

Нижчим можна також зробити приміщення, якщо пофарбувати стелю в найбільш темний колір, ніж стіни, або якщо при обклеюванні стін шпалерами залишити широкий фриз під колір стелі та окантувати його планкою під дерево.

Мистецтво створення інтер'єру вимагає взаємозв'язку, узгодження елементів композиції в органічне, єдине ціле, розв'язуються питання тонально-колірних співвідношень, поєднань.

Тобто формування внутрішнього простору здійснюється за допомогою засобів, якими досягається його досконалість, і зрозуміти ці засоби, прийоми і закономірності, - значить зробити крок до розвитку, власного уміння.

Недаром А.М. Горький говорив, що під красою розуміється таке поєднання різних матеріалів, а також звуків, фарб, слів, яке надає спрацьованому людиною – майстром форму, діючу на відчуття і розум як сила, збудлива в людях здивування і гордість перед здібністю до творчості.

Ці засоби включають:

1) художні засоби організації середовища:

· форму з своїми характеристиками – геометричністю, пластичністю, симетрією і асиметрією, співвідношеннями (розмірів, а також контрастними і нюансними співвідношеннями);

· конструкцію – фронтальну, просторову і об'ємно-просторову;

· матеріал – дерево, метал, каміння, стекло, бетон, пластмаса, шпалери і т.д.

2) засоби виразності

· пропорційність і ритм.

Пропорційність є засобом гармонізації, її може мати будь-який об’єкт дизайну.

Особливо велика роль пропорцій в архітектурі. Осягненням найкращих відношень величин математичним аналізам уже існуючих пам’ятників займались такі дослідники Відродження Леонардо да Вінчі, Альберті Дюрер і пізніші – Жолтовський, Хімбідж, Корбюз'є та багато інших.

У дизайні пропорції складаються в результаті коректування уже визначеної основи. Ця основа обумовлена призначенням предмета, технологією його виготовлення та ін.

Дуже близькі до поняття пропорцій і ритмічні відношення.

Ритм – це внутрішня закономірність чергування певної кількості елементів.

Проблема ритму виразно виступає у вирішенні просторого середовища. Ритмічне розстановка меблів, або обладнання в інтер’єрі формує його простір і дуже впливає на художній образ.

Ритм стосується не тільки співвідношення величин або колірних плям, а й масштабності.

Поняття масштабності перейшло у дизайн з архітектури і є важливою характеристикою предмета. Воно ґрунтується на порівнянні величин розглядуваного предмета і наших уявлень про цю величину. Виявляється, довільно збільшувати або зменшувати виріб, що має якісь функціональний або художньо-естетичний зміст, не можна. Людині властиве прагнення зв’язувати усе створюване нею з певною величиною. Відхилення від цього викликає внутрішній протест, а разом з ним й естетичну невдоволеність. Витоки цього, як гадає багато дослідників, у властивому свідомості людини внутрішньому “мірилі” величин.

Масштаб мимоволі пов’язується в людській свідомості з оточенням. Один і той самий предмет може здатися громіздким або навпаки, мізерним залежно від простору, який його оточує.

Визначення потрібної оптимальної масштабності добиваються вибором такого розміру, який відповідає нашим уявленням і не порушує співвідношення предмета з людиною або з матеріальним оточенням (предметами, архітектурою) і простором.

Масштабність інтер’єру вирішується в принципі так само, як і масштабність предмета, і ґрунтується на відповідності між реальною величиною простору та його композиційним вирішенням.

Види композиції

Художній образ інтер’єру створюється на основі трьох видів композиції – просторової, об’ємної та фронтальної.

Просторова композиція розрахована на сприймання глядачем, що знаходиться всередині простору. Про таку композицію можна говорити, коли розглядається ціле приміщення, його елементи.

Об’ємна композиція складається з елементів, що розміщуються по ширині, висоті та глибині.

Ця композиція сприймається з усіх сторін, використовується при рішенні компонування з предметів меблів та декоративного убранства.

Основою фронтальної композиції є площина та розташування елементів за двома координатами – шириною та висотою. Використовується у тому ж напрямку.

Під час розглядання видів композиції вчитель користується наочними прикладами видів.

Основні засоби побудови композиції

Головна умова художньої дії будь-якої композиції – єдність та цілісність її форми, супідрядність частин, їх взаємна узгодженість між собою та з цілим.

Для досягнення цього застосовуються спеціальні засоби побудови композиції, які визначають її виразність.

Вчитель користується табобличчями, демонструючи та коментуючи їх.

Основні засоби побудови композиції:

1) виділення головного елементу композиції (за розташуванням, розмірами, формою, контрастом, втратою значимості головного елементу);

2) заповнення площини елементами композиції (перевага площини, рівновага між площиною та елементами композиції, перевага елементів композиції);

3) ритмічна та метрична організація композиції (метр, простий та складний ритми);

4) поділ на частини, супідрядність частин (членування площини на рівнозначні частини, виділення головної частини);

5) компонування елементів композиції (симетричне, асиметричне, відкрите, замкнуте, статичне і динамічне).