Особливості припинення діяльності кредитної спілки

Кредитна спілка припиняє діяльність шляхом її реорганізації (злиття, приєднання, поділу) або ліквідації. Такою, що припинила свою діяльність, кредитна спілка вважається після внесення запису до Державного реєстру фінансових установ.

Реорганізація кредитної спілки провадиться за рішенням її вищого органу управління. Ліквідація кредитної спілки провадиться:

- за рішенням її вищого органу управління;

- на підставі рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про скасування державної реєстрації кредитної спілки у зв'язку з виявленими фактами фальсифікації чи викривлення інформації, яка була подана кредитною спілкою на момент її державної реєстрації і мала істотне значення для прийняття відповідного рішення;

- за рішенням суду, в тому числі в разі заняття діяльністю без відповідної ліцензії чи діяльністю, забороненою законом, в разі неплатоспроможності кредитної спілки, в інших випадках, передбачених законом, за поданням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, позовом членів або кредиторів кредитної спілки.

У разі прийняття рішення про ліквідацію кредитної спілки за рішенням її вищого органу управління він повинен невідкладно письмово повідомити про це національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, яка вносить до відповідного державного реєстру відомості про те, що кредитна спілка перебуває у процесі припинення її діяльності. Крім того, в повідомленні мають міститися пропозиції стосовно комісії або особи щодо припинення діяльності кредитної спілки (ліквідаційна комісія, ліквідатор тощо), порядку та строків припинення. Регулятор повинен протягом 5 днів з дня надходження такого повідомлення погодити його або внести свої пропозиції.

Виконання функцій комісії може бути покладено на спостережну раду кредитної спілки.

З моменту призначення відповідної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами кредитної спілки. Комісія від імені кредитної спілки, яка припиняє діяльність, виступає у суді, також вона поміщає у відповідних засобах масової інформації, в яких публікуються дані про державну реєстрацію кредитної спілки, що припиняє діяльність, повідомлення про припинення діяльності такої спілки та про порядок і строк заявлення вимог її кредиторами, вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово сповіщає їх про припинення діяльності спілки. Кредитори кредитної спілки, що припиняє діяльність, можуть вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язань та відшкодування збитків.

При реорганізації кредитної спілки після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія складає передавальний акт (злиття, приєднання) або розподільчий баланс (поділ), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань кредитної спілки, що припиняє діяльність, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Копії передавального акта або розподільчого балансу, затверджені органом, що прийняв рішення про припинення діяльності кредитної спілки, передаються до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Зазначені копії засвідчуються нотаріально або можуть бути засвідчені посадовою особою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Порушення вищеописаного порядку є підставою для відмови у внесенні до Державного реєстру запису про припинення діяльності кредитної спілки та державній реєстрації створюваних правонаступників.

При ліквідації платоспроможної кредитної спілки вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги працівників кредитної спілки та членів ліквідаційної комісії, пов'язані з трудовими відносинами, та вимоги щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги за вкладами членів кредитної спілки на депозитних рахунках та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу звернутися в суд із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду такі вимоги кредитора включаються до ліквідаційного балансу та задовольняються в порядку черговості.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна кредитної спілки, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких рішенням суду кредиторові відмовлено, вимоги, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними.

Якщо вартість майна кредитної спілки є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, вона ліквідується в порядку, передбаченому законом про банкрутство. Припинення діяльності кредитної спілки в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства визначається законом.

При ліквідації спілки залишок коштів резервного та додаткового капіталу після розрахунків із членами спілки та іншими кредиторами зараховується до Державного бюджету України.

Після завершення процедури ліквідації кредитної спілки комісією складається ліквідаційний баланс, який передається національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, для затвердження та є підставою для виключення такої кредитної спілки з Державного реєстру фінансових установ.

Корпоративні особливості колективного сільськогосподарського підприємства

Правове регулювання створення колективного сільськогосподарського підприємства та членства у ньому

Створюється колективне сільськогосподарське підприємство (скорочено – КСП) за бажанням громадян на добровільних засадах на їх загальних зборах. При цьому створення підприємства не обумовлюється будь-якими рішеннями державних, господарських та інших органів

Як зазначається у ст. 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Колективне сільськогосподарське підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація підприємства проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (тобто відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»).

Вимоги до статуту КСП

Як зазначено у ст. 4 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» у статуті колективного сільськогосподарського підприємства вказуються:

- найменування підприємства;

- його місцезнаходження;

- предмет і цілі діяльності;

- порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому;

- принципи формування спільної власності та права членів щодо неї;

- порядок розподілу прибутку, отриманого від операцій із цінними паперами;

- загальні права та обов'язки членів підприємства;

- органи самоврядування, порядок їх формування та компетенція;

- права та обов'язки підприємства і його членів щодо використання й охорони земель, водних та інших природних ресурсів;

- питання виробничо-господарської, фінансової і трудової діяльності;

- питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії;

- умови і порядок реорганізації та ліквідації підприємства.

Статут підприємства може містити й інші положення, що не суперечать законодавству України.