Навчально-методичне обґрунтування теми.

Завідувач кафедри

Д.мед.н., професор ___________

 

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

Практичного заняття

 

Тема заняття

“Бульозні захворювання шкіри”

 

Модуль “Дерматовенерологія”

 

Змістовий модуль 7. Бульозні захворювання шкіри

 

Навчальна дисципліна:

Дерматовенерологія

 

Курс - 4

Факультет - медичний

Спеціальність - лікувальна справа

кількість годин - 3

 

 

Методичну розробку склала

асистент

 

 

 

 

Тема. “ Бульозні захворювання шкіри ”.

Навчально-методичне обґрунтування теми.

Кількість хворих міхурчатими дерматозами з кожним роком стає все більшою в усіх країнах світу. Не дивлячись на те, що ураження шкіри і слизових оболонок з наявністю міхурів були відомі ще в часи Гіпократа, тільки в другій половині ХХ ст. з’явилася можливість пізнавати та проводити диференційну діагностику різних форм міхурчатих акантолітичних та неакантолітичних захворювань. На жаль, питання етіології і патогенезу до цього часу повністю не розкрито, у зв’язку з чим виникають певні труднощі в процесі лікування. А якщо врахувати той факт, що з ураженням слизових оболонок при цих захворюваннях приходиться зустрічатися не тільки дерматологам, але й лікарям інших спеціальностей (стоматологія, гінекологія, отоларингологія, офтальмологія), стає зрозумілим підвищений інтерес до даної патології.

2. Навчальна мета:

2.1. Студент повинен знати:

1. Сучасні поняття про етіопатогенез пухирчатки.
2. Клініку типових виявів вульгарної пухирчатки.
3. Характерні клінічні особливості герпетиформного дерматозу.
4. Діагностику та диференційну діаг­ностику цих дерматозів.
5. Особливості методів терапії пу­хирчатки та герпетиформного дерматозу.

 

2.2. Вміти:

1. Трактувати сучасні поняття про етіопатогенез пухирчатки.
2. Вирізняти клініку типових виявів вульгарної пухирчатки.
3. Визначати характерні клінічні особливості герпетиформного дерматозу.
4. Трактувати діагностику та диференційну діаг­ностику цих дерматозів.
5. Узагальнювати особливості методів терапії пу­хирчатки та герпетиформного дерматозу.

 

2.3. Опанувати практичні навички:

1. Провести огляд шкірних покривів та видимих слизових оболонок.
2. Здійснити огляд елементів шкірної висипки при боковому освітленні.
3. Провести пальпацію елементів шкірної висипки.
4. Визначити різновиди симптому Нікольського при бульозних дерматозах.
5. Визначити симптом Асбое-Ганзена при бульозних дерматозах.
6. Провести забір мазків-відбитків з дна ерозій для дослідження на акантолітичні клітини Тцанка.
7. Провести забір вмісту міхурів для визначення кількості еозинофілів при бульозних дерматозах.
8. Провести постановку проби Ядасона при герпетиформному дерматозі Дюринга.

 

Виховна мета.

1. Використовувати морально-етичні принципи спілкування з хворими на шкірні та венеричні захворювання.

2. Формувати у студентів вміння клінічного мислення в процесі обстеження хворих.

3. Виховувати у студентів грамотний професійний підхід та деонтологічне ставлення під час опитування та обстеження пацієнтів.

 

4. Міжпредметна інтеграція (базовий рівень підготовки).

Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

Анатомія людини Гістологія Біологія та генетика Медична хімія Нормальна фізіологія Патологічна фізіологія Пропедевтика внутрішніх хвороб Патологічна анатомія Клінічна імунологія, алергологія Іноземні мови Психологія та соціологія Суспільні науки та українознавство

Аналізувати інформацію про будову тіла людини, системи, що його складають, органи і тканини. Інтерпретувати статеві, вікові та індивідуальні особливості будови організму людини. 32 Передбачати взаємозалежність і єдність структур і функцій органів людини, їх мінливість під впливом екологічних факторів.   Інтерпретувати мікроскопічну та субмікроскопічну структуру клітин.   Пояснювати закономірності проявів життєдіяльності людського організму на молекулярно-біологічному та клітинному рівні.   Аналізувати відповідність структури біоорганічних сполук фізіологічним функціям, які вони виконують в організмі людини. Інтерпретувати особливості будови та перетворень в організмі біоорганічних сполук як основи їх фармакологічної дії як лікарських засобів.   Аналізувати вікові особливості функцій організму та їх регуляцію. Аналізувати стан здоров'я людини за різних умов на підставі фізіологічних критеріїв. 48   Інтерпретувати причини, механізми розвитку та прояви типових патологічних процесів.   Аналізувати результати основних лабораторних і інструментальних методів дослідження.   Інтерпретувати патологію клітини та обгрунтовувати клініко-морфологічні характеристики загальнопатологічних процесів, які обумовлюють прояви хвороб.   Пояснювати структуру імунної системи організму людини. Трактувати основні механізми формування імунної відповіді організму людини. 58   Інтерпретувати зміст медичної літератури іноземною мовою. Використовувати греко-латинські медичні терміни в практичній діяльності фахівця. 108   Демонструвати вміння спілкуватися з колегами, хворими та їх родичами з урахуванням їх психологічних особливостей, сприяти створенню здорового психологічного клімату у медичному середовищі. Демонструвати володіння принципами медичної деонтології, запобігати виникненню ятрогеній і корегувати наслідки ятрогенних впливів.   Використовувати принципи моралі та враховувати національні та релігійні особливості для виконання професійних функцій. Використовувати різні мовні засоби відповідно до сфери і мети висловлювання. Використовувати у професійній та науковій діяльності категорії та закони діалектики. Використовувати фахову нормативну лексику. 9 Демонструвати культуру писемного та усного мовлення. Демонструвати розуміння нормативно-правового регулю-вання взаємовідносин лікар-хворий. Опрацьовувати наукові тексти, оформляти та складати ділові документи.

План і організаційна структура навчального заняття.

№ з/п	Основні етапи заняття та їх зміст	Розподіл часу та рівні за-своєння	Види контролю	Навчально-методичне забезпечення
1. 1.1. 1.2. 1.3.	Підготовчий етап Організаційні питання. Формування мотивації. Контроль початкового рівня підготовки: Визначення навчальної мети та мотивації. Контроль вихідного рівня знань, вмінь та навичок: - ксучасні поняття про етіопа-тогенез пухирчатки. - клініку типових виявів вуль гар-ної пухирчатки. - клінічні особливості герпети-формного дерматозу. - діагностику та диференційну діаг­ностику цих дерматозів. - особливості методів терапії пу­хирчатки та герпетиформного дерматозу.	15% (25-30 хв)	Усне опитування за стандартизо-ваним переліком питань. Тестові завдання І-ІІ рів-нів складності	Навчальні таб-лиці, підручни-ки, фотоілюст-ровані атласи, муляжі; тестові завдання І-ІІ рівнів склад-ності
2.	Основний етап: Формування професійних знань, вмінь та навичок: - трактувати сучасні поняття про етіопатогенез пухирчатки.	65% (80-85 хв)	Проведення об-стеження хворих на дерматози з оцінкою стану й функцій шкіри та	5-6 хворих на міхурчатку, герпетиформ-ний дерматоз Дюринга;
	- вирізняти клініку типових виявів вульгарної пухирчатки. - визначати характерні клінічні особливості герпетиформного дерматозу. - трактувати діагностику та диференційну діаг­ностику цих дерматозів. - узагальнювати особливості методів терапії пу­хирчатки та герпетиформного дерматозу. - провести огляд шкірних покривів та видимих слизових оболонок. - здійснити огляд елементів шкірної висипки при боковому освітленні. - провести пальпацію елементів шкірної висипки. - визначити різновиди симптому Нікольського при бульозних дерматозах. - визначити симптом Асбое-Ганзена при бульозних дерматозах. - провести забір мазків-відбитків з дна ерозій для дослідження на акантолітичні клітини Тцанка. - провести забір вмісту міхурів для визначення кількості еозинофілів при бульозних дерматозах. - провести постановку проби Ядасона при герпетиформному дерматозі Дюринга.		визначенням ха-рактеру морфо-логічних еле- ментів шкірної висипки. Індивідуальний контроль засво-єння практичних навичок з теми заняття.	плесиметр, скальпель, лу-па, предметні скельця
3. 3.1.   3.2.   3.3.	Заключний етап. Контроль кінцевого рівня підготовки. Мотивована загальна оцінка навчальної діяльності студента. Інформування студентів про тему наступного заняття.	20% (25-30 хв)	Вирішення тес-тових завдань та клінічних задач.	Тести ІІІ рівня, клінічні зав-дання та етало-ни відповідей.

 

 

Підготовчий етап.

На початку заняття викладач розкриває значення теми заняття для подальшого вивчення дисципліни і професійної діяльності лікаря, знайомить студентів з основними завданнями та планом заняття. Для контролю вихідного рівня знань студентів проводиться усне фронтальне опитування студентів, а також пропонується вирішити типові тестові завдання (І-ІІ рівнів складності) з будови та функцій шкіри, первинних та вторинних елементів шкірної висипки. При опитуванні звертається увага на тісний зв’язок дерматовенерології з іншими медичними дисциплінами.

Основний етап (зміст теми).

 

Герпетиформні дерматози

· Герпетиформний дерматоз Дюринга

Діагностика.

1. Резистентність до будь-якої місцевої терапії.

2. Позитивний симптом Нікольського,

3. Часте ураження слизових оболонок рота.

4. Виявлення акантолітичних клітин за методом Тцанка (мазок-відбиток; фарбування за методом Романовського-Гімза).

5. Імуноморфологічні дослідження:

6. Гістологічне дослідження: внутрішньоепідермальні (надба-зальні) міхурі і щілини.

Дифдіаґноз із: бульозним пемфігоїдом Левера, син­дромом Лайєлла, герпетиформним дерматозом Дюринґа та ін.

Вегетуючий пемфігус

Клініка:

- Зустрічається зрідка

- Бульозні елементи спочатку на слизо­вій оболонці рота (в місцях переходу в шкіру);

- пізніше - навко­ло природних отворів і в складках шкіри.

- На поверхні ерозій ®соковиті (дрібні®більші) вегетації яскраво-червоного кольору із виділеннями з неприємним запахом Þ зливаються Þ вегетуючі бляшки (5-10 см).

- Інколи на периферії - пустули.

- Симптом Нікольського - безпосе­редньо біля вогнищ.

- Акантолітичні клітини ® і на поверхні бляшок.

- Патогістологічні зміни на ранніх стадіях - такі ж, згодом Þ папіломатоз і акантоз із внутрішньоепідермальними абсце­сами і вмістом в них еозинофілів.

Дифдіаґноз із: широки­ми (сифілітичними) кондиломами,

- хронічним сімейним доброякісним пемфігусом,

- вегетуючою піодермією.

Лікування.

· Глюкокортикостероїдні гормони:

1) спочатку ударні;

2) поступо­ве зниження дози;

3) індивідуальні підтримуючі дози впродовж усього життя.

· Цитостати­ки

· Плазмаферез, гемосорбція, інгібітори протеїназ (контрикал)

· Ін'єкції гамма-глобуліну, інтерферону, рибоксину, вітамінів

У випадку ускладнення кандидозом -нізорал, піодермією - антибіотики, стероїдним діабетом - протидіабетичні засоби після консультації із ендокринологом.

Зовнішня терапія:

- аерозолі з кортикостероїдами і антибіотиками (оксициклозоль, оксикорт, полькортолон), кортикостероїдні креми, фукорцин, присипки дерматолу, ксероформу, лінімент синтоміцину.

- при лока­лізації процесу в роті часте полоскання розчином соди, борної кислоти з додаванням 0,5% розчину новокаїну.

Прогноз серйозний і для життя, і для одужання. Тільки у пооди­ноких хворих після тривалої терапії вдається повністю відмінити кортикостероїди. Життю загрожує сама хвороба та її ускладнення, а також ускладнення кортикостероїдної терапії. В залежності від стану таких хворих переводять на відповідну групу інвалідності. Хворі вмирають від таких ускладнень: пневмонії, сепсису, серцево-судин­ної недостатності, кахексії тощо.

Герпетиформні дерматози

Токсикоалергічний

Паранеопластичний

 

Клініка. Поколювання, паління, сверб­іж ® через кілька годин, днів, тижнів ® поліморфна висипка:

1) ериматозні плями

2) уртикарні елементи, схильні до злиття і групування (утворюють фігури);

3) напружені везикули на на­бряклій еритематозній основі, здатність до групуван­ня;

4) бульозні елементи (0,5-2 см), напружені

ü Покришка міхурів – щільна

ü Вміст спочатку серозний ® каламутний

ü Зрідка - ве­зикули із в'ялою покришкою, на здоровій шкірі.

ü Порожнинні елементи Þ ерозії Þ кірочки Þ стійка пігментація, по краю якої ® свіжа висипка.

ü Інколи - мономорфний характер.

ü Симптом Нікольського - негативний

ü При дисемінації ® підвищення температури.

ü Локалізація – симетрична: розгинальні поверхні кінцівок, тулуб, в складках, поперековій ділянці

ü Слизові – зрідка

ü У вмістіміхурів- еозинофіли (10-30%); еозинофілія в крові.

В похилому віці - прояв паранеоплазії!

Перебіг тривалий, циклічний, торпідний (самовилікування - 11%).

Загострення: від стресу, ліків, вагіт­ності, УФ-опромінення, вживання йодованої їжі (морська риба, йо­дована сіль).

Патогістолоґія:

- субепідермальне розміщення везикул, міхурів,

- іноді - внутрішньодермальні везикули внаслідок спонгіозу,

- мікроабсцеси із еозинофілів.

- дерма: набрякла, інфільтрат переважно із еозинофілів.

 

Пряма імунофлюоресценція - фіксовані Іg А в дермо-епідермальній зоні (у 12-18% - лінійний характер).

Діагностика:

1) поліморфізм висипки;

2) герпетиформне розмі­щення висипки;

3) еозинофілія в рідині бульозних еле­ментів і в крові;

4) підвищена чутливість до калію йодиду (проба Ядассона)

5) негативний симптом Нікольського,

6) відсут­ність акантолітичних клітин;

7) наявність фіксованих Іg А в дермо-епідермальній зоні або в сосочковому шарі дерми.

 

Дифдіагноз із: пемфігусом, бульозним пемфігоїдом, бульозни-ми токсидерміями, субкорнеальним пустульозним дер­матозом.

Лікування.

· Препарати сульфонового ряду: діафенілсульфон (ДДС, дапсон, авлосульфон),

При бульозних варіантах ® кортикостероїди

У важких випадках - колхіцин (0,6 мг х 3 р/день 3-4 тижні).

· Унітіол, ліпоєва кислота, метіонін, етамід.

· гам­ма-глобулін 1,5-3 мл через 1-2 дні 4-6 ін'єкцій.

· Безглютенова дієта (виключити вироби з пшениці, рису, вівса, жита, ячме­ню, проса) ® дозволяє ¯ дозу сульфонів.

· Гіпохлоридна дієта

· Уникати продуктів з йодом (морська риба, йодована сіль).

· Зовнішньо: метиленовий синій, фукорцин, кортикостероїдні мазі, аерозолі.

Заключний етап.

Оцінюється поточна діяльність кожного студента упродовж заняття, проводиться стандартизований кінцевий контроль знань студентів з вирішенням тестових завдань ІІІ рівня складності та клінічних завдань, проводиться аналіз успішності студентів, оголошується оцінка діяльності кожного студента і виставляється у журнал обліку відвідувань і успішності студентів. Студентів коротко інформують про тему наступного заняття і методичні прийоми щодо підготовки до нього.

 

6. Матеріали методичного забезпечення заняття (матеріали контролю базисної (вихідного рівня) підготовки студентів):

6.1. Додатки. Засоби для контролю:

Контрольні питання.

1. Сучасні поняття про етіопатогенез пухирчатки.
2. Клініку типових виявів вульгарної пухирчатки.
3. Характерні клінічні особливості герпетиформного дерматозу.
4. Діагностику та диференційну діаг­ностику цих дерматозів.
5. Особливості методів терапії пу­хирчатки та герпетиформного дерматозу.

 

Тестові завдання.

 

1. Первинним морфологічним елементом при міхурчатці є:

А. папула

Б. міхур

В. везикула

Г. пустула

Д. горбик

 

2. Для діагностики справжньої міхурчатки характерно (вкажіть невірну відповідь):

А. симптом Нікольського

Б. симптом груші

В. проба Ядассона

Г. симптом Асбое-Ганзена

Д. виявлення клітин Тцанка у мазках-відбитках

 

3. Характерним симптомом при акантолітичній міхурчатці є:

А. тріада Аушпіца

Б. симптом Нікольського

В. позитивна проба Ядасона

Г. феномен Кебнера

Д. сиптом Беньє-Мещерського

 

4. Для звичайної міхурчатки характерно (вкажіть невірну відповідь):

А. поліморфна висипка

Б. вміст елементів серозний ® каламутний ® гнійний

В. безпричинний, безсимптомний розвиток

Г. локалізація: на будь-яких ділянках шкіри або слизових оболонках

Д. позитивні симптоми Нікольського, Асбое-Ганзена

 

5. При вегетуючій міхурчатці висипні елементи переважно локалізуються на шкірі:

А. кистей та ступнів

Б. навколо природних отворів, в складках шкіри

В. волосистої частини голови

Г. тулуба

Д. в місцях інсоляції

 

6. Лікування акантолітичної міхурчатки базується на застосуванні:

А. антибіотиків

Б. глюкокортикостероїдів

В. противовірусних засобів

Г. гепатопротекторних засобів

Д. Антигістамінних засобів

 

7. Для герпетиформного дерматозу Дюрінга характерно:

А. симптом “груші”

Б. пози­тивний симптом Асбоє-Ганзена

В. пози­тивний симптом Нікольського

Г. позитивна проба Ядассона

Д. наявність акантолітичних клітин Тцанка

 

8. Для герпетиформного дерматозу Дюрінга характерно (вкажіть невірну відповідь):

А. мономорфна висипка

Б. у вмісті міхурів - еозинофіли (10-30%); еозинофілія в крові

В. появі висипки передують суб’єктивні відчуття

Г. локалізація: розгинальні поверхні кінцівок, тулуб, в складках, поперековій ділянці

Д. симптом Нікольського – негативний

 

9. Діагностика герпетиформного дерматозу Дюрінга включає (вкажіть невірну відповідь):

А. поліморфізм висипки; герпетиформне розмі­щення висипки

Б. еозинофілія в рідині бульозних еле­ментів і в крові

В. позитивна проба Ядассона

Г. позитивний симптом Нікольського

Д. відсут­ність акантолітичних клітин

 

10. Основним препаратом для лікування герпетиформного дерматозу Дюрінга є:

А. оспамокс

Б. лоризан

В. дапсон

Г. ацикловір

Д. карсил

 

Завідувач кафедри

Д.мед.н., професор ___________

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

студентам 4 курсу медичних факультетів №1, №2

(спеціальність “Лікувальна справа”)

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Герпетиформні дерматози

· Герпетиформний дерматоз Дюринга

Діагностика.

1. Резистентність до будь-якої місцевої терапії.

2. Позитивний симптом Нікольського,

3. Часте ураження слизових оболонок рота.

4. Виявлення акантолітичних клітин за методом Тцанка (мазок-відбиток; фарбування за методом Романовського-Гімза).

5. Імуноморфологічні дослідження:

6. Гістологічне дослідження: внутрішньоепідермальні (надба-зальні) міхурі і щілини.

Дифдіаґноз із: бульозним пемфігоїдом Левера, син­дромом Лайєлла, герпетиформним дерматозом Дюринґа та ін.

Вегетуючий пемфігус

Клініка:

- Зустрічається зрідка

- Бульозні елементи спочатку на слизо­вій оболонці рота (в місцях переходу в шкіру);

- пізніше - навко­ло природних отворів і в складках шкіри.

- На поверхні ерозій ®соковиті (дрібні®більші) вегетації яскраво-червоного кольору із виділеннями з неприємним запахом Þ зливаються Þ вегетуючі бляшки (5-10 см).

- Інколи на периферії - пустули.

- Симптом Нікольського - безпосе­редньо біля вогнищ.

- Акантолітичні клітини ® і на поверхні бляшок.

- Патогістологічні зміни на ранніх стадіях - такі ж, згодом Þ папіломатоз і акантоз із внутрішньоепідермальними абсце­сами і вмістом в них еозинофілів.

Дифдіаґноз із: широки­ми (сифілітичними) кондиломами,

- хронічним сімейним доброякісним пемфігусом,

- вегетуючою піодермією.

Лікування.

· Глюкокортикостероїдні гормони:

1. спочатку ударні;

2. поступо­ве зниження дози;

3. індивідуальні підтримуючі дози впродовж усього життя.

· Цитостати­ки

· Плазмаферез, гемосорбція, інгібітори протеїназ (контрикал)

· Ін'єкції гамма-глобуліну, інтерферону, рибоксину, вітамінів

У випадку ускладнення кандидозом -нізорал, піодермією - антибіотики, стероїдним діабетом - протидіабетичні засоби після консультації із ендокринологом.

Зовнішня терапія:

- аерозолі з кортикостероїдами і антибіотиками (оксициклозоль, оксикорт, полькортолон), кортикостероїдні креми, фукорцин, присипки дерматолу, ксероформу, лінімент синтоміцину.

- при лока­лізації процесу в роті часте полоскання розчином соди, борної кислоти з додаванням 0,5% розчину новокаїну.

Прогноз серйозний і для життя, і для одужання. Тільки у пооди­ноких хворих після тривалої терапії вдається повністю відмінити кортикостероїди. Життю загрожує сама хвороба та її ускладнення, а також ускладнення кортикостероїдної терапії. В залежності від стану таких хворих переводять на відповідну групу інвалідності. Хворі вмирають від таких ускладнень: пневмонії, сепсису, серцево-судин­ної недостатності, кахексії тощо.

Герпетиформні дерматози

Токсикоалергічний

Паранеопластичний

 

Клініка. Поколювання, паління, сверб­іж ® через кілька годин, днів, тижнів ® поліморфна висипка:

Ериматозні плями

2. уртикарні елементи, схильні до злиття і групування (утворюють фігури);

3. напружені везикули на на­бряклій еритематозній основі, здатність до групуван­ня;

4. бульозні елементи (0,5-2 см), напружені

ü Покришка міхурів – щільна

ü Вміст спочатку серозний ® каламутний

ü Зрідка - ве­зикули із в'ялою покришкою, на здоровій шкірі.

ü Порожнинні елементи Þ ерозії Þ кірочки Þ стійка пігментація, по краю якої ® свіжа висипка.

ü Інколи - мономорфний характер.

ü Симптом Нікольського - негативний

ü При дисемінації ® підвищення температури.

ü Локалізація – симетрична: розгинальні поверхні кінцівок, тулуб, в складках, поперековій ділянці

ü Слизові – зрідка

ü У вмістіміхурів- еозинофіли (10-30%); еозинофілія в крові.

Перебіг тривалий, циклічний, торпідний (самовилікування - 11%).

Загострення: від стресу, ліків, вагіт­ності, УФ-опромінення, вживання йодованої їжі (морська риба, йо­дована сіль).

Патогістолоґія:

- субепідермальне розміщення везикул, міхурів,

- іноді - внутрішньодермальні везикули внаслідок спонгіозу,

- мікроабсцеси із еозинофілів.

- дерма: набрякла, інфільтрат переважно із еозинофілів.

 

Пряма імунофлюоресценція - фіксовані Іg А в дермо-епідермальній зоні (у 12-18% - лінійний характер).

Діагностика:

1) поліморфізм висипки;

2) герпетиформне розмі­щення висипки;

3) еозинофілія в рідині бульозних еле­ментів і в крові;

4) підвищена чутливість до калію йодиду (проба Ядассона)

5) негативний симптом Нікольського,

6) відсут­ність акантолітичних клітин;

7) наявність фіксованих Іg А в дермо-епідермальній зоні або в сосочковому шарі дерми.

 

Дифдіагноз із: пемфігусом, бульозним пемфігоїдом, бульозни-ми токсидерміями, субкорнеальним пустульозним дер­матозом.

Лікування.

· Препарати сульфонового ряду: діафенілсульфон (ДДС, дапсон, авлосульфон),

При бульозних варіантах ® кортикостероїди

У важких випадках - колхіцин (0,6 мг х 3 р/день 3-4 тижні).

· Унітіол, ліпоєва кислота, метіонін, етамід.

· гам­ма-глобулін 1,5-3 мл через 1-2 дні 4-6 ін'єкцій.

· Безглютенова дієта (виключити вироби з пшениці, рису, вівса, жита, ячме­ню, проса) ® дозволяє ¯ дозу сульфонів.

· Гіпохлоридна дієта

· Уникати продуктів з йодом (морська риба, йодована сіль).

· Зовнішньо: метиленовий синій, фукорцин, кортикостероїдні мазі, аерозолі.

5.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Сучасні поняття про етіопатогенез пухирчатки.

2. Клініку типових виявів вульгарної пухирчатки.

3. Характерні клінічні особливості герпетиформного дерматозу.

4. Діагностику та диференційну діаг­ностику цих дерматозів.

5. Особливості методів терапії пу­хирчатки та герпетиформного дерматозу.

5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Огляд шкірних покривів та видимих слизових оболонок.
2. Огляд елементів шкірної висипки при боковому освітленні.
3. Пальпація елементів шкірної висипки.
4. Визначення різновидів симптому Нікольського при бульозних дерматозах.
5. Визначення симптому Асбое-Ганзена при бульозних дерматозах.
6. Забір мазків-відбитків з дна ерозій для дослідження на акантолітичні клітини Тцанка.
7. Забір вмісту міхурів для визначення кількості еозинофілів при бульозних дерматозах.
8. Постановка проби Ядасона при герпетиформному дерматозі Дюринга.

 

 

5.4. Матеріали для самоконтролю:

А. Питання для самоконтролю:

1) Сучасні поняття про етіопатогенез пухирчатки.

2) Клініку типових виявів вульгарної пухирчатки.

3) Характерні клінічні особливості герпетиформного дерматозу.

4) Діагностику та диференційну діаг­ностику цих дерматозів.

5) Особливості методів терапії пу­хирчатки та герпетиформного дерматозу.

В. Тестові завдання для самоконтролю:

 

 

1. Первинним морфологічним елементом при міхурчатці є:

А. папула

Б. міхур

В. везикула

Г. пустула

Д. горбик

 

2. Для діагностики справжньої міхурчатки характерно (вкажіть невірну відповідь):

А. симптом Нікольського

Б. симптом груші

В. проба Ядассона

Г. симптом Асбое-Ганзена

Д. виявлення клітин Тцанка у мазках-відбитках

 

3. Характерним симптомом при акантолітичній міхурчатці є:

А. тріада Аушпіца

Б. симптом Нікольського

В. позитивна проба Ядасона

Г. феномен Кебнера

Д. сиптом Беньє-Мещерського

 

4. Для звичайної міхурчатки характерно (вкажіть невірну відповідь):

А. поліморфна висипка

Б. вміст елементів серозний ® каламутний ® гнійний

В. безпричинний, безсимптомний розвиток

Г. локалізація: на будь-яких ділянках шкіри або слизових оболонках

Д. позитивні симптоми Нікольського, Асбое-Ганзена

 

5. При вегетуючій міхурчатці висипні елементи переважно локалізуються на шкірі:

А. кистей та ступнів

Б. навколо природних отворів, в складках шкіри

В. волосистої частини голови

Г. тулуба

Д. в місцях інсоляції

 

6. Лікування акантолітичної міхурчатки базується на застосуванні:

А. антибіотиків

Б. глюкокортикостероїдів

В. противовірусних засобів

Г. гепатопротекторних засобів

Д. Антигістамінних засобів

 

7. Для герпетиформного дерматозу Дюрінга характерно:

А. симптом “груші”

Б. пози­тивний симптом Асбоє-Ганзена

В. пози­тивний симптом Нікольського

Г. позитивна проба Ядассона

Д. наявність акантолітичних клітин Тцанка

 

8. Для герпетиформного дерматозу Дюрінга характерно (вкажіть невірну відповідь):

А. мономорфна висипка

Б. у вмісті міхурів - еозинофіли (10-30%); еозинофілія в крові

В. появі висипки передують суб’єктивні відчуття

Г. локалізація: розгинальні поверхні кінцівок, тулуб, в складках, поперековій ділянці

Д. симптом Нікольського – негативний

 

9. Діагностика герпетиформного дерматозу Дюрінга включає (вкажіть невірну відповідь):

А. поліморфізм висипки; герпетиформне розмі­щення висипки

Б. еозинофілія в рідині бульозних еле­ментів і в крові

В. позитивна проба Ядассона

Г. позитивний симптом Нікольського

Д. відсут­ність акантолітичних клітин

 

10. Основним препаратом для лікування герпетиформного дерматозу Дюрінга є:

А. оспамокс

Б. лоризан

В. дапсон

Г. ацикловір

Д. карсил

 

Завідувач кафедри

Д.мед.н., професор ___________

 

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

Практичного заняття

 

Тема заняття

“Бульозні захворювання шкіри”

 

Модуль “Дерматовенерологія”

 

Змістовий модуль 7. Бульозні захворювання шкіри

 

Навчальна дисципліна:

Дерматовенерологія

 

Курс - 4

Факультет - медичний

Спеціальність - лікувальна справа

кількість годин - 3

 

 

Методичну розробку склала

асистент

 

 

 

 

Тема. “ Бульозні захворювання шкіри ”.

Навчально-методичне обґрунтування теми.

Кількість хворих міхурчатими дерматозами з кожним роком стає все більшою в усіх країнах світу. Не дивлячись на те, що ураження шкіри і слизових оболонок з наявністю міхурів були відомі ще в часи Гіпократа, тільки в другій половині ХХ ст. з’явилася можливість пізнавати та проводити диференційну діагностику різних форм міхурчатих акантолітичних та неакантолітичних захворювань. На жаль, питання етіології і патогенезу до цього часу повністю не розкрито, у зв’язку з чим виникають певні труднощі в процесі лікування. А якщо врахувати той факт, що з ураженням слизових оболонок при цих захворюваннях приходиться зустрічатися не тільки дерматологам, але й лікарям інших спеціальностей (стоматологія, гінекологія, отоларингологія, офтальмологія), стає зрозумілим підвищений інтерес до даної патології.

2. Навчальна мета:

2.1. Студент повинен знати:

1. Сучасні поняття про етіопатогенез пухирчатки.
2. Клініку типових виявів вульгарної пухирчатки.
3. Характерні клінічні особливості герпетиформного дерматозу.
4. Діагностику та диференційну діаг­ностику цих дерматозів.
5. Особливості методів терапії пу­хирчатки та герпетиформного дерматозу.

 

2.2. Вміти:

1. Трактувати сучасні поняття про етіопатогенез пухирчатки.
2. Вирізняти клініку типових виявів вульгарної пухирчатки.
3. Визначати характерні клінічні особливості герпетиформного дерматозу.
4. Трактувати діагностику та диференційну діаг­ностику цих дерматозів.
5. Узагальнювати особливості методів терапії пу­хирчатки та герпетиформного дерматозу.

 

2.3. Опанувати практичні навички:

1. Провести огляд шкірних покривів та видимих слизових оболонок.
2. Здійснити огляд елементів шкірної висипки при боковому освітленні.
3. Провести пальпацію елементів шкірної висипки.
4. Визначити різновиди симптому Нікольського при бульозних дерматозах.
5. Визначити симптом Асбое-Ганзена при бульозних дерматозах.
6. Провести забір мазків-відбитків з дна ерозій для дослідження на акантолітичні клітини Тцанка.
7. Провести забір вмісту міхурів для визначення кількості еозинофілів при бульозних дерматозах.
8. Провести постановку проби Ядасона при герпетиформному дерматозі Дюринга.

 

Виховна мета.

1. Використовувати морально-етичні принципи спілкування з хворими на шкірні та венеричні захворювання.

2. Формувати у студентів вміння клінічного мислення в процесі обстеження хворих.

3. Виховувати у студентів грамотний професійний підхід та деонтологічне ставлення під час опитування та обстеження пацієнтів.

 

4. Міжпредметна інтеграція (базовий рівень підготовки).