Роль та функції соціальних інститутів у життєдіяльності суспільства. Поняття аномії.

Інститути	Функції	Структурні елементи
		ролі
Політичні	Розподіл політичної влади; підтримка за­конів, правил та стандартів	Законодавець, суб'єкт права
Економічні	Виробнича, обмін­на, адаптації, стиму­лююча, інтегратив­на та інноваційна	Роботодавець, підприємець, на­йманий робітник, менеджер, поку­пець, продавець
Освітні	Професійно-економіч­на, трансляції та по­ширення цінностей, забезпечення історич­ної спадкоємності, со­ціалізації, інтегруюча, інноваційна, виховна, соціальної селекції	Учитель, викла­дач, учень, студент
Релігійні	Поглиблення віри, комунікативна, ін­тегративна, психо­терапевтична	Священнослу­житель, миря­нин
Сімейні	Репродуктивна, виховна, соціаліза­ції, комунікативна	Батько, мати, дитина, сестра, брат

Розрізняють явніфункції соціальних інститутів, що розкриваю­ться як визнана частина їхніх цілей і латентніфункції, котрі здійс­нюються несвідомо і можуть офіційно не визнаватись.

· Задоволення соціальних потреб;

· Закріплення та відновлення соц відносин

Інституціональний аналіз дає змогу з'ясувати причини негатив­них явищ, що зумовлюють соціальну дезорганізацію та кризові явища в суспільстві. Ключовим моментом у розвитку процесів де­зорганізації є руйнування соціальних інститутів, що створює ситуа­цію, яку Е. Дюркгейм назвав аномією,тобто таку ситуацію, коли індивіди не можуть інтегруватися з основними інститутами суспіль­ства і не визнають найбільш значущі соціальні норми.

Аноміяхарактеризується втратою соціальними інститутами ме­ти діяльності, послабленням нормального регулювання поведінки людини у головних сферах життєдіяльності; утратою чіткого ви­значення соціальних норм, послабленням механізму соціального контролю, зростанням соціального напруження. А це означає, що діяльність соціальних інститутів набуває дисфункціонального ха­рактеру, перестає задовольняти потреби суспільства, нові умови його життєдіяльності. Отже, головним агентом соціальних змін є соціальні інститути, а не соціальні групи і класи, як уважають марксисти.

11. Інституціалізація, її ознаки (навести приклади).

Процес утворення соціального інституту - інституціоналізація- передбачає такі етапи:1) виникнення потреби, задоволення котрої вимагає спільних організованих дій; 2) формування спільних цілей; 3) поява соціальних правил і норм у процесі стихійної соціальної взаємодії; 4) поява процедур, пов'язаних із нормами та правилами; 5) інституціоналізація правил, норм, процедур, тобто їхнє прийняття та практичне застосування; 6) визначення системи санкцій і ролей, що охоплюють усіх членів соціального інституту.

Інституціалізація— це процес визначення та закріплення соці­альних норм, статусів і ролей, приведення їх у систему, яка здатна діяти в напрямку задоволення певної суспільної потреби. Інакше кажучи, інституціалізація — це заміна спонтанної поведінки на пе­редбачену, яка очікується і регулюється.

Соц інститути створюються та розвиваються століттями, вони безперервно удосконалюються разом з прогресивним рухом суспільства.

Ознаками інституціалізації є:

• оформлення соціальної групи, для якої певна діяльність стає професійною;

• зміна якості самої діяльності, яка стає ролевою, цілеспрямова­ною, ієрархічною;

• поява спеціальних закладів, у яких відбувається ця діяльність;

• виникнення регулюючих її норм, що в міру розвитку професій­ної діяльності розділяються на моральні та правові.

Інституціалізація проявляється у формуванні певної ідеології, яка є підґрунтям для створення зразків поведінки, ритуалів, симво­лів і надає організації та її цілям характеру суспільної місії.

В. Оссовськийзводить тлумачення змісту соціальної інституції до такої структуризації:

1)група осіб, покликана виконувати організаційно-ділові фун­кції, важливі для певної спільноти;

2)форма організації комплексу соціальних дій, які виконуються певними членами групи від імені всієї спільноти;

3)комплекс установ і знарядь діяльності, які дають змогу певним членам групи виконувати публічні функції, що мають на меті задово­лення потреб групи і регулювання поведінки її членів. Специфічними ознаками інституції є сталість її форми, орієнтація на розв'язання осно­вних соціальних проблем, культурний статус і культурна легітимність.

 

 

12. Найважливіші соціальні інститути сучасного українського суспільства, проблеми їхньої взаємодії.

Найважливішими соц. інститами сучасного укр. сусп. можна назвати: 1) Економічні, що регулюють соц. зв’язки в господарській сфері, забезпечують процес вир-ва, виконують нормативно-розподільчу функцію, розподіляючи та перерозподіляючи матеріальні блага та їх еквіваленти. Вони формують ек. потенціал сусп., підтримують стійкість його соц. стр-ри, розмежовують організації і професійно-статусні групи за способами і якостями споживання, за типамии способу життя. 2) Політичні, що регулююьть соц. зв’язки з приводу використання влади, її здійснення та розподілу. Політ. інст-ти встановлюють і підтримують пол. владу соц. групи, що домінує в сусп., забезпечують відтворення і стійке збереження ідеологічних цінностей. 3) Культури та соціалізації, діяльність яких зв’язана з розв. і поширенням культури, соціалізацією особистості, засвоєнням нею соц. цінностей. Соціокультурні інститути засвоюють, а потім відтворюють культурні та соц. цінності, що накопичуються в процесі соц. діяльності, залучають індивидів до певних субкультур, а також регулюють їх соціалізацію через засвоєння стійких соціокультурних стандартів поведінки, захист відповідних цінностей і норм. 4) Сім’я, діяльність якої, відносини між батьками і дітьми, методи виховання визначаються сист. правових та інших соц. норм. Усі соц. інст-ти у своїй діяльності взаємопов’язані. Так, організація вир-ва забезпечує сімейні потреби в квартирах, одязі, продуктах харчування, держ. політика визначає перспективи розвитку освіти, торгівля враховує запити споживача, релігія впливає на розвиток освіти і діяльність держ. установ. Ураховуючи важливість деяких ін-тів у сусп. житті, ін. намагаються контролювати їх діяльність. Так, відн. між окремими ін-тами промисловості і торгівлі регулюються держ. за допомогою податків. На інст-т освіти намагаються впливати пол. установи, виробничі організації, церква. Зміни в одному інст-ті призводять до зміни в ін. Соц. порядок може бути забезпечений лише вдалим поєднанням взаємодії інст-тів і збереженням незалежності кожного.

Соціологічне тлумачення соціальної організації і самоорганізації, їх структури.

Люди объединены определенными социальными позициями, которые они занимают, и определенными социальными функциями, которые они выполняют.

Виды организаций: предприятия, учреждения, союзы, ТОО, кооперативы, партии и т.д. – социальные организации.

Характерные черты.

1. Любая социальная организация построена в виде пирамиды (иерархия).

2. Любая социальная организация создана для решения определенных задач.

3. В любой социальной организации люди распределены горизонтально (по ролям) и вертикально (по руководству и подчинению).

4. Организационный эффект достигается за счет специализации, синхронности и однонаправленности действий.

5. За счет иерархии социальная организация приобретает устойчивость и эффективность действий, но и это же приводит к нестабильности за счет накопления власти по мере повышения уровня организации.

Выводы:

1. каждая социальная система включает в себя множество подсистем.

2. Социальные системы взаимно перегруппировываются.

3. Каждая социальная система, взятая изолированно или в связи с другими системами, рассматривается как относительно независимая.

4. Каждая из социальных систем имеет свои внутренние закономерности.

5. Индивид не может не подчиняться законам той социальной системы в которую он включен.

6. Когда степень единства общества достаточно велика, то падает количество отклонений поведения его членов и наоборот.