Будівельний комплекс, його структура і особливості розміщення в Україні.

Будівельний комплекс охоплює систему підприємств і галузей, продукція яких призначається для капітального будівництва у сферах промисловості, сільського господарства, транспорту, а також для потреб житлово-комунального господарства та всіх інших сфер людської діяльності.

До складу будівельного комплексу входять три основні групи галузей:

1.Видобуток і обробка мінерально-будівельної сировини (пісок, гравій, щебінь, бутовий камінь та ін.)

2. Виробництво в'яжучих матеріалів (цемент, вапно, гіпс);

3. Виробництво стінових матеріалів, виробів і конструкцій (бетонні, залізобетонні та інші конструкції і блоки).

Особливості розміщення. Тяжіє до сировини і споживача – є всюди. Найпотужніші центри - Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь. Цементна промисловість – матеріаломістка: Амвросіївка, Краматорськ (Д), Кривий Ріг, Дніпродзержинськ (Дн), Балаклея (Хар), Миколаїв (Льв), Бахчисарай (АРК). Виробництво збірного залізобетону і залізобетонних конструкцій - тяжіють до великих промислових центрів і вузлів, великонаселених пунктів: Харків, Львів, Кривий Ріг, Луганськ, Суми. Домобудівні комбінати розміщені в усіх областях країни. Виробництво будівельної цегли - орієнтується на споживача: Київ, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Чернігів, Івано-Франківськ, Слав’янськ, Бахмут. Підприємства скляної промисловостітяжіють до запасівпісків скляних: Луганська, Донецька та Львівська обл. Промисловість стінових матеріалів розміщена в усіх областях України. В Україні поширене і гончарство, особливо на Волині і Поділлі, де є сировинна база для цього промислу (глина, каолін, пісок, польовий шпат).

Транспортний комплекс та його вплив на розвиток регіонів України

Транспортний комплекс — це поєднання різних видів транспорту, обслуговуючих, допоміжних підприємств і організацій на певній території. Транспорт — одна з галузей матеріального виробництва України. Він є необхідною умовою виникнення і розвитку територіального поділу праці.

Транспортний чинник певною мірою визначає галузеву і територіальну структуру народногосподарського комплексу. Це пов'язано з тим, що на будь-яке перевезення сировини, матеріалів чи готової продукції витрачається певна кількість праці. Внаслідок цього зростає, а іноді досить істотно, вартість продукції, що перевозиться. Тому, особливо за сучасної ситуації, найдоцільніше розміщувати господарські об'єкти там, де найменші транспортні витрати.

Географічне розташування території України дає змогу на відміну від багатьох країн Європи розвивати транспортні зв'язки в усіх напрямах, використовуючи практично всі види транспорту. Транспортні системи з використанням залізничного, автомобільного, водного, авіаційного транспорту мають розвинуту мережу магістральних сполучень, здатні забезпечити внутрішні та транзитні перевезення вантажів та пасажирів у внутрішньо регіональних та міжрегіональних напрямах, зовнішньоекономічні транспортні зв'язки України з іншими державами.

 

Екологічні проблеми регіонів України.

Донецько-Придніпровський регіон.

В регіоні сконцентрована велика кількість надпотужних промислових підприємств, їх майже 5 тисяч. Вони викидають в атмосферу понад 70% загального обсягу викидів. Дуже гостро стоїть проблема утилізації відходів, яка протягом тривалого часу не вирішується. Застаріле обладнання призводить до аварій, що завдають шкоди довкіллю. Крім того це район інтенсивного сільського господарства. Ґрунти надмірно забруднені не тільки пестицидами та мінеральними добривами, а й важкими металами. Майже три четверті ґрунтів деградує. Стан природного середовища в регіоні є кризовим.

Екологічна ситуація в Поліссі.

Сьогодні Полісся – регіон з найзагрозливішою екологічною ситуацією в Україні та Європі. До причин такого стану належать інтенсивне вирубування лісів, величезні обсяги осушення боліт і видобутку нафти, надмірне забруднення довкілля, негативні наслідки розробки гранітних кар’єрів, радіоактивне забруднення після аварії на ЧАЕС.

Українські Карпати.

У Карпатах зосереджена третина лісових запасів України. Карпатські ліси опинилися перед загрозою зникнення. До цього можуть призвести інтенсивні лісорозробки, надмірний випас худоби, хімічне забруднення, кислотні дощі.

Екологічні проблеми Дніпра

Екосистема Дніпра деградує. До причин складної екологічної ситуації на Дніпрі належать: будівництво каскаду водосховищ, які змінили динаміку стоку; великомасштабна меліорація;спорудження великої кількості промислових комплексів у басейні річки; величезні об’єми водозабору для потреб промисловості та зрошення.

Вугільна промисловість України, розміщення і регіональна структура.

Найрозвиненішою галуззю паливної промисловості України є вугільна. Вона представлена видобутком кам’яного й бурого вугілля. До складу галузі входять підприємства з видобутку вугілля (шахти) і збагачувальні фабрики. Частка вугілля в паливно-енергетичному балансі України складає 69%, що є одним з найвищих показників у світі. Вугільна промисловість є базою для розвитку електроенергетики, металургії, коксохімії.

Розміщення. Запаси вугілля на території України зосереджені в основному в трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському. В загальних запасах вугілля в Україні найвища питома вага належить Донецькому басейну — 87,0%, Львівсько-Волинському та Дніпровському — відповідно 2,0% та 3,5%. Крім того, запаси вугілля є на території Харківської і Полтавської областей та Закарпатської вугленосної площі.

Донецький басейн. Геологічні запаси вугілля в Донецькому басейні зосереджені переважно в тонких і надто тонких пластах. Основним споживачем донецького вугілля є Донецька, Дніпропетровська, Луганська і Запорізька області, де воно використовується головним чином для потреб енергетики та коксохімічної промисловості. В решту областей донецьке вугілля постачається лише для теплової електроенергетики.

 

Львівсько-Волинський і Дніпровський басейни. Умови розробки вугільних пластів Львівсько-Волинського і Дніпровського басейнів більш сприятливі. В Дніпровському басейні зосереджені запаси бурого вугілля, яке на відміну від кам’яного має більш низьку теплотворну здатність і використовується головним чином для виробництва буровугільних брикетів. Львівсько-Волинське вугілля постачається у західні області (Івано-Франківська, Львівська та ін.) і до того ж лише на енергетичні потреби. Буре вугілля використовується головним чином для виробництва буровугільних брикетів (Кіровоградська, Черкаська області).

 

Сучасний адміністративно територіальний поділ України.

Україна складається з 24 адміністративних областей і Автономної Республіки Крим. Київ і Севастополь мають особливий статус міст республіканського підпорядкування і за наданими їм правами близькі до адміністративних областей. Київ — столиця нашої держави, і її права будуть визначатися спеціальним законом про столицю.

Адміністративні області і Автономна Республіка Крим поділяються на райони. Всього їх в Україні станом на 1 січня 1997 року було 490. Найбільша чисельність районів у Вінницькій області — 27, найменша — у Чернівецькій — 11.

В Україні нараховується 447 міст. Міста, які мають найбільше значення в державі, мають обласне підпорядкування. Таких населених пунктів в Україні 167. Найбільші міста поділяються на райони. Всього їх 121. Найбільше районів у Києві. Окремими адміністративно-територіальними одиницями в нашій країні є селища міського типу. їх в Україні 904. Найбільше селищ міського типу в Донецькій області — 134.

Таких адміністративно-територіальних одиниць, як сільські ради, в Україні найбільше. їх число дорівнює 10 210. Найбільше сільських рад у Вінницькій області — 662.