Здійснити порівняння етапу зростання та етапу старіння.

Здійснити порівняння етапу зростання та етапу старіння.

Етап зростання - період швидкого росту організації, усвідомлення своєї місії і формування стратегії розвитку (неформальні комунікації та структура, високі зобов'язання). Відбувається зростання компанії: йде активне освоєння ринку, зростання інтеграції особливо інтенсивні. Умови розвитку: наявність нових виробів(товарів,послуг),які користуються попитом;наявність фахівців,зацікавлених у захопленні ринку;достатня кількість фінансових,матеріальних ресурсів;перспективи виробництва і збуту продукції. Фактори розвитку: лідери працюють в одному напряму;згуртованість колективу навколо лідерів;мобільність і гнучкість переходу до інновацій;прості орг. зв’язки;невеликий управлінський апарат;значна взаємозамінність фахівців;творча атмосфера в колективі;значна кількість ідей,нових розробок продукції.В цілому стадія росту характеризується: • збільшенням числа співробітників; • поділом праці і зростанням спеціалізації;• більш формальними і знеособленими комунікаціями;

• впровадженням систем стимулювання, бюджетування та стандартизації робіт та ін

Цінності окремих членів колективу трансформуються в групові цінності, узгоджуються цілі, відбувається формування бачення організації як окремої сутності, усвідомлення її взаємин із зовнішнім середовищем, формуються правила взаємного співіснування як членів організації між собою, так і по відношенню до суб'єктів зовнішнього середовища.

Можливі негативні риси: поява серйозних суперечок в колективі;створення в колективі іншої ініціативної групи;обмеженість ресурсів;залежність від ринкової кон’юктури;значне перевантаження у роботі;умови праці та непідготовленість виробництва;проблеми перетворення інтелектуальну власність;недостатні виробничі потужності. Етап старіння - період, що характеризується різким падінням збуту та зниженням прибутку; організація шукає нові можливості і шляхи утримання ринків (висока плинність кадрів, наростання конфліктів, централізація). Стадія старості організації визначається як протиріччя між нею і навколишнім середовищем, яке виражається або в появі конкурентів на зайнятому ринку або в зникненні ринку. Умови розвитку: розподіл компанії на кілька малих і середніх фірм;наявність бажання у фахівців зберегти свій колектив;відсутність у конкурентів бажання поглинути організацію. фактори розвитку: наявність лідера,який добре розуміє специфіку ринку;уміння утримувати своїх покупців,клієнтів;конкурентоспроможність продукції;невимогливість кадрів до їх соціальної забезпеченості;висока технологічна озброєність орг. Можливі негативні риси: звуження ринку;значне не завантаження виробничих потужностей; стабільна номенклатура продукції; орг. в колективі опозиції; високі відносні витрати; організаційна інертність; значна чисельність управлінського апарату;неможливість удосконалення продукції.

Розкрити сутність поняття «Організація»

О. (від лат. ог§апіге — повідомляю, стрункий ви­гляд, влаштовую) може бути визначена як різновид соціальних систем, об'єднання людей, що спільно реалізовують певну за­гальну мету та діють на основі певних принципів і правил.

О. — елемент суспільної системи, найпоширені­ша форма людської спільності, первинний осередок соціуму.

О. — об'єкт та суб'єкт суспільства. Термін "ор­ганізація" використовується в декількох значеннях: по-перше, діяльність, результат діяльності, сфера діяльності; по-друге, деяке соціально-економічне утворення, орієнтоване на досяг­нення певної господарської, комерційної або некомерційної цілі.

О. може розглядатися в статиці та динаміці. У статиці — це деяке ціліс­не утворення (соціальне, технічне, фізичне, біологічне), що має цілком певну місію. У динаміці вона виступає у вигляді різноманітних процесів з впорядкування елементів, формуван­ня та підтримки цілісності природних об'єктів, що створюють­ся або вже функціонують. Ці процеси можуть складатися з цілеспрямованих дій людей або з природних фізичних про­цесів, тобто мати самоорганізуючий початок.

Таким чином, є два підходи до визначення організації:

1) організація як система — це внутрішня впорядкованість, узгодженість та взаємодія частин цілого, що обумовлена його побудовою та цілями;

2) організація як процес — це сукупність цілеспрямованих дій, що зумовлюють утворення необхідних зв'язків. Встанов­лення кількісних і якісних просторово-часових зв'язків є сут­ністю організації як процесу.

Здійснити порівняння органічної та проблемної моделей організації

органічна модель – передбачає саморегуляцію, що дозволяє зберігати відносно постійними в-ті й ф-ції організації за мінливим зовн.сер. В орг. відсутній функціональний поділ праці,жорсткий поділ цілей,індивідуальні завдання і сфери відповідальності-вони постійно змінюються. Руйнується ієрархія,домінують горизонтальні комунікації і неформальні зв’язки. Управління конкретними завданнями може здійснюватися будь-яким рівнем і підрозділом орг.

Регламентація робіт низька,домінує ініціатива,імпровізація,але не планування. Розвиток особистих властивостей працівників,їх творчого потенціалу є запорукою ефективності організації. Можливостями керуються більш ніж обмеженнями. Заохочуються сумніви і суперечності,але не сліпа віра і безконфліктність. У процесі прийняття рішень домінують переконання,а не влада. Розподіл обов’язків обумовлюється не посадою,а характером проблеми. Працівникам надається свобода дій за збільшенням відповідальності.

Проблемна орг. – складний соціальний організм, суб’єкт, здатний виявляти і вирішувати свої проблеми. Тому організація зберігається у часі і просторі. Основною властивістю орг. є не цілеспрямованість,а сталість,збереження цілісності й життєздатності за зовнішніми та внутрішніми збуреннями,цілеспрямованість має допоміжну роль. організація є соціальним суб’єктом,який усвідомлює власну цілісність і здатний сприймати збурення зовнішнього і вн середовищ як проблеми, реагуючи на них розумними діями. проблеми орг. є не перешкодами досягнення мети,а виявлення природних потреб і можливостей -(основні:потреби збереження і розвитку)

Цілі орг визначаються в залежності від проблем,які виникають,а не проблеми визначаються в залежності від характеру цілей;орг. які пов’язані з визначенням проблем орг., належить до функцій управління і повинні розглядатися як класичні функції управління. Структура орг. визначається характером проблем; під час визначення і вирішення проблем орг. визначає для себе цілі,планує діяльність,змінює структуру у т. ч. створює штучні цільові орг. системи. Орг. складається з людей, що усвідомлюють себе часткою цілісного організму і діють за його правилами,нормами,принципами,тобто визнають обмеження,які визначають взаємодію людей. Орг. виконую функції управління своїми проблемами,а її члени повинні вміти передбачувати і сортувати проблеми,аналізувати їх,готувати і реалізовувати відповідні рішення.

Охарактеризуйте організаційну теорія «Система-4»

Організація будується на мотивах людини,які виявляються через визначення цілей,прийнятих рішень,контроль та децентралізація. План розвитку організації містить положення:принцип підтримки;групове прийняття рішеньі групові методи керівництва;визначення високих виробничих цілей. Отже,організація-це окремі групи,які об’єднують керівники,тобто спрацьовує «шпильковий ланцюг». Тобто визначаються деякі «групові» «стадні» схильності людей,але домінує спрощений поглядна природу людини.Р. Лайкерт (Лікерт)

Таблиця 3. Групування чинників внутрішнього середовища організації

Критерій класифікації	Найменування чинника
Наявність загальних цілей	Цілі, спільні цінності
Перетворення ресурсів	Персонал, технологія, фінансова система, інформаційна система, бізнес-процеси
Залежність організації від зов­нішнього середовища	Стиль організації, стратегія
Розподіл праці	Навички персоналу, завдання
Утворення підрозділів	Структура
Необхідність і наявність органу, що управляє	Влада
Інші	Культура організації

 

Враховуючи вищевикладене, можемо стверджувати, що внутрішнє середовище організації — це все те, що знаходиться всередині організації, сформоване матеріально-технологічною, фінансово-економічною та соціально-психологічною підсистемами. Інтегруючу та спрямовуючу роль у процесі їх функціонування та розвитку відіграє управлінська підсистема.

Внутрішнє середовище організації залежить від зовнішнього, будучи його органічною складовою, отримуючи від нього все необхідне для реалізації своєї місії та передаючи йому результати своїх трансформаційних зусиль.

Внутрішнє середовище кожної організації формується під впливом перемінних, що роблять безпосередній вплив на процес перетворень (виробництва продукції, послуг).Будь-яка організація розглядається як група людей із загальними цілями (перший змінний фактор). Того, що люди не змогли б досягти поодинці, вони досягають в організації, тому її можна розглядати як засіб досягнення мети. Мета - це конкретний кінцевий стан чи очікувані результати роботи групи людей, які певним чином організовані. Такі кінцеві результати розробляються в процесі планування і доводяться учасникам виробництва. Різні типи організацій мають різні цілі. Якщо ціль - одержання прибутку, то організації займаються виробництвом товарів чи наданням послуг. Якщо організації без прибуткові, то їхньою метою є виконання свого призначення в рамках асигнованих бюджетних засобів.Великі організації - багатоцільові. Для одержання прибутку велика організація визначає цілі в різних напрямках, тобто розробляє дерево цілей. Це може бути розробка нової продукції, вища якість послуг, підготовка кадрів, визначення ринку збуту тощо.Для досягнення кінцевої мети організації ставляться різні цілі в її підрозділах. Вони координуються менеджерами в рамках загальної мети.

Другою ситуаційною змінною є структура організації. Під структурою організації розуміють кількість, склад її підрозділів, ступенів управління в єдиній взаємозалежній системі. Структура встановлює такі взаємини рівнів управління і функціональних підрозділів, що дозволяють найбільш ефективно досягати цілей організації. Цьому сприяє спеціалізований поділ праці. Характерною особливістю спеціалізованого поділу праці є те, що відповідна робота закріплюється за фахівцями, тобто тими, хто здатний її виконувати краще всіх. Так, праця розділена між економістами, технологами, механіками, енергетиками тощо. При виробництві будь-якого товару робота розділяється на численні малі операції, що теж є конкретною спеціалізацією праці

Третім внутрішнім змінним фактором в організації є постановка завдань, під яким розуміють запропоновану роботу (групу робіт чи частину роботи), що повинна бути виконана заздалегідь встановленим способом і у встановлений термін. При розробці структури організації кожна посадова інструкція включає ряд завдань, що є частиною загального обсягу роботи для досягнення мети. Вважається, що якщо завдання виконуються за встановленою технологією і режимом роботи, то організація функціонує ефективно.Важливе значення в роботі має частота повторення завдань і час для їх виконання

Четвертим змінним фактором виступає технологія. Технологія - це засіб перетворення сировини в певні продукти та послуги. Вона передбачає поєднання кваліфікованих навичок, обладнання, інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, які необхідні для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації чи людях.

Найважливішим внутрішнім змінним фактором управління є люди (п´ятий змінний фактор). Людська змінна розглядається в управлінні в трьох напрямках: поведінка людей (окремих людей, людей у групах, поведінка керівника), менеджер у ролі лідера, вплив менеджера на поведінку окремих людей і групп.

Здійснити порівняння етапу зростання та етапу старіння.

Етап зростання - період швидкого росту організації, усвідомлення своєї місії і формування стратегії розвитку (неформальні комунікації та структура, високі зобов'язання). Відбувається зростання компанії: йде активне освоєння ринку, зростання інтеграції особливо інтенсивні. Умови розвитку: наявність нових виробів(товарів,послуг),які користуються попитом;наявність фахівців,зацікавлених у захопленні ринку;достатня кількість фінансових,матеріальних ресурсів;перспективи виробництва і збуту продукції. Фактори розвитку: лідери працюють в одному напряму;згуртованість колективу навколо лідерів;мобільність і гнучкість переходу до інновацій;прості орг. зв’язки;невеликий управлінський апарат;значна взаємозамінність фахівців;творча атмосфера в колективі;значна кількість ідей,нових розробок продукції.В цілому стадія росту характеризується: • збільшенням числа співробітників; • поділом праці і зростанням спеціалізації;• більш формальними і знеособленими комунікаціями;

• впровадженням систем стимулювання, бюджетування та стандартизації робіт та ін

Цінності окремих членів колективу трансформуються в групові цінності, узгоджуються цілі, відбувається формування бачення організації як окремої сутності, усвідомлення її взаємин із зовнішнім середовищем, формуються правила взаємного співіснування як членів організації між собою, так і по відношенню до суб'єктів зовнішнього середовища.

Можливі негативні риси: поява серйозних суперечок в колективі;створення в колективі іншої ініціативної групи;обмеженість ресурсів;залежність від ринкової кон’юктури;значне перевантаження у роботі;умови праці та непідготовленість виробництва;проблеми перетворення інтелектуальну власність;недостатні виробничі потужності. Етап старіння - період, що характеризується різким падінням збуту та зниженням прибутку; організація шукає нові можливості і шляхи утримання ринків (висока плинність кадрів, наростання конфліктів, централізація). Стадія старості організації визначається як протиріччя між нею і навколишнім середовищем, яке виражається або в появі конкурентів на зайнятому ринку або в зникненні ринку. Умови розвитку: розподіл компанії на кілька малих і середніх фірм;наявність бажання у фахівців зберегти свій колектив;відсутність у конкурентів бажання поглинути організацію. фактори розвитку: наявність лідера,який добре розуміє специфіку ринку;уміння утримувати своїх покупців,клієнтів;конкурентоспроможність продукції;невимогливість кадрів до їх соціальної забезпеченості;висока технологічна озброєність орг. Можливі негативні риси: звуження ринку;значне не завантаження виробничих потужностей; стабільна номенклатура продукції; орг. в колективі опозиції; високі відносні витрати; організаційна інертність; значна чисельність управлінського апарату;неможливість удосконалення продукції.