Вимоги до визначення поняття у словнику

 

У процесі визначення поняття слід пам’ятати про такі вимоги.

1. Поняття та його визначення мають бути пропорцій­ними. Наприклад, якщо ми визначимо поняття «центри­фуга» як апарат для розподілу рідинних неодно-рідних сис­тем без застосування фільтрів, то таке визначення буде ширшим, ніж саме поняття, через те, що воно охоплює й поняття «фільтри», що не належить до поняття «центри­фуга». Правильним буде визначення поняття «центрифу­га» як апарата для розподілу рідинних неоднорідних систем під дією відцентрових сил.

2. Ознака для визначення поняття мусить бути суттє­вою для відповідної ґалузі знання або діяльності. (Напри­клад, якщо ми визначимо поняття «метали» як про-сті ре­човини, що мають блиск, то це визначення не буде придат­ним для матеріа-лознавства. Суттєвою для нього буде ознака, що характеризує специфічну побу-дову атомів ме­талу.) Цю вимогу слід враховувати під час визначення по­нять, що використовують у різних ґалузях, наприклад, тер­мін «золото» матиме різні виз-начення у геології, матеріа­лознавстві, хімії, економіці.

 

КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ СЛОВНИКІВ

ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ

 

За призначенням словники поділяють на декілька груп:

1. Словники узусу (слово «узус» походить від латинсько­го «usus» — 1. зви-чай, правило; 2. вживання, використання).

До цих словників (які мають функції реєструвальних) належить більшість існуючих термінологічних словників, що відбивають стан термінології у певній ґалузі знання на теперішній час.

2. Регламентувальні словники.

Вони можуть бути двох видів: словники стандартизова­них термінів (тобто стандарти на терміни) і словники ре­комендованих термінів.

Стандарт на терміни має такі частини: вступну, основну та абеткові покаж-чики. У вступній частині зазначають сфе­ру поширення стандарту, надають відо-мості про неприпус­тимі синоніми та еквіваленти. В основній частині матеріал розташовано у двох графах: перша має назву «Термін», друга — «Визначення». У першій графі наведено номер терміна, власне стандартизований термін, його ско-рочена форма (якщо термін є словосполученням) та його еквіва­ленти європейсь-кими мовами. Визначення понять розта­шовано у другій графі. До визначень мо-жуть додаватися рисунки, схеми, графіки тощо.

3. Інформаційні словники.

Прикладом цієї групи словників є інформаційно-пошу­ковий тезаурус. Його використовують під час автоматич­ного оброблення інформації. Кожна словникова стаття по­чинається терміном — дескриптором. До нього наводяться синоніми, а також інші терміни, пов’язані з ним родо-видовими або асоціативними відношен-нями. Наведемо фраг­мент такого тезауруса.

д. Електросталь

с. Електродугова сталь

с. Сталь, виплавлена у дугових печах

р.-в. Сталь вакуумно-дугового переплаву

р.-в. Сталь плазмено-дугового переплаву

Довідка: д. — термін-дескриптор, с. — синонім, р.-в. — термін, пов’язаний з дескриптором родо-видовими відно­шеннями.

4. Систематизовані словники (класифікатори, рубрикатори, частотні словни-ки та словники терміносистем).

Класифікатори — це системно й алфавітно впоряд­ковані назви об’єктів науки і техніки та характеристики цих об’єктів. Приклад — класифікатори про-мислової про­дукції.

Фрагмент класифікатора промислової продукції

 

Умовні коди	Молотки відбійні
31 4196 1000 10	Молотки відбійні типу МВ
314196 1006 04	Молотки відбійні типу МВ-6П ДержСТ 22044-76
31 4196 1007 03	Молотки відбійні типу МВ -7П ДержСТ 22044-76
314196 1008 02	Молотки відбійні типу МВ — 8П ДержСТ 22044-76

 

Рубрикатор — це класифікації понять і об’єктів певної ґалузі. Він склада-ється з переліку рубрик.

Фрагмент рубрикатора з приладобудування

 

Порядковий індекс рубрики	Назва рубрики
905	Вимірювальна техніка й обладнання нау­ково-дослідних лабораторій та служб контролю виробничих процесів (поняття)
9051	Прилади для дослідження властивос-тей атомів і молекул (об’єкти)
9052	Електронні мікроскопи (об’єкти)

 

У частотних словниках терміни розташовано в порядку частоти появи у певних текстових масивах.

Фрагменти частотного словника

 

Ранг	Слово	Абс. частота	Відносна частота, %
1.	В/У		4,2756
2.	І/Й/ТА		4,2224
3.	З/ІЗ/ЗІ		1,7924
4.	НА		1,5152
5.	ЩО (спол.)		0,9438
6.	БУТИ		0,9058
7.	ДЛЯ		0,8428
8.	ЯКИЙ		0,7969
9.	ДО		0,7523
10.	ДОСЛІДЖЕННЯ		0,6403

 

ІНШІ КЛАСИФІКАЦІЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ СЛОВНИКІВ

 

За тематичним охопленням термінів є багатоґалузеві, ґалузеві та вузько-ґалузеві словники.

За кількістю мов термінологічні словники бувають одномовними та пере-кладними (дво-, тримовні й багатомовні).

Розташовування термінів у термінологічних словниках може бути різним: за абетковим, за абетково-гніздовим (тобто в одному гнізді об’єднано спільноко-реневі слова, або сполучення термінологічного характеру), за статистич­ним (за спадом частоти появи терміна у текстах) та за те­матичним принципами.

Усі спеціальні словники поділяють на два види: словни­ки, що адресовано людині, й словники, що орієнтовано на роботу з комп’ютером. До перших на-лежать одномовні та перекладні словники, частотні, а також рубрикатори й кла-сифікатори.

Для автоматичного оброблення тексту призначені ін­формаційно-пошукові тезауруси та різні типи власне електронних словників (основ, зворотів, афік-сів).

 

УКРАЇНСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЧНА ЛЕКСИКОГРАФІЯ

 

Українська термінологічна лексикографія започаткована в другій половині XIX ст. працями І. Гавришкевича («По­чаток до уложення термінології ботанічної руської», 1852), І. Верхратського («Початки до уложення номенклатури і терміно­логії природописної, народної», 6 випусків, 1864-1879; цього автора вважають фундатором української термінології), О. Роговича («Опыт словаря народних наз-ваний растений Юго-Западной России с некоторыми поверьями и рассказами о них», 1874) та ін.

Інтенсивного розвитку українська термінографія набула з кінця 20-х рр.

XX ст., задовольняючи потреби у ґалузевих словниках. За кілька років було скла-дено близько 20 шкіль­них термінологічних словників з природознавства, геогра­фії, фізики, хімії та ін. Починаючи з 1918 р., створюються словники-проекти фі-зичної, природничої, сільськогоспо­дарської, технічної та ін. термінологій, бота-нічної та зооло­гічної номенклатур. До 1933 р. було видано понад 80 терміноло-гічних словників (переважно російсько-українських). Аналіз навіть певної части-ни з них — технічних словни­ків — дозволяє виокремити низку концептуальних положень, якими керувалися тогочасні лексикографи, а саме:

Ø основу кожної української терміносистеми мають ста­новити слова рідної мови;

Ø іншомовні терміни треба засвоювати безпосередньо з мови-продуцента без прямого виливу будь-якої мови-посередника;

Ø у термінах повинно бути дотримане оптимальне спів­відношення між прийнятою назвою та поняттєвим змістом, вкладеним у цей термін.

Проте назвати ці лексикографічні праці беззастережно словниками з певних ґалузей знання або діяльності не мож­на, бо вся серія навіть мала назву «Матеріали до україн­ської термінології і номенклатури». Те, що було зібране в словниках

20-х років, потребувало ще серйознішого обго­ворення, і їх автори, як правило, бу-ли свідомі цього. Та події 30-х років, зокрема, політичні репресії, перервали цей природний науковий процес і не дали можливості провес­ти подальшу роботу.

Основним завданням автори таких словників ставили не стільки унормуван-ня української термінології, скільки збирання і опрацювання народного і літера-турного термі­нологічного матеріалу.

Безперечно, у цих словниках зібрано надзвичайно бага­тий і цінний матеріал, але в наш час механічно передру­ковувати їх і рекомендувати як нормативні термі-нологічні словники не можна. Взагалі, використовуючи ці словники, варто врахо-вувати фактор часу.

Другий етап у створенні серії українських термінологіч­них словників при-падає на 50-80-ті роки XX століття. У 1957 році було створено Словникову комі-сію, яка мала визначати основні принципи укладання термінологічних словників.

Упродовж 1959-79 років було видано низку ґалузевих словників (понад 70), переважно російсько-українських, що відбивали тогочасний стан розвитку фізики, гідротехніки, електротехніки, теплотехніки, гірничої справи, ботаніки, ветерина-рії, хімії, швейного виробництва тощо. Серед них можна згадати «Російсько-укра-їнський технічний словник» (1961, 80000 термінів), «Російсько-український сіль-сько­господарський словник» (1963, близько 32 000 термінів).

Певним недоліком виданих словників була орієнтація на принцип мінімаль-них розходжень з російськими анало­гами (в основному це призвело до калькуван-ня російських термінів). У зв’язку з тим, що російською мовою друкува­лися май-же всі наукові праці та підручники, то відповідно і науковці здебільшого користу-валися російською терміно­логією.

Названий період позначився поступовим спадом процесу творення й унор-мування української наукової термінології.

90-ті роки XX ст. — початок XXI ст. є найпродуктивніши­ми у розбудові української термінографії. Визначальним для цього процесу стає законодавче за-кріплення за україн­ською мовою статусу державної, поширення її функцій.

У процесі укладання нових термінологічних словників починають брати ак-тивну участь як лінгвісти, так і фахів­ці різних ґалузей знання та діяльності.

Упродовж 1990-2007 рр. в Україні вийшло понад 600 ґа­лузевих словників. Серед словників, що охоплюють термі­нологію багатьох ґалузей знань, можна виділити:

1. «Російсько-український словник наукової термінології» у трьох книгах (близько 320 000 термінів), перша з яких — «Російсько-український словник наукової термінології. Сус­пільні науки» (до 100 000 термінів) вийшла у 1994 р., дру­га— «Російсько-український словник наукової тер-мінології. Біологія. Хімія. Медицина» (близько 100 000 термінів) — 1996 р., третя — «Російсько-український словник наукової термінології. Матема-тика. Фізика. Техніка. Науки про Зем­лю та Космос» (близько 120 000 тер-мінів) — 1998 р.;

2. «Українсько-російський словник наукової терміноло­гії» за загальною редак-цією Л. О. Симоненко (К., 2004);

3. «Словник-довідник термінів судової медицини» О. Герасименка (редактор-

лексикограф Л. О. Симонен­ко - К., 2002).

Названі словники є нормативними, вони обіймають загальнонаукову та ши-роковживану термінологію різних ґа­лузей знання або діяльності.

Сьогодні в української термінографії спостерігаються дві тенденції:

- беззастежне відновлення термінології 20-30-х років, спрямоване на заміну вже усталених термінів (наприклад, «Словник фізичної лексики. Українсько-англійсько-німецько-російський» В.Козирського, В.Шендеровського, де відомі всім зі шкільної лави терміни діаметр, мастило, ма­ятник, трубо-провід замінено відповідно словами: попере­чник, шмаровидло, вагадло/ хитун, руровід /рурогін та бага­то інших подібних словників);

- зловживання іншомовними, переважно англійськими термінами, що особ-ливо помітно у сферах обчислювальної техніки (інтерфейс, кластер, драй-вер, модем, файл, сканер, джойстик, трекбол, хаб, тачпад), економіки (ме-неджер, лі­зинг, консалтинг), банківсько-фінансової справи (дефолт, інвес-тор та ін.)

Найпоширенішим типом в українській термінографії є перекладний двомов-ний словник. Більшість двомовних словників, виданих в Україні, — російсько-українські та українсько-російські.

У Харкові сьогодні активно діє Термінологічний центр в інституті НДПІАСУтрансгаз. З 1995 р. Термінологічний центр, укладаючи тримовні тлу-мачні словники для потреб ґалузі, створив Єдину термінологічну базу даних (ЄТБД), яка містить близько 26 000 українських термінів, їхні ро­сійські та англій-ські відповідники (вибір цих мов зумов­лено тим, що саме англійською та російсь-кою мовами в Україну надходить основний потік науково-технічної ін­формації), а також тлумачення українською та російською мовами. Для цього було оброблено близько 2 000 літера­турних джерел, перш за все, законодавчі та нормативні акти, стандарти та словники Міжнародної організації зі стандартизації (150) і Міжна-родної електротехнічної ко­місії (ІЕС), державні національні стандарти України (ДСТУ), міждержавні стандарти (ГОСТи), енциклопедич­ні видання, тлумачні та перекладні словники, праці з термінознавства та лексикографії, довідники та під-ручники з відповідних ґалузей знань, статті в наукових виданнях, ма­теріали на-уково-технічних конференцій тощо.

Досвід свідчить, що використання цих словників значно полегшує упорядку-вання та опрацювання документації, перекладання її з української та на українсь-ку мову, а та­кож дозволяє підвищити якість текстів завдяки правиль­ному вживан-ню стандартизованої та рекомендованої тер­мінології.

 

«РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИК ЗВАРЮВАЛЬНОЇ

ТЕРМІНОЛОГІЇ ТА УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИЙ СЛОВНИК

ЗВАРЮВАЛЬНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ»

 

Російсько-український словник зварювальної термінології обіймає біля 5000 найуживаніших у сучасних російській та українській мовах науково-технічних термінів зі зварювальної термінології та споріднених технологій.

Створення Словника обумовлене насамперед нагальною потребою вчених, фахівців та студентів-зварників в оволодінні сучасною українською науковою термінологією, в її уніфікації з офіційною міжнародною (іноземною) терміно­логією, а також її упорядкуванні та стандартизації. Потреба в такому слов­нику зумовлена швидким розвитком зварювальної науки і техніки, поповнен­ням її термінологічної системи новими лексичними одиницями, що позначають нові явища та здобутки науковців.

Словник орієнтований на нормативну термінологію. Це забезпечується, по-перше, введенням до російського реєстру і використання в українському пере-кладі термінів, зафіксованих не лише сучасними енциклопедичними та ґалузеви-ми словниками, а й широковживаних у сучасній науково-технічній, навчальній та інформаційно-реферативній літературі; по-друге, використанням багатомовних (12-мовних) збірників термінів зі зварювання та споріднених процесів, що вида-ються Міжнародним інститутом зварювання, чинних Державних стандартів Укра-їни на терміни та визначення в ґалузі зварювання та споріднених процесів; по-третє, відсутністю серед російських терміно­логічних лексем та їх українських відповідників вузько-спеціальних та застарілих термінів.

Словник російською та українською мовами підготовлений і видається за сприяння проекту «Обмін технологічною інформацією в Україні для підтрим­ки економічних перетворень» Програми Розвитку Організації Об’єднаних Націй.

У роботі над Словником брали участь провідні фахівці ІЕЗ ім. Є. О. Патона НАН України, зварювальних кафедр НТУУ—«КПІ» та інших вузів України.

Словник складається з двох частин: Російсько-українського та Українсько-російського словника зварювальної термінології. Кожна з них містить реєстр ро-сійських (українських), а також іншомовних термінів та їх переклад відповідно українською та російською мовами.

Реєстрові слова та українські (російські) відповідники до них подані в Слов-нику в їхній вихідній формі: іменники в називному відмінку однини (образец зра-зок, пятно пляма, дріт проволока), прикметники й дієприк­метники — в назив-ному відмінку однини чоловічого роду (абсорбирующий абсорбувальний, свар-ной зварений, дробоструминний дробеструйный, заварений заваренными), дієслова в інфінітиві (приваривать, приварить приварювати, приварити; кри-сталізувати кристаллизировать) за винятком незначної кількості субстантиво-ваних прикметників та дієприкметників, які подаються у формі називного від-мінка однини жіночого або середнього роду (горючее сущ., техн. пальне).

У називному відмінку множини наведено іменники, які в однині не вжи­ваються (вальцы мн., техн. вальці).

Реєстрові слова розміщені в алфавітному порядку. Кожна стаття в слов­нику містить, як правило, одне реєстрове слово, але дієслова недоконаного і докона-ного виду, які не різняться префіксами, об’єднані в одній словниковій статті і подані парами: припаивать, припаять припаювати, припаяти.

На першому місці за традицією ставиться дієслово недоконаного виду.

З метою економії місця зворотне дієслово подається в одній статті з

незворотним, якщо ці дієслова не утворюють окремих гнізд:

адсорбировать несов. и сов., техн., физ. адсорбувати; -ться

адсорбироваться.

Після реєстрового слова та його перекладу наводяться і перекладаються

українською (російською) мовами найпоширеніші терміни і словосполучення,

одним з компонентів яких є реєстрове слово. Реєстрові лексеми подаються в

термінологічних словосполученнях за першою літерою:

давление...; д. дуги тиск дуги.

Терміни-словосполучення наводяться і перекладаються при граматично організуючому слові. У ролі такого найчастіше виступає іменник у називному від-мінку однини (іноді — множини), рідше — дієслово в інфінітиві:

конструкция... к. каркасная...; к. крупногабаритная...

Терміни-словосполучення подаються в словникових статтях за алфавітом першого, у разі потреби — другого, третього і т. ін. компонента, відділяю­чись одне від одного крапкою з комою.

Оскільки в словнику крім зварювальних термінів подані терміни спорідне­них ґалузей, у ньому використовуються ґалузеві, граматичні та семантичні ре­марки, граматичні ремарки ставляться відразу після реєстрового слова, вони вико-ристовуються при потребі вказати належність реєстрового слова до тієї чи іншої граматичної категорії, його число, незмінність тощо:

реле нескл. реле.

Після граматичних ремарок ставляться ґалузеві ремарки, які вказують сферу вживання реєстрового слова в тій чи іншій ґалузі:

Семантичні ремарки у формі коротких пояснень використовуються у разі крайньої потреби уточнення або розмежування значень реєстрового слова. Вони подаються в круглих дужках після можливих граматичних та ґалузевих ремарок:

сварочный 1. (служащий для сварки) зварювальний;

2. (полученньш при сваркє) зварний, зварений.

Якщо є два або кілька українських (російських) відповідників, вони пода-ються від нормативного, еквівалентного за значенням і найбільш уживано­го в мові до менш уживаного.

У перекладній частині словника при українських відповідниках до реєстрових слів вказуються такі додаткові форми:

1. Закінчення родового відмінка однини іменників, субстантивованих

прикметників та дієприкметників чоловічого роду:

зазор проміжок, -жку, зазор, -ру

2. Закінчення родового відмінка однини іменників жіночого роду на -ість

загазованность загазованість, -ності

Усі слова і компоненти словосполучень російської та української мов у

словнику наголошені.

 

ТИПЫ СЛОВАРЕЙ

 

Типы словарей весьма разнообразны, определяется основной информацией, которую он содержит, его общим назначением. Прежде всего, различают два ос-новных типа словарей в зависимости от предмета описания: это словари лин-гвистические (или филологические) и энциклопедические.

В энциклопедическом словаре описывается реалия (то есть какой-либо пред-мет, явление, исторический факт), а в лингвистическом словаре объясняется, опи-сывается слово, называющее эту реалию.

Встречаются и промежуточные разновидности словарей. Кроме того, вся-кий словарь может быть отнесен либо к «общим», либо к «специальным».

Энциклопедические, в которых дается описание того или иного явления, понятия, события и т.д. (в зависимости от объёма и адресата словаря даётся более или менее развёрнутая научная информация). В энциклопедических словарях много словарных статей, в которых заголовочным словом являются имена соб-ственные. К энциклопедическим словарям относятся энциклопедии, научные справочники, дающие сведения по какой-либо отрасли знаний, терминологичес-кие словари.

Кроме того, энциклопедические словари делятся на универсальные (на-пример, «Краткая российская энциклопедия», «Детская энциклопедия», «Большой энциклопедический словарь школьника») и отраслевые(например, энциклопедия «Русский язык», «Энциклопедический словарь юного филолога», энциклопеди-ческий словарь «Языкознание»). К энциклопедическим словарям относятся: «Большая Советская энциклопедия»; «Медицинская энциклопедия»; «Краткая литературная энциклопедия» и т.д.

Пример словарной статьи из энциклопедического словаря: сурки, род мле-копитающих сем. беличьих. Длина тела до 60 см, хвоста менее 1/2 длины тела. 13 видов, в Сев. полушарии (исключая пустыни и тундры); в России несколько ви-дов. Объект промысла (мех, жир, мясо). Могут быть носителями возбудителя чумы. Некоторые виды редки, охраняются.

Лингвистические – прежде всего толковые, в которых описываются лин-гвистические значения. В лингвистических словарях содержатся толкования слов (указываются основные значения, прямые и переносные), даются грамматические, стилистические и прочие пометы. Пример словарной статьи из лингвистического словаря: сурок, - р к а, м. – небольшой грызун сем. беличьих, живущий в норах и зимой впадающий в спячку.

Чёткое представление о различии между энциклопедическим и лингвисти-ческим словарём может дать сопоставление соответствующих по заглавному слову двух объяснительных статей.

Большой энциклопедический словарь школьника, сост. А.П. Горкин	Словарь русского языка СИ. Ожегова, под редакцией С.П. Обнорского
Лорд (англ. lord),в средневековой Англии первоначально землевладелец (лорд манора, ленд-лорд), затем собирательный титул английского высшего дворянства; присваивался пэрам королевства, образующим палату лордов британского парламента. С 19 в. титул лорда жалуется также представителям других социальных групп, деятелям науки, культуры.	Лорд, -а, м. В Англии: высший дворянский титул. Палата лордов (верхняя палата английского парламента). Лорд-канцлер (председатель палаты лордов). Лорд-мэр (городской голова крупных городов в Англии).

Разнообразны и многочисленны типы лингвистических словарей: толковые словари; словари синонимов; словари иностранных слов; словари правильности речи; фразеологические словари; орфоэпические словари; орфографические сло-вари; диалектные словари; этимологические словари; словообразовательные сло-вари и т.д.

Лингвистические (филологические) словари делятся на многоязычные, дву-язычные и одноязычные. Двуязычные и многоязычные словари – это словари переводные, в них значения слов одного языка объясняются посредством сопос-тавления с другим языком (например, словари англо-русский, русско-английский, русско-англо-арабский и др.).

В одноязычных словарях слова объясняются посредством слов того же язы-ка. Одноязычные словари бывают комплексными и аспектными.

Комплексными являются толковые словари. В таких словарях приводятся сведения, необходимые для понимания слова, его употребления в речи и т. д. Аспектные словари отражают тот или иной аспект языка. К ним относятся: сло-вари иностранных слов, синонимов, антонимов, омонимов, паронимов, фразео-логический, орфоэпический, орфографический, словообразовательный, морфем-ный, этимологический, обратный, сокращений идругие типы словарей.

Важнейшимтипомодноязычного лингвистического словаря является Тол-ковый словарь.

Задача толковых словарей в первую очередь состоит в отражении активной лексики языка определенного периода. В толковых словарях объясняются значе-ние слов и их оттенки, дается грамматическая характеристика слов, приводятся стилистические пометы, даются указания о произношении слов и правописании, а также иллюстрируется употребление слов, как в свободных, так и во фразеологи-ческих словосочетаниях.

Первым толковым словарем русского языка был «Словарь Академии Рос-сийской» (1789-1794 гг.). Значительным событием в истории русской лексикогра-фии было создание четырехтомного «Толкового словаря живого великорусского языка» В.И. Даля (1863-1866 гг.). В.И. Даль работал над словарем 53 года, в осно-ву словаря была положена народная речь, включена также общеупотребительная и диалектная лексика. Всего в словаре около 200 тысяч слов и 30 тысяч пословиц. Даль объяснил множество слов, связанных с народными обрядами, обычаями, поверьями:

глядины – «первое знакомство жениха с невестой»;

осенины – «проводы лета и встреча осени»;

рукобитье – «обряд окончания сватовства».

В Словаре можно найти слова секретного языка бродячих торговцев-коро-бейников: воксари – «дрова», лепень – «платок», нахиречи – «рукавицы» Даль считал, что современный ему литературный язык чересчур пропитан Западом, поэтому нужно обратиться к живому народному языку и выработать на его основе литературный. Слова в словаре расположены в алфавитно-гнездовом порядке. При таком распределении материала нахождение некоторых слов затруднено, так как отдельные статьи содержат свыше 100 слов. Употребление слов иллюстриру-ется устойчивыми словосочетаниями, пословицами, поговорками, загадками (всего около 30 тысяч пословиц и поговорок).

Среди толковых словарей русского языка советской эпохи первое место по заслугам принадлежит «Толковому словарю русского языка» под редакцией про-фессораДмитрия Николаевича Ушакова. Этот словарь является нормативным словарем современного литературного языка. Его нормативность ясно сказывает-ся в указаниях о значении слова, его грамматических свойствах, экспрессивно-стилистических качествах, орфографии и литературном произношении. Всего в словаре 85289 слов.

В настоящее время словарь под редакцией Д.Н. Ушакова во многом устарел. На базе Словаря Д.Н.Ушакова созданоднотомный«Словарь русского языка» Сер-геем Ивановичем Ожеговым. Словарь включает около 57 тысяч наиболее употре-бительных слов современного русского литературного языка.

С 1950 по 1965 годы вышло в свет 17 томов «Словаря современного рус-ского литературного языка» Академии наук СССР. Этот словарь нормативный и толково-исторический одновременно. Он содержит «все лексическое богатство русского литературного языка с грамматической его характеристикой, от эпохи Пушкина до наших дней».

На его основе был создан малый академический «Словарь русского язы-ка» в 4-х томах, который представляет собой нормативный словарь современного русского литературного языка, очень близкий к словарю Ушакова, с соответству-ющими изменениями в словарном составе. Здесь значительно больше примеров из художественной литературы.

Основные Аспектные словари можно разделить на две большие группы.

Первая – словари синонимические, антонимические, паронимические, омо-нимические, словообразовательные, диалектные. Здесь описываются однопоряд-ковые языковые единицы, образующие однородную микроструктуру.

Вторая – словари этимологические, исторические, орфографические, орфо-эпические, словари грамматических трудностей, иностранных слов и т.д.

В этих словарях относительно разнокачественный лексический материал анализируется под строго определенным углом зрения.

Среди синонимических словарей последних лет, прежде всего, выделяется «Словарь синонимов русского языка» под редакцией А.П.Евгеньевой (т. 1–2, 1970–1971 гг.). Этот словарь отражает синонимические связи слов современного русского литературного языка. Каждая словарная статья включает в себя синони-мический ряд, семантический и стилистический комментарий к синонимическому ряду, иллюстрации. «Словарь синонимов русского языка» З.Е.Александровой (1968) – это словарь-указатель, он рассчитан на тех, кто в достаточной мере вла-деет русским языком.

В 70-е годы появилось несколько антонимических словарей:

· «Словарь антонимов русского языка» Л.А. Введенской (1971);

· «Словарь антонимов русского языка» Н.П. Колесникова (1972);

· «Словарь антонимов русского языка» М.Р. Львова (1978) – содержит около 2 тысяч антонимических пар, составлен на большом фактическом материале (произведения русской и советской литературы).

В «Словаре омонимов русского языка» О.С. Ахмановой (1974) рассматри-вается явление омонимии, автор учитывает переходные случаи от полисемии к омонимии. Словарная статья содержит необходимые грамматические и стилисти-ческие сведения.

В 1968 году был издан словарь-справочник Ю.А. Бельчикова и М.С. Паню-шевой «Трудные случаи употребления однокоренных слов русского языка», ко-торый можно считать первым опытом создания словаря паронимов. В нем со-держится около 200 пар (групп) однокоренных слов, в употреблении которых в практике речи наблюдается смешение.

Из словообразовательных словарей следует назвать «Школьный словооб-разовательный словарь русского языка» А.Н. Тихонова (1978). Словарная статья не имеет описаний и толкований, слова размещены по гнездам, в каждом из кото-рых объединены однокоренные слова. Корень служит носителем общего значе-ния. Все производные слова даются в определенной последовательности, отражающей ступенчатый характер словообразования в русском языке, напри-мер: слаб(ый) – слаб-е-ть – о-слабеть – ослабле-ниj-э

Среди разнообразных диалектных словарей можно отметить многотомный «Словарь русских народных говоров» (1965), в котором представлена диалектная лексика всех русских говоров XIX–XX вв. Этот словарь является толково-пере-водным, так как словник состоит из диалектных слов, а толкование осуществля-ется посредством слов литературного языка. Словарная статья в диалектном сло-варе состоит из заголовка, грамматической, семантической и исторической харак-теристик толкуемого слова; развернутого толкования; иллюстраций; указаний на источник, время и место фиксации того или иного диалектного слова.

Этимологические словари содержат информацию о происхождении слов. Из дореволюционных изданий выделяется своей полнотой «Этимологический словарь русского языка» А.Г. Преображенского. В этом словаре слова располо-жены по гнездам, то есть исследуется происхождение корневых слов. К каждому слову даются однокоренные параллели из родственных языков. Для заимствован-ных слов указывается язык-источник. Кроме того, автор приводит различные точки зрения на происхождение слов и указывает специальную литературу. Наи-более полным этимологическим словарем является «Этимологический словарь русского языка»М. Фасмера. Словообразовательно-историческим является «Крат-кий этимологический словарь русского языка» Н.М. Шанского.

Среди орфоэпических словарей выделяется словарь-справочник «Орфоэпи-ческий словарь русского языка (произношение, ударение, грамматические фор-мы)» под редакцией Р.И. Аванесова (около 63500 слов).

Самый полный орфографический справочник – «Орфографический словарь русского языка» под редакцией С.Г. Бархударова, С.И. Ожегова и А.Б. Шапиро (около 106 тысяч слов). В словаре содержится необходимая грамматическая ха-рактеристика слов и их форм, а также приводятся произносительные, словообра-зовательные и лексические варианты слов, если вариантность связана с правопи-санием.

Стремление собрать и систематизировать фразеологизмы русского языка нашло выражение в издании ряда фразеологических словарей. «Крылатые сло-ва» С.В. Максимова – 1890 и 1892 «Крылатые слова (Попытка объяснения хо-дячих слов и выражении)», содержащий толкование 129 слов и выражений (устойчивых сочетаний слов, поговорок и т. д.).

Содержательнее и разнообразнее по материалу сборник М.И. Михельсона «Русская мысль и речь. Свое и чужое. Опыт русской фразеологии. Сборник об-разных слов и иносказаний». В книге собраны крылатые слова, меткие выражения не только из русского, но и из других языков.

Наиболее полным (свыше 4 тыс. фразеологизмов) является вышедший в 1967 г. под редакцией А.И. Молоткова «Фразеологический словарь русского язы-ка». Фразелогизмы приводятся с возможными вариантами компонентов, дается толкование значения, указываются формы употребления в речи. Каждое значение иллюстрируется цитатами из художественной литературы и публицистики. В ряде случаев дается этимологическая справка.

В 1980 г. был издан «Школьный фразеологический словарь русского языка» В.П. Жукова, содержащий около 2 тыс. наиболее употребительных фразеологиз-мов, встречающихся в художественной и публицистической литературе и в устной речи. Большое внимание уделено в книге историко-этимологическим справкам. В 1967 г вышел «Словарь русских пословиц и поговорок» того же автора, включающий в себя около тысячи выражений этого характера. Наиболее полным собранием такого материала является сборник «Пословицы русского народа» В.И. Даля, изданный в 1862 году. В 1981 году вышел «Словарь-спра-вочник по русской фразеологии» Р.И.Яранцева, содержащий около 800 фразео-логизмов.

Словари сочетаемости (лексической), грамматические словари и словари правильностей (трудностей) –примером может служить «Учебный словарь со-четаемости слов русского языка» под редакцией П.Н. Денисова, В.В. Морковкина (1978), содержащий около 2500 словарных статей с заголовочным словом – суще-ствительным, прилагательным, глаголом.

Наиболее полным грамматическим словарем является «Грамматический словарь русского языка. Словоизменение» А.А. Зализняка, включающий в себя около 100 тыс. слов. Он всесторонне отражает современное русское словоизме-нение (склонение и спряжение).

«Словарь несклоняемых слов» Н.П. Колесникова, содержащий около 1800 несклоняемых имен существительных и других неизменяемых слов.

Специально для нужд школы был издан «Грамматико-орфографический словарь» А.В. Текучева и Б.Т. Панова.

Ономастические словари (словари собственных имен) – «Словарь русских личных имен» Н.А. Петровского, содержащий около 2 600 мужских и женских имен – антропонимический словарь. «Краткий топонимический словарь» В.А. Никонова, содержащий около 4 тыс. названий наиболее крупных географи-ческих объектов в СССР и в зарубежных странах. В словаре приводятся проис-хождение и история топонимов.

Своеобразным сочетанием топонимического и словообразовательного сло-варей являются издания: «Словарь названий жителей РСФСР», содержащий около 6 тыс. названий, под редакцией А.М. Бабкина и «Словарь названий жителей СССР», содержащий около 10 тыс. названий, под редакцией А.М. Бабкина и

Е.А. Левашова.

Особый тип составляют словари трудностей. Например, в справочник «Трудности словоупотребления и варианты норм русского литературного языка» под редакцией К.С.Горбачевича вошли такие слова, которые нуждаются в определенной квалификации с точки зрения их уместности или неуместности в речи. В словаре отражается сосуществование различного рода вариантов:

· акцентологических (то'тчас – тотча'с);

· произносительных (тожд