Крок 6. Формулювання стратегії через систему цілей



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Крок 6. Формулювання стратегії через систему цілей



На підставі місії організації формуються її цілі. Цей процес має назву цілеутворення, або цілепокладання, декомпозиція мети. Процес декомпозування мети дозволяє відстежити реалізацію стратегії. Він пов'язує усі компоненти стратегічного управління між собою: місію генеральну мету цілі завдання конкретну діяльність результати.

Мета категорія філософська, психологічна, соціальна, педагогічна, управлінська, економічна і т. д. Мета — запрограмований, ідеалізований результат. Філософ А. Спіркін стверджував, що «мета — модель бажаного майбутнього». Вона виступає у якості засобу об'єднання у єдине ціле, у певну послідовність або систему різних дій людини. Мета — це свого роду фокус, навколо якого і відповідно до якого організується поведінка, діяльність, свідоме життя людини. Цілком природно, що людина повинна знати, куди вона хоче дістатись, перш ніж туди йти. М. Твен казав: «Хто не знає, куди направляється, дуже здивується, коли потрапить не туди». Будь-яка свідома діяльність починається із формулювання мети, а завершується її досягненням. Тобто мета — це один із обов'язкових і першочергових елементів поведінки та діяльності людини. «Все життя, його поліпшення, його культура стають рефлексом мети» (І. Павлов).

Проблемі мети присвячено досить багато досліджень, автори яких вивчали свідому діяльність людини. Різні підходи до визначення, ролі, значення цілей дозволять укласти їх у певну класифікаційну систему (таблиця 39).

 

Таблиця 39

Класифікація цілей

№ з/п Ознаки Види
1. Зміст Соціальні. Організаційні (управлінські). Педагогічні. Економічні. Науково-методичні. Технічні. Комплексні
2. Пріоритетність Головні (основні, ключові). Другорядні (побічні, допоміжні)
3. Час реалізації Стратегічні (перспективні, довгострокові). Тактичні. Оперативні. Поточні
4. Форма фіксації Документовані (офіційні). Недокументовані (неофіційні)
5. Рівень управління Державні. Регіональні. Галузеві. Організації. Структурних одиниць (підрозділів)
6. Обсяг Загальні. Окремі. Локальні
7. Реальність Декларовані. Фактичні
8. Прагнення змін Прийнятні. Оптимальні. Адаптаційні
9. Суб'єкт діяльності Індивідуальні. Групові. Колективні
10. Рівень усвідомлення Усвідомлені. Неусвідомлені
11. Конкретність Конкретні. Загальні. Абстрактні
12. Ступінь керованості Програмовані (заплановані). Раптові
13. Ступінь складності Прості. Складні
14. Кінцеві результати Досягнуті. Недосягнуті
15. Якість досягнення Успішні. Неуспішні
16. Функції цілей Активізуючі. Спрямовуючі. Регулюючі

 

Показники та критерії експертизи комплексно-цільової програми

Для експертизи комплексно-цільової програми можна виокремити наступні критерії та показники:

Варіант

1. Критерій актуальності.

Показники:

• вирішення значущих актуальних для керівника проблем;

• вирішення значущих актуальних для педагогів проблем;

• вирішення значущих актуальних проблем для учнів.

2. Критерій інноваційності.

Показники:

• ступінь новизни в діяльності керівника;

• ступінь новизни в діяльності педагогів;

• ступінь новизни в діяльності учнів.

3. Критерій продуктивності.

Показники:

• вплив на систему знань, умінь та навичок керівника;

• вплив на систему знань, умінь та навичок педагогів;

• вплив на систему знань, умінь та навичок учнів.

4. Критерій системності та впорядкованості організації діяльності.

Показники:

• наявність зв'язку, цілей, завдань та змісту діяльності;

• можливість здійснювати моніторинг програми;

• наявність системи інформування про хід реалізації програми;

• злагодженість у роботі учасників цільового проекту, відповідальність за результати роботи;

5. Критерій демократичності та психологічного супроводження.

Показники:

• розвиток неформальної структури колективу;

• сприятливий мікроклімат;

• співробітництво, гласність в діях.

6. Критерій оптимальності.

Показники:

• врахування, матеріально-технічних, фінансових ресурсів конкретного закладу освіти;

• достатність часу для реалізації програми;

• врахування умов закладу та проблем їх динаміки та тенденції розвитку.

7. Критерій рефлективності.

• Показники:

• можливість самоаналізу діяльності керівника;

• можливість самоаналізу діяльності педагогів;

• можливість самоаналізу діяльності учнів.

8. Критерій особистісної результативності.

Показники:

• динаміка управлінської культури керівника;

• динаміка мотиваційної культури вчителів;

• динаміка мотиваційної культури учнів.

9. Критерій прогностичності.

Показники:

• врахування ступеня важливості розв'язання проблеми для майбутньої діяльності керівника;

• врахування ступеня важливості розв'язання проблеми для майбутньої діяльності педагогів;

• врахування ступеня важливості розв'язання проблеми для майбутньої діяльності учнів.

Варіант

В. С. Лазарєв пропонує такий перелік критеріїв та показників експертизи програми розвитку:

1. Якість постановки проблеми:

• чи операціонально визначено те, що потрібно;

• чи обґрунтовано, що саме вимагається;

• чи чітко визначено, що із необхідного відсутнє;

• чи обґрунтовано оцінки наявного.

2. Якість опрацювання змісту нововведень:

• чи конкретно опрацьовано прогнозовані зміни;

· чи детально вони викладені;

• чи достатньо заплановано змін для досягнення бажаних результатів.

3. Якість визначення очікуваних результатів:

• чи можна контролювати досягнення результату;

• чи в достатній мірі буде вирішена проблема.

4. Якість опрацювання плану реалізації:

• чи достатньо запланованих дій для досягнення бажаних результатів;

• чи раціональний ступінь деталізації плану;

• чи можна відстежувати проміжні результати;

• чи забезпений план необхідними ресурсами;

• чи реалістичні строки реалізації.

Варіант

1. Додержання принципів планування при складанні програми:

Науковості — використання при плануванні досягнень педагогіки, дедактики, психології, фізіології, предметних методик.

Наступності — планування завдань, вибір педагогічних засобів із урахуванням досягнутих результатів.

Перспективності — врахування перспективного розвитку навчального закладу.

Конкретності — чітку постановку завдання, визначення термінів та виконавців.

Координації — забезпечення узгодженості всіх шкільних та позашкільних підсистем, що беруть участь у. педагогічному процесі.

Об'єктивності — планування тільки тих завдань, які реально можуть бути виконані в умовах функціонування закладу.

Актуальності — першочерговість завдань, які впливають на результативність діяльності.

Реальності — можливість виконання наміченого.

Оптимальності — вирішення найбільш важливих питань, що забезпечують рівномірний ритм роботи протягом навчального року.

Динамічності — внесення при необхідності змін до плану роботи.

2. Відповідність поставлених цілей генеральній меті та місії.

3. Відповідність головних напрямків методичного забезпечення поставленим цілям.

4. Максимальне врахування нерозв'язаних проблем.

5. Доцільність обраних форм роботи.

6. Можливість своєчасного виявлення і корекції стану виконання програми.

Експертні оцінки виставляються за кожним показником залежно від ступеня реалізації:

0 балів — показник відсутній;

1 бал —- показник недостатньо виражений;

2 бали — показник достатньо виражений;

3 бали — показник виражений оптимально.

Можна задіяти будь-яку зручну шкалу оцінювання: від 0 до 10, від 1 до 9 і т. д. Зразки форми протоколу та їх обробки представлено в наступних таблицях (таблиці 43, 44).

 

Таблиця 43

Зразки протоколу експертизи

Протокол експертизи програми розвитку навчального закладу _______

Експерт _______________________________________

Дата проведення експертизи ______________________

№ з/п Критерії Показники Оцінка (у балах)
показників Кри теріїв
1. Аналітичне підґрунтя 1.1. Використання відповідних діагностичних засобів          
1.2. Встановлення причинно-наслідкових зв’язків між окремими явищами        
1.3. Наявність змістовних узагальнень та висновків        
2. Постановка проблеми 2.1. Чіткість формулювання          
2.2. Обґрунтованість        
2.3. Актуальність        
3. Визначення мети 3.1. Перспективність          
3.2. Конкретність        
3.3. Реалістичність        
4. Інноваційний потенціал 4.1. Відповідність змісту програми сучасному розвитку науки та практики          
4.2. Корисність (продуктивність) обраних інновацій для навчального закладу        
4.3. Інтегративність (вплив на всі підсистеми)        
5. Концептуальність 5.1. Наявність відповідної ідейної бази (ідеї, концепції, принципи, підходи) розвитку навчального закладу          
5.2. Наявність гіпотетичної моделі розвитку навчального закладу        
5.3. Чіткість формулювання бажаних результатів        
6. Вироблення напрямів діяльності (розділів програми) 6.1. Відповідність цілям та завданням          
6.2. Оптимальність        
6.3. Можливість реалізувати через комплекс робіт        
7. Якість плану реалізації 7.1. Достатність запланованих дій для досягнення результату          
7.2. Забезпеченість плану ресурсами (кадрові, час, матеріально-технічні, фінансові та ін.)        
7.3. Можливість контролювати реалізацію (керованість)        
8. Адаптивність 8.1. Легко адаптується до умов навчального закладу з урахуванням динаміки та тенденцій розвитку          
8.2. Враховані можливості корекції (удосконалення, незначних змін)        
8.3. Наявність відповідальності за результати роботи        
9. Рефлексивність 9.1. Можливість самоекспертизи діяльності навчального закладу          
9.2. Можливість самоаналізу діяльності колективу        
9.3. Можливість самоаналізу діяльності керівника        
                   

Підпис експерта _________________________



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.36.32 (0.007 с.)