Чи є якісь ризики, пов'язані з переходом від топв на бопв.

Перехід від тОПВ до бОПВ може привести до збільшення кількості осіб, сприйнятливих до поліовірусу типу 2, що у свою чергу збільшить ризик нових спалахів поліомієліту типу ПВВП2 – якщо після припинення використаня ОПВ 2 знову з'явиться ПВВП2. Щоб зменшити цей ризик, всім країнам запропоновано до кінця 2015 року включити до своїх програм планової імунізації щонайменше по одній дозі ІПВ (містить типи 1, 2 та 3) і негайно знищити запаси тОПВ після того, як відбудеться перехід на бОПВ. Окремі країни продовжать використовувати тОПВ в рамках ДЗІ упродовж декількох місяців до моменту переходу.

Впровадження ІПВ у програму імунізації дозволить знизити ризики, пов'язані із вилученням ОПВ 2-го типу, допоможе перервати передачу поліоівірусу внаслідок застосування моновалентної ОПВ 2-го типу в разі нових спалахів, а також прискорить ліквідацію поліомєеліту у світі за рахунок підвищення імунітету до поліовірусів типів 1 і 3.

 

Чи будуть діти захищені від дикого поліовірусу 2-го типу та циркулюючих поліовірусів вакцинного походження 2 типу після переходу на бОПВ? Яким чином вони будуть захищені від 2 типу поліовірусу?

ІПВ захищає дітей від поліовірусов типів 1, 2 та 3. Після того, як буде здійснено перехід з тОПВ на бОПВ, використання ІПВ допоможе захиститись від паралітичного поліомієліту, похідного від поліовірусу типу 2, а також забезпечить додатковий захист від поліовірусу типів 1 і 3.

 

Якщо дитині буде введено і ОПВ, і ІПВ – чи можливо передозування вакциною?

Ні. Насправді, вакцини можуть працювати разом, щоб викликати більш сильну імунну відповідь, особливо в тих регіонах, де циркуляція дикого поліовірусу та / або ПВВП більше не відбувається. Вже протягом десятиліть послідовне використання ОПВ та ІПВ включене у розклади рутинної вакцинації багатьма країнами світу.

 

Які ризики існують у зв’язку з переходом з тОПВ на бОПВ у районах з низьким рівнем охоплення щепленнями?

Після того, як цей перехід відбудеться, країни або райони з низьким рівнем охоплення населення заходами планової імунізації стануть більш вразливими до можливої появи цПВВП 2-го типу, оскільки ці райони матимуть на своїй території групи людей, які не змогли отримати ІПВ і тому не мають прямого захисту від поліовірусу 2-го типу, навіть якщо вони у рамках кампаній імунізації вони і отримали щеплення бОПВ. З цієї причини країнам, які мають низький рівень імунітету населення проти поліовірусу типу 2, необхідно здійснювати заходи щодо зниження цього ризику. Ці заходи повинні включати проведення додаткових заходів імунізації з використанням тОПВ за 6 місяців до переходу на бОПВ. Критерії, які визначатимуть потреби цих країн щодо проведення додаткових заходів імунізації, будуть ґрунтуватись на результатах оцінок рівнів ризику і рекомендаціях, які було надано Стратегічною консультативною рупою експертів з імунізації (SAGE) у жовтні 2014 року.

 

Терміни глобального переходу від тОПВ до бОПВ.

Коли перехід відбудеться?

Найраніший термін, коли цей перехід може стати можливим – це квітень 2016, тобто період, у який спостерігається найнижчий рівень циркуляції поліовірусу у тих країнах, у яких реєструвалися останні випадки передачі поліовірусу і де така передача регулярно відбувалася раніше. Як тільки остаточне рішення про термін переходу з тОПВ на бПВ буде прийнято, воно буде вважатись незворотнім і означатиме, що всі країни світу повинні будуть одночасно, у визначний проміжок часу здійснити цей перехід. Країни матимуть шість місяців для того, щоб зробити останні приготування до здійснення цього переходу. При цьому, перехід вже не буде скасовано навіть у тому випадку, якщо у шестимісячний термін між часом прийняття цього рішення та початком його виконання буде зареєстровано нові випадки циркулюючого поліовірусу, ідентифіковані як ПВВП другого типу.

 

Як буде визначено дату переходу?

Очікуеться, що країни, у яких відбувалася стала передача вірусу, наприкінці 2014 або на початку 2015 року визначать останні випадки сталої передачі циркулюючого поліовірусу 2-го типу (цПВВП2). Через шість місяців потому, якщо нових випадків передачі цього штаму не буде зареєстровано, таку передачу можна буде вважати припиненою. У травні 2015 року на засіданні Всесвітньої асамблея охорони здоров'я буде оцінено прогресс, досягнутий у даній галузі, а також розглянуто проект резолюції, підготовленої Виконавчим комітетом ВООЗ у січні 2015 року. У документі міститься заклик до країн-членів здійснити зазначений перехід.

У вересні 2015 року буде проведено оцінку ризиків, що пов’язані з переходом та визначено, чи він буде можливий та доцільний. На своєму засіданні у жовтні 2015 р. Стратегічна консультативна група експертів з імунізації (SAGE) повинна буде підтвердити дату переходу. Оскільки перехід повинен

 

відбутись під час сезонного спаду рівня циркуляції поліовірусу (з січня по травень), а для його підготовки необхідно щонайменше шість місяців, виходить, що найраніший термін, коли перехід можна здійснити – це початок 2016 року.

 

Чому всі країни повинні перейти з тОПВ на bОПВ одночасно?

Одночасний перехід з тОПВ на бОПВ всіх країн, які зараз використовують тОПВ, важливий тому, що надасть змогу гарантувати, що жодна країна не піддасться ризику імпорту цПВВП2 з іншої країни, яка продовжує використовувати тОПВ.

 

Чи залишатиметься питання переходу актуальним у разі появи до вересня 2015 нових випадків цПВВП2?

Якщо до вересня 2015 року з'являться нові випадки ПВВП2, у відповідь на цей спалах буде застосовано цільові заходи додаткової імунізації, але перехід все одно відбудеться.

 

Чи можуть країни перейти з тОПВ до бОПВ у рамках своїх національних програм планової імунізації ще до того, як буде здійснено загальний перехід, очікуваний у 2016 році?

Ні, перехід окремих країн з тОПВ на бОПВ до квітня 2016 року, коли всі інші країни здійснять цей перехід – не рекомендований. Одночасний перехід є найкращим способом обмежити ризик виникнення і поширення цПВВП2.

 

Зміна вакцин є складним процесом: в моїй країні на перехід з DTP на п’ятивалентну вакцину було витрачено кілька місяців. Чи необхідно жорстко дотримуватись графіку цього переходу?

Так. Визнаючи, що перехід від однієї до іншої вакцини є складним і комплексним процесом, який потребує вирішення багатьох проблемних питань, епідеміологічні властивості поліомієліту вимагають швидкого переходу від тОПВ до бОПВ – для того, щоб запобігти появі 2-го типу цПВВП2. Чим більш одночасно буде відбуватись перехід з тОПВ на бОПВ всередині країн та за їх межами, тим менше ризик повторної появи ВРПВ 2-го типу. Встановлений для переходу термін не можна міняти залежно від обставин у кожній окремій країні (наприклад, проведення виборів, реформ, відзначеня свят тощо).

 

Чи можна ”підлаштувати” ці терміни під конкретну ситуацію?

Для здійснення переходу країна може обрати будь-який час у рамках загальнообовязкового двотижневого “часового вікна”, рамки якого буде оголошено окремо. Це дає кожній країні певну гнучкість у рамках загального жорсткого графіку здійснення переходу.

 

Як буде працювати система перевірки? Чи можна буде перевірити, що перехід відбувся і що тОПВ більше не використовується?

Сисиема контроль у країнах з підвищеним ризиком цПВВП2 працюватиме інакше, ніж у країнах з більш низьким ризиком цПВВП2. Країни з високим рівнем ризику залучатимуть до процесу контролю незалежних спостерігачів, щоб підтвердити відсутність тОПВ на всіх державних та приватних пунктах проведення імунізації. Щодо цих країн підтвердження того, що вони більше не мають тОПВ, буде надано безкоштовно після того, як вони зможуть показати, що всі місця зберігання вакцин і відповідні медичні установи було відвідано і відсутність тОПВ підтверджено. Що ж до країн з меншим ризиком цПВВП2, вони повинні самостійно створити власні системи перевірки для підтвердження відсутності тОПВ, а також здійснити заходи, які забезпечать довіру до їх висновків у світової спільноти.