Адміністративна приналежність і цільове використання озер АР Крим

У Криму налічується більше 300 озер і лиманів. Майже всі озера солоні й розташовані уздовж узбережжя, у низинній степовій частині, за винятком малих прісних озер, що перебувають на яйлах Головної гряди Кримських гір, і декількох опріснених озер. Прісним є також Ак - Мечетське озеро на Тарханкутському півострові. Переважна більшість озер мілководна, у деякі з них упадають балки й ріки Рівнинного Криму. Практично на всіх озерах відсутні прибережні захисні смуги (ПЗП). Залежно від концентрації солей озера діляться на самосадні (відбувається природне випадання солей з розчину - “коша”) і несамосадні. Є озера, що містять лікувальні бруди.

Показання до лікувального використання. Захворювання:

- органів опорно - рухового апарата;

- центральної й перефирійної нервової системи;

- серцево-судинної системи;

- органів травлення;

- гінекологічні захворювання;

- захворювання шкіри.

У літній період деякі озера пересихають. Всі озера й лимани Кримського півострова розділені залежно від місця розташування на 7 груп: Перекопська, Тарханкутська, Євпаторійська, Херсонеська, Озера на яйлах, Керченська й Генічеська (Чонгаро - Арабатська, Присівашська). Озера Генічеської групи розташовані в північній частині Арабатської Стрілки, що належить до Кримського півострова, однак границя Автономної Республіки Крим відтинає цю частину Арабатської стрілки й проходить значно південніше с. Стрілецьке.

Водоймища

Відповідно до Водного Кодексу України: «Водоймище - штучна водойма ємністю більше 1 млн. кубічних метрів, побудована для створення запасу води й регулювання її стоку».

У Криму налічується 23 великі водоймища, які, у свою чергу, підрозділяються на групи:

- водоймища природного стоку (15 водоймищ)

- наливні водоймища Північно - Кримського каналу (8 водоймищ)

Загальний обсяг всіх водоймищ Криму становить 399,47 млн. м³, площа водного дзеркала - 4232,8 га. Обсяг водоймищ природного стоку 249,97 млн. м³. Обсяг наливних водоймищ 149,5 млн. м³.

Перекопська група соляних озер

Майже всі озера мають неправильні овально-довгасті форми, витягнуті в напрямку з північно-заходу на південний схід, крім озера Пусурман, витягнуте в широтному напрямку. Південні частини озерних улоговин трохи звужені, мілководні, північні - більше розширені й місцями глибоководні. На озерах Карлеутськом і Айгульськом багато островів. Рівні всіх озер нижче рівня Чорного моря. Власні водозбори озер невеликі, тільки в Айгульське впадає річка Істочна з водозбором близько 105 км². Основне поповнення озер відбувається за рахунок підземних вод, у деякі скидають скидні й колекторно-дренажні води. Ізольованість цих озер від моря привела до того, що концентрація солей у воді стала вище океанічної. Більшість озер цієї групи самосадних, у них майже щорічно відбувається природна садка повареної солі.

Озеро Червоне розділене греблею на північний і південний відсіки. Північний відсік використовується ВАТ «Кримський содовий завод» як накопичувач-випарника промислових стоків. Південний відсік є зоною відпочинку.

Тарханкутська група соляних озер

Озера утворені в результаті затоплення морем привустьевих ділянок балок і відсіканням їх від моря піщано - гравелистими пересипками. Вода по хімічному складі мало відрізняється від вод Чорного моря, виключення становить прісне озеро Ак - Мечетьське, рівень якого завжди вище рівня моря. У цю групу входить саме довге (30 км) і найглибше (27 м) озеро Донузлав. Ширина озера в моря 9 км, а потім відбувається різке звуження озера. Береги високого, круті, обрису звивисті й нагадують обрису великої ріки. Озеро в первісні часи було затокою, що сприймався древніми мореплавцями як устя глибоководної ріки (давньогрецький історик Геродот згадує про ріку Іпокирь).

Євпаторійська група соляних озер

Всі озера цієї групи морського походження. Концентрація солей улітку досягає 10 … 25 %, і відбувається коша солі. Озеро Сакське займає устя двох збіжних балок. Концентрація солей у ньому дуже велика, а дно покрите синювато-чорної, бархатистої із заходом сірководню брудом, що має цілюще значення. Саме завдяки цим цілющим брудам, озеро відомо дуже давно. Уже в I в. н. е. давньоримський вчений Плиний Старший згадує, що перебував у Тавриці місто Парасан (розташовувався на місці нинішніх Сак), де лікуються «землею, що зціляє всякі рани». Утвориться цілющий бруд у результаті складної взаємодії між ропою, мікроорганізмами й органічними залишками, які приносяться в озеро з навколишнього степу дощовою водою. Озеро Сасик - Сиваш - найбільше соляне озеро в Криму, площа його дзеркала 75,3 км². Озеро утворилося з морської затоки, відділяється від моря вузькою пересипкою й за віком молодша інших озер. Зараз озеро розділене дамбою на північну й південну частини. Північна частина опрісняється надходженням прісних поверхневих і підземних вод. З розсолів південної частини озера добувають поварену сіль, а розсоли після добування солі по трубопроводу надходили на Сакський хімічний завод, де з них одержували бром і хлористий магній. Однак, у цей час виробництво припинене. Невелике озеро Майнакське розташоване на захід від озера Сасик-Сиваш. Бруду цього озера також широко використовуються в медицині. Насичена солями вода озера значно важче морський, людина може вільно лежати на її поверхні також, як у широко відомому Мертвому морі (на границі Йорданії й Ізраїлю).

Херсонеська група озер

Озера, що входять у цю групу, перебувають у південно-західній частині Криму, на Гераклейському півострові. Вони дуже малі, утворені невеликими устями коротких балок, відділених від моря піщаними пересипками. Найбільш великі з них: Кругле, Козаче, Камишове. Харчуються переважно морськими водами. Солоність ропи влітку досягає 7 … 10 %.

Озера на яйлах

Озера перебувають на Кримський яйлах. Це невеликі й непостійні по площі й глибині озера із прісною водою, що займають на закарстованної поверхні нагір'я округлі западини. До постійних озер можна віднести Ератау - Голота, а в північно-східній частині Караби - Яйли - Великий Когей. У північній частині Чатирдагського нагір'я перебуває витягнуте озеро Тавель - Голота, а на Демерджі - Яйлі - озеро Провальне, пересихаюче влітку.

Керченська група соляних озер

Озера морського походження, розташовані на узбережжях Чорного моря (Ащиголь, Узунларське, Кояшське, Качик, Мале Елькинське, Киркояшське), Азовського моря (Чокракське, Акташське) і Керченської протоки (Чурбашське, Тобечикське). Удалині від морського узбережжя, усередині Керченського півострова, перебувають невеликі, пересихаюче влітку озера (Марфовське, Карач - Коль, Ачи, Копти). Головну роль у їхньому живленні грають поверхневі води від сніготанення й злив. Найбільш відоме Чокракське озеро розташоване в улоговині серед гір, в 16 км від Керчі й відділено від Азовського моря пересипкою шириною 320 м. Береги його стрімчасті й перерізані балками, що впадають у нього. Озеро поповнюється стікаючими зі схилів гір водами. У нього виливають також нафтові й сірчисті ключі. Встановлено, що ще в античну пору існували лікарні, розташовані, імовірно, на берегах озер Чокракське, Тобечикське, Чурбашське.

Генічеська група озер

Генічеська (Чонгаро - Арабатська, Присівашська) група соляних озер. Ця група включає Східний Сиваш і озера на Арабатській стрілці, у тому числі великі, Зябловське й Генічеське. Східний Сиваш відділяється від Західного Чонгарським протокою між півостровами Чонгар і Тюп - Джанкой.

Класифікація типів й видів озер

Типи озер

Озеро - це водойма з уповільненим водообміном. Озера класифікують по різних ознаках: у походженню (тектонічні, вулканічні, подпрудні, льодовикові, провальні, карстові та інш.); по солоності (прісні, солонуваті, сольові, ропові та інш.); по трофності (олиготрофні, мезотрофні, евтрофні та інш.); по розташуванню в ландшафті (низинні, заплавні, високогірні та інш.); по глибині (дрібні, глибокі, надглибокі); по морфології (округлі, подовжені, стрічкотворені, серповидні, чіткообразні та інш.); по проточності (безстічні, слабопроточні, періодично проточні, тимчасові, реліктові); по видах користування (рибогосподарські, для водопостачання, для видобутку солі, руди сапропелів, лікувальних брудів та інш.); за екологічним станом (чисті, забруднені, що заростають та інш.).