Характеристика окремих елементів курсової роботи

 

Елемент КР	Змістова характеристика
Титульний аркуш	Містить дані про ВНЗ, у якому виконано роботу, тему, виконавця, наукового керівника, а також відомості про допуск роботи до захисту, місце та рік її виконання (Додаток Б).
Завдання кафедри на розробку КР	Містить дані про тему роботи; про наказ, яким вона затверджена; про вихідні дані, що використовувались для її виконання; про основний зміст (розділи) роботи і календарний план-графік їх виконання (Додаток Д, Е).
Анотація	Анотація курсової роботи виконується українською мовою. Обсяг анотації – до 1 сторінки друкованого тексту.
Зміст	Розкриває структуру роботи у вигляді назви всіх розділів і підрозділів (параграфів) із зазначенням початкових сторінок. Зміст роботи має відображати суть проблеми, її складність та логіку дослідження. Назви розділів і підрозділів повинні бути стислими і зрозумілими, літературно грамотними, тісно пов’язаними з назвою роботи, але не повторювати її. Обсяг – 1-1,5 сторінки (Додаток В).
Вступ	Дається наукове обґрунтування актуальності і значення обраної теми; формулюються мета і завдання, об’єкт і предмет дослідження; визначаються відмінності від попередніх досліджень (за об’єктом, предметом або методами дослідження), наводиться перелік і сутність застосованих методів дослідження; повідомляється. Не слід формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на спосіб досягнення мети, а не на саму мету. Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему роботи, яка вказується на титульному аркуші як її назва. Методи дослідження треба перераховувати не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів. Використані законодавчо-нормативні та теоретичні джерела. Наводяться основні закони, нормативні акти, що згадуються в роботі, та автори, які зробили найбільший внесок у розробку досліджуваної проблеми. Практичне значення одержаних результатів. Надаються відомості про застосування отриманих результатів. Обсяг вступу — 2 сторінки.
Розділ 1. Теоретичні дослідження	У цьому розділі автор має продемонструвати свою обізнаність з теоретичними напрацюваннями у напрямку дослідження, методами їх критичного аналізу, вміння обґрунтувати вибір напряму дослідження. Структурно перший розділ складається з 3 підрозділів. У першому підрозділі слід акцентувати увагу на стані теоретичних напрацювань з точки зору теорii фiнансiв щодо обраної теми, проаналізувати існуючі різноманітні погляди (в тому числі власні) на ті чи інші аспекти, виявити невирішені проблеми, які потребують розв’язання в теоретичному, методичному та прикладному плані. Подається оцінка діючих законів, постанов, указів та інших офіційно-розпорядчих документів нормативної та довідкової бази за досліджуваною проблемою. Розкривається власне розуміння цієї бази, обґрунтовуються необхідність, доцільність окремих документів. У другому підрозділі, вивчаючи теоретичні основи певних проблем, студент повинен здійснити огляд економічної літератури. Присутність такого матеріалу в роботі має показати ґрунтовне знайомство студента із спеціальною літературою, його вміння систематизувати джерела, критично їх розглядати, аналізувати різні підходи, що існують у науковій думці, виділяти суттєве, робити влаcні аргументовані висновки. Необхідно з’ясувати невирішені проблеми, які потребують розв’язання в теоретичному, методичному та прикладному аспектах. У третьому підрозділі слід провести структурування досліджуваної проблеми з метою всебічного її розгляду та пошуку невирішених питань, що стосуються її дослідження. Обсяг розділу – 15 – 20 с.
Розділ 2. Аналіз і оцінка об’єкта дослідження	У другому розділі студент повинен виконати ґрунтовний аналіз фактичного стану досліджуваної проблеми, викласти результати досліджень на матеріалах конкретної організації не менш ніж за 2 роки. У розділі виділяють 3 відносно самостійні підрозділи, що містять аналіз і оцінку конкретних сфер діяльності підприємства (установи), галузі, за даними яких виконується дослідження. У першому підрозділі слід дати характеристику сучасного стану об’єкта, що розглядається у якості бази проектування (підприємство, фірма, сегмент ринку тощо). Особливо слід визначити стан питань, які розглядаються у курсовій роботі. Підкреслити актуальність роботи з практичної точки зору. У другому підрозділі важливим є представлення матеріалів з практики роботи конкретного підприємства (страхової компанії). Ці матеріали треба оформити у вигляді таблиць, графіків, діаграм і обов’язково їх проаналізувати. Аналітичні розрахунки мають бути здійснені за 2-3 роки. Результати такого аналізу дозволять виявити тенденції і причини змін певних показників, напрямки вирішення існуючих проблем. У третьому підрозділі бажано порівняти показники діяльності підприємства з відповідними середньогалузевими показниками, з показниками конкурентів. Таке порівняння, дасть змогу охарактеризувати ринкову позицію підприємства, його можливості для подальшого розвитку і шанси в конкурентній боротьбі. Слід чітко розмежувати джерела походження використаної при аналізі інформації: що запозичена з літератури, що одержано з документів організації, а які дані здобуті шляхом власних спостережень, експериментів, розрахунків, соціологічних опитувань тощо. Обсяг розділу 15 – 20 с.
Розділ 3. Рекомендації по вдосконаленню об’єкта дослідження	Повинен містити обґрунтовані пропозиції студента, спрямовані на досягнення мети, поставленої у вступі. Структурно вміщує 3 підрозділи. Характер і зміст заходів, що пропонуються, повинні базуватися на аналізі, проведеному в другому розділі курсової роботи. У першому підрозділі на підставі аналізу обраного напрямку дослідження розробляються організаційно-економічні заходи, спрямовані на підвищення ефективності роботи об’єкта дослідження, окреслюються шляхи вдосконалення конкретної сфери діяльності установи, надаються пропозиції щодо підвищення ефективності використання ресурсів на досліджуваному об’єкті з використанням сучасних методів вирішення існуючих в установі проблем. Обґрунтовуються головні напрямки вдосконалення стану підприємства на базі застосування сучасних методів і моделей прийняття оптимальних управлінських рішень. У другому підрозділі розглядаються кон­це­п­ту­а­ль­ні під­хо­ди щодо вдосконалення системи управ­лін­ня ді­я­ль­ні­с­тю підприємства (відповідно тематиці дослідження). Третій підрозділ присвячується аналiзу зарубiжного досвiду вдосконалення об’єкта дослідження відповідно тематиці дослідження Обсяг розділу 15-20 с.

Оформлення курсової роботи

 

Текст курсової роботи, як правило, набирається на комп’ютері. Роботу викладають на білих аркушах формату А4 (210 х 297 мм) з полями:

- верхнє та нижнє — 20 мм;

- ліве — 35 мм, праве — 10 мм.

Роботу набирають за допомогою комп’ютера через 1,5 інтервали на одній сторінці аркуша, розміщуючи на сторінці 30 рядків, при цьому певний рядок повинен містити близько 65 знаків.

При наборі тексту слід використовувати один із шрифтів текстового редактора Word 6.0 розміру 14.

Окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна вписувати в текст роботи чорним чорнилом, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Абзацний відступ має становити 5 знаків.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи та підрозділи.

Заголовки структурних частин роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

При комп’ютерному наборі тексту роботи допускається виділяти заголовки структурних частин, розділів та підрозділів жирним шрифтом без застосування курсиву.

Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки, при цьому на попередньому аркуші повинно бути не менше 4 – 5 рядків тексту.

Заголовки підрозділів повинні розміщуватися на відстані трьох міжрядкових інтервалів від попереднього тексту або заголовка розділу, до якого належать. Відстань між заголовком та наступним текстом має дорівнювати подвійному міжрядковому інтервалу.

Після заголовка підрозділу на сторінці повинно бути не менше 3 – 4 рядків тексту. Якщо ці умови не виконуються, заголовок переноситься на наступну сторінку.

Оформлення роботи повинно бути охайним, без помилок і помітних виправлень. Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання роботи, допускається виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту машинописним способом або від руки. Виправлене повинно бути чорного кольору.

Нумерація

 

Нумерацію сторінок розділів, підрозділів, ілюстрацій, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті обраним для тексту шрифтом на відстані 10 мм від верхнього та правого країв аркуша без крапки в кінці.

Не нумерують, але враховують при нумерації сторінки: титульний аркуш, завдання та зміст.

Номер розділу друкують після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка ставлять заголовок розділу.

Наприклад:

РОЗДІЛ 1

ЛІЗИНГ ТА ЙОГО РОЛЬ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ

ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка. Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Наприклад:

1.1. Характеристика лізингу як форми оновлення виробництва

Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад: Рис.1.2. (другий рисунок першого розділу) ………………

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка.

Наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).

Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово “Таблиця” і її номер вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над другою та наступними частинами пишуть слова “Продовження таблиці” та вказують номер, наприклад: “Продовження таблиці 1.2” Над останньою частиною таблиці пишуть слова “Закінчення таблиці” та вказують номер, наприклад, “Закінчення таблиці 1.2”.

Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад (3.1) (перша формула третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. …

2. …

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставлять крапку.

 

Ілюстрації

Ілюстрації (схеми, діаграми, графіки) необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Відстань між останнім рядком попереднього тексту й ілюстрацією повинна дорівнювати 2 міжрядковим інтервалам. Така ж сама відстань має бути між підписом під ілюстрацією і наступним текстом. Пояснення під рисунком та підпис виконуються з додержанням текстової інтервальності.

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Заголовок кожної графи в заголовках таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф та виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються. Одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не менше 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її заголовки, в другому випадку – боковик.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, знаків, математичних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Між останнім рядком попереднього тексту й словом «Таблиця» та між таблицею і наступним текстом відстань повинна дорівнювати 2 міжрядковим інтервалам.

Між словами «Таблиця» і назвою таблиці та між назвою таблиці і таблицею відстань повинна дорівнювати 1 міжрядковому інтервалу.

Формули

Формули розміщують на окремих рядках. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати по одному вільному рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Наприклад:

Ч = , (2.5)

 

де – повна трудомісткість виробничої програми, нормо-годин;

F – розрахунковий ефективний фонд часу одного працівника, годин;

К – коефіцієнт виконання норм.

 

Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках операцій, що виконуються, причому знак операції на початку наступного рядка повторюють.

 

 

Посилання та цитування

При написанні роботи необхідно давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, з яких наводяться дані в курсовій роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “…у працях [1 – 7]…” або “…у роботах [5, 87]…”

Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, “…(рис.1.2)…”.

Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад, “…у формулі (2.1)…”.

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено, наприклад: “… (Табл. 1.2)… “.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад: “…(див. табл. 1.3)…”.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, в середині, у кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.

 

Перерахування

При необхідності в середині тексту можуть наводитися перерахування. Перед перерахуванням ставиться двокрапка. Перед кожною позицією перерахування треба ставити малу літеру українського алфавіту з дужкою, або не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації перерахування треба використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Перерахування першого рівня деталізації пишуть малими буквами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місцерозташування перерахувань першого рівня.

Наприклад:

До методів мотивації результативності діяльності належать:

а) економічні (прямі):

1) відрядна оплата;

2) почасова оплата;

3) премії за раціоналізацію;

4) участь у прибутках;

5) оплата навчання

б) економічні непрямі:

1) …..

2) …..

………………

Для застосування в роботі обирається єдиний спосіб оформлення перерахування.

 

Список використаних джерел

Джерела до курсової роботи треба розміщувати в списку у такому порядку:

- Конституція України;

- Закони України;

- Укази Президента;

- Постанови Верховної Ради України;

- Постанови Кабінету Міністрів України;

- інструкції та нормативні акти, видані міністерствами та іншими державними установами;

- наукова, навчально-методична та спеціальна література (в тому числі газетні і журнальні статті), видана українською та російською мовами в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків;

- література, видана іноземними мовами;

- посилання на Інтернет.

Відомості про джерела, включені до списку інших робіт, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту ДСТУ 3008-95. При цьому бібліографічний опис подають у алфавітному порядку.

Додатки

Додатки оформляють як продовження роботи на наступних сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Кожний додаток має починатися з нової сторінки.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток __” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, “Додаток А”, “Додаток Б” і т.д.

Додаток, розміщений тільки на одній сторінці, позначається як
“Додаток А”.

Якщо додаток розміщений на декількох сторінках, то слово “Додаток” та його позначення вказують один раз. На другій чи наступній сторінках пишуть слова “Продовження додатка __” та вказують позначення, наприклад: “Продовження додатка А”.

На останній сторінці додатка пишуть слова: “Закінчення додатка __” та вказують позначення, наприклад: “Закінчення додатка А”.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1.) – перша формула додатка А.

Якщо в роботі як додатки використовуються документи, які оформляються згідно з вимогами до документації даного виду, їх копії повинні бути представлені на аркушах стандартного формату з одного боку. На першій сторінці такого документа повинні бути зазначені ті ж реквізити, що і на звичайному додатку. У разі відсутності вільного місця перед таким документом вставляється чистий лист, на якому посередині пишуть позначку і назву додатка.