Університет банкiвської справи

Нацiональний банк України

Університет банкiвської справи

Харкiвський інститут банківської справи

 

 

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ

КОМПЛЕКСНОЇ КУРСОВОЇ РОБОТИ

З ДИСЦИПЛІН «ФIНАНСИ» ТА

«ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА»

ДЛЯ СТУДЕНТІВ НАПРЯМУ ПІДГОТОВКИ

ФІНАНСИ І КРЕДИТ»

ПРОФЕСІЙНЕ СПРЯМУВАННЯ «ФІНАНСИ»

 

Харків

2011

 

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри фінансiв

31 сiчня 2011 р., протокол №6

Азаренкова Г.М., Жихор О.Б., Головко О. Г.

Методичні рекомендації до виконання комплексної курсової роботи з дисциплін «Фiнанси» та «Економіка підприємства» для студентів напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит» професійне спрямування «Фінанси». -Харків: ХІБС УБС НБУ, 2011. – 35 с.

 

ЗМІСТ 1. Загальні положення   2. Тематика курсових робіт   3. Структура курсової роботи   4. Оформлення курсової роботи   5. Керівництво та захист курсової роботи   6. Рекомендована література   Додаток А Тематика курсових робіт   Додаток Б Зразок оформлення титульного аркуша курсової роботи   Додаток В Зразок оформлення змісту курсової роботи   Додаток Д Зразок оформлення завдання до курсової роботи   Додаток Е Зразок оформлення календарного плану виконання курсової роботи   Додаток Ж Зразок анотації

Загальні положення

Комплексна курсова робота з дисциплін «Фiнанси» та «Економіка підприємства» виконується на заключному етапі вивчення з метою узагальнення, поглиблення і закріплення теоретичних знань, одержаних за час навчання, та вміння самостійно досліджувати і аналізувати інформаційні джерела, статистичні і практичні матеріали.

Комплексна курсова робота як форма самостійної роботи студентів сприяє розвитку творчого мислення і навичок самостійної науково-дослідницької роботи.

У курсовій роботі студент повинен показати:

- знання і правильне розуміння закономірностей, що відбуваються в зовнiшньому та внутрiшньому економічному середовищі підприємства;

- уміння працювати з інформаційними джерелами, користуючись законодавчим та інструктивним матеріалом, викладати свою точку зору на проблемні питання та робити обґрунтовані висновки щодо поліпшення економічних відносин;

- здатність використовувати здобуті теоретичні знання у процесі аналізу та узагальнення цифрового матеріалу, застосовуючи сучасну методику дослідження з використанням таблиць, графіків, схем, діаграм та інших графічних рисунків.

Комплексна курсова робота виконується у терміни, визначені навчальними планами.

Для виконання курсової роботи студентами проводиться така робота:

· вибір теми, об¢єкта дослідження та визначення завдань;

· підбір, вивчення та узагальнення літератури, законодавчих і нормативних документів;

· підбір та обробка практичного та статистичного матеріалу;

· складання плану курсової роботи;

· написання теоретичної і практичної частини;

· підготовка таблиць, схем, діаграм, графіків тощо на підставі даних підприємств або статистичних збірників;

· обговорення роботи з керівником;

· редагування роботи з урахуванням зауважень керівника;

· оформлення роботи, внутрішнє рецензування;

· захист курсової роботи.

На викладача, який керує і допомагає студенту виконувати курсову роботу, покладаються такі обов'язки:

· підготовка тематики курсових робіт;

· розробка критерію оцінки;

· надання допомоги студентам у складанні плану курсової роботи і підбору літератури;

· проведення консультацій;

· перевірка виконаної роботи;

· написання рецензії на роботу;

· проведення захисту курсової роботи.

Приступаючи до виконання курсової роботи, як макромоделі наукової праці, необхідно перш за все засвоїти мову науки, яка є дуже специфічною. Від ступеня оволодіння категоріальним науковим апаратом залежить, наскільки точно, грамотно і розумно студент висловить свою думку, пояснить той чи інший факт, обґрунтує висновки та пропозиції.

Основу мови науки складають слова і словосполучення термінологічного характеру. Деякі з них наведені нижче:

Актуальність теми – ступінь її важливості в даний момент і в даній ситуації для вирішення даної проблеми (задачі).

Аргументування – це логічний процес, суть якого полягає в тому, що в ньому обґрунтовується істинність судження.

Аналіз – є методом наукового дослідження шляхом розкладу предмета на складові частини.

Визначення – уточнення змісту понять, що використовуються.

Категорія - форма логічного мислення, в якій розкриваються внутрішні суттєві сторони та відношення предметів, що досліджуються.

Концепція – система поглядів на будь - що; основна думка, коли визначаються цілі та задачі дослідження і вказуються шляхи його ведення.

Класифікація – поєднання предметів, що досліджуються, за певними ознаками в групи.

Метод дослідження - спосіб застосування старого значення для отримання нового значення.

Методологія пізнання – вчення про принципи, форми та засоби дослідницької діяльності.

Огляд економічної літератури – систематизація наукових даних (підходів) з будь-якої теми, що отримані в результаті аналізу першоджерел. Знайомить з сучасним станом проблеми та з її перспективами розвитку.

Об’єкт дослідження – процес або явище, яке породжує проблемну ситуацію.

Предмет дослідження – все те, що знаходиться в межах об’єкта дослідження в певному аспекті розгляду.

Поняття – це думка, в якій відображаються відмінні властивості предметів і відношень між ними.

Принципи – основне, вихідне положення будь - якої теорії, вчення, науки.

Проблема - велика узагальнена численність сформульованих наукових питань, які охоплюють галузь майбутніх досліджень.

Судження – думка, за допомогою якої будь-що стверджується або заперечується.

Теорія - сукупність узагальнених положень, які створюють науку або її розділ. Вона є формою синтетичного знання, в межах якої окремі поняття гіпотези і закони втрачають автономність і стають елементами цілісної системи.

Тематика курсових робіт

 

Студенти обирають тему за власним бажанням, але тільки одну тему може вибрати студент із однієї групи. Студенту надається право визначати тему своєї роботи поза пропонованого переліку, але вона має бути погоджена з науковим керівником. Теми курсових робіт містять визначену проблему. Ії поглиблене вивчення дозволить розглянути варіанти її розв'язання. Доцільно, аби для дослідження була обрана проблема, над якою студент працював під час написання рефератів, доповідей конкурсної науково-дослідницької роботи тощо. Перелік тем може доповнюватись і оновлюватись. Перелік тем курсових робіт наведено у додатку А.

 

 

Структура курсової роботи

Курсова робота виконується на підставі вивчення спеціальної літератури і повинна мати чітку і логічну структуру, складовими частинами якої є:

1.Титульний аркуш

2. Анотація

3. Зміст

4. Вступ

5. Основна частина

6. Висновки

7. Список використаних джерел

8. Додатки

Приклад оформлення титульного аркуша курсової роботи наведено у додатку Б.

Зміст містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів та підрозділів. Приклад оформлення змісту наведено у додатку В.

На основі обраної теми керівник роботи формує завдання до курсової роботи, форма якого наведена у додатку Д. Форма календарного плану виконання курсової роботи наведена у додатку Е.

У вступі розкривається актуальність теми, визначається мета і задачі роботи, її новизна і практичне значення, дається стисла характеристика обраної теми і її місце у підготовці фахівців фінансів та обліку і аудиту, зазначається база проведення роботи та матеріали, які використані в роботі.

Обґрунтовуючи актуальність роботи, важливо зазначити, що проблема цікавить багатьох спеціалістів, але в ній містяться ще недосліджені питання.

Мета курсової роботи має формулюватися максимально лаконічно, але повно. Завдання курсової роботи можуть бути подані з нумерацією і без неї, але бажано кожне положення починати з абзацу.

Вступ не повинен перевищувати 2 сторінки.

 

Анотація – стисле, точне й інформативне викладення змісту роботи. Вона має містити відомості, які дозволяють створити уявлення про результати проведеного дослідження за темою курсової роботи

Анотації до курсових робіт виконуються, крім державної мови, іноземною (англійською, німецькою, французькою) – за бажанням студента. Обсяг анотації – до 1 сторінки друкованого тексту.

В анотації роботи зазначаються:

- актуальність, мета, завдання роботи, використана методика дослідження, результати дослідження;

- загальна характеристика роботи (структура, обсяг, кількість малюнків, схем, таблиць, використаних наукових джерел тощо).

Завершується анотація набором ключових слів. Під ключовим словом розуміють слово або стійке словосполучення з тексту, яке з точки зору інформаційного пошуку несе смислове навантаження. Сукупність ключових слів повинна відображувати поза контекстом основний зміст роботи. Загальна кількість ключових слів повинна становити не менш як три, але не більш як десять. Ключові слова подають у називному відмінку, друкують у рядок великими літерами, через коми. Розміщують анотації у курсових роботах на сторінках, які передують змісту. Зразок анотації наведено у додатку Ж.

Розділ I. Дана частина роботи повинна містити теоретико-методичні положення обраних для дослідження питань.

Цей розділ слугує теоретичною основою та передумовою дослідження конкретно – економічних, прикладних аспектів теми, тому питання, що розглядаються в теоретичному розділі роботи, повинні стати своєрідною базою для прикладного дослідження, яке буде здійснюватися в другому розділі. Виконання даної роботи дозволить студенту отримати цілісну, завершену наукову працю.

Бажано наводити фактичні статистичні дані, які відображають тенденції змін відповідних економічних явищ на макрорівні (України та світу в цілому) і дозволяють визначити особливості зовнішнього соціально - економічного клімату.

Другий розділ курсової роботи є основною її частиною. Враховуючи це, в ній обов’язково повинен бути використаний статистичний матеріал, який підтверджує важливість досліджуваних питань.

Представлені в курсовій роботі таблиці і графічний матеріал мають бути наочними і зручними для читання.

Для того, щоб робота мала високий рівень оцінки, необхідно виявити і кількісно визначити взаємозв’язки між економічними процесами і явищами, що дозволить комплексно вивчити проблему і отримати підстави для пошуку шляхів покращення діяльності підприємства.

Третій розділ є логічним завершенням курсової роботи. В ньому студент, виходячи з результатів, проведеного в II розділі аналізу, самостійно розробляє пропозиції щодо усунення проблем та покращення фінансового становища на підприємстві. Надані рекомендації мають бути обґрунтованими.

Висновки повинні підкреслити актуальність і значення теми роботи в цілому, дати уявлення про найбільш важливі результати теоретичних і практичних досліджень курсової роботи, включати характеристику проблеми, основні недоліки існуючих шляхів їх вирішення та пропозиції щодо їх удосконалення.

У списку літератури наводяться усі використані джерела. Використану літературу рекомендується наводити у такій послідовності: законодавчі та нормативні документи, підручники (за абеткою автора), періодичні видання. Студенти самостійно підбирають літературу відповідно до обраної теми.

У додатки включають матеріали, які підтверджують основні положення аналізу, розробок, пропозицій. До них можуть входити таблиці вихідних даних роботи підприємств і результатів аналізу, бланковий матеріал, документи, схеми, рисунки, тексти програм для ЕОМ та інші матеріали.

Взагалі в “Додатки” виноситься все те, що заважало б читанню роботи, якби воно було б в її тексті, але може знадобитися для з’ясування тих чи інших її моментів. Орієнтиром для їх відбору повинна служити доцільність більш повного і всебічного розкриття і обґрунтування виконаних досліджень і результатів роботи.

Ґрунтовна характеристика окремих елементів курсової роботи наведена в таблиці 1.

Таблиця 1.

 

Оформлення курсової роботи

 

Текст курсової роботи, як правило, набирається на комп’ютері. Роботу викладають на білих аркушах формату А4 (210 х 297 мм) з полями:

- верхнє та нижнє — 20 мм;

- ліве — 35 мм, праве — 10 мм.

Роботу набирають за допомогою комп’ютера через 1,5 інтервали на одній сторінці аркуша, розміщуючи на сторінці 30 рядків, при цьому певний рядок повинен містити близько 65 знаків.

При наборі тексту слід використовувати один із шрифтів текстового редактора Word 6.0 розміру 14.

Окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна вписувати в текст роботи чорним чорнилом, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Абзацний відступ має становити 5 знаків.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи та підрозділи.

Заголовки структурних частин роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

При комп’ютерному наборі тексту роботи допускається виділяти заголовки структурних частин, розділів та підрозділів жирним шрифтом без застосування курсиву.

Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки, при цьому на попередньому аркуші повинно бути не менше 4 – 5 рядків тексту.

Заголовки підрозділів повинні розміщуватися на відстані трьох міжрядкових інтервалів від попереднього тексту або заголовка розділу, до якого належать. Відстань між заголовком та наступним текстом має дорівнювати подвійному міжрядковому інтервалу.

Після заголовка підрозділу на сторінці повинно бути не менше 3 – 4 рядків тексту. Якщо ці умови не виконуються, заголовок переноситься на наступну сторінку.

Оформлення роботи повинно бути охайним, без помилок і помітних виправлень. Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання роботи, допускається виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту машинописним способом або від руки. Виправлене повинно бути чорного кольору.

Нумерація

 

Нумерацію сторінок розділів, підрозділів, ілюстрацій, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті обраним для тексту шрифтом на відстані 10 мм від верхнього та правого країв аркуша без крапки в кінці.

Не нумерують, але враховують при нумерації сторінки: титульний аркуш, завдання та зміст.

Номер розділу друкують після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка ставлять заголовок розділу.

Наприклад:

РОЗДІЛ 1

ЛІЗИНГ ТА ЙОГО РОЛЬ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ

ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка. Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Наприклад:

1.1. Характеристика лізингу як форми оновлення виробництва

Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад: Рис.1.2. (другий рисунок першого розділу) ………………

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка.

Наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).

Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово “Таблиця” і її номер вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над другою та наступними частинами пишуть слова “Продовження таблиці” та вказують номер, наприклад: “Продовження таблиці 1.2” Над останньою частиною таблиці пишуть слова “Закінчення таблиці” та вказують номер, наприклад, “Закінчення таблиці 1.2”.

Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад (3.1) (перша формула третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. …

2. …

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставлять крапку.

 

Ілюстрації

Ілюстрації (схеми, діаграми, графіки) необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Відстань між останнім рядком попереднього тексту й ілюстрацією повинна дорівнювати 2 міжрядковим інтервалам. Така ж сама відстань має бути між підписом під ілюстрацією і наступним текстом. Пояснення під рисунком та підпис виконуються з додержанням текстової інтервальності.

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Заголовок кожної графи в заголовках таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф та виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються. Одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не менше 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її заголовки, в другому випадку – боковик.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, знаків, математичних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Між останнім рядком попереднього тексту й словом «Таблиця» та між таблицею і наступним текстом відстань повинна дорівнювати 2 міжрядковим інтервалам.

Між словами «Таблиця» і назвою таблиці та між назвою таблиці і таблицею відстань повинна дорівнювати 1 міжрядковому інтервалу.

Формули

Формули розміщують на окремих рядках. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати по одному вільному рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Наприклад:

Ч = , (2.5)

 

де – повна трудомісткість виробничої програми, нормо-годин;

F – розрахунковий ефективний фонд часу одного працівника, годин;

К – коефіцієнт виконання норм.

 

Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках операцій, що виконуються, причому знак операції на початку наступного рядка повторюють.

 

 

Посилання та цитування

При написанні роботи необхідно давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, з яких наводяться дані в курсовій роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “…у працях [1 – 7]…” або “…у роботах [5, 87]…”

Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, “…(рис.1.2)…”.

Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад, “…у формулі (2.1)…”.

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено, наприклад: “… (Табл. 1.2)… “.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад: “…(див. табл. 1.3)…”.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, в середині, у кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.

 

Перерахування

При необхідності в середині тексту можуть наводитися перерахування. Перед перерахуванням ставиться двокрапка. Перед кожною позицією перерахування треба ставити малу літеру українського алфавіту з дужкою, або не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації перерахування треба використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Перерахування першого рівня деталізації пишуть малими буквами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місцерозташування перерахувань першого рівня.

Наприклад:

До методів мотивації результативності діяльності належать:

а) економічні (прямі):

1) відрядна оплата;

2) почасова оплата;

3) премії за раціоналізацію;

4) участь у прибутках;

5) оплата навчання

б) економічні непрямі:

1) …..

2) …..

………………

Для застосування в роботі обирається єдиний спосіб оформлення перерахування.

 

Список використаних джерел

Джерела до курсової роботи треба розміщувати в списку у такому порядку:

- Конституція України;

- Закони України;

- Укази Президента;

- Постанови Верховної Ради України;

- Постанови Кабінету Міністрів України;

- інструкції та нормативні акти, видані міністерствами та іншими державними установами;

- наукова, навчально-методична та спеціальна література (в тому числі газетні і журнальні статті), видана українською та російською мовами в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків;

- література, видана іноземними мовами;

- посилання на Інтернет.

Відомості про джерела, включені до списку інших робіт, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту ДСТУ 3008-95. При цьому бібліографічний опис подають у алфавітному порядку.

Додатки

Додатки оформляють як продовження роботи на наступних сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Кожний додаток має починатися з нової сторінки.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток __” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, “Додаток А”, “Додаток Б” і т.д.

Додаток, розміщений тільки на одній сторінці, позначається як
“Додаток А”.

Якщо додаток розміщений на декількох сторінках, то слово “Додаток” та його позначення вказують один раз. На другій чи наступній сторінках пишуть слова “Продовження додатка __” та вказують позначення, наприклад: “Продовження додатка А”.

На останній сторінці додатка пишуть слова: “Закінчення додатка __” та вказують позначення, наприклад: “Закінчення додатка А”.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1.) – перша формула додатка А.

Якщо в роботі як додатки використовуються документи, які оформляються згідно з вимогами до документації даного виду, їх копії повинні бути представлені на аркушах стандартного формату з одного боку. На першій сторінці такого документа повинні бути зазначені ті ж реквізити, що і на звичайному додатку. У разі відсутності вільного місця перед таким документом вставляється чистий лист, на якому посередині пишуть позначку і назву додатка.

 

З дисципліни «Фінанси»

1. Конституція України: офіц. текст: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. із змінами, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 р.: за станом на 1 січня 2006 р. – К.: Мін-во юстиції України, 2006. – 124 с.

2. Бюджетний кодекс України: за станом на 22 липня 2008 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парламентське вид-во, 2008. – 68 с.

3. Митний кодекс України: за станом на 27 лютого 2009 р. // Звід кодексів України: Т.1 / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парламентське вид-во,2009. – 632 с.

4. Господарський кодекс України: за станом на 27 лютого 2009 р. // Звід кодексів України: Т. 1 / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парламентське вид-во, 2009. – 632 с.

5. Про Національний банк України: закон України: за станом на 8 листопада 2006 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парламентське вид-во, 2006. – 40 с.

6. Про бюджетну систему України: закон України // Закони України: в 11 т.: Т. 1 / Верховна Рада України. Інститут законодавства. – Офіц. вид. – К.: Парламентське вид-во, 1996. – 48 с.

7. Про місцеве самоврядування: закон України: за станом на 15 лютого 2008 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парламентське вид-во, 2008. – 72 с.

8. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: закон України: за станом на 13 жовтня 2006 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парламентське вид-во, 2006. – 24 с.

9. Про страхування: закон України: за станом на 14 серпня 2008 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парламентське вид-во, 2008. – 40 с.

10. Про зовнішньоекономічну діяльність: закон України: за станом на 1 вересня 2004 р. // Господарське законодавство України. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2004. – 624 с.

11. Про цінні папери та фондову біржу: закон України: за станом на 1 вересня 2004 р. // Господарське законодавство України: - Х.: ТОВ “Одіссей”, 2004. – 624 с.

12. Про Рахункову палату: закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1999. ‒ № 43. – С.47- 55.

13. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: закон України від 26 січня 1993 р. №2939 – ХІІ // Все про бухгалтерський облік. – 2005.-1 березня. – С.43 – 48.

14. Про єдиний митний тариф: закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 19. – С.35- 47.

15. Про аудиторську діяльність: закон України: за станом на 1 вересня 2004 р. // Господарське законодавство України. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2004. – 624 с.

16. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування: від 4 січня 1998 р. № 16/98 – ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 23. – С.24 -37.

17. Про збір на обов’язкове соціальне страхування: закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 37. – С.18-25.

18. Про внесення змін до ст. 4 закону України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 14. – С.18-26.

19. Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям: закон України // Соціальний захист. – 2000. – № 7. – С. 7-10.

20. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: закон України від 9 липня 2003 р. № 1058 – IV // Все про бухгалтерський облік. – 2003. – 18 листопада. – С.3-52.

21. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії: закон України // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 2.

22. Адамик Б. П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посіб.: / Адамик Б. П. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 278 с.

23. Азаренкова Г. М. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для самост. вивч. дисц. / Азаренкова Г. М., Журавель Т. М., Михайленко Р. М. – 2 – ге вид., випр. і доп. – К.: Знання – Прес, 2006. – 287 с.

24. Азаров М.Я. Роль органів місцевого самоврядування у вирішенні питань соціально-економічного розвитку// Фінанси України. – 2007. - №3. – с.23-28.

25. Александрова М. М. Гроші. Фінанси. Кредит: навч. – метод. посіб. / Александрова М. М., Маслова С. О. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: ЦУЛ, 2002. – 336 с.

26. Алєксєєв І. В. Гроші та кредит: навч. посіб. / Алексєєв І. В. та ін. – Львів: Вид-во НУ “Львівська політехніка”, 2004. – 168 с.

27. Банки Львова: минуле і сучасне: монографія / За ред. Я. В. Грудзевича, З. М. Комаринської. – Львів: ЛБІ НБУ, 2002. – 223 с.

28. Банківські операції: підручник / За ред. А. М. Мороза. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 476 с.

29. Бечко П.К., Ролінський О.В. Місцеві фінанси. Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 192 с.

30. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента: в 2 т./ Бланк И. А. – К.: Ника-Центр, 1999. Т1. – 1999. – 592с. Т2. – 1999. – 512с.

31. Близнюк О.С., Губерська Н.Л., Музика О.А., Устенко Р.А. Місцеві фінанси в Україні: Правове регулювання: Навчальний посібник. – К.: Дакор КНТ, 2007. – 316 с.

32. Бондаренко В.Л. Історичні аспекти процесу створення і діяльності комунальних банків // Фінанси України. - 2004. - №1.-С.114-117.

33. Бондарук Т. Щодо визначення фінансів місцевого самоврядування // Економіст. – 2006. - №6. – С.44-49

34. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: підручник / Боринець С. Я. – 3-тє вид., стер. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. – 305 с.

35. Брігхем Є. Ф. Основи фінансового менеджменту: пер. з англ. / Брігхем Є. Ф. – К. Молодь, 1997. – 1000 с.

36. Буряк П.Ю. Міжбюджетні відносини та перспективи формування місцевих бюджетів //Фінанси України. – 2001.- № 6. – С.14-24.

37. Васюренко О. В. Банківські операції: навч. посіб. / Васюренко О. В. – 4-те вид., випр. і доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2004. – 324 с.

38. Ватуля І.Д., Ватуля М.І., Рибалко Л.В. Податки, збори, платежі. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 352 с.

39. Гальчинський А. Теорія грошей: навч. посіб. / Гальчинський А.– К.: Основи, 2001. – 411с.

40. Гриньова В. М. Фінанси підприємств: навч. посіб. / Гриньова В. М., Корда В. О. – К.: Знання – Прес, 2004. – 424 с.

41. Гроші, банки та кредит / За ряд. Б. Л. Луціва.– Тернопіль: Карт-Бланш, 2000. – 225 с.

42. Гроші та кредит / За ред. проф. Б. С. Івасіва. – 2-ге вид., змін. і доп. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2005. – 528 с.

43. Гроші та кредит: підручник / За заг. ряд. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002. – 598 с., 2004. – 598 с.; 2006. – 744 с.

44. Грошово-кредитна політика України / Стельмах В. С., Єпіфанов А. О., Гребеник Н. І., Міщенко В. І. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2003. – 421 с.

45. Демківський А. В. Гроші та кредит: навч. посіб. / Демківський А. В. – К.: Дакор, 2005. – 528 с.

46. Деньги. Кредит. Банки: учебник для вузов / Под ряд. акад. РАЕН Е.Ф. Жукова. 2-ге изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАИА, 2003. – 600 с.

47. Гроші в Україні: факти і документи / Дмітрієнко М., Ющенко В., Литвин В. Яковлева Л. _ К.: ARC Ukraine, 1998. – 454 с.

48. Долан Э. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Долан Э. Дж., Кэмбеля К. Д., Кэмпбеля Р. Дж. – Спб., 1994. – 475 с.

49. Дорофєєва Н. В. З історії грошей України/ Дорофєєва Н. В., Комаринська З. М. – Львів: ЛБ і НБУ, 2000. – 165 с.

50. Європейська хартія місцевого самоврядування [переклад з англійської мови Є.М.Вишневського]. - Видавництво Ради Європи. - 9 с.

51. Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Кізима А.Я., Карпова В.В. Податковий менеджмент: Підручник. – К.: Знання, 2008. – 525 с.

52. Зимовець В. В. Фінансове посередництво; навч. посібн. / Зимовець В. В., Зубик С. П. – К.: КНЕУ, 2004. – 288 с.

53. Золотов А. Ф. Международые валютно-кредитные отношения: курс лекций / Золотов А. Ф. – К.: МАУП, 2001. – 112 с.

54. Енциклопедія банківської справи / Ряд. кол.: В. С. Стельмах та ін. – К.: Молодь, ін. Юре, 2001. – 680 с.

55. Іванов В. М. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: курс лекцій / Іванов В. М., Софіщенко І. Я. – К.: МАУП, 2002. – 232 с.

56. Кейнс Дж. Общал теория занятости процента и денег. Избранное / Кейнс Дж. – М.: Эксмо, 2007. – 960 с.

57. Коваленко М. А. Операції сучасного комерційного банку: навч. посіб. / Коваленко М. А., Білінкіс В. М., Сухомлин Л. Є. – Херсон: Олді-плюс, 2004. – 472 с.

58. Костіна Н. І. Гроші та грошова політика: навч. посіб. / Костіна Н. І. – К.: НІОС, 2001. – 224 с.

59. Кравець В. М. Західноєвропейський банківський бізнес: становленн