Предмет і зміст дисципліни економіка підприємства

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни “ Економіка підприємства ”

для студентів напряму підготовки 6.030509 “Облік і аудит”

 

 

 

 

Рівне - 2011 р.

ЗМІСТ

 

1. ВСТУП...........................................................................................................................5

1.1. Предмет і зміст дисципліни економіка підприємства........................................5

1.2. Завдання вивчення курсу......................................................................................6

1.3. Методи вивчення дисципліни..............................................................................7

 

2. ПОНЯТТЯ ПРО ПІДПРИЄМСТВО І ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ................................................................................................................8

2.1. Види підприємств..................................................................................................8

2.2. Виробнича і загальна структура підприємств...................................................11

2.3. Виробнича програма підприємства: суть, показники і методика розробки...14

 

3. ОСНОВНІ ФОНДИ ТА ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА.........19

3.1. Поняття про ОФ підприємства і їх класифікація..............................................19

3.2. Сутність і види оцінки ОФ..................................................................................23

3.3. Спрацювання і техніко-економічні старіння ОФ..............................................25

3.4. Амортизація ОФ і економічна суть і методи нарахування амортизаційних відрахувань...........................................................................................................27

3.5. Ремонт ОФ і його економічний зміст.................................................................31

3.6. Відтворення ОФ....................................................................................................33

3.7. Показники забезпеченості підприємства і працівників ОФ.............................34

3.8. Показники стану та руху ОФ..............................................................................35

3.9. Ефективність використання ОФ.........................................................................36

3.10. Виробнича потужність підприємства...............................................................38

 

4. ОБОРОТНІ КОШТИ ПІДПРИЄМСТВА І ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ.......................................................................................................41

4.1. Економічна суть оборотних фондів, фондів обігу і оборотних коштів (ОбК)......................................................................................................................41

4.2. Склад і структура оборотних коштів підприємства........................................43

4.3. Джерела утворення оборотних коштів..............................................................44

4.4. Нормування оборотних коштів...........................................................................45

4.5. Ефективність використання ОбК.......................................................................49

 

5. ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА І ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ................................54

5.1. Склад, чисельність та структура персоналу підприємства..............................54

5.2. Поняття про продуктивність праці. Економічне і соціальне значення росту продуктивності праці..........................................................................................55

5.3. Методика визначення рівня продуктивності праці..........................................56

5.4. Шляхи і резерви підвищення продуктивності праці........................................57

 

6. ІНВЕСТИЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА І ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ......60

6.1. Поняття, склад і структура інвестицій...............................................................60

6.2. Поняття про капітальні вкладення.....................................................................62

6.3. Оцінка ефективності інвестицій.........................................................................66

6.4. Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень та фінансових інвестицій........................................................................................69

 

7. ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ТА ОЦІНКА ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ...........................71

7.1. Загальна характеристика інноваційних процесів.............................................71

7.2. Науково-технічний прогрес: суть, загальні та пріоритетні напрямки...........72

7.3. Організаційний процес.......................................................................................73

7.4. Економічна оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень.........................................................................................................74

 

8. ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА: ШЛЯХИ ЇХ ЗНИЖЕННЯ.......................................78

8.1. Поняття про витрати виробництва і собівартість продукції...........................78

8.2. Класифікація витрат............................................................................................80

8.3. Групування витрат виробництва за економічними елементами.....................83

8.4. Групування витрат виробництва за статтями калькуляції...............................85

8.5. Умовно постійні і умовно змінні витрати в собівартості продукції...............89

8.6. Шляхи зниження витрат виробництва...............................................................91

 

9. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ...................................................................................................95

9.1. Зміст і форми фінансової діяльності підприємства...........................................95

9.2. Поняття про прибуток як економічну категорію. Види прибутку, формування та використання прибутку...................................................................................96

9.3. Поняття про рентабельність як економічну категорію. Система показників рентабельності.....................................................................................................100

9.4. Показники оцінки фінансово-економічного стану підприємства...................102

9.5. Сутнісна характеристика вимірювання ефективності виробництва..............106

9.6. Чинники зростання ефективності виробництва...............................................109

 

 

 

ТЕМА 1. ВСТУП

 

 

1.1. Предмет і зміст дисципліни економіка підприємства.

1.2. Завдання вивчення курсу.

1.3. Методи вивчення дисципліни.

 

Завдання вивчення курсу

Змістом дисципліни ЕП є:

1. Вивчення особливостей розвитку продуктивних сил підприємства та економічних законів ринкового середовища з метою їх використання у практичній діяльності.

2. Економічне обґрунтування та вибір найбільш ефективних проектних технологій та господарських рішень на основі багатоваріантності.

3. Удосконалення форм і методів економічної роботи на підприємстві з метою виявлення резервів підвищення ефективності виробництва.

Методи вивчення дисципліни

Метод -це сукупність засобів, прийомів та способів дослідження економічних явищ.

Методи дослідження поділяються на загальні і спеціальні.

Загальні методи ґрунтуються на об’єктних зонах розвитку суспільства, які розглядають усі види економічного явища не ізольовано, а в їх взаємозв’язку і розвитку.

Основним загальним методом є діалектичний матеріалізм. На основі загальних методів розробляються спеціальні:

§ Статистичний – пов’язаний економічним аналізом масових статистичних даних Цей метод заснований на групуванні, кореляції, вибірковому спостереженні, побудові динамічних рядів та індексному аналізу.

§ Розрахунково-конструктивний - використовується в плануванні при обґрунтуванні господарських рішень.

§ Економіко-математичний – передбачає складання економічних моделей, економічних явищ, які дозволяють здійснити вибір оптимального варіанту управління виробництвом.

§ Монографічний - використовується для вивчення досвіду окремих підприємств.

§ Експериментальний - оснований на проведенні експерименту та вивченні результатів його проведення зі метою розробки конкретних пропозицій виробництву.

§ Соціологічний – досліджує вплив зміни в економіці на соціальну поведінку людини. Він передбачає анкетування, опитування респондентів, теоретичну інтерпретацію.

ТЕМА 2.

Види підприємств

Підприємства в Україні класифікуються за такими ознаками:

1) за метою і характером діяльності: комерційні і некомерційні;

2) за формою власності: приватні, колективні, державні, спільні;

3) за належністю капіталу: національні, іноземні і спільні;

4) за правовим статусом і формою господарювання: господарчі товариства, акціонерні товариства, ТЗОВ, товариство з додатковою відповідальністю, командитне товариство, кооперативні підприємства, об’єднання товариств (асоціація, концерн, консорціум), одноосібні підприємства;

5) за галузевим та функціональним видом діяльності: промислові, будівельні, с/г, транспортні, торгівельні, торгівельно-посередницькі, страхові, лізингові, банківські, туристичні тощо;

6) за технологічною цілісністю і ступенем підпорядкування: головні (материнські), дочірні, філії, асоційовані;

7) за розміром та чисельністю працівників: малі підприємства - у будівництві до 200 чол.; у промисловості до 100 чоловік; торгівлі до 15 чол.; середні - підприємства до 500 чол.; великі - більше, ніж 500 чол.

Основними елементами ринкової інфраструктури є:

1. Комерційні і інформаційні центри.

2. Товарні, фондові та валютні біржі.

3. Комерційно-кредитні об’єкти.

4. Транспортна і складська мережа.

5. Система комунікацій.

Інфраструктура ринку – це сукупність установ, які здійснюють просування товару із сфери виробництва в сферу споживання.

Сутнісний зміст основних видів інтеграційних утворень підприємств:

- асоціація -договірне об’єднання підприємства з метою координації господарської діяльності;

- корпорація – також договірне об’єднання різних суб’єктів на основі інтеграції виробничих, науково-технічних і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень центральним органам управління;

- консорціум – це тимчасове об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети (реалізації великого інвестиційного проекту), Може бути не тільки національним, а й міжнародним.

- концерн – це інтеграція підприємств різних галузей економіки на основі єдності власності та контролю, втрата окремими підприємствами самостійності, і як правило фінансового підпорядкування;

- холдінг – об’єднання капіталів, яке безпосередньо не здійснює виробничу діяльність, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств;

- фінансово-промислова група – створюється за рішенням уряду, складається із суб’єктів різних форм власності для реалізації державних програм.

ТЕМА 3

Структура ОФ

Розрізняють таку структуру ОФ:

· видову або технологічну;

· галузеву;

· вікову.

Видова показує процентне співвідношення, окремих видів або груп в загальній вартості ОФ на підприємстві. Вона змінюється під впливом багатьох чинників: особливостей і технічного рівня виробництва, структури капітальних вкладень, рівня цін на технологічне устаткування та територіального розміщення об’єктів.

Технологічна структура характеризує співвідношення між активною і пасивною частиною.

Галузева характеризує співвідношення ОФ різних галузей в їх загальній вартості.

Вікова – співвідношення ОФ різних вікових груп в їх загальній вартості:

- нові фонди – термін експлуатації до 5 років;

- 5-10 років;

- 10-15 років;

- 15 – 20 років;

- старі фонди – термін експлуатації понад 20 років.

Економічне значення ОФ полягає в тому, що вони визначають характер матеріально-технічної бази виробництва.

Зростання обсягу і вдосконалення ОЗ забезпечують безперервне зростання рівня технічної оснащеності праці та продуктивності праці персоналу.

ОФ становлять матеріальну основу виробничої потужності підприємства.

Соціальне значення ОФ полягає в тому, що вони створюють умови для відтворення робочої сили.

 

Сутність і види оцінки ОФ

Облік ОФ здійснюється в натуральній і вартісній формах.

Натуральні показники (площа, об’єм, потужність, кількість одиниць обладнання) використовують для визначення виробничої потужності підприємства, при розробці балансів обладнання та удосконалення складу ОФ. При цьому кожній одиниці ОФ надається інвентарний номер, а на устаткування виписується технічний паспорт, в якому вказується дата придбання, ціна заводу виготовлювача, техніко-економічні параметри, № акта вводу в експлуатацію і норма амортизації, кожна дата проведення капітального ремонту.

Оцінка ОФ у грошовому виразі об’єктивно необхідна для правильного визначення загального обсягу ОФ, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності.

Види оцінки здійснюються в залежності від:

1. Моменту проведення оцінки.

2. Від стану ОФ.

Залежно від моменту оцінки ОФ здійснюються за первинною або відновною вартістю.

Залежно від стану ОФ оцінюються за повною або залишковою вартістю.

Вартість ОФ

Первинна (первісна, початкова) – фактична вартість ОФ на момент їх придбання і взяття на баланс. Роль первинної вартості на об’єкти нового будівництва відіграє кошторисна вартість, на машини і устаткування первинна вартість складається з оптової чи гуртової ціни придбання з урахуванням транспортних і заготівельно-складських витрат, витрат на монтаж, і встановлення і випробування.

Відновна вартість – вартість відтворення ОФ за сучасних умов виробництва. Вона включає ті самі витрати, що і первинна вартість, але за сучасними цінами; для забезпечення порівняння вартісної оцінки ОФ, що вводяться в експлуатацію в різні роки, проводиться їх періодична переоцінка за відновною вартістю.

Повна вартість (первинна і відновна) – це вартість ОФ у новому неспрацьованому стані. Саме за цією вартістю ОФ рахуються на балансі підприємства протягом всього періоду функціонування.

Залишкова вартість х арактеризує реальну вартість ОФ, ще не перенесену на новостворену продукцію. Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною вартістю ОФ та сумою нагромадженого зносу. Вона використовується для розрахунку амортизаційних відрахувань і наслідків ліквідації ОЗ.

В ринкових умовах ОФ переоцінюються за відновною вартістю з урахуванням зносу і таку вартість називають справедливою (реальною).

П(С)БО7 виділяє наступні види оцінки ОФ:

1. Чиста балансова вартість ОФ, яка визначається як різниця між сумою коштів, за якою ОФ обліковуються на балансі підприємства, та сумою накопиченої амортизації.

2. Вартість, що амортизується, представляє собою фактичну вартість ОФ за вирахуванням ліквідаційної вартості:

ПВ – ЛВ = Вам

3. Ліквідаційна вартість визначається як чиста сума, яку підприємство розраховує отримати за об’єкт ОФ в кінці періоду використання(за вирахуванням витрат на його ліквідацію) у вигляді металобрухту та ін.

4. Середньорічна вартість ОФ визначається за залежністю:

 

, де:

ОФпоч.року – вартість ОФ на початок року;

ОФвв.експл. – вартість ОФ, введених в експлуатацію;

ОФвиб. – вартість ОФ, що вибули;

tпрац. (tнепрац.) – кількість повних місяців працездатності (непрацездатності) ОФ до кінця року.

5. Балансова вартість на початок звітного періоду:

де:

(а - 1) – період, що передував звітному;

БВ – балансова вартість на початок періоду;

Век – балансова вартість ОФ, що введені в експлуатацію;

КР – капітальний ремонт;

М – модернізація (реконструкція);

Виб – вартість ОФ, що вибули;

АВ – амортизаційні відрахування.

Відтворення ОФ

 

По відношенню до категорії ОФ, відтворення -це процес постійного оновлення.

Розрізняють такі форми відтворення ОФ:

1. Просте.

2. Часткове.

3. Розширене.

Просте відтворення здійснюється за умови заміни фізично спрацьованих ОФ новими за рахунок амортизаційних відрахувань.

Часткове відтворення здійснюється при проведенні капітального ремонту. Джерелами фінансування витрат на часткове відтворення є власні кошти підприємства.

Розширене відтворення здійснюється шляхом:

· Технічного переоснащення;

· Реконструкції та розширення діючого підприємства

· Нового будівництва.

Сутнісний зміст форм розширеного відтворення:

1. Технічне переоснащення (переозброєння) діючого підприємства здійснюється відповідно до програми його технічного розвитку (без розширення існуючих виробничих площ).Комплекс заходів передбачає підвищення технічного рівня окремих дільниць, цехів, виробництв за рахунок впровадження нової техніки, технології, механізації і автоматизації виробничих процесів, модернізації застарілого і заміни фізично спрацьованого устаткування.

2. Реконструкція діючого підприємства за єдиним проектом і передбачає певне або часткове переоснащення виробництва. При необхідності можуть бути розширені існуючі або споруджені нові допоміжні і обслуговуючі об’єкти. Реконструктивними вважаються також роботи з будівництва нових виробничих об’єктів замість тих, експлуатація яких є недоцільною (здійснюється один раз в 5 або 10 років).

3. Розширення діючого підприємства – спорудження за новим проектом додаткових виробничих комплексів, нових цехів та комунікацій.

4. Нове будівництво – спорудження окремих виробничих об’єктів або підприємств, здійснюваних на нових земельних ділянках і за затвердженим проектом.

Джерелом фінансування витрат на розширене відтворення є чистий прибуток підприємства, а також може бути використана частина амортизаційного фонду.

 

Показники стану та руху ОФ

На підприємстві постійно відбувається процес руху ОФ, а саме: збільшення їхньої вартості за рахунок будівництва або придбання нових ОФ і зниження - за рахунок вибуття (зносу обладнання). Рух ОФ характеризують показники:

1. Коефіцієнт вибуття характеризує, яка доля ОФ, що була на балансі підприємства на початок року, списана внаслідок повного зносу або з інших причин. Розраховується як відношення вартості ОФ, що вибули з експлуатації, до вартості ОФ на початок року:

, %, долі

2. Коефіцієнт оновлення (надходження) характеризує долю нових, введених в експлуатацію ОФ. Обчислюється як відношення вартості ОФ, введених в експлуатацію, до вартості на кінець року:

, %, коефіцієнти

3. Коефіцієнт інтенсивності оновлення визначається як відношення:

4. Коефіцієнт росту розраховується як відношення вартості ОФ на кінець року до вартості ОФ на початок року:

Стан ОФ оцінюється за допомогою таких показників:

1. Коефіцієнт зносу характеризує ступень зносу ОЗ і обчислюється як відношення суми нарахованого зносу до балансової вартості:

, %, коефіцієнти

2. Коефіцієнт придатності характеризує яка доля первісної вартості ще не перенесена на новостворену продукцію. Обчислюється як відношення залишкової вартості за певний календарний період до балансової вартості за цей же період:

, (100%)

 

ТЕМА 4

Нормування оборотних коштів

 

Оборотні кошти підприємства які створені за рахунок усіх джерел, поділяються на: нормовані і ненормовані.

Нормування оборотних коштів (розрахунок нормативу) – визначення за науково обґрунтованою методикою необхідної або нормальної величини грошових коштів, в які вкладаються мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервності процесу виробництва продукції.

Таким чином, в основі нормування оборотних коштів підприємства покладено принцип мінімальної потреби.

Норматив оборотних коштів – мінімальна потреба в товарно-матеріальних цінностях для забезпечення ритмічної роботи підприємства.

Методи розрахунку нормативу оборотних коштів:

1. Аналітичний (дослідно-статистичний) – метод, що передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з поступовим нормуванням фактичних запасів і виключенням з них надлишків.

2. Коефіцієнтний – полягає в уточнені чинних на початок періоду нормативів власних оборотних коштів згідно з динамікою в цьому періоді обсягів виробництва, що впливають на величину цих коштів.

3. Прямого розрахунку – науково обґрунтований розрахунок величини кожного елемента нормованих оборотних коштів, він є найточнішим, а решта методів використовується як допоміжні.

Нормуванню підлягають:

1. Виробничі запаси.

2. Незавершене виробництво.

3. Залишки готової продукції.

4. Витрати майбутніх періодів.

Величина нормативу визначається за кожним елементом нормованих оборотних коштів. Ці нормативи називаються частковими. Сума часткових нормативів визначає зведений або загальний норматив оборотних коштів який відповідає потребі підприємства у власних та прирівняних до власних оборотних коштів. Нормовані оборотні кошти становлять матеріальну частину оборотних засобів.

Не підлягають нормуванню:

· дебіторська заборгованість;

· оборотні кошти у товарах відвантажених, роботах, послугах, строк оплати яких не настав (кошти в розрахунках);

· поточні фінансові інвестиції;

· грошові кошти в касі і на розрахункових рахунках.

ТЕМА 5

ТЕМА 6.

ТЕМА 7

Організаційний процес

Поняття організаційного процесу виступає як узагальнена характеристика процесу використання організаційних чинників в підвищенні ефективності виробництва. Його суть полягає в удосконаленні існуючих і створені нових форм організації виробництва та праці, а також всього господарського механізму.

Організаційний процес має певні особливості, які відрізняють його від НТП:

Ú НТП є головним чинником підвищення ефективності виробництва, а організаційний процес забезпечує інтенсифікацію виробничо-трудових процесів;

Ú Створення нових машин і устаткування, конструкційних матеріалів, нових технологій призводить до зниження трудомісткості подукції, а удосконалення організації виробництва дає змогу лише знизити втрати робочого часу і простої устаткування.

Ú Реалізація НТП потребує великих витрат суспільної праці, матеріальних та фінансових ресурсів, а організаційний процес або зовсім не

потребує нових витрат, або вони є незначними.

Сучасні тенденції організаційного процесу:

1. Прискорення темпів розвитку всіх форм оргунізації виробництва, що забезпечує конкуренцію на ринку і одержання мультиплікативного ефекту.

2. Посилення безперервності і гнучкості виробництва за допомогою широкого застосування робототехнічних комплексів.

3. Розвиток колективної (бригадної) форми організації та оплати праці.

4. Формування нових типів суспільної комбінації елементів сфери „наука-

виробництво-споживання” у вигляді науково-технічних комплексів і сервісних центрів.

5. Удосконалення господарського механізму підприємства шляхом переходу на ринкові відносини з державою та іншими контрагентами.

6. Активізація людського фактора.

 

Організаційних нововведень

Розрахунок економічного ефекту є завершальним етапом вибору найбільш ефективного варіанта технічних нововведень.

Економічний ефект – єдиний узагальнюючий показник економічної ефективності будь-якої групи нововведень. Він характеризує абсолютну величину перевищення вартості очікуваних результатів над сумарними витратами ресурсів за розрахунковий період, тобто обчислюється як різниця між вартісною оцінкою результатів і вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за цей період.

Залежно від завдань, які вирішуються, економічний ефект обчислюється в двох формах:

1) Народногосподарський або загальний ефект.

2) Госпрозрахунковий або комерційний ефект, який одержується окремо розробником, виробником і споживачем нововведень.

Народногосподарський економічний ефект обчислюється шляхом порівняння результатів за місцем використання нововведень і всіх витрат на їх розробку, виробництво і споживання.

Комерційний ефект обчислюється на окремих стадіях „життєвого циклу” нововведень (стадії розробки, виробництва і експлуатації). Він дає можливість оцінити економічну ефективність впровадження технічних нововведень з урахуванням економічний інтересів окремих проектно-конструкторських бюро підприємств-виробників і підприємств-споживачів.

Народногосподарський ефект обчислюється на стадії обґрунтування доцільності інновацій і вибору оптимального проектного рішення.

Внутрігосподарський ефект використовується у процесі реалізації заходів, коли відомі ціни на нову науково-технічну працю, обсяги її виробництва та умовиі строки реалізації.

Сумарний економічний ефект від реалізації технічних нововведень за розрахунковий період (Т) обчислюється за формулою:

Ет = Рт – Вт, грн., де:

Рт - вартісна оцінка результатів НТП за розрахунковий період (грн.);

Вт - вартісна оцінка витрат на здійснення технічних нововведень за цей же період.

Такий спосіб визначення сумарного ефекту є однаковим при обчисленні народногосподарського і комерційного ефекту.

При визначенні економічного ефекту слід приводити різночасові витрати і результати до єдиного для всіх варіантів моменту часу за допомогою коефіцієнта приведення α:

Початковим роком розрахункового періоду Т вважається рік початку фінансування робіт, а кінцевим - завершення життєвого циклу заходу, тобто моментом чи нормативним строком оновлення продукції з врахуванням її старіння.

Ці результати є сумою основних і супутніх результатів:

Рт = Росн + Рсуп

Оцінка основних результатів здійснюється за наступними формулами:

1) Для нових засобів праці тривалого використання:

, грн.

2) Для нових предметів праці:

, грн., де:

Цt - ціна одиниці продукції, виробленої з використанням нових засобів або предметів праці в певному році t;

Nt - обсяг використання нових засобів або предметів праці в t-тому році в натуральних одиницях;

Пt - продуктивність засобів праці в t-тому році (в натуральних одиницях);

Уt - витрати предметів праці на одиницю виробленої продукції в t-тому році (в натуральних одиницях).

Оцінка супутніх результатів включає додаткові економічні результати в різних сферах народного господарства, а також економічну оцінку соціальних і екологічних наслідків від реалізації НТП.

Ця оцінка здійснюється за залежністю:

, де:

Rjt - вартісна оцінка соціальних і екологічних наслідків від тенічних нововведень (грн.);

αjt - вартісна оцінка одиниці окремого результату в t-тому році (грн.);

n - кількість показників, які враховуються при визначенні впливу технічних нововведень на соціальний розвиток та навколишнє середовище.

Сумарні витрати на реалізацію технічних нововведень за розрахунковий період (Т) включають витрати на виробництво продукції та її використання:

Вт = Ввир + Ввик

Витрати на виробництво і використання продукції обчислюються однаково з урахуванням чинника часу за наступною залежністю:

, грн., де:

Ct - поточні витрати (собівартість) на виробництво або використання продукції без амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) ОФ;

Kt - це одноразові витрати на виробництво або використання продукції;

Лt - ліквідаційна (залишкова) вартість ОФ, що вибувають у певному і-тому році.

До складу поточних витрат (С) включають витрати, які враховуються при калькулюванні собівартості продукції.

До складу одноразових витрат включають капітальні вкладення, які необхідні для створення і використання нової продукції незалежно від джерел фінансування.

При обчисленні економічного ефекту може виникнути ситуація, коли нове технічне рішення є вигідним для всього народного господарства, але призводить до зростання поточних витрат на підприємстві та погіршення економічних показників. Це означає, що поряд з народногосподарським ефектом слід розраховувати комерційний ефект, для оцінки якого м.б. використаний прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства, тобто чистий прибуток:

Результати реалізації технічних нововведень впливають на госпрозрахункові показники підприємства.

Наприклад, приріст прибутку за рік від виробництва продукції за допомогою нової техніки обчислюється:

ΔП = (Ц2 – С2) ∙ N2 – (Ц1 – С1) ∙ N1

Ц1, Ц2 – це відповідно гуртова ціна одиниці продукції при використанні базової і нової техніки.

Цгурт = С + Пр ≠ ПДВ + Аз

С1, С2 – собівартість одиниці продукції, виготовленої відповідно з використанням базової і нової техніки (грн./од. продукції);

N1, N2 – обсяг виробництва продукції за рік відповідно базовою і новою технікою.

 

ТЕМА 8

Класифікація витрат

Розрізняють:

1. Загальні (сукупні) витрати.

2. Витрати на одиницю продукції.

Загальні – витрати на весь обсяг продукції за певний період. Величина таких витрат залежить від тривалості періоду та кількості виготовленої продукції.

Витрати на одиницю продукції – розраховуються як середні величини за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серійно.

В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.

Оскільки витрати є функцією обсягу продукції, існує поняття граничних витрат.

Граничні витрати характеризують приріст витрат на одиницю приросту обсягу виробництва:

Граничні витрати використовують для обґрунтування доцільності зміни обсягу виробництва продукції.

ΔC – приріст загальних витрат;

ΔN – приріст обсягу продукції на одиницю її натурального виміру.

Сутнісна характеристика окремих видів витрат підприємства (схема)

1. Елементні витрати є структурно однорідними і первинними, вони мають єдиний економічний зміст. До них належать (П(С)БО №3 „Звіт про фінансові результати”):

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація ОФ і нематеріальних активів;

- інші витрати.

2. Комплексні витрати є різнорідними за складом і охоплюють кілька елементів витрат. Їх групують за економічним призначенням процесів калькулювання продукції, т.т. за статтями витрат (це адміністративні витрати, загально виробничі, витрати на збут).

3. Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Їх загальна величина не залежить від кількості виробленої продукції.

4. Змінні – витрати, загальна величина яких за певний період залежить від обсягу виготовленої продукції. В їхньому складі відокремлюють пропорційні та непропорційні витрати.

5. Прямі витрати – безпосередньо пов’язані з виготовленням певних видів продукції. Вони м.б. прямо розраховані на фізичну одиницю виробу.

6. Непрямі витрати – не можна безпосередньо визначити за окремим різновидом продукції, оскільки вони пов’язані з виготовленням різних виробів (наприклад, зарплата обслуговуючого і управлінського персоналу, утримання та експлуатація ОЗ).

Співвідношення прямих і непрямих витрат залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури та методів обліку і нормування витрат.

Управління витратами – процес цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцем виникнення та постійний контроль і стимулювання їх зниження. Система управління витратами має такі функціональні підсистеми:

1) Виявлення чинників економії витрат ресурсів.

2) Нормування, планування, облік і аналіз витрат.

3) Стимулювання економії ресурсів і зниження витрат.

В процесі планування встановлюють граничні (допустимі) загальні витрати у виробничих підрозділах і в цілому на підприємствах. Порівняння фактичних витрат з плановими (кошторисами) дає змогу в процесі економічного аналізу оцінювати роботу окремих підрозділів щодо використання ресурсів, знаходити відхилення фактичних витрат від планових і відповідно стимулювати їх зниження.

 

Методи калькулювання

В господарській практиці застосовують різні методи калькулювання, але перед усім розрізняють калькулювання за повними та неповними витратами.

Калькулювання за повними витратами передбачає, що всі витрати, пов’язані з виробництвом і продажем продукції, включаються в калькуляцію (вітчизняна практика).

У світовій практиці достатньо поширеним є метод калькулювання за неповними витратами, коли в калькуляцію включаються не всі витрати на виробництво і збут продукції.

Частина непрямих витрат (адміністративні витрати та витрати на збут) не включається в собівартість продукції, а в процесі визначення прибутку відраховуються безпосередньо із виручки:

Пр = ГрВ – Сn – ПДВ

Пр = ГрВ – Адм.В – Збут – Ср – ПДВ

Класичним методом калькулювання за неповними витратами є метод „direct-cost”, коли на собівартість окремих виробів відносяться лише прямі витрати, а непрямі відносяться на витрати періоду.

ТЕМА 9

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни “ Економіка підприємства ”

для студентів напряму підготовки 6.030509 “Облік і аудит”

 

 

 

 

Рівне - 2011 р.

ЗМІСТ

 

1. ВСТУП...........................................................................................................................5

1.1. Предмет і зміст дисципліни економіка підприємства........................................5

1.2. Завдання вивчення курсу......................................................................................6

1.3. Методи вивчення дисципліни..............................................................................7

 

2. ПОНЯТТЯ ПРО ПІДПРИЄМСТВО І ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ................................................................................................................8

2.1. Види підприємств..................................................................................................8

2.2. Виробнича і загальна структура підприємств...................................................11

2.3. Виробнича програма підприємства: суть, показники і методика розробки...14

 

3. ОСНОВНІ ФОНДИ ТА ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА.........19

3.1. Поняття про ОФ підприємства і їх класифікація..............................................19

3.2. Сутність і види оцінки ОФ.................................